Постанова 4801 № 127/11943/20

Справа № 127/11943/20 Провадження № 22-ц/801/120/2021 Категорія: 36 Головуючий у суді 1-ї інстанції Ан О. В. Доповідач:Панасюк О. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 лютого 2021 рокуСправа № 127/11943/20м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Панасюка О. С. (суддя доповідач), суддів Ковальчука О. В., Шемети Т. М., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого теплопостачання за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області у складі судді Ан О. В. від 29 жовтня 2020 року (дата складення повного тексту рішення відповідає даті його ухвалення), встановив: 04 червня 2020 року Комунальне підприємство Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» (далі КП ВМР «ВМТЕ») звернулося з цим позовом, за яким, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просило стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заборгованість за спожиті послуги з централізованого теплопостачання за період з травня 2017 року по березень 2020 в розмірі 26870 грн 47 к., з яких: 23597 грн 97 к. заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання; 1119 грн 69 к. 3 проценти річних від простроченої суми заборгованості; 2152 грн 81 к. втрати від інфляції. На обґрунтування позовних вимог посилалось на те, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 зареєстровані та проживають в квартирі АДРЕСА_1 та забезпечуються послугами централізованого теплопостачання КП ВМР «ВМТЕ», проте не здійснюють оплату за надані житлово-комунальні послуги, у зв`язку з чим виникла заборгованість. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 29 жовтня 2020 року позов задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь КП ВМР «ВМТЕ» заборгованість за послуги з централізованого теплопостачання за період з травня 2017 року по березень 2020 року в розмірі 26870 грн 47 к., з яких: 23597 грн 97 к. заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання; 1119 грн 69 к. 3 проценти річних від простроченої суми заборгованості; 2152 грн 81 к. втрати від інфляції та 2102 грн 00 к. судового збору. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відсутність укладеного договору не звільняє ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 від обов`язку оплачувати надані їм послуги з централізованого теплопостачання. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, просив скасувати це рішення суду та ухвалити нове про відмову у позові. Апеляційна скарга мотивована тим, що з травня 2017 року він не проживає у квартирі АДРЕСА_1 на яку нараховується заборгованість за комунальні послуги. Вказував, що КП ВМР «ВМТЕ» не доведено, що він є споживачем комунальних послуг. КП ВМР «ВМТЕ» подало відзив на апеляційну скаргу, за яким просило залишити її без задоволення, а рішення суду без змін, як таке, що ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до встановлених обставин справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до висновку, що вона задоволенню не підлягає з огляду на таке. Частинами першою третьою статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. За змістом статті 374 ЦПК України апеляційний суд залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України). Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Судом встановлено, що предметом діяльності КП ВМР «ВМТЕ» є оплачуване постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря (а. с. 7). ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 станом на 13 березня 2020 року зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 та забезпечується послугами централізованого теплопостачання (а. с. 21, 23, 25, 84). З розрахунку суми заборгованості за спожиті послуги з централізованого теплопостачання, виконаного начальником служби збуту КП ВМР «ВМТЕ» ОСОБА_4 , видно, що за період з травня 2017 року по березень 2020 року заборгованість за спожиті послуги з централізованого теплопостачання становить 26870 грн 47 к., з яких: 23597 грн 97 к. заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання; 1119 грн 69 к. 3 проценти річних від простроченої суми заборгованості; 2152 грн 81 к. втрати від інфляції (а. с. 85). Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» (далі Закон). Суб`єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень, будинків, споруд, житлових комплексів або комплексів будинків і споруд (стаття 1, частина друга статті 3, стаття 19 Закону). Згідно із частиною першою статті 13 Закону залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Хоч у частині першій статті 19 Закону й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України (ЦК України) боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 процентів річних від простроченої суми. На підставі викладеного суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність спірних правовідносин між КП ВМР «ВМТЕ» і ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , встановив, що права позивача відповідачами порушені, оскільки вони не оплачували послуги з централізованого теплопостачання. Апеляційний суд відхиляє доводи ОСОБА_1 про те, що він у цій квартирі не проживає та не має сплачувати комунальні послуги з огляду на таке. Пунктом 6 частини першої статті 1 Закону встановлено, що індивідуальний споживач фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 7 Закону індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Відповідно до частин 1, 6 статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання. Разом з цим, частиною першою статті 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» встановлено, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання. Реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. Згідно з частиною першою статті 64 Житлового кодексу України РСР (далі ЖК України РСР) члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. Частиною першою статті 78 ЖК України РСР встановлено, що тимчасово відсутній наймач зберігає права і несе обов`язки за договором найму жилого приміщення. Оскільки ОСОБА_1 , як особа, постійне місце проживання якої у встановленому порядку зареєстровано в квартирі АДРЕСА_1 , є споживачем житлово-комунальних послуг в розумінні пункту 6 частини першої статті 1 Закону, іншої домовленості щодо оплати комунальних послуг між ним та власницею квартири ОСОБА_2 і іншими особами, які у ній проживають, суд не установив, а тому дійшов до правильного висновку, що ОСОБА_1 має відповідати за порушення зобов`язань з оплати спожитих послуг з теплопостачання квартири солідарно з власницею та рештою осіб, які у ній проживають. Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції по суті вирішення спору та не дають підстав вважати, що судом порушено норми процесуального права чи неправильно застосовано норми матеріального права. Керуючись статтями 367, 369, 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29 жовтня 2020 року без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий О. С. Панасюк Судді: О. В. Ковальчук Т. М. Шемета