Ухвала КЦС ВС № 412/1277/2012

Ухвала 16 лютого 2021 року м. Київ справа № 412/1277/2012 провадження № 61-18309ск20 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 січня 2012 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року, у справі за позовом ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи: Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство № 37 м. Дніпропетровська, виконавчий комітет Жовтневої районної в м. Дніпропетровську ради, Управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Жовтневої районної в м. Дніпропетровську ради, про встановлення права на проживання та визнання розпорядження органу приватизації та права власності на квартиру частково недійсними, ВСТАНОВИВ: У жовтні 2006 року ОСОБА_2 , яка діяла в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи: Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство № 37 м. Дніпропетровська, виконавчий комітет Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради, Управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради, орган опіки та піклування виконавчого комітету Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради, про встановлення права на проживання та визнання розпорядження органу приватизації та права власності на квартиру частково недійсними. Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 січня 2012 року позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано за ОСОБА_2 та за її дітьми - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право на користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 . Визнано розпорядження органу приватизації управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради від 01 березня 2007 року № 1/126-07 та видане на підставі цього розпорядження свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 , недійсними. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 30 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_7 залишено без задоволення, заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 січня 2012 року залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 01 серпня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_7 задоволено частково, постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 січня 2019 року скасовано, справу № 412/1277/2012 передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_7 задоволено, заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 січня 2012 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 січня 2012 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року. Ухвалою Верховного Суду від 13 листопада 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 повернуто заявнику, оскільки на момент подання касаційної скарги він був неповнолітнім, тобто не мав цивільної процесуальної дієздатності для подання до суду касаційної скарги. У грудні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 січня 2012 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року, у якій заявник просив скасувати оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Наявність поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження заявник мотивував посиланням на те, що він, будучи неповнолітнім, знав про звернення матері - ОСОБА_2 до суду з позовом, про встановлення права на проживання та визнання розпорядження органу приватизації та права власності на квартиру частково недійсними, у тому числі й в його інтересах. У вересні 2020 року йому стало відомо, що відповідачі відчужили спірну квартиру, а їх примусово виселили. У жовтні 2020 року він звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 січня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 листопада 2020 року, однак ухвалою Верховного Суду від 13 листопада 2020 року касаційну скаргу йому повернуто, оскільки на момент подання касаційної скарги він був неповнолітнім, тобто не мав цивільної процесуальної дієздатності для подання до суду касаційної скарги. Посилаючись на те, що оскаржуваними судовими рішеннями порушено його права на спірну квартиру, та, що до досягнення повноліття ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), він не міг самостійно оскаржити зазначені судові рішення, просив поновити йому строк на касаційне оскарження. Ухвалою Верховного Суду від 28 грудня 2020 року наведені ОСОБА_1 причини пропуску строку на касаційне оскарження визнані неповажними. Касаційну скаргу залишено без руху, надано заявнику строк для подання касаційної скарги у новій редакції із зазначенням підстав касаційного оскарження відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України, пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України, та вказати у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження інші поважні причини пропуску процесуального строку підтверджені відповідними доказами. Роз`яснено заявнику наслідки невиконання вимог цієї ухвали відповідно до положень частини другої та третьої статті 393 ЦПК України. У січні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 січня 2012 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року у новій редакції. Також касаційна скарга містить клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, серед іншого доповнене посиланням на те, що ОСОБА_2 , як законний представник заявника, неналежно виконувала свої батьківські обов`язки. Частиною третьою статті 390 ЦПК України передбачено, що строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу. Наведені заявником причини пропуску строку на касаційне оскарження є поважними, підтверджені належними доказами, а тому клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження підлягає задоволенню, а строк поновленню. Як на підставу касаційного оскарження, у поданій на усунення недоліків касаційній скарзі, заявник посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права у зв`язку з відсутністю висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України). Відповідно до частини першої статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження). Касаційна скарга подана з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України. Наведені у ній доводи підлягають перевірці за матеріалами справи, а тому згідно частини сьомої статті 394 ЦПК України наявні підстави для відкриття касаційного провадження. Касаційне провадження у цій справі відкривається на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України. Керуючись статтями 389, 390, 392, 394, 395, ЦПК України,

УХВАЛИВ: Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку задовольнити. Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження заочного рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 січня 2012 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року. Відкрити касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи: Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство № 37 м. Дніпропетровська, виконавчий комітет Жовтневої районної в м. Дніпропетровську ради, Управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Жовтневої районної в м. Дніпропетровську ради, про встановлення права на проживання та визнання розпорядження органу приватизації та права власності на квартиру частково недійсними, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 січня 2012 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року. Витребувати з Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська цивільну справу № 412/1277/2012. Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк до 22 березня 2021 року. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: Г. І. Усик І. Ю. Гулейков О. В. Ступак