Постанова 4824 № 756/15235/20

Справа № 756/15235/20 Головуючий у 1 інстанції Андрейчук Т.В. Провадження № 33/824/1049/2021 Доповідач у 2 інстанції Семенцов Ю.В. КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ___________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А іменем України 08 лютого 2021 року Київ Суддя Київського апеляційного суду Семенцов Ю.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Оболонського районного суду м. Києва від 17.12.2020 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не працює, визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 (шестисот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) грн., з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік, - В С Т А Н О В И В: Згідно з постановою, 21 жовтня 2020 року о 12 год. 15 хв. в м. Києві на вул. Маршала Малиновського, 1 ОСОБА_1 кермував автомобілем Fiat д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп`яніння: неприродно блідий покрив шкіри обличчя, виражене тремтіння пальців рук, поведінка не відповідає обстановці. На вимогу працівника поліції пройти в установленому законом порядку медичний огляд на визначення стану наркотичного сп`яніння ОСОБА_1 відмовився в присутності двох свідків, порушивши вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 17.12.2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) гривень 00 копійок, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Не погоджуючись з даною постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову Оболонського районного суду м. Києва від 17.12.2020 року скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у присутності свідків та працівників поліції він не відмовлявся. При цьому зазначає, що відповідні свідки в суді першої інстанції допитані не були. Окрім того вказує, що матеріали справи не містять відомостей щодо затримання автомобіля та передачі автомобіля для керування іншій особі, про вказану обставину також не зазначено і у протоколі про адміністративне правопорушення, однак вважає, що суд першої інстанції не звернув уваги на зазначені обставини. У зв`язку з чим, вважає, що обставини скоєння ним адміністративного правопорушення, що викладені в протоколі, не підтверджені жодними належними та допустимими доказами. Разом з апеляційною скаргою ОСОБА_1 подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та зазначає, що в судовому засіданні він не був, копію вказаного рішення отримав лише 04.01.2021року, тому вважає, що строк пропущено з поважної причини. Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП апеляційний суд має право поновити строк для апеляційного оскарження постанови місцевого суду. Враховуючи доводи апелянта про причини пропуску строку на оскарження постанови, апеляційний суд визнає їх поважними, а тому клопотання ОСОБА_1 - особи, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення, про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Оболонського районного суду м. Києва від 17.12.2020 року підлягає задоволенню. Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про час та місце розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Як вбачається із матеріалів справи, розгляд справи відбувся 17.12.2020 року у відсутності ОСОБА_1 - особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, при цьому, матеріали справи не містять будь-яких даних про те, що він був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. Розглянувши справу за даних обставин, суддя місцевого суду допустив порушення гарантованих ст. 268 КУпАП прав ОСОБА_1 . Однак, апеляційний суд вважає, що вказане порушення не може вплинути на законність оскаржуваної постанови місцевого суду. Право ОСОБА_1 - особи, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення, бути присутнім під час розгляду справи в суді, було поновлене апеляційним судом. Вказана особа належним чином викликана в судове засідання до апеляційного суду і скористалась правами, передбаченими ст. 268 КУпАП. Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 та його захисника Степанова О.Л., які підтримали апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи і є обґрунтованим. Такий висновок підтверджується оціненими в сукупності місцевим судом доказами щодо всіх обставин справи, а саме: даними протоколу про адміністративне правопорушення від 21 жовтня 2020 року серії ДПР18 № 005095, письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та відеозаписом з нагрудної камери поліцейського. При призначенні ОСОБА_1 адміністративного стягнення місцевий суд, дотримуючись вимог статті 33 КУпАП, врахував характер вчиненого ним правопорушення, обставини його вчинення, особу винного, відсутність обставин, які пом`якшують та обтяжують відповідальність, та наклав на ОСОБА_1 адміністративне стягнення в межах, встановлених санкцією частини 1 статті 130 КУпАП. Вважаю, що накладене місцевим судом адміністративне стягнення на ОСОБА_1 у виді штрафу в розмірі 600 (шестисот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) гривень, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік, є достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових правопорушень. Отже, місцевий суд, відповідно до ст. 280 КУпАП, з`ясував всі обставини, що підлягають при розгляді даної справи щодо ОСОБА_1 , який вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому посилання апелянтав апеляційній скарзі на те, що судом не забезпечено всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи, є надуманими, оскільки не ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону. Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначений ст. 266 КУпАП, «Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 року, та регулюється «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09.11.2015 року. Згідно ч. 2, ч. 3, ч. 5 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції працівником поліції або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Відповідно до ч. 3, ч. 4 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 року, який визначає процедуру направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом; огляд на місці зупинки транспортного засобу проводиться у присутності двох свідків. Згідно п. 6 розділу I, п. 6 розділу II «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09.11.2015 року, огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом; огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться у присутності двох свідків. Відповідно до п. 7 розділу I «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09.11.2015 року, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП. У разі відсторонення особи від керування транспортним засобом, можливість керування цим транспортним засобом, надається уповноваженій нею особі, яка має посвідчення водія відповідної категорії та може бути допущена до керування транспортним засобом. Згідно п. 12 розділу II «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09.11.2015 року, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції (тобто ознаками наркотичного сп`яніння), поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. В судовому засіданні ОСОБА_1 підтвердив викладені в апеляційній скарзі обставини та зазначив, що від проходження огляду він не відмовлявся, відмовився лише надавати свою добровільну згоду на проходження відповідного огляду, оскільки його згода не є добровільною. Як вбачається із наявного в матеріалах справи відеозапису із нагрудної камери, працівниками поліції було доставлено ОСОБА_1 до закладу охорони здоров`я для проходження відповідного огляду, однак підписувати інформовану добровільну згоду пацієнта на проведення діагностики з метою визначення стану наркотичного сп`яніння ОСОБА_1 відмовився. Вказані дії працівниками поліції та лікарем були розцінені як відмова від проходження огляду на стан сп`яніння. Вказані події відбувались у присутності свідків. Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14 лютого 2012 року №110 «Про затвердження форм первинної облікової документації та Інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності та підпорядкування» затверджено форму первинної облікової документації №003-6/о «Інформована добровільна згода пацієнта на проведення діагностики, лікування та на проведення операції та знеболення» та Інструкцію щодо її заповнення. Згідно з п. п. 2-4 Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації №003-6/о «Інформована добровільна згода пацієнта на проведення діагностики, лікування та на проведення операції та знеболення» форма №003-6/о заповнюється пацієнтом, який звернувся в заклад охорони здоров`я та дає згоду на проведення йому діагностики та лікування, у разі необхідності на оперативне втручання та знеболення. Це здійснюється у присутності лікуючого лікаря даного закладу охорони здоров`я. Пацієнтом власноруч вказуються його прізвище, ім`я, по батькові; лікуючий лікар доводить йому інформацію щодо плану діагностики та лікування, надає в доступній формі інформацію про ймовірний перебіг захворювання, наслідки при відмові від лікування. Згода пацієнта на запропоноване лікування та діагностику (форма №003-6/о) засвідчується підписами лікуючого лікаря та пацієнта. Керуючись принципами указаної Інструкції, лікарем закладу охорони здоров`я, до якого був доставлений ОСОБА_1 , було запропоновано останньому підписати відповідний бланк згоди «Інформована добровільна згода пацієнта на проведення діагностики, лікування та на проведення операції та знеболення» для відібрання біологічних зразків з метою визначення стану наркотичного сп`яніння. Зокрема, підписуючи таку згоду, особа погоджується із використанням та обробкою його персональних даних з умови дотримання їх захисту відповідно до вимог Закону України «Про захист персональних даних» та погоджується із запропонованим медичним оглядом на стан алкогольного та наркотичного сп`яніння. Ураховуючи викладене, вимога лікаря-нарколога КНП "КМНКЛ «Соціотерапія» згоди на запропонований медичний огляд на стан наркотичного сп`яніння відповідає вимогам Закону України «Про захист персональних даних» та наказу Міністерства охорони здоров`я України від 14 лютого 2012 року №110, а тому є законною. Однак відповідно наявного в матеріалах справи відеозапису ОСОБА_1 вносив свої корективи у наданий лікарем бланк відповідної згоди та сперечався з лікарем та працівником поліції, вказуючи на неправомірність їх дій так як добровільної згоди він не дає. Такі дії ОСОБА_1 свідчать про ухилення ним від проходження в установленому законом порядку медичного огляду на визначення стану наркотичного сп`яніння. Указана обставина була засвідчена у присутності двох свідків. Доводи апелянта на ту обставину, що працівники поліції не відсторонили його від керування транспортним засобом, також спростовуються відеозаписом з нагрудної камери, відповідно якого працівники поліції повідомили ОСОБА_1 про відсторонення його від керування транспортним засобом. Посилання апелянта на те, що свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які брали участь у фіксуванні обставин зазначеного адміністративного правопорушення, безпосередньо в суді не допитувались, а наявні лише письмові їх пояснення, не може свідчити про їх невідповідність фактичним обставинам справи та неповноту з`ясування всіх обставин справи, оскільки їх письмові пояснення, відповідно до вимог ст. 251 КУпАП були досліджені суддею та обґрунтовано прийняті до уваги як такі, що узгоджуються з іншими доказами у справі та підтверджують обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, який складений щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Оскільки письмові пояснення складені уповноваженою службовою особою та своїм підписом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 засвідчили достовірність написаного в них, апеляційний суд вважає, що відсутні підстави вважати вказані письмові пояснення недопустимим доказом. Інших доводів, які б заслуговували на увагу і підтверджували позицію апелянта щодо незаконності постанови судді місцевого суду та наявності підстав для закриття провадження в справі, в апеляційній скарзі не наведено та в судовому засіданні апеляційної інстанції підтверджуючих відомостей не надано. Таким чином, доводи ОСОБА_1 , зазначені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи, постанова Оболонського районного суду м. Києва від 17.12.2020 року щодо ОСОБА_1 відповідає вимогам закону, підстав для її скасування апеляційний суд не вбачає, у зв`язку з чим залишає постанову суду без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Керуючись ст. 294 КУпАП, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Оболонського районного суду м. Києва від 17.12.2020 року щодо ОСОБА_1 - без змін. Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду Ю.В.Семенцов