Постанова Дніпровський апеляційний суд № 203/2115/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1006/21 Справа № 203/2115/20 Суддя у 1-й інстанції - Єдаменко С. В. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 лютого 2021 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого Городничої В.С., суддів Лаченкової О.В., Петешенкової М.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у м.Дніпрі цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» на заочне рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 31 серпня 2020 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И Л А: У червні 2020 року позивач - АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ «ПриватБанк» із заявою про отримання банківських послуг, у відповідності до якої останній відкрив відповідачу кредитний рахунок з обумовленим лімітом. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою, Тарифами Банку складає між нею та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. АТ КБ "Приватбанк" свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі встановленому договором. Відповідач не виконувала своїх обов`язків за кредитним договором, через що, станом на 31.03.2020 року, має заборгованість перед позивачем в сумі 125 179,46 грн, яка складається з: 7 061,88 грн - заборгованість по тілу кредиту, 108 780,46 грн - заборгованість по нарахованим відсоткам, 2 900,00 грн пеня, 500 грн - штраф фіксована частина, 5 937,12 грн - штраф процентна складова. На підставі викладеного, просив стягнути з відповідача на свою користь вказану заборгованість за кредитним договором та судові витрати. Заочним рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 31 серпня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» заборгованість за договором № б/н від 28 березня 2013 року в розмірі 7 061 гривня 88 коп, витрати по сплаті судового збору в розмірі 118 грн 58 коп, а разом: 7 180 гривень 46 копійок. В решті позову відмовлено. Не погодившись з рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду скасувати в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. В іншій частині рішення залишити без змін. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача на користь банку процентів за користування кредитними коштами та неустойки (пеня, штраф), оскільки не дослідив належним чином наявні в матеріалах справи докази та обставини справи. Відсутність підпису відповідача в Умовах та правилах надання банківських послуг у Приватбанку при наявності її письмового свідчення про те, що вона ознайомлена у письмовому вигляді та згодна з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку не є підставою вважати кредитний договір не укладеним. Під час підписання анкети-заяви відповідач ознайомилася та погодилася з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, які є складовою частиною кредитного договору та, відповідно, приєдналася до запропонованої банком пропозиції. Відповідач правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу, передбаченим ст. 360 ЦПК України, не скористалася. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Згідно з ч.1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що 28 березня 2013 року ОСОБА_1 звернулась до позивача із анкетою-заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку № б/н, в якій виявила намір оформити на своє ім`я платіжну картку (а.с.31-32). 28 березня 2013 року позичальнику було відкрито кредитну картку № НОМЕР_1 (а.с.30) Як вбачається з матеріалів справи 28 березня 2013 року позивач встановив відповідачу кредитний ліміт в сумі 300,00 грн, 19 серпня 2013 року році кредитний ліміт було збільшено до 8 000,00 грн (а.с.29). З виписки за договором № б/н укладеним між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 вбачається, що відповідач користувалась кредитною карткою, здійснювала покупки, знімала готівку в банкоматах, тобто реалізувала своє право на користування кредитним лімітом (а.с.21-28). Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 7 061,88 грн. Стосовно позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за відсотками та неустойкою (пеня, штраф) слід зазначити. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним(стаття 1055 ЦК України). Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту, пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Згідно зі ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Проте, у анкеті-заяві, підписаній сторонами, не визначено, яка процентна ставка встановлена за кредитним договором. Не визначені порядок та умови нарахування неустойки (штраф, пеня) за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором. Витяг з Умов та правил надання банківських послуг та витяг з Тарифів банку, що долучені позивачем до позовної заяви не містять підпису відповідача, а тому вони не можуть розцінюватися як складові частини кредитного договору, умови якого погоджені сторонами. З матеріалів справи неможливо встановити розмір процентної ставки, який був встановлений за користування кредитним лімітом, а тому вирішувати питання щодо наявності у відповідача перед позивачем заборгованості по відсоткам в розмірі 108 780,46 грн є неможливим. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вимоги в частині стягнення відсотків за користування кредитним лімітом задоволенню не підлягають. Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Згідно ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання. Згідно ч. 1 ст. 552 Цивільного кодексу України сплата неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі. Відповідно до ч.1 ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Згідно ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту обумовлення між сторонами розміру неустойки, який підлягає нарахуванню у разі порушення боржником взятих на себе зобов`язань. Анкета-заява від 28 березня 2013 року про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку таких відомостей не містить. Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», як вже було встановлено, не містить відомостей про те, що ОСОБА_1 була ознайомлена з його умовами, підпис останньої на вказаному витягу відсутній, тому його застосування при обрахуванні сум є неможливим. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача неустойки задоволенню не підлягають. Встановивши зазначені обставини, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог в оскаржуваній частині. Доводи апеляційної скарги позивача про те, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача на користь банку процентів за користування кредитними коштами та неустойки (штраф, пеня), не надав належної оцінки доказам у справі, що оскаржуване рішення є безпідставним, не можуть бути прийняті до уваги з наступних підстав. Так, згідно матеріалам справи, анкета-заява, яка підписана сторонами, не містить жодної інформації щодо встановленого розміру базової процентної ставки за кредитом, а також не містить умови щодо розміру та порядку нарахування неустойки. Посилання позивача на копію Витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», як належний доказ погодження сторонами умов договору щодо розміру процентної ставки, пені, комісії, штрафів, не можуть бути прийняті у якості належного доказу у розумінні ст.77 ЦПК України, оскільки Витяг з Тарифів не підписаний відповідачем, окрім того, він містить перелік тарифних планів декількох видів кредитних карток, а який саме вид послуги та вид кредитної картки обрала відповідач позивачем не доведено. Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення спору. Докази мають бути належними, допустимими, достовірними. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. ст. 76, 77, 78, 79 ЦПК України). Згідно з вимогами ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Посилання в апеляційній скарзі АТ КБ «Приватбанк» на те, що суд першої інстанції, вирішуючи вимогу щодо стягнення процентів за користування кредитом, мав керуватися положеннями ст. 1048, 1054 ЦК України та стягнути з відповідача проценти, визначивши їх розмір на рівні облікової ставки НБУ, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки позивач не пред`являв вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами, з підстав та у розмірах, встановлених статтею 1048 ЦК України, а заява-анкета не містить розміру процентів. Отже, доводи позивача про те, що суд має стягнути на його користь з позичальника проценти за користування кредитними коштами на підставі положень ст. 1048 ЦК України є безпідставними. Доводи апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» про те, що відсутність підпису відповідача в Умовах та правилах надання банківських послуг, при наявності її письмового свідчення про те, що вона ознайомлена у письмовому вигляді та згодна з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку не є підставою для визнання неукладеним кредитного договору, не можуть бути прийняті до уваги з наступних підстав. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, зокрема, заборгованість за процентами за користування кредитними коштами, неустойкою (пеня, штраф) та обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті:https://privatbank.ua/terms/ як невід`ємні частини спірного договору. Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування та інші умови. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, неустойки (штраф, пеня), у розмірі та порядку нарахування, що вказані у зазначених документах. Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих їй умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17. Таким чином, порушень норм матеріального чи процесуального права, які б могли призвести до скасування судового рішення в оскаржуваній частині, судом апеляційної інстанції не встановлено, тому рішення в оскаржуваній частині підлягає залишенню без змін. Згідно ст.141 ЦПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» залишити без задоволення. Заочне рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 31 серпня 2020 року залишити без змін в оскаржуваній частині. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів згідно ч.3 ст.389 ЦПК України. Головуючий В.С.Городнича Судді: О.В.Лаченкова М.Ю.Петешенкова