Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 400/11434/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 04 березня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/11434/24 Перша інстанція: суддя Устинов І. А. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Вербицької Н.В., суддів Джабурії О.В., - Кравченка К.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом військової частини НОМЕР_1 до Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) про скасування постанови, В С Т А Н О В И Л А : 04 грудня 2024 року військової частини НОМЕР_1 звернулась до Миколаївського окружного адміністративного суду позовною заявою, в якій просила визнати протиправним та таким, що не підлягає виконанню, рішення старшого державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) Підлепнюка Віталія Вікторовича у формі постанови від 22.11.2024 про накладення на боржника (військову частину НОМЕР_1 ) штрафу у розмірі 5 100 грн. за невиконання рішення суду у справі №400/4969/24, яким позивача зобов`язано прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби за мобілізацією за сімейними обставинами у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворим батьком. Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 січня 2025 року провадження у справі №400/11434/24 за позовом Військової частини НОМЕР_1 до Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) закрито. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань із Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) на користь Військової частини НОМЕР_1 суму сплаченого судового збору за подання адміністративного позову у справі №400/11434/24 у розмірі 2 422,40 грн. Не погодившись з вказаною ухвалою в частині стягнення судового збору, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить увалу суду першої інстанції скасувати в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на користь Військової частини НОМЕР_1 суму сплаченого судового збору за подання адміністративного позову у справі у розмірі 2422,40 грн. Відповідно до ч.2 ст.312 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Стягуючи з відповідача на користь позивача судовий збір, суд першої інстанції виходив з приписів ст.140 КАС України, відповідно до яких, якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача. Судова колегія не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне. Закриваючи провадження у справі на підставі п.8 ч.1 ст.238 КАС України, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем фактично оскаржувані порушення виправлені та у суду відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішення протиправним після такого виправлення. Колегія суддів звертає увагу, що рішення судів попередніх інстанцій в частині закриття провадження у справі не оскаржуються. Щодо питання про розподіл між сторонами судових витрат суд першої інстанції, вирішуючи вказане питання, виходив з того, що у даному випадку підлягають застосування положення статті 140 КАС України й сплачений військовою частиною судовий збір (2 422,40 грн) підлягає стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань ВДВС. Згідно п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення. У розумінні п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС у разі встановлення під час розгляду справи виправлення відповідачем оскаржуваних позивачем порушень, суд має вирішити питання можливості закриття провадження у справі. За приписами ч. 2 ст. 238 КАС України у випадку закриття провадження у справі суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена. Статтею 132 КАС України визначено види судових витрат. Так, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. З аналізу наведених правових норм вбачається, що судовий збір у випадку закриття провадження (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом) повертається позивачу з державного бюджету. Разом з тим, суд першої інстанції, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, неправильно застосував положення КАС України та Закону України «Про судовий збір», у зв`язку з чим помилково вважав, що сплачена позивачем сума судового збору підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відділу ДВС на підставі статті 140 КАС України. Відповідно до статті 140 КАС України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються із позивача, крім випадків, коли позивач звільнений від сплати судових витрат. Однак якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача. Разом з тим, стаття 140 КАС України встановлює спеціальне та відмінне у співвідношенні з нормами статті 142 КАС України та статті 7 Закону України «Про судовий збір» правило, згідно з яким якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача. Тобто, якщо позивач відмовляється від позову з будь - яких інших причин, що є наслідком закриття провадження у справі (крім випадку задоволення його вимог відповідачем після подання позовної заяви), то в такому випадку позивачу підлягає повернення лише п`ятдесяти відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. В той же час, коли відмова позивача від позову обумовлена задоволенням позовних вимог відповідачем після подання позовної заяви, тоді застосовуються правила розподілу судових витрат відповідно до статті 140 КАС України. Відтак, якщо позивач відмовився від позову внаслідок його задоволення відповідачем після подання позовної заяви, то цілком обґрунтованим є покладення на відповідача обов`язку відшкодувати понесені позивачем витрати як міра відповідальності за поведінку, яка змусила позивача вирішувати спір у судовому порядку. Проте, як вбачається з матеріалів справи, військова частина не подавала до суду заяву про відмову від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви. Натомість, 25 грудня 2024 року заяву про закриття провадження у справі на підставі п.8 ч.1 ст.238 КАС України подано відповідачем. Позивач 22 січня 2025 року подав клопотання, в якому зазначив, що вважає за можливе задовольнити заяву відповідача про закриття провадження та просив вирішити питання про повернення судового збору. З огляду на викладене, колегія суддів наголошує, що застосування судом першої інстанції положень ст. 140 КАС України призвело до неправильного вирішення клопотання позивача про повернення сплаченого судового збору, яке має бути вирішено відповідно до п.5 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», на чому вірно наголошує апелянт. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові по справі № 120/18952/23 від 13 листопада 2024 року. З матеріалів справи вбачається, що військовою частиною відповідно до платіжної інструкції №2998 від 13.12.2024 за подання позовної заяви у цій справі сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. Враховуючи, що провадження у справі закрито на підставі п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України, сплачений судовий збір за подання позову в розмірі 2 422,40 грн підлягає поверненню особі, яка його сплатила, за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України. Відповідно до п.4 ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Оскільки суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, застосувавши норми статті 140 КАС України, яка не підлягає застосуванню при вирішенні спірних питань, колегія суддів висновує, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині стягнення на користь позивача судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача з ухваленням в цій частині нового рішення про повернення військовій частині судового збору за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України. Керуючись ст. ст. 308, 311, 312, 317, 320, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) - задовольнити. Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 січня 2025 року в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) на користь Військової частини НОМЕР_1 суму сплаченого судового збору за подання адміністративного позову у справі №400/11434/24 у розмірі 2 422,40 грн скасувати. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким повернути військовій частині НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) з Державного бюджету України сплачений судовий збір у розмірі 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок), відповідно до платіжної доручення від 13.12.2024 року №2998. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України. Головуючий: Н.В.Вербицька Суддя: О.В.Джабурія Суддя: К.В.Кравченко