Постанова 4813 № 507/1666/18
від 11.02.2021 ·Номер провадження: 22-ц/813/5023/21 Номер справи місцевого суду: 507/1666/18 Головуючий у першій інстанції Дармакука Т.П. Доповідач Ващенко Л. Г. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11.02.2021 року м. Одеса Колегія суддів Одеського апеляційного суду у складі: головуючої судді Ващенко Л.Г. суддів Сєвєрової Є.С., Колеснікова Г.Я., за участі секретаря Чепрас А.І., розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Головного управління Держгеокадастру в Одеській області на ухвалу Любашівського районного суду Одеської області від 21 листопада 2018 року про забезпечення позову (одноособово суддя Дармакука Т.П.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , третя особа: відділ у Любашівському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, про визнання протиправними наказів, скасування державної реєстрації земельних ділянок, виключення з Державного земельного кадастру записів щодо державної реєстрації земельних ділянок, ІІ. ОПИСОВА ЧАСТИНА 16.11.2018 року ОСОБА_1 звернулася із позовом до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (далі-ГУ Держгеокадастру), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , третЯ ОСОБА: відділ у Любашівському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (далі-відділ ГУ Держгеокадастру), і, уточнивши позов, просила визнати протиправними та скасувати накази ГУ Держгеокадастру, скасувати державну реєстрацію земельних ділянок, виключити з Державного земельного кадастру записи щодо державної реєстрації земельних ділянок. 16.11.2018 року ОСОБА_1 звернулась із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки і забороною органам державної реєстрації здійснювати будь-які реєстраційні дії із земельними ділянками з кадастровими номерами: 5123383800:01:001:0704;5123383800:01:001:0700;5123383800:01:001:0693;5123383800:01:001:0683;5123383800:01:001:0687; 5123383800:01:01:0686;5123383800:01:001:0702;5123383800:01:001:0690, 5123383800:01:001:0694; 5123383800:01:001:0701; 5123383800:01:001:0699; 5123383800:01:001:0697; 5123383800:01:001:0698;5123383800:01:001:0696;5123383800:01:001:0703; 5123383800:01:001:0692;5123383800:01:001:001:0684;5123383800: 01:001:0685; 5123383800:01:001:0688; 5123383800:01:001:0689; 512338300:01:001:0691. В заяві зазначила, що на підставі державного акту їй надано у постійне користування земельну ділянку площею 47,09 га для ведення сільського фермерського господарства, однак їй стало відомо, що наказами ГУ Держгеокадастру протиправно наданий дозвіл на розборку проекту відведення земельних ділянок по 2 га іншим особам, що порушує її право користування земельною ділянкою площею 47,09 га. Ухвалою Любашівського районного суду Одеської області від 21.11.2018 року частково задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову. Суд наклав арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами: 5123383800:01:001:0704;5123383800:01:001:0700;5123383800:01:001:0693;5123383800:01:001:001:0683; 5123383800:01:001:0687; 5123383800:01:001:0686; 5123383800:01:001:0702; 5123383800:01:001:0690;5123383800:01:001:0694;5123383800:01:001:0701;5123383800:01:001:0699;5123383800:01:001:0697;5123383800:01:001:0698;5123383800:01:001:0696;5123383800:01:001:0703;5123383800:01:001:0692;5123383800:01:001:0684;5123383800:01:001:0685;5123383800:01:001:0688;5123383800:01:001:0689;5123383800:01:001:0691 і заборонив органам державної реєстрації здійснювати будь-які реєстраційні дії із вказаними земельними ділянками. ГУ Держгеокадастру не погодилось із ухвалою суду від 21.11.2018 року і в особі представника подало апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати, постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга представника ГУ Держгеокадастру зазначає: Ухвала суду від 21.11.2018 по справі №507/1666/18 прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Постановою Верховного Суду від 24.10.2018 року по справі № 757/65718/17-ц визначено, що у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Відповідно до роз`яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; зобов`язати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовними вимогами. Зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що суд, задовольняючи заяву, не навів жодних обґрунтованих мотивів, з яких суд дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивачки. Ухвалою порушені права осіб, яким ГУ надало дозволи на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, оскільки судом накладено арешт шляхом заборони органам державної реєстрації здійснення будь-яких реєстраційних дій із земельними ділянками, вказані особи не були залучені до участі у розгляді справи під час розгляду заяви про забезпечення позову. Наказом ГУ від 08.11.2018 №15-7040/13-18-СГ внесені зміни до наказу ГУ від 26.07.2018 №15-4959/13-18-СГ «Про надання згоди на відновлення меж земельної ділянки» слова «на території Троїцької сільської ради» замінено на: «на території Маловасилівської сільської ради», а накази, відповідно до яких громадянам надані дозволи на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, стосуються земельних ділянок на території Троїцької сільської ради (за межами населеного пункту), тобто земельна ділянка позивачки та земельні ділянки, на які судом накладений арешт, знаходяться на територіях різних сільських рад. Скасування заходів забезпечення позову не може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачки, за захистом яких вона звернулась до суду. Відповідно до ч.3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позовними вимогами. У відзиві на скаргу позивачка ОСОБА_1 зазначає: Позивачка звернулася із позовною заявою про визнання протиправними наказів ГУ Держгеокадастру, скасування державної реєстрації земельних ділянок, виключення з Державного земельного кадастру записів щодо державної реєстрації вказаних земельних ділянок. Земельну ділянку площею 47,09 га їй надано для ведення селянського фермерського господарства у постійне користування безстроково, на підставі державного акту від 07.12.2000 року, який виданий Любашівською районною державною адміністрацією, на підставі рішення Любашівської районної ради № 108-ХХІІІ від 28.09.2000 року. За заявкою проектної організації ПП «ТЕРРАРІОН», що діяло від імені позивачки, державним реєстратором відділу ГУ Держгеокадастру видано рішення № РВ- 5100905642018 про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру. Підставою відмови зазначено, що земельна ділянка перетинається (накладається) із земельними ділянками, виявилось, що наказами відповідача земельна ділянка виділена та надані дозволи на розробку проектно - технічної документації іншим громадянам. Позивачка звернулась із заявою про забезпечення позову посилаючись на те, що протиправне надання земельної ділянки площею 47,09 га, яка надана їй для ведення селянського фермерського господарства у постійне користування безстроково могло би привести до захоплення земельної ділянки іншими особами, унеможливило б здійснення статутної діяльності Фермерським господарством «Демчевських» (далі-ФГ), призвело б до паралізації господарської діяльності та значних збитків. З метою попередження таких негативних наслідків до закінчення розгляду справи та набрання рішенням законної сили вкрай необхідно накласти арешт на зазначені земельні ділянки, заборонити органам державної реєстрації прав здійснення будь-яких реєстраційних дій із земельними ділянками, та заборонити будь-яким особам, крім ФГ, здійснювати обробіток земельних ділянок. Лише застосування всіх цих заходів забезпечення позову дозволить уникнути значних збитків, не накладення арешту на майно та заборони здійснення реєстраційних дій може привести до відчуження ділянок та унеможливить виконання судового рішення. Тому суд обґрунтовано частково задовольнив клопотання про забезпечення позову. В подальшому побоювання підтвердились тим, що під час розгляду справи з`ясувалося, що на деякі земельні ділянки зареєстровані договори оренди із ФГ ОСОБА_23 , за дивним збігом обставин, прізвище орендатора збігалося з прізвищем розробника проектної документації, які, як з`ясувалося, є рідними братами. Ухвала суду від 21.11.2018 року захистила права позивачки і не дозволила продовжити рейдерське захоплення земельної ділянки. Крім того, по деяким ділянкам проекти землеустрою були виготовлені раніше отримання дозволу на розроблення проектів землеустрою, вказана обставина підтверджує можливу спробу шахрайства та рейдерства. Вказані факти викликали сумнів в тому, що зазначені громадяни знають про те, що від їх імені написані заяви та надавались дозволи на їх ім`я, що і підтвердилось при подальшому розгляді справи. ІІІ.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Суд першої інстанції, частково задовольняючи заяву про забезпечення позову виходив з того, що захід забезпечення, як накладення арешту на земельні ділянки до вирішення спору по суті із забороною вчинення буд-яких реєстраційних дій в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно може бути застосований судом, оскільки він належним чином забезпечить права позивача у разі ухвалення судом рішення на його користь, а тому є необхідність забезпечення позову (а.с.102 т.1). Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав. Суд, за заявою учасника справи, має право вжити передбачених ст. 150 ЦПК України, заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (ст. 149 ч.ч.1,2 ЦПК України). Позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії. Заходи забезпечення позову, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ст. 150 ч.1 п.1, 2, ч.3 ЦПК України). Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. З матеріалів справи вбачається наступне. У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася із позовом до ГУ Держгеокадастру, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , третя особа: відділ ГУ Держгеокадастру про визнання протиправними і скасування наказів ГУ Держгеокадастру, скасування державної реєстрації земельних ділянок, виключення з Державного земельного кадастру записів щодо державної реєстрації земельних ділянок, тобто у суді заявлені вимоги немайнового характеру. 16.11.2018 року ОСОБА_1 звернулась із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки і забороною органам державної реєстрації здійснювати будь-які реєстраційні дії із земельними ділянками, зазначаючи, що протиправне надання земельних ділянок відповідачам може призвести до захоплення її земельної ділянки іншими особами, що унеможливить здійснення статутної діяльності ФГ. Тому, з метою попередження таких негативних наслідків, до закінчення розгляду справи та набрання рішенням чинності, необхідно накласти арешт на земельні ділянки і заборонити будь-які реєстраційні дії із земельними ділянками (а.с.89-93 т.1). Суд першої інстанції, частково задовольняючи заяву про забезпечення позову, в ухвалі дійшов висновку, що заходи забезпечення позову належним чином забезпечать права позивача у разі ухвалення судом рішення на його користь, при цьому, інших висновків щодо необхідності забезпечення позову, ухвала суду не містить (а.с.102 т.1). Заява про забезпечення позову і матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу на підтвердження припущення існування реальної загрози невиконання можливого рішення суду у справі. Всупереч ст. 150 ч.3 ЦПК України, суд належним чином не оцінив обґрунтованість доводів позивачки щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки та заборони вчинення дій щодо земельних ділянок. Суд першої інстанції, вирішуючи заяву про забезпечення позову, належним чином не обґрунтував в ухвалі співмірність виду забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки позовним вимогам немайнового характеру й не обґрунтував необхідність вжиття таких заходів, пославшись лише на загальні норми процесуального права. Припущення позивачки у заяві і суду в ухвалі про можливість невиконання рішення суду і попередження негативних наслідків до закінчення розгляду справи та набрання рішенням чинності, без обґрунтування із посиланням на належні та допустимі докази, не є достатньою підставою для забезпечення позову. За таких обставин, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню. Забезпечення позову по суті є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Вирішуючи заяву про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів усіх осіб. Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду справи по суті. Заява позивачки і матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу на підтвердження припущення існування реальної загрози невиконання можливого рішення суду у справі. Порушення у суді спору про визнання протиправними і скасування наказів ГУ Держгеокадастру, скасування державної реєстрації земельних ділянок, виключення з Державного земельного кадастру записів щодо державної реєстрації земельних ділянок (у суді заявлені вимоги немайнового характеру), саме по собі, не є підставою для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки і заборону вчинення будь-яких реєстраційних дій стосовно цих ділянок. Співмірність передбачає врахування судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів щодо забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Зважаючи на те, що обраний позивачкою спосіб забезпечення позову не є співмірним із заявленими позовними вимогами, відсутні належні обґрунтування і докази необхідності забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки із забороною вчинення реєстраційних дій, а також докази на підтвердження припущення існування реальної загрози невиконання можливого рішення суду у справі, колегія