Постанова 4857 № 344/3310/16-а

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Головуючий суддя у першій інстанції : Матуляк Я.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 лютого 2021 рокуЛьвівСправа № 344/3310/16-а пров. № А/857/15388/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Бруновської Н.В. суддів: Макарика В.Я., Матковської З.М. за участю секретаря судового засідання: Мельничук Б.Б. представника апелянта: Гасюк О.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2020 року у справі № 344/3310/16-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дій, ВСТАНОВИВ : 17.03.2016р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську в якому просив суд: - визнати дії з розрахунку пенсії на загальних підставах по шифру « 150» згідно із ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» протиправними з 08.06.2011р., при нарахуванні пенсії взяти заробіток позивача з персоніфікованого обліку за 2 останні роки, перед інвалідністю; - зобов`язати здійснити перерахунок пенсії відповідно до ст. ст. 49, 51, 55, ч.2 ст. 56, ст. 67, 70, 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», п. «б» ст. 13, ст.ст. 15, 23, 25, 29, 33, 87, 94 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з компенсацією втрати частини пенсії, що утворилась; - зобов`язати здійснити перерахунок пенсії згідно вимог ст.ст. 49, 51, 55, ч.2 ст. ст.56, 67, 70, 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та п. «б» ст. 13, ст.ст 15, 23, 25, 29, 33, 87, 94 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 08.06.2011р.. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що пенсійний орган призначив йому пенсію за шифром « 415» і цим позбавив його права на пенсію за списком № 2, доказів участі в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС немає і не надавав відповідачу, має посвідчення особи, евакуйованої із зони відчуження. У довідках МСЕК зазначено інформацію про те, що причиною його інвалідності є загальне захворювання. Дізнався про порушення свого права 22.05.2016 р. з інтернету, коли побачив зміст шифру « 415», заробіток взято за 2007 рік. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.10.2020р. в позові відмовлено. Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права. Апелянт просить суд, рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.10.2020р. скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Представник апелянта Гасюк О.П. в судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу із підстав у ній зазначених. Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явились, хоча належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 КАС України, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ст.313 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, учасника процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що за заявою ОСОБА_1 з 19.03.2008р. пенсійний орган призначив йому пенсію по інвалідності І групи відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та встановив додаткову пенсію як потерпілому внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії (евакуйовані із зони відчуження у 1986 р.) згідно Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». (шифр « 415») 08.06.2011р. на підставі заяви позивача пенсійний орган перевів останнього із пенсії по інвалідності на пенсію по віку згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». ст.55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції, що діяла на момент звернення за призначенням пенсії по віку) передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій: потерпілим від Чорнобильської катастрофи евакуйовані з 10-кілометрової зони відчуження у 1986 році пенсії призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державної пенсій на 10 років. Так, цією статтею передбачено, що потерпілим від Чорнобильської катастрофи, які відпрацювали на інших роботах з шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 (чоловіки - 12 років 6 місяців і більше, жінки - 10 років і більше), вік виходу на пенсію зменшується додатково на один рік понад передбачений цією статтею. Зокрема, ст.55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше. Із змісту ст.55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» видно, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону. Згідно ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції, що діяла на момент призначення пенсії по віку) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах. Отже, при застосуванні Закону України «Про пенсійне забезпечення», а саме ст.13, позивач мав би право на призначення пенсії із зниженням пенсійного віку тільки по досягненні 55 років, а саме у 2015 році. ч.2 ст.56 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції що діяла на момент призначенням пенсії за віком) право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4 за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, із збільшенням пенсії на один відсоток заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 відсотків заробітку. Тобто норма цієї статті щодо визначення права на пенсію за віком застосована у повному обсязі. При цьому, ст.56 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не містить формули розрахунку розміру пенсії за віком, а тому при такому розрахунку застосовуються норми Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а саме ст.25, 26, 27, 28, 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Аналогічні положення містяться у ст.55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Крім того, колегія суддів вважає зазначити, що переведення з одного виду пенсії на інший відбулось виключно через волевиявлення заявника шляхом подання 08.06.2011р. заяви про переведення із пенсії по інвалідності на пенсію по віку згідно Закону України «Статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». З матеріалів справи видно, що при призначенні пенсії по віку позивач мав 2 підстави для призначення пенсії по віку із зниженням пенсійного віку на 10 років а саме: - як потерпілий від Чорнобильської катастрофи та евакуйований із 10 кілометрової зони відчуження у 1986 р. - як потерпілий від Чорнобильської катастрофи, який відпрацював на інших роботах з шкідливими і важкими умовами праці за списком №

2. З врахуванням вказаних обставин пенсійний орган відповідно до ст. 5 Закону України «Про соціальний статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсійний вік ОСОБА_1 знизив з однієї підстав, а саме : як потерпілому від Чорнобильської катастрофи та евакуйованого із 10-кілометрової зони відчуження у 1986 році. При цьому, колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що Закон України «Про соціальний статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначає право на пенсію за віком виходячи із пільг передбачених ст.55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». В свою чергу, основний розмір пенсії та механізм розрахунку такої пенсії визначається відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки відповідач Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську як суб`єкт владних повноважень діяв в межах повноважень та у спосіб що визначені законами та Конституцією України, як при первинному призначені пенсії так і при переведенні позивача з одного виду пенсії на інший за добровільною заявою останнього. Не приймає до уваги колегія суддів доводи апелянта про те, що пенсійний орган протиправно провів розрахунок пенсії за шифрами « 415» (по інвалідності) та « 150» (за віком) оскільки, з 19.03.2008р. за заявою ОСОБА_1 пенсійний орган правомірно призначив йому пенсію по інвалідності І групи відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та встановив додаткову пенсію як потерпілому внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії (евакуйовані із зони відчуження у 1986 р.) згідно Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». (шифр « 415»). 08.06.2011р. на підставі заяви позивача пенсійний орган перевів останнього із пенсії по інвалідності на пенсію по віку згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». (шифр « 150»). Тобто, вказані шифри відповідають обраним позивачем підставам для призначення та обраного виду пенсії. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією. Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. ст. 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції. Керуючись ст.ст.229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2020 року у справі № 344/3310/16-а без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя Н.В. Бруновська Суддя В.Я. Макарик Суддя З.М. Матковська Постанова в повному обсязі складена 22.02.2021р.