Постанова 4803 № 200/21797/14-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2084/21 Справа № 200/21797/14-ц Суддя у 1-й інстанції - Єлісєєва Т. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 лютого 2021 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді Єлізаренко І.А. суддів Красвітної Т.П., Свистунової О.В. за участю секретаря Заворотного К.Я. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 жовтня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи ОСОБА_4 , приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Грищенко Володимир Іванович про визнання договору дарування удаваним та визнання права власності на квартиру В С Т А Н О В И Л А: У грудні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи ОСОБА_4 , приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Грищенко В.І. про визнання договору дарування удаваним та визнання права власності на квартиру. В обґрунтовування позовних вимог, які уточнювалися в ході судового розгляду справи, ОСОБА_3 посилався на те, що 06 листопада 1999 року між ним та ОСОБА_1 було укладено договір дарування, який посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Грищенком В.І., відповідно до умов якого ОСОБА_1 подарував, а він прийняв у дар квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 34,7 кв. м, яка належала ОСОБА_1 на підставі рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 12 жовтня 1999 року, зареєстрованого у БТІ м. Дніпропетровська 25 жовтня 1999 року в реєстровій книзі №477п під реєстровим №1010-197. Позивач зазначив, що вказаний договір дарування був удаваною угодою, оскільки квартира була відчужена у рахунок боргу ОСОБА_1 перед ним. На підставі викладеного ОСОБА_3 просив суд визнати договір дарування квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_1 та ним, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Грищенко В.І. 06 листопада 1999 року, удаваним правочином, зазначивши, що у дійсності був укладений договір купівлі-продажу вказаної квартири, та визнати за ним право власності на вказану квартиру. Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 жовтня 2018 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 . Визнано договір дарування квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Грищенком В.І. 06 листопада 1999 року, удаваним правочином, який був укладений як договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_1 . Вирішено питання про розподіл судових витрат. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 просить рішення суду від 31 жовтня 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення, про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність та обгрунтованість. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 20 березня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 , задоволено частково. Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 жовтня 2018 року скасовано, провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи ОСОБА_4 , приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Грищенко В.І. про визнання договору дарування удаваним та визнання права власності на квартиру закрито. Постановою Верховного Суду від 18 листопада 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 березня 2019 року скасовано, справу передати на розгляд до суду апеляційної інстанції. Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити з наступних підстав. Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Як вбачається з матеріалів справи, згідно розписки від 08 грудня 1998 року ОСОБА_1 взяв у ОСОБА_3 в борг 18 000 грн. строком на один рік. У разі неможливості повернути борг у зазначений у розписці термін, відповідач зобов`язався повернути борг належним йому майном (т.2 а.с.14). 06 листопада 1999 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був укладений договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Грищенком В.І. Відповідно до умов вказаного договору дарування ОСОБА_1 подарував, а ОСОБА_3 прийняв у дар квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 34,7 кв.м, яка належала ОСОБА_1 на підставі рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 жовтня 1999 року, зареєстрованого в БТІ м. Дніпропетровська 25 жовтня 1999 року в реєстровій книзі №477п під реєстровим № 1010-197 (т.1 а.с.5). Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 липня 2009 року у справі №2-249/09 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , третя особа КП Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації про визнання права власності, визнання договору дарування недійсним, скасування реєстрації права власності на квартиру було частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 . Позов у частині визнання договору дарування недійсним, скасування реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 , залишено без задоволення (т. 1 а.с. 6, 7). Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 листопада 2009 року, залишеним без змін ухвалою Верховного Суду України від 23 березня 2010 року, задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 15 липня 2009 року скасовано у частині відмови ОСОБА_1 у задоволенні позову про визнання недійсним договору дарування та скасування реєстрації права власності. Поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду із позовом. Визнано недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 , укладений 06 листопада 1999 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , і зареєстрований приватним нотаріусом Грищенком В.І. за №1710. Скасовано реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 (т.1 а.с. 9-13). Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 , суд першої інстанції посилався на їх доведеність та обґрунтованість, однак погодитися з такими висновками неможливо, оскільки суд дійшов них через неповне зясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, що відповідно до ст.376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення. Відповідно до ст. 243 ЦК УРСР, за договором дарування одна сторона передає безоплатно другій стороні майно у власність. Договір дарування вважається укладеним з моменту передачі майна обдарованому. Згідно зі ст. 244 ЦК УРСР, договір дарування на суму понад 500 карбованців, а при даруванні валютних цінностей на суму понад 50 карбованців повинен бути нотаріально посвідчений. Договір дарування громадянином майна державній, кооперативній або іншій громадській організації укладається в простій письмовій формі. До договорів дарування нерухомого майна застосовуються правила статті 227 і цього Кодексу. Відповідно до ст. 227 ЦК УРСР, договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу). Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів. Відповідно до ст. 58 ЦК УРСР недійсною є угода, укладена лише про людське око, без наміру створити юридичні наслідки (мнима угода). Якщо угода укладена з метою приховати іншу угоду (удавана угода), то застосовуються правила, що регулюють ту угоду, яку сторони дійсно мали на увазі. Згідно зі 59 ЦК УРСР угода, визнана недійсною, вважається недійсною з моменту її укладення. У справі встановлено, ОСОБА_1 , згідно копії розписки від 08 грудня 1998 року, взяв у ОСОБА_3 в борг 18 000 грн. строком на один рік. У разі неможливості повернути борг у зазначений у розписці термін, відповідач зобов`язався повернути борг належним йому майном (т.2 а.с.14). 06 листопада 1999 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був укладений договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Грищенком В.І. Відповідно до умов вказаного договору дарування ОСОБА_1 подарував, а ОСОБА_3 прийняв у дар квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 34,7 кв.м, яка належала ОСОБА_1 на підставі рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 жовтня 1999 року, зареєстрованого в БТІ м. Дніпропетровська 25 жовтня 1999 року в реєстровій книзі №477п під реєстровим № 1010-197 (т.1 а.с.5). Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 липня 2009 року у справі №2-249/09 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , третя особа КП Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації про визнання права власності, визнання договору дарування недійсним, скасування реєстрації права власності на квартиру було частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 . Позов у частині визнання договору дарування недійсним, скасування реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 , залишено без задоволення (т. 1 а.с. 6, 7). Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 листопада 2009 року, залишеним без змін ухвалою Верховного Суду України від 23 березня 2010 року, задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 15 липня 2009 року скасовано у частині відмови ОСОБА_1 у задоволенні позову про визнання недійсним договору дарування та скасування реєстрації права власності. Поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду із позовом. Визнано недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 , укладений 06 листопада 1999 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , і зареєстрований приватним нотаріусом Грищенком В.І. за №1710. Скасовано реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 (т.1 а.с. 9-13). Апеляційним судом у рішенні від 09 листопада 2009 року встановлено, що перевіряючи обставини щодо виконання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 умов договору дарування передбачених cт. 243 ЦК УРСР встановлено, що спірна квартира ніколи не передавалась ОСОБА_3 , як обдарованій особі, весь час квартира знаходилась в користуванні ОСОБА_1 , а починаючи з 2000 року також і в користуванні його матері ОСОБА_9 , квартира була облаштована саме під потреби ОСОБА_10 , з ОСОБА_1 були укладені договори про надання послуг кабельного мовлення телефонного зв`язку. Крім того, саме ОСОБА_1 починаючи з 24 вересня 1999 року відстоює в судовому порядку своє право на спірну квартиру. Зазначені обставини свідчать про те, що договір дарування спірної квартири від 06 листопада 1999 року дійсно був укладений без наміру створити юридичні наслідки. Посилання представника ОСОБА_3 на те, що спірна квартира за усною домовленістю була надана ОСОБА_1 у найм, не були прийняті до уваги, оскільки не підтверджуються належними доказами та суперечать матеріалам справи. Не заслуговували на увагу також посилання представника ОСОБА_3 на те, що договір дарування було укладено з метою погашення ОСОБА_1 боргових зобов`язань перед ОСОБА_3 , оскільки у наданій суду ксерокопії розписки віл 08 грудня 1998 року не міститься посилань на спірну квартиру, судом не досліджувалось її походження та пов`язані з цим правовідносини. Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Таким чином, рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 липня 2009 року визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 та рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 листопада 2009 року визнано недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 , укладений 06 листопада 1999 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , зареєстрований приватним нотаріусом Грищенком В.І. за №1710. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23 січня 2015 року, право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстроване за ОСОБА_1 (т.1 а.с.87). Позивач ОСОБА_3 у цій справі, що переглядається, просив суд договір дарування квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_1 та ним, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Грищенко В.І. 06 листопада 1999 року, визнати удаваним правочином, зазначивши, що у дійсності між ним та ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу вказаної квартири, та просив визнати за ним право власності на вказану квартиру (т.2 а.с.34-39). Позивач, як на підставу своїх вимог, посилався на копію розписки від 08 грудня 1998 року, згідно якої ОСОБА_1 взяв у ОСОБА_3 в борг 18 000 грн. строком на один рік. У разі неможливості повернути борг у зазначений у розписці термін, відповідач зобов`язався повернути борг належним йому майном (т.2 а.с.14). Слід зазначити, у вказаній розписці взагалі не міститься посилань на спірну квартиру. Будь-яких інших угод, у встановленому законом порядку, відносно цієї квартири, між сторонами у справі не укладалося. Доказів на підтвердження сплати позивачем відповідачу коштів у рахунок купівлі квартири суду не надано. Доказів на підтвердження вчинення договору дарування квартири для приховання іншого правочину суду також не надано. Таким чином, відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про визнання договору дарування квартири удаваним правочином. Стосовно позовних вимог позивача про визнання за ним права власності на спірну квартиру слід зазначити, відповідно до ст.128 ЦК УРСР право власності (право оперативного управління), який діяв на момент виниклих відносин, у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Передачею визнається вручення речей набувачеві, а так само здача транспортній організації для відправки набувачеві і здача на пошту для пересилки набувачеві речей, відчужених без зобов`язання доставки. До передачі речей прирівнюється передача коносаменту або іншого розпорядчого документа на речі. Встановлено, оскаржуваний договір дарування спірної квартири від 06 листопада 1999 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , був визнаний у судовому порядку недійсним та за ОСОБА_1 було визнано право власності на спірну квартиру. Інших доказів на підтвердження позовних вимог про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 за позивачем ОСОБА_3 суду не надано. Отже, позивачем не було надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження його позовних вимог щодо визнання договору дарування квартири удаваним правочином та визнання за позивачем ОСОБА_3 права власності на спірну квартиру. За таких обставин, враховуючи вищевикладене апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 жовтня 2018 року скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 . На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити. Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 жовтня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи ОСОБА_4 , приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Грищенко Володимир Іванович про визнання договору дарування удаваним та визнання права власності на квартиру - скасувати. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи ОСОБА_4 , приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Грищенко Володимир Іванович про визнання договору дарування удаваним та визнання права власності на квартиру - відмовити. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Судді