Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 560/5480/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/5480/20 Головуючий у 1-й інстанції: Блонський В.К. Суддя-доповідач: Полотнянко Ю.П. 22 лютого 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Полотнянка Ю.П. суддів: Ватаманюка Р.В. Драчук Т. О. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : у вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Служби безпеки України в Хмельницькій області, в якому просить : - визнати протиправними дії Управління СБ України у Хмельницькій області щодо не проведення з ОСОБА_1 повного розрахунку при звільненні - невиплати ОСОБА_1 в день виключення зі списків Управління СБ України у Хмельницькій області 21.06.2018 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби та грошової компенсації за неотримане речове майно; - стягнути з Управління СБ України у Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з - 22.06.2018 по день фактичного розрахунку - 22.12.2018 в розмірі сто десять тисяч чотириста тридцять (110 430) грн. 66 коп. Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного від 12 жовтня 2020 року вказаний адміністративний позов - повернуто позивачу на підставі п.1 ч.4 статті 169 КАС України. Підставою для повернення вказаного позову стало невиконання позивачем, на думку суду першої інстанції, вимог ухвали Хмельницького окружного адміністративного суду від 21.09.2020, якою адміністративний позов було залишено без руху. Зокрема, позивач не усунув недоліки позовної заяви, не надав суду жодних поважних причин пропуску строку звернення до адміністративного суду. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права, порахувавши установлений законом строк звернення до суду за захистом порушених прав не з моменту, коли позивач дізнався про порушення прав, отримавши лист УСБУ у Хмельницькій області №72/К-240/103 від 03.09.2020, а з моменту звільнення з військової служби, тобто з 21.06.2018, коли позивач не знав та не міг знати про порушення своїх прав та виплату усіх нарахованих раніше сум. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч.1 ст.294, ч.2 ст.312 КАС України. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 21.09.2020 вказану позовну заяву було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі зазначено, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, не є основним чи додатковим видом грошового забезпечення, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати (грошового забезпечення) у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України "Про оплату праці" (ст.9 Закону України "про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"), тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати чи структури грошового забезпечення. Стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який вираховується у розмірі середнього заробітку. Позивачу пропонувалося усунути недоліки позовної заяви шляхом долучення до позову заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з обґрунтуванням причин такого пропуску. Повертаючи вказаний вище адміністративний позов, суд першої інстанції зазначив, що позивач не усунув недоліки позовної заяви, не надав суду жодних поважних причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, а тому відсутні підстави для поновлення пропущеного строку. Також, суд першої інстанції зазначив, що на виконання ухвали суду позивач не зазначив які об`єктивні причини перешкоджали позивачу з дня звільнення з військової служби (з 21.06.2018 року) звернутися з даним позовом і, відповідно, на їх підтвердження не надав жодних доказів. Колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Так, відповідно до ч.1 ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Згідно ч.2 ст.123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до субу будуть визнані неповажними, суд повертає поховну заяву. Відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо, зокрема, позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Разом із тим, з матеріалів справи вбачається, що 28.09.2020 позивачем надано заяву про визнання причин пропущення строку звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом та поновлення пропущеного строку, проте, в ухвалі 12.10.2020 Хмельницький окружним адміністративний суд аналізу наведених в заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду доводів не здійснював, поважність причин пропуску строку не оцінював. Згідно з ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Відповідно до ч. 6 ст. 121 КАС України про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою. Проте, колегія суддів, зазначає, що з оскаржуваної ухвали не вбачається, що суд першої інстанції надав оцінку заяві про поновлення строку звернення до суду позивача, тобто, не розглянув її. Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції прийшов до передчасного висновку про повернення позовної заяви з підстав не усунення недоліків позовної заяви. Разом з тим, слід зазначити, що в ухвалі від 12.10.2020 суд першої інстанції посилається на те, що на виконання ухвали суду позивач не зазначив, які об`єктивні причини перешкоджали позивачу з дня звільнення з військової служби (з 21.06.2018) звернутися з даним позовом і, відповідно, на їх підтвердження не надав жодних доказів. Однак, слід звернути увагу, що відповідно до частини 1 статті 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. За приписами частини 2 статті 233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Згідно з частиною 1 статті 122 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною 5 статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. В аспекті спірних правовідносин суд дійшов висновку, що оскільки позивач звернувся з позовом про захист трудових прав, а КАС України передбачає, що інші закони можуть встановлювати інші строки звернення до суду, застосуванню підлягають саме положення статті 233 КЗпП України. При цьому Конституційний Суд України у Рішенні від 22 лютого 2012 року у справі № 4-рп/2012 роз`яснив, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався. Аналіз наведених положень свідчить про те, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку. Таким чином, для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку. Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у своїй постанові від 11.02.2021 у справі №240/532/20 зазначив, що висновок суду апеляційної інстанції щодо обмеження права ОСОБА_1 на звернення до суду з цим адміністративним позовом місячним строком з дня проведення з ним остаточного розрахунку ґрунтується на правильному застосуванні судом статті 122 КАС України та не суперечить Рішенню Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012, яким розтлумачено статтю 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу в аспекті неоднозначної судової практики розгляду трудових спорів у порядку цивільного судочинства. Тобто, в даному випадку, визначальною є саме дата проведення остаточного фактичного розрахунку, оскільки саме це є моментом, коли працівник може визначити весь остаточний обсяг своїх вимог, позаяк законодавство не містить положень, які передбачають стягнення середнього заробітку за час затримки окремо кожної з несвоєчасно здійснених виплат. Відповідно до вимог ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України - суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "Bellet v. France", Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. У рішенні по справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Таким чином, вказані обставини справи свідчать про необхідність надати позивачу можливість захистити своє право в суді. Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, за наслідком розгляду апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність встановлених п.1 ч.4 ст.169 КАС України підстав для повернення позовної заяви позивача. На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги, що передчасність висновків суду першої інстанції та порушення норм процесуального права призвело до неправильного вирішення питання, колегія суддів вважає, що ухвала Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.10.2020 про повернення позовної заяви підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії скасувати. Справу направити до Хмельницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Полотнянко Ю.П. Судді Ватаманюк Р.В. Драчук Т. О.