Постанова КЦС ВС № 755/7730/16-ц

Постанова Іменем України 19 лютого 2021 року м. Київ справа № 755/7730/16-ц провадження № 61-13883св20 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Шиповича В. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Стрижеуса А. М., Поливач Л. Д., Шкоріної О. І., від 19 серпня 2020 року, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про тлумачення заповіту та стягнення коштів. Позовна заява мотивована тим, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 21 червня 2010 року та 22 листопада 2010 року були укладені попередні договори купівлі-продажу земельної ділянки площею 0, 5228 га на території Трипільської сільської ради Обухівського району Київської області та квартири АДРЕСА_1 . На виконання цих правочинів ОСОБА_1 передав ОСОБА_3 , відповідно, 2 057 094 грн, що було еквівалентно 260 000 доларів США, та 555 639 грн, що було еквівалентно 70 000 доларів США. Також ОСОБА_1 за договором позики від 23 липня 2011 року передав ОСОБА_3 558 117 грн, що було еквівалентно 70 000 доларів США. За життя ОСОБА_3 склав заповіт, відповідно до якого заповів належні йому квартиру АДРЕСА_2 та машино-місце № НОМЕР_1 за вказаною адресою ОСОБА_4 , а у випадку її смерті до відкриття спадщини, не прийняття нею або відмови від прийняття спадщини, або якщо вона буде усунена від права на спадкування, заповів це майно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та за життя зобов`язання перед ОСОБА_1 за вказаними правочинами не виконав. Позивач у визначений законом строк подав нотаріусу заяви-претензії із проханням повідомити спадкоємців боржника про його вимоги як кредитора. Листом від 05 січня 2012 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Берестова І. О. повідомила ОСОБА_1 , що спадкоємці повідомлені про заявлені ним вимоги. ОСОБА_3 за життя належали та увійшли до складу спадщини: земельні ділянки площами 0,2582 га, 0,0372 га, 0,5666 га, 0,2954 га, 0,1245 га, 0,8620 га, 0,3014 га, 0,2214 га, 0,1922 га у с. Трипілля Обухівського району Київської області, земельні ділянки площами 0,5228 га, 0,0106 га, 0,0995 га, автомобіль Аudi А4, квартира АДРЕСА_3 та машино-місце № НОМЕР_2 по АДРЕСА_4 . ