Постанова 4824 № 362/4803/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа 362/4803/20 Головуючий у І-й інстанції - Марчук О.Л. апеляційне провадження № 22-ц/824/704/2021 Доповідач Заришняк Г.М. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 лютого 2021 рокуКиївський апеляційний суд в складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого - Заришняк Г.М. Суддів - Мараєвої Н.Є., Рубан С.М. при секретарі - Діденко А.С. розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 10 листопада 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Дібрівської сільської ради Васильківського району Київської області про визнання права власності на земельну ділянку, - В С Т А Н О В И В : У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Дібрівської сільської ради Васильківського району Київської області про визнання права власності на земельну ділянку. В обґрунтування позову вказувала, що ОСОБА_2 заповіла позивачці земельну ділянку площею 3,336 га., кадастровий номер 3221482100:03:002:0020, яка розташована на території Дібрівської сільської ради Васильківського району Київської області. Після смерті ОСОБА_2 позивач звернулася до нотаріальної контори для оформлення спадщини померлої, однак їй було відмовлено через пропуск встановленого законом строку для прийняття спадщини. У зв`язку з цим, позивачка подала даний позов про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом. Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 10 листопада 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та постановити нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі. В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивачки подану апеляційну скаргу підтримав з підстав та доводів, викладених в ній. Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив, правом подачі відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість постановленого рішення суду в цій частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав. Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Згідно зі статтею 1218 ЦК України, до складу спадщини входять всі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Як вбачається з матеріалів справи і це було встановлено судом, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 11.01.2018 року (а.с. 8). За заповітом, cкладенним ОСОБА_2 за життя, остання заповіла позивачці ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 3,336 га., кадастровий номер 3221482100:03:002:0020, що розташована на території Дібрівської сільської ради Васильківського району Київської області (а.с. 14). За правилом ч.1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Наслідки пропущення строку для прийняття спадщини визначені ст. 1272 ЦК України. Так, ч.3 вказаної норми Закону, визначено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто (ч.1,2 1269 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Позивач звернулася до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вказане нерухоме майно, однак постановою приватного нотаріуса Васильківського районного нотаріального округу Київської області Тернюк Є.В. від 03 червня 2020 року № 105/02-31, позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про прийняття спадщини за заповітом на вказане спадкове майно, у зв`язку з тим, що сплив встановлений законом строк для подання заяви про прийняття спадщини (а.с. 7). Відповідно до частин 1 і 5 статті 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. При цьому доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст 76 ЦПК України). Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Частинами 1,2 та 3 ст. 77 ЦПК України визначено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Так, до позовної заяви не додано та під час розгляду справи суду не надано будь-яких належних та достовірних доказів, які б підтверджували ту обставину, що позивач відповідно до вимог чинного цивільного законодавства прийняла спадщину після ОСОБА_2 за заповітом. Відповідно до роз`яснень, викладених в пунктах 23, 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. Особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України. Зазначене положення застосовується до спадкоємців, в яких право на спадкування виникло з набранням чинності зазначеним Кодексом. Спадкоємець після визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини має право прийняти спадщину в порядку, установленому статтею 1269 ЦК України, звернувшись в нотаріальну контору, після чого вважається таким, що прийняв спадщину. Суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, зібраним по справі доказам дав належну правову оцінку та й прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з того, що позивачка не прийняла спадщину після померлої ОСОБА_2 відповідно до норм цивільного законодавства. За змістом ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 4 ЦПК). Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачка обрала невірний спосіб захисту свого права на спадкування шляхом визнання за нею саме права власності, оскільки остання має право набути таке право власності на підставах і порядку встановленому цивільним законодавством. Рішення суду відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права й не морже бути скасованим з підстав, викладених в апеляційній скарзі. За змістом ч.4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права й не враховано визнання відповідачем позову та не було винесено окрему ухвалу про відмову у прийнятті заяви про визнання позову в підготовчому засіданні, або у разі відсутності такої ухвали необхідно було задовольнити позов, не можуть бути підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення суду, оскільки по справі відсутні законні підстави для задоволення позову ОСОБА_1 .. Допущені суду вказані процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення даної справи. Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 10 листопада 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів. Повний текст постанови виготовлений 22 лютого 2021 року. Головуючий Судді: