Постанова 4857 № 300/1849/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 лютого 2021 рокуЛьвівСправа № 300/1849/20 пров. № А/857/1644/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючої судді Хобор Р.Б., суддів Сеника Р.П., Судової-Хомюк Н.М. з участю секретаря судового засідання Максим Х.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2020 року про закриття провадження у справі № 300/1849/20, ухвалене суддею Остап`юком С.В. у м. Івано-Франківську за адміністративним позовом арбітражного керуючого ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області про зобов`язання вчинити певні дії В С Т А Н О В И В: Позивач звернувся до суду з позовом у якому просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо зупинення безспірного списання коштів згідно із наказом Господарського суду Львівської області у справі про банкрутство № 914/2769/19 від 19.06.2020 року про примусове виконання ухвали Господарського суду Львівської області від 19.06.2020 року та зобов`язати відповідача виконати рішення Господарського суду Львівської області у справі про банкрутство № 914/2769/19 від 19.06.2020 року і провести безспірне стягнення (списання) коштів згідно із наказом Господарського суду Львівської області у справі про банкрутство № 914/2769/19 від 19.06.2020 року про примусове виконання ухвали Господарського суду Львівської області від 19.06.2020 року. Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2020 року провадження у справі № 300/1849/20 закрито на підставі п. 8 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України). Стягнуто на користь арбітражного керуючого ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області судовий збір в розмірі 2102 гривні. Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржив відповідач, Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області, подавши апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції, в частині стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір, скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову в цій частині відмовити. У обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає те, що суд першої інстанції в порушення норм матеріального права, які, у разі закриття провадження у справі передбачають повернення судового збору сплаченого позивачем з державного бюджету, стягнув з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань сплачений позивачем судовий збір. Відповідач зазначив, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права, викладені у частині 2 статті 238 КАС України та статті 7 Закону України «Про судовий збір». Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань. Апеляційний суд встановив те, що суд першої інстанції закрив провадження у цій справі на підставі п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України, у зв`язку із тим, що відповідач виправив допущені порушення права позивача і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення. Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції одночасно здійснив розподіл судових витрат та стягнув з відповідача на користь позивача сплачений позивачем за подання позовної заяви судовий збір. Апеляційний суд частково погоджується із вказаним висновком з огляду на наступні обставини. Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Цією нормою встановлено загальне правило розподілу судових витрат при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень. Водночас, апеляційний суд звертає увагу на те, що частиною 2 статті 238 КАС України встановлено спеціальне правило, згідно з яким про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Відповідно до цієї норми, у разі закриття провадження у справі судовий збір повертається позивачу з державного бюджету, а інші судові витрати розподіляються за загальним правилом. Правові норми, які передбачають повернення судового у разі закриття провадження у справі є і у Законі України «Про судовий збір». Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду у разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. Зважаючи на наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції помилково до спірної ситуації застосував загальне правило розподілу судових витрат, оскільки у випадку закриття провадження у справі, судовий збір повертається позивачу, який не є суб`єктом владних повноважень з Державного бюджету. Таким чином, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що, у випадку закриття провадження у справі, судовий збір підлягає поверненню на користь позивача, який не є суб`єктом владних повноважень, з Державного бюджету. Відповідно до частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на те, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, що мають значення для справи, апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, ухвалу суду першої інстанції змінити в частині стягнення судового збору. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. В іншій частині ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2020 року про закриття провадження у справі, на думку апеляційного суду, необхідно залишити без змін, оскільки суд вірно застосував норми матеріального та процесуального права і правильно закрив провадження у справі. Керуючись ч. 4 ст. 229, ст.ст. 308, 310, 315, 317, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області задовольнити частково. Ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2020 року про закриття провадження у справі № 300/1849/20 змінити в частині стягнення судового збору. Повернути арбітражному керуючому ОСОБА_1 зі спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в сумі 2102 (дві тисячі сто дві) гривні 00 копійок сплачений за подання адміністративного позову у справі № 380/5892/20. В решті ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2020 року справі № 300/1849/20 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, за наявності яких постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуюча суддя Р. Б. Хобор судді Р. П. Сеник Н. М. Судова-Хомюк Повний текст постанови складений 23.02.2021 року