суддів відмовляє у задоволенні заяви про забезпечення позову. Доводи представника ГУ Держгеокадастру у скарзі стосовно відсутності підстав для забезпечення позову і доказів припущення існування реальної загрози невиконання можливого рішення суду у справі, - прийняті до уваги колегією суддів і є підставою для скасування ухвали суду. Доводи позивачки у відзиві на скаргу, що: з метою попередження негативних наслідків до закінчення розгляду справи та набрання рішенням законної сили вкрай необхідно було накласти арешт на земельні ділянки і заборонити органам державної реєстрації прав здійснення будь-яких реєстраційних дій із земельними ділянками; лише застосування всіх цих заходів забезпечення позову дозволить уникнути значних збитків; не накладення арешту на майно та заборону здійснення реєстраційних дій може привести до відчуження ділянок та унеможливить виконання судового рішення; у подальшому побоювання підтвердились і з`ясувалося, що на деякі із земельних ділянок вже зареєстровані договори оренди з ФГ ОСОБА_23 ; ухвала суду захистила її права і не дозволила продовжити рейдерське захоплення земельної ділянки; по деяким ділянкам проекти землеустрою виготовлені раніше отримання дозволу на розроблення проектів землеустрою, що вказує на можливу спробу шахрайства та рейдерства і викликає сумнів в тому, що громадяни можуть не знати, що від їх імені написані заяви та надавались дозволи на їх ім`я, - до уваги не приймаються. Саме по собі припущення про можливість невиконання рішення суду і попередження негативних наслідків до закінчення розгляду справи та набрання рішенням чинності, у розумінні ст. ст. 149, 150 ЦПК України, не є достатньою підставою для забезпечення позову. Станом на час розгляду судом заяви про забезпечення позову заява позивачки про забезпечення позову не містила обґрунтувань та жодного належного і допустимого доказу на підтвердження припущення існування реальної загрози невиконання можливого рішення суду у справі. Обставина того, що у подальшому побоювання позивачки підтвердились і з`ясувалося, що по деяким земельним ділянкам зареєстровані договори оренди з ФГ ОСОБА_23 , виникла не на момент вирішення судом заяви про забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся (ст. 149 ч.2 ЦПК України). Тому, якщо виникли б обставини, які ускладнили виконання можливого судового рішення у процесі розгляду справи, позивачка не була позбавлена права звернутись із заявою про забезпечення позову. Разом з тим, на час вирішення судом заяви (листопад 2018 року), докази існування реальної загрози невиконання можливого рішення суду у справі не були надані суду. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (ст. 376 ч.1 п.п.1-4, ч.2 ЦПК України). Приймаючи до уваги, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи і висновки суду не відповідають обставинам справи, суд порушив норми процесуального права - ст. ст. 149,150 ЦПК України, що призвело до неправильного вирішення заяви про забезпечення позову, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення. СУДОВІ ВИТРАТИ Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 141 ч.1, ч.2 п.п.1-3 ЦПК України). З огляду на те, що колегія суддів прийшла до висновку про задоволення апеляційної скарги і скасування ухвали суду про забезпечення позову з прийняттям нової ухвали, ГУ Держгеокадастру має право на відшкодування судових витрат у порядку, встановленому ст. 141 ЦПК України). ІV. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА Керуючись ст. ст. 367, 374 ч.1 п.2, 376 ч.ч.1,2, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу представника Головного управління Держгеокадастру в Одеській області задовольнити частково. Ухвалу Любашівського районного суду Одеської області від 21 листопада 2018 року про забезпечення позову скасувати. Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки з кадастровими номерами: 5123383800:01:001:0704; 5123383800:01:001:0700; 5123383800:01:001:0693; 5123383800:01:00 1:0683;5123383800:01:001:0687; 5123383800:01:01:0686;5123383800:01:001:0702;5123383800:01:001:0690; 5123383800:01:001:0694;5123383800:01:001:0701;5123383800:01:001:0699;5123383800:01:001:0697; 5123383800:01:001:0698;5123383800:01:001:0696; 5123383800:01:001:0703 5123383800:01:001:0692;5123383800:01:001:001:0684; 5123383800:01:001:0685;5123383800:01:001:0688; 5123383800:01:001:0689; 512338300:01:001:0691. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови суду складено 23.02.2021 року. Судді Одеського апеляційного суду Л.Г. Ващенко Є.С. Сєвєрова Г.Я. Колесніков