Постанова 4811 № 443/969/25

Справа № 443/969/25 Головуючий у 1 інстанції: Сливка С.І. Провадження № 22-ц/811/4545/25 Доповідач в 2 інстанції: Савуляк Р.В. Провадження № 22-ц/811/351/26 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 травня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: Головуючого судді: Савуляка Р.В. суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М. секретаря: Іванової О.О. з участю: ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 28 листопада 2025 року та за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 ОСОБА_4 на додаткове рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 26 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа, без самостійних вимог на стороні позивача служба у справах дітей Ходорівської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дітей та визначення способів участі батька у вихованні дітей, ВСТАНОВИЛА: У червні 2025 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 третя особа, без самостійних вимог на стороні позивача служба у справах дітей Ходорівської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дітей та визначення способів участі батька у вихованні дітей. Позов мотивував тим, що він та ОСОБА_1 перебували у шлюбі, який розірвано рішенням Жидачівського районного суду Львівської області від 01 квітня 2025 року. За час перебування у шлюбі у них народилося двоє дітей: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Діти проживають з матір`ю, однак через неприязні відносини між ним та відповідачкою у нього відсутня можливість проводити час зі своїми дітьми. Батько та мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей, тому мати, яка проживає разом з дитиною, не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини. Оскільки між батьками виникають конфлікти при дітях під час зустрічей за участю матері, що перешкоджає налагодити контакт батька з дітьми й негативно впливає на психологічний та емоційний стан дітей, необхідно зустрічі дітей з батьком без присутності матері. З наведених підстав просив визначити порядок спілкування та побачення ОСОБА_3 з його дітьми: ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , та встановити такий порядок побачень: -два рази на місяць з п`ятниці до неділі з 10.00 год до 18.00 год. з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька без присутності матері; -два тижні кожного липня року з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька без присутності матері. Рішенням Жидачівського районного суду Львівської області від 28 листопада 2025 року позов задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не чинити перешкод ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у спілкуванні та вихованні малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Визначено спосіб участі ОСОБА_3 у вихованні та спілкуванні з малолітніми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , шляхом систематичних побачень у вихідні дні кожного першого та третього тижня місяця в період з 10:00 год. до 18:00 год. протягом трьох годин з урахуванням стану здоров`я дітей, режиму дня дітей (годин сну), за умов попереднього погодження з матір`ю дітей часу побачень (до або після денного сну), а також того, що батько забирає та повертає дітей за адресою місця їх проживання, в наступному порядку: протягом перших десяти зустрічей виключно у присутності матері в місцях культурно-розважального характеру в межах населеного пункту за місцем проживання матері та дітей або ж безпосередньо за місцем їх проживання; в подальшому без присутності матері та без можливості відвідування дітьми місця проживання батька. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на сплату судового збору у розмірі 605.60 грн. В решті позовних вимог відмовлено. Додатковим рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 26 грудня 2025 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 2 500 грн витрат на правову допомогу. Відмовлено у стягненні з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрат на правову допомогу. Рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 28 листопада 2025 року оскаржила ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі покликається на те, що під час візитів до дітей ОСОБА_3 поводиться неадекватно, погрожує їй та її батькам, одного разу через агресивні дії ОСОБА_3 , постраждала її мати, у зв`язку з чим вона боїться залишати дітей разом з ним без її присутності. Зазначає, що не заперечує та не перешкоджає відповідачу бачитися з дітьми, однак лише у її присутності за місцем її проживання або у місцях культурно-розважального характеру, призначених для повноцінного відпочинку дітей. Крім того, вона не погоджується з графіком побачень батька з дітьми, оскільки двоє дітей не досягли шестирічного віку, відповідач притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства та демонстрував неналежне ставлення до дітей під час спільного проживання. Вважає, що найкращим інтересам дітей відповідатимуть систематичні побачення у вихідні дні з 15.00 до 17.00 год. кожного першого та третього тижня місяця виключно у присутності матері та без права забирати дитину на прогулянку і до себе додому. Домашнє насильство по відношенню до неї негативно впливає на емоційний стан їх малолітніх дітей та формує спотворене уявлення про відносини між батьками та правила співжиття. Просить рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 28 листопада 2025 року змінити, визначивши спосіб участі ОСОБА_3 у вихованні та спілкуванні з малолітніми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом систематичних побачень у вихідні дні кожного першого та третього тижня місяця в період з 10.00 год. до 18.00 год. протягом трьох годин з урахуванням стану здоров`я дітей, режиму дня дітей (годин сну), за умов попереднього погодження з матір`ю дітей часу побачень (до та після денного сну), а також того, що батько забирає та повертає дітей за адресою місця їхнього проживання в наступному порядку: виключно у присутності матері в місцях культурно-розважального характеру в межах населеного пункту за місцем проживання матері та дітей або ж безпосередньо за місцем їх проживання та без можливості відвідування місця проживання батька. Додаткове рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 26 грудня 2025 року оскаржив представник ОСОБА_3 ОСОБА_4 . В апеляційній скарзі покликається на те, що до закінчення судових дебатів звернувся із заявою про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, однак при частковому задоволенні позовних вимог суд не вирішив питання розподілу судових витрат. Заява про ухвалення додаткового рішення подана у строк, передбачений ст. 141 ЦПК України з наданням усіх необхідних доказів на підтвердження їх розміру Витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено, чи тільки має бути сплачено. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Просить додаткове рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 26 грудня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на правничу допомогу в розмірі 8000 грн. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 на підтримання доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 та заперечення щодо апеляційної скарги представника ОСОБА_3 ОСОБА_4 , пояснення ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4 на підтримання доводів апеляційної скарги представника ОСОБА_3 ОСОБА_4 та заперечення щодо апеляційної скарги ОСОБА_1 , перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення, а апеляційна скарга представника ОСОБА_3 ОСОБА_4 не підлягає до задоволення, виходячи з наступного. Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_3 , суд першої інстанції виходив з того, що наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності з показаннями свідків підтверджують наявність між позивачем та відповідачкою конфлікту, в результаті якого позивачу перешкоджають у спілкуванні з дітьми, однак враховуючи вчинення позивачем домашнього насильства по відношенню до відповідачки, що негативно впливає на емоційний стан дітей, а також вік дітей, необхідним буде встановлення способу участі ОСОБА_3 у вихованні та спілкуванні з малолітніми дітьми шляхом систематичних побачень у вихідні дні кожного першого та третього тижня місяця в період з 10:00 год. до 18:00 год. протягом трьох годин з урахуванням стану здоров`я дітей, режиму дня дітей (годин сну), за умов попереднього погодження з матір`ю дітей часу побачень (до або після денного сну), а також того, що батько забирає та повертає дітей за адресою місця їх проживання, в наступному порядку протягом перших десяти зустрічей виключно у присутності матері в місцях культурно-розважального характеру в межах населеного пункту за місцем проживання матері та дітей або ж безпосередньо за місцем їх проживання; в подальшому без присутності матері та без можливості відвідування дітьми місця проживання батька. Колегія суддів не в повній мірі погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Судом встановлено, що 07 липня 2020 року ОСОБА_3 та ОСОБА_6 зареєстрували шлюб, після реєстрації шлюбу прізвище дружини ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_1 , виданим виконавчим комітетом Ходорівської міської ради Жидачівського району Львівської області. Свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 , виданим виконавчим комітетом Ходорівської міської ради Жидачівського району Львівської області, підтверджується, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Свідоцтвом про народження серія НОМЕР_3 , виданим виконавчим комітетом Ходорівської міської ради Жидачівського району Львівської області, підтверджується, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . Рішенням Жидачівського районного суду Львівської області від 01 квітня 2025 року у справі № 443/277/25 розірвано шлюб, зареєстрований у виконавчому комітеті Ходорівської міської ради Жидачівського району Львівської області 07 липня 2020 року між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , актовий запис №

34. Витягом з реєстру Ходорівської територіальної громади № 2023/008491472 від 19 жовтня 2023 року підтверджується, що місце проживання ОСОБА_1 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 . Матеріалами справи підтверджується, що малолітні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , проживають разом з матір`ю. Рішенням виконавчого комітету Ходорівської міської ради № 23 від 30 січня 2025 року затверджено висновок щодо визначення способу участі батька у вихованні його малолітніх дітей та порядку побачень з дітьми. Згідно з висновком про визначення способу участі батька у вихованні його малолітніх дітей та порядку побачень з дітьми, затвердженим рішенням виконавчого комітету Ходорівської міської ради № 23 від 30 січня 2025 року, орган опіки та піклування визначив наступний спосіб участі громадянина ОСОБА_3 у вихованні малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_10 та спілкування з ними, а саме: -кожна субота та неділя місяця з 15.00 до 17.00 год. в присутності матері за місцем її проживання або ж у місцях культурно-розважального характеру, призначених для повноцінного відпочинку дітей; -матері дітей забезпечити можливість безперешкодного спілкування батька з дітьми засобами телефонного зв`язку. Зустрічі батька з дітьми проводити з обов`язковим урахуванням стану здоров`я та потреб дітей. Рекомендовано громадянину ОСОБА_3 не порушувати графік побачень, виконувати свої батьківські обов`язки, приділяти увагу і турботу дітям, виховувати їх. Рекомендовано громадянці ОСОБА_1 не перешкоджати громадянину ОСОБА_3 у спілкуванні з малолітнім сином та дочкою. Пунктом 3 рішення виконавчого комітету Ходорівської міської ради № 23 від 30 січня 2025 року передбачено, що визначений порядок побачень встановлено терміном на 3 місяці. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення №1 від 10 березня 2025 року ОСОБА_1 01 березня 2025 року о 15 год 00 хв по АДРЕСА_1 не виконала рішення виконавчого комітету Ходорівської міської ради № 23 від 30 січня 2025 року щодо визначення способу участі батька у вихованні його малолітніх дітей, вчинивши перешкоди чоловіку ОСОБА_3 , який проживає окремо від дітей, у побаченні та спілкуванні з дітьми: не впустила батька у будинок для спілкування з дітьми, вчинивши адміністративне правопорушення, передбачене частиною 5 статті 184 КУпАП. Постановою Жидачівського районного суду Львівської області від 29 квітня 2025 року у справі № 443/333/25 закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 184 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. 27 березня 2025 року та 31 березня 2025 року ОСОБА_3 звертався до начальника служби у справах дітей виконавчого комітету Ходорівської міської ради із заявами в яких просив переглянути рішення виконавчого комітету, зазначивши про те, що ОСОБА_1 забороняє спілкування з дітьми в телефонному режимі та перешкоджає побаченню з дітьми всіма можливими способами, стверджуючи, що діти часто хворіють, однак не надає жодних доказів на підтвердження зазначених обставин. Крім того, повідомив, що його неодноразово провокували на конфлікти з метою виклику поліції та складення протоколу про домашнє насильство. Листами служби у справах дітей виконавчого комітету Ходорівської міської ради від 28 березня 2025 року № 98/01-16 та від 31 березня 2025 року № 99/01-16 у відповідь на звернення ОСОБА_3 рекомендовано ОСОБА_3 звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дітей. З матеріалів справи вбачається, що 16 березня 2025 року близько 17 год. 00 хв. ОСОБА_3 , на подвір`ї біля житлового будинку АДРЕСА_1 вчинив домашнє насильство відносно своєї дружини ОСОБА_1 , а саме: обзивав її нецензурними словами, принижував, чинив моральний та психологічний тиск, що завдало шкоду психічному здоров`ю потерпілої, вчинивши правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Постановою Жидачівського районного суду Львівської області від 10 квітня 2025 року у справі № 443/531/25, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного суду від 02 травня 2025 року, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, і накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 грн. Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Рішенням виконавчого комітету Ходорівської міської ради № 179 від 17 липня 2025 року затверджено висновок щодо визначення способу участі батька у вихованні його малолітніх дітей. Згідно з висновком про визначення способу участі батька у вихованні його малолітніх дітей та порядку побачень з дітьми, затвердженим рішенням виконавчого комітету Ходорівської міської ради № 179 від 17 липня 2025 року, орган опіки та піклування визначив наступний спосіб участі громадянина ОСОБА_3 у вихованні малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_10 та спілкування з ними, а саме: -три години (за домовленістю між батьками) у суботу та неділю першого та третього тижня місця без присутності матері у місцях культурно-розважального характеру, призначених для повноцінного відпочинку дітей на території міста Ходорова. Даний графік встановлено терміном на два місяці з наступним переглядом за заявою заінтересованих сторін. Рекомендовано громадянину ОСОБА_3 не порушувати графік побачень, виконувати свої батьківські обов`язки, приділяти увагу і турботу дітям, виховувати їх. Рекомендовано громадянці ОСОБА_1 не перешкоджати громадянину ОСОБА_3 у спілкуванні з малолітнім сином та дочкою. Звертаючись з позовом до суду, ОСОБА_3 обґрунтовує позовні вимоги тим, що ОСОБА_1 не виконує рішення органу місцевого самоврядування, яким йому встановлений графік побачень з дітьми, чинить йому перешкоди у спілкуванні з дітьми, створюючи умови, щоб зустрічі не відбувалися. Судом встановлено, що між позивачем та відповідачкою не досягнуто згоди щодо участі батька у вихованні та спілкуванні з дітьми, між батьками існують непорозуміння щодо часу побачень батька з дітьми, визначеного рішенням виконавчого комітету Ходорівської міської ради № 179 від 17 липня 2025 року, зазначений у рішенні спосіб участі у вихованні та спілкуванні позивача з дітьми, відповідачкою не дотримується, у зв`язку з чим зустрічі не відбуваються. Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю. У силу ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Дотримуючись рівноваги між інтересами дитини та рівними правами батьків щодо спілкування з дитиною, особлива увага має бути приділена найважливішим інтересам дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (Рішення Європейського суду з прав людини від 07.12.2006 року по справі «Хант проти України»). Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Згідно ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою. Статтею 153 СК України передбачено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли це право обмежене законом. Дитина, яка розлучена з одним із батьків чи обома батьками, має право регулярно підтримувати особисті стосунки й прямі контакти з обома батьками, крім випадків, коли це суперечить найвищим інтересам дитини. Згідно приписів ч.ч. 1-3 ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Статтею 158 СК України передбачено, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов`язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини. Якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема, якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування, з урахуванням віку, стану здоров`я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи (ч. ч. 1, 2 ст. 159 СК України). Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 19 СК України передбачено, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Разом з тим орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя. Відтак, обов`язки щодо забезпечення розвитку дитини покладаються на обох батьків, кожен з батьків зобов`язаний приймати участь у вихованні дитини не епізодично, а постійно, характер таких зустрічей не повинен носити формальний характер, а між батьками та дитиною повинен існувати систематичний контакт, при цьому слід дотримуватися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини. Отже, системний аналіз наведених міжнародних правових норм та норм внутрішнього законодавства України вказує на те, що питання виховання дитини вирішуються батьками спільно. Батько, який проживає окремо від дітей, зобов`язаний брати участь у їх вихованні і має беззаперечне право на особисте спілкування з дитиною, враховуючи його ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків, прихильність дитини до батька, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Мати, яка проживає разом з дітьми, не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дітьми та брати участь у їх вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини. При вирішенні спору щодо участі у вихованні та порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, судом мають враховуватися передусім інтереси дитини, встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини. У постанові Велика Палата Верховного Суду від 29 травня 2019 року в справі №357/17852/15-ц зазначено, що положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитись на шкоду інтересам дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини. Вирішуючи питання про встановлення способу участі у вихованні для одного з батьків, який постійно не проживає з дітьми, суди повинні враховувати усю сукупність обставин конкретної справи . Такі висновки викладено у постановах Верховного Суду від 07 серпня 2024 року в справі № 742/3278/23 та від 08 травня 2024 року в справі № 638/1269/23. Під час вирішення спору, що стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, а дитина потребує уваги, підтримки і любові обох батьків, суди повинні ґрунтовно дослідити та оцінити всі обставини справи, надати належну правову оцінку доказам: кожному конкретно взятому та їх сукупності. Сам факт емоційно напружених відносин між колишнім (фактичним) подружжям та особисті конфлікти між сторонами не повинні порушувати інтереси дитини та її право на спілкування з кожним із батьків Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року в справі № 562/1686/18. Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 19 СК України у процесу розгляду судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним, обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина шоста статті 19 СК України). Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню й оцінці судом на основі всіх наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв`язку. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі № 932/2483/21, від 23 жовтня 2024 року у справі №464/2040/23. Верховний суд неодноразово звертав увагу, що законодавець поклав на суд обов`язок при вирішенні спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, відібрання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька дитини, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на законних підставах або не на основі рішення суду враховувати як факти вчинення домашнього насильства стосовно дитини, так і за присутності дитини. Тобто, у разі посилання учасників сімейного спору на факти вчинення одним із учасників домашнього насильства обов`язково слід перевіряти чи відбувалося домашнє насильство щодо дитини або за її присутності. Зазначені обставини слід також перевіряти при вирішенні питання про забезпечення позову у справах про визначення місця проживання дитини. Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 08 червня 2022 року в справі № 753/23626/17, від 22 червня 2022 року в справі №757/33742/19-ц, від 14 грудня 2023 року в справі № 127/20368/21, від 04 квітня 2024 року в справі № 553/449/20. Зі змісту висновку про визначення способу участі батька у вихованні його малолітніх дітей та порядку побачень з дітьми, затвердженого рішенням виконавчого комітету Ходорівської міської ради № 179 від 17 липня 2025 року, вбачається, що на засіданні комісії ОСОБА_1 повідомила, що вона не заперечує проти спілкування батька з дітьми, але тільки у її присутності за місцем теперішнього її проживання або ж у місцях культурно-розважального характеру, призначених для повноцінного відпочинку дітей, обґрунтовуючи свою позицію тим, що у неї є побоювання з приводу проведення часу батьком з дітьми без її присутності, оскільки під час їхнього спільного проживання ОСОБА_3 вчиняв домашнє насильство, а також спробу самогубства на очах в дітей, а відколи вони разом не проживають телефонує, пише образливі слова та погрожує. Матеріалами справи підтверджується, що позивач притягався до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства відносно відповідачки. З огляду на те, що домашнє насильство відносно відповідачки вчинено позивачем під час відвідування дітей, за місцем їхнього проживання, наявні достатні підстави вважати, що таке вчинено в присутності дітей, чим завдано шкоду їхньому психічному здоров`ю. Таким чином, знайшли своє підтвердження доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що, враховуючи попередню поведінку позивача, вчинення домашнього насильства, а також наслідки такої поведінки позивача для дітей, є обґрунтовані побоювання залишення дітей з батьком наодинці. Зазначених обставин суд першої інстанції не врахував, дійшовши помилкового висновку про необхідність присутності матері лише протягом перших десяти зустрічей батька з дітьми. При цьому матеріали справи не містять доказів, що визначений судом спосіб участі ОСОБА_3 у вихованні та спілкуванні з малолітніми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом систематичних побачень у вихідні дні кожного першого та третього тижня місяця в період з 10:00 год. до 18:00 год. протягом трьох годин з урахуванням стану здоров`я дітей, режиму дня дітей (годин сну), за умов попереднього погодження з матір`ю дітей часу побачень (до або після денного сну), а також того, що батько забирає та повертає дітей за адресою місця їх проживання, суперечить інтересам дітей. Однак, враховуючи попередню поведінку позивача, вчинення позивачем насильства відносно відповідачки в присутності дітей, беручи до уваги малолітній вік дітей та їхні потреби в такому віці, колегія