Постанова Миколаївський апеляційний суд № 484/3422/20

23.02.21 22-ц/812/434/21 Провадження 22-ц/812/434/21 Доповідач апеляційного суду Кушнірова Т.Б. Постанова Іменем України 23 лютого 2021 року м. Миколаїв Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі: головуючого Кушнірової Т.Б., суддів: Лівінського І.В., Тищук Н.О., із секретарем Біляєвої В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні без участі сторін у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області, ухвалене 15 грудня 2020 року, під головуванням судді Фортуни Т.Ю., в приміщенні цього ж суду, у справі №484/3422/20, за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких» про розірвання договору оренди земельної ділянки, в с т а н о в и л а: У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Агрофірма Корнацьких» про розірвання договору оренди земельної ділянки. Позовна заява, мотивована тим, що за ним на підставі рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 05 червня 2020 року визнано право власності на земельну ділянку площею 5,35 га, що розташована в межах території Кримківської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, цільове призначення якої - ведення товарного сільськогосподарського виробництва Вказана земельна ділянка належала його батькові ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Між ОСОБА_2 та ТОВ «Агрофірма Корнацьких» 01 грудня 2010 року було укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 50 років. Згідно умов зазначеного договору орендна плата визначена у фіксованому розмірі, яку ТОВ «Агрофірма Корнацьких» повинно сплачувати не пізніше 26 грудня кожного року. Оскільки до нього в спадщину перейшло право власності на вказану земельну ділянку, то разом з цим правом до нього перейшло право на отримання орендної плати за користування земельною ділянкою. Позивач, враховуючи змінені підстави позову, посилаючись на те, що ТОВ «Агрофірма Корнацьких» орендну плату з часу укладення договору не сплачує, чим порушує істотні його умови, просив достроково розірвати договір оренди земельної ділянки від 01 грудня 2010 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Агрофірма Корнацьких», зареєстрований у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі по Кримківській сільській раді Первомайського району Миколаївської області за № 482548324000983. Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 грудня 2020 року в задоволенні позову відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позовні вимоги у справі є необґрунтованими, зокрема, суд вказав про відсутність систематичності несплати відповідачем орендної плати. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення його позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд неповно з`ясував обставини справи, не дослідив в повному обсязі доказів і не звернув уваги на те, що відповідачем систематично не сплачувалась орендна плата, що є істотним порушенням умов зазначеного договору та є підставою для його розірвання. Тому висновок суду першої інстанції про відсутність вини орендаря в порушенні зобов`язань щодо виплати орендної плати за 2017 2020 роки не відповідає вимогам закону та матеріалам справи. Позивач звертає увагу, що саме з часу прийняття спадщини у нього виникло право на отримання орендної плати, оскільки до нього перейшли всі права та обов`язки спадкодавця за договором оренди землі. Зазначає, що він являється власником успадкованої земельної ділянки не з моменту оформлення спадщини, а з моменту її відкриття, тобто з 20 липня 2017 року. Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню із наступних підстав. Судом встановлено і з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 був власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в межах території Кримківській сільській раді Первомайського району Миколаївської області, площею 5,35 га. 01 грудня 2010 року ОСОБА_2 уклав з ТОВ «Агрофірма Корнацьких» договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 50 років, який зареєстровано у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі по Кримківській сільській раді Первомайського району Миколаївської області, про що 01 березня 2012 року вчинено запис за № 482548324000983. Відповідно до пункту 9 договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі шляхом видачі орендодавцю (або його уповноваженому представнику) готівкою відповідної грошової суми із каси орендаря або перерахуванням її на банківській рахунок орендодавця. Щорічний розмір орендної плати складає фіксовану грошову суму у розмірі 1585 грн 96 коп. Форма розрахунку за договором (грошова або натуральна форма) окремо щорічно погоджується сторонами в межах розміру плати, визначеної додатком № 1 до договору, шляхом подання орендодавцем на ім`я орендаря письмової заяви. Така заява подається орендодавцем орендарю до 01 вересня року, за який проводиться розрахунок по орендній платі. Якщо протягом року сторони не погодили форму оплати, вважається, що розрахунок по орендній платі буде здійснюватися у грошовій формі на суму, визначену в абзаці 1 пункту 9 договору. За змістом пункту 11 договору орендна плата вноситься щорічно до 26 грудня того року, за який здійснюється розрахунок орендної плати. Право орендодавця вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати передбачено пунктом 28 договору. За невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та умов цього договору (пункт 41 договору). Сторона, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності, якщо доведе, що це порушення сталось не з її вини (пункт 42 договору). Відповідно до пункту 40 договору перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи не є підставою для зміни умов або розірвання договору. З часу укладення Договору земельна ділянка ОСОБА_2 знаходиться в фактичному користуванні відповідача. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Позивач являється спадкоємцем майна померлого. У 2017 році ОСОБА_1 не звертався до ТОВ «Агрофірма Корнацьких» за отриманням орендної плати. Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 05 червня 2020 року за ОСОБА_1 визнано право власності на земельну ділянку, яка належала спадкодавцю. Набувши в порядку спадкування право власності на передану в оренду земельну ділянку, позивач набув всі права та обов`язки орендодавця за договором, в тому числі й право на отримання орендної плати. 01 липня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Агрофірма Корнацьких» із заявою в якій повідомив відповідача про свої права на спадкове майно та просив здійснити виплату орендної плати. Вказана заява відповідачем залишилась без реагування. Правовідносини між сторонами регламентуються ЦК України, ЗК України та Закону України «Про оренду землі». Так згідно ч.2 ст.792 ЦК України та ч.9 ст.93 ЗК України відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом. Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. У даному випадку позивач порушує питання про розірвання спірного договору у зв`язку з невиконанням орендарем його обов`язків по сплаті орендної плати, що передбачено ст.32 Закону України «Про оренду землі». Встановлюючи обґрунтованість позовних вимог у справі, колегія суддів враховує, що положеннями ст. 32 ЗУ «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України. У статті 141 ЗК України серед підстав припинення права користування земельною ділянкою, зокрема в пункті «д» частини першої цієї статті передбачено систематичну несплату земельного податку або орендної плати. Разом з тим, згідно із ч.2 ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Системний аналіз зазначених положень законодавства та враховуючи врегулювання відносин, пов`язаних з орендою землі, зокрема, положеннями ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди з підстави, передбаченої пунктом «д» статті 141 ЗК України, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України, згідно якої необхідна наявність істотного порушення стороною договору. Підсумовуючи викладене вище, колегія суддів звертає увагу, що для того, щоб розірвати спірний договір оренди землі у даній справі необхідно встановити систематичність порушень зобов`язань орендаря по, зокрема, сплаті орендної плати (тобто неодноразове, триваюче порушення порядку сплати орендної плати) та істотність цього порушення у аспекті такого обмеження права орендодавця на одержання благ, визначених договором, яке призводить до втрати інтересу з його сторони на підтримання договірних правовідносин. Згідно ч. 1 ст. 148-1 ЗК України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки. Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. У даній справі позивач набув права власності на земельну ділянку, яку передано в оренду відповідачу, 08 вересня 2020 року, після його державної реєстрації. Отже саме з цього моменту у нього виникло право вимагати сплату орендної плати від відповідача. Враховуючи момент виникнення у позивача права на одержання орендної плати (що мало місце у 2020 році) порушення строків сплати орендної плати за 2020 рік буде у разі її невнесення орендарем до 26 грудня 2020 року. При цьому, орендна плата за 2017 -2019 роки на момент пред`явлення позову, мала б бути виплачена на вимогу позивача, тобто починаючи з 01 липня 2020 року, адже за відсутності у орендаря даних про нового власника земельної ділянки сплатити її до кінця попередніх років на користь позивача відповідач фактичної можливості не мав. Однак, орендна плата за попередні роки не була перерахована відповідачем на момент розгляду даного спору судом, що сторонами не оспорюється. Отже орендарем допущено одноразове порушення його обов`язку по сплаті орендної плати стосовно її строків, що не дозволяє прийти до висновку про наявність систематичного порушення такого обов`язку, що, у свою чергу, давало б підстави для розірвання договору оренди землі. Вирішуючи спір, суд першої інстанції хоча й помилково вважав, що орендна плата за попередні роки має бути сплачена до 26 грудня 2020 року, однак це не вплинуло на правильність висновку суду по суті вирішення спору щодо відсутності факту систематичної несплати відповідачем орендної плати. За наведених вище обставин та з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду по справі № 709/1089/17 від 09 грудня 2019 року, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову. Доводи апеляційної скарги про те, що право на одержання орендної плати виникло у позивача з часу відкриття спадщини, не можуть бути прийняті до уваги, адже оформлення ОСОБА_1 спадкових прав на земельну ділянку відбулось лише 08 вересня 2020 року, тому відповідно до приписів ст. 125 ЗК України саме цього часу останній набув права на орендну плату. Така правова позиція узгоджується з висновками, викладеними в зазначеній вище постанови Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду по справі № 709/1089/17 від 09 грудня 2019 року, ухваленій у правовідносинах, що є подібними до обставин цього спору. Посилання в апеляційній скарзі на несплату відповідачем орендної плати, не спростовують правильності висновків суду у цій справі враховуючи наведені вище обставини, адже не доводять систематичність несплати орендарем орендної плати та істотність такого порушення у аспекті забезпечення реалізації прав орендодавця за спірним договором оренда землі. Щодо аргументів апеляційної скарги про те, що після смерті орендодавця до спадкоємців переходять усі права та обов`язки, відтак орендна плата має бути сплачена відповідно до умов договору, то слід зазначити, що відповідач не звільнений від обов`язку продовжувати та виконувати умови договору, у тому числі щодо виплати орендної плати. Однак сплатити орендну плату у встановлений договором строк за попередні роки був позбавлений можливості, оскільки відомості про спадкоємців у нього були відсутні. Отже, після звернення позивача, як власника земельної ділянки, на адресу відповідача із заявою про виплату орендної плати, останній зобов`язаний провести розрахунок за вказаний період. З урахуванням наведеного, оскаржене судове рішення є таким, що ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Підстави для скасування оскарженого судового рішення відсутні. Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін. Керуючись статтями 367, 374, 375, 381 -384 ЦПК України, колегія суддів п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 грудня 2020 року без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту. Головуючий Судді: _____________________ Повний текст судового рішення виготовлено 24.02.2021 р.