суддів приходить до висновку про те, що зустрічі батька з дітьми мають відбуватись в межах населеного пункту за місцем проживання матері та дітей або ж безпосередньо за місцем їх проживання виключно в присутності матері, що відповідатиме якнайкращим інтересам дітей. Крім того, проведення зустрічей батька з дітьми без присутності матері може негативно вплинути на психоемоційний стан дітей, оскільки між позивачем та дітьми відсутній постійний сталий психологічний зв`язок, враховуючи вік дітей та тривале проживання з матір`ю, тому для налагодження довірливих відносин між батьком і дітьми необхідний час, протягом якого поступово буде відбуватися налагодження спілкування та формування емоційної прив`язаності дітей до батька. При цьому, в подальшому з врахуванням відповідних вікових змін дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , їхнього розвитку та потреб, за умови належної поведінки позивача та налагодження відносин між батьком та дітьми, сторони не позбавлені в майбутньому права на зміну встановленого судом способу участі батька у вихованні дітей, що буде відповідати, насамперед, засадам якнайкращого забезпечення інтересів дітей, що узгоджується з правовим висновком у постанові Верховного Суду від 09 квітня 2025 року у справі № 758/12178/23. Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що до закінчення судових дебатів позивач не подав доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу та не зробив відповідну заяву про те, що такі будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, що є підставою для відмови ОСОБА_3 у стягненні з відповідачки понесених ним витрат на професійну правничу допомогу, а враховуючи те, що позовні вимоги задоволено частково, подані представником відповідачки докази свідчать про реальність надання їй правничої допомоги, беручи до уваги принцип розумності та пропорційності стягнення судових витрат, з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню 2500 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних мотивів. Статтею 59 Конституції України гарантовано право на професійну правничу допомогу, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009. Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Статтею 15 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги. Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу. Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Таким чином, відшкодування судових витрат здійснюється у разі подання разом з першою заявою по суті спору попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат та наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, не може бути здійснений. Сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, у тому числі і після судових дебатів, але виключно за сукупності умов, що ці докази повинні бути подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, і сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів. Право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Подібний правовий висновок викладено у додатковій постанові Верховного Суду від 17 грудня 2021 року у справі № 925/1502/20. Звертаючись із заявою про ухвалення додаткового рішення, представник ОСОБА_3 ОСОБА_4 додав до заяви договір про надання правової (правничої) допомоги № 022803/25 від 28 лютого 2025 року, укладений між ОСОБА_3 та адвокатським бюро «Артема Пащука», додаток до договору про надання правової (правничої) допомоги № 022803/25 від 28 лютого 2025 року, акт виконаних робіт про надання юридичних послуг згідно з договором про надання правової (правничої) допомоги № 022803/25 від 28 лютого 2025 року, підписаний сторонами 28 листопада 2025 року. Однак, як вбачається з матеріалів справи, до ухвалення судового рішення за результатами розгляду справи позивачем та його представником не зроблено відповідну заяву про стягнення понесених ним витрат на правничу допомогу з відповідачки. Зазначення у прохальній частині позовної заяви узагальненої вимоги про стягнення судових витрат за результатами вирішення спору не може розцінюватись, як належне звернення до суду із заявою про відшкодування судових витрат (у тому числі на правову допомогу), адже за такого викладу прохальної частини, без наведення жодних мотивів та обґрунтувань суд фактично позбавлений можливості встановити склад таких витрат, факт їх понесення та розмір. Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 26 липня 2023 року у справі № 160/16902/20. З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 понесених витрат на правничу допомогу. В той же час у відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 просила стягнути з позивача на її користь понесені витрати на професійну правничу допомогу (т. 1 а.с. 42-48). На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано договір про надання професійної правничої допомоги № 146 від 04 липня 2025 року, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Колтоновським О.О. та акт № 1 приймання-передачі наданих послуг відповідно до договору про надання професійної правничої допомоги № 146 від 04 липня 2025 року. За умовами договору про надання професійної правничої допомоги № 146 від 04 липня 2025 року предметом договору є правова допомога, що надається адвокатом у справі №443/969/25. Пунктом 5.2. договору про надання професійної правничої допомоги № 146 від 04 липня 2025 року передбачено, що гонорар адвоката за послуги в суді першої інстанції визначається сторонами у акті приймання-передачі наданих послуг, який є невід`ємним додатком до даного договору. Згідно з актом № 1 приймання-передачі наданих послуг відповідно до договору про надання професійної правничої допомоги № 146 від 04 липня 2025 року, підписаним сторонами 25 листопада 2025 року, гонорар адвоката за надання професійної правничої допомоги становить 9900 грн за ознайомлення з матеріалами справи, підготовку відзиву на позовну заяву, подання клопотання про виклик свідків та участь в п`яти судових засіданнях (т. 2 а.с. 5). Надавши оцінку поданим доказам та доводам відповідачки щодо розподілу понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, керуючись критеріями обґрунтованості, пропорційності, співмірності судових витрат та розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, з огляду на обсяг виконаних робіт адвокатом відповідачки та з урахуванням часткового задоволення позовних вимог суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується колегія суддів, про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 2 500 грн витрат на правову допомогу Частина 13 ст. 141 ЦПК України передбачає, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. У зв`язку з тим, що колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , то на підставі ч. 13 ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 908.40 грн судового збору за подання апеляційної скарги. Крім того, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила стягнути понесені нею витрати на професійну правничу допомогу. На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, відповідачка надала акт № 2 приймання-передачі наданих послуг відповідно до договору про надання професійної правничої допомоги № 146 від 04 липня 2025 року. В акті № 2 приймання-передачі наданих послуг відповідно до договору про надання професійної правничої допомоги № 146 від 04 липня 2025 року зазначено про те, що ОСОБА_1 оплатила гонорар в розмірі 5000 грн за надані послуги, що полягали у наступному: консультація, ознайомлення з рішенням першої інстанції, написання апеляційної скарги та відправлення її до суду. Враховуючи те, що зазначені в акті № 2 приймання-передачі наданих послуг відповідно до договору про надання професійної правничої допомоги № 146 від 04 липня 2025 року послуги з професійної правничої допомоги є складовими підготовки апеляційної скарги, в якій рішення суду оскаржувалося лише в частині порядку проведення побачень, колегія суддів вважає, що наявні підстави для стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 3000 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, що відповідає критерію реальності адвокатських витрат, їх співмірності та розумності їхнього розміру. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, колегія суддів, - УХВАЛИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 28 листопада 2025 року змінити. Визначити спосіб участі ОСОБА_3 у вихованні та спілкуванні з малолітніми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , шляхом систематичних побачень у вихідні дні кожного першого та третього тижня місяця в період з 10:00 год. до 18:00 год. протягом трьох годин з урахуванням стану здоров`я дітей, режиму дня дітей (годин сну), за умов попереднього погодження з матір`ю дітей часу побачень (до або після денного сну), а також того, що батько забирає та повертає дітей за адресою місця їх проживання, в наступному порядку: у присутності матері в місцях культурно-розважального характеру в межах населеного пункту за місцем проживання матері та дітей або ж безпосередньо за місцем їх проживання. В решті рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 28 листопада 2025 року залишити без змін. Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 ОСОБА_4 залишити без задоволення. Додаткове рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 26 грудня 2025 року залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 908 (дев`ятсот вісім) гривень 40 копійок судового збору за подання апеляційної скарги. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 3000 (три тисячі) гривень понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 29 травня 2026 року. Головуючий: Савуляк Р.В. Судді: Крайник Н.П. Шандра М.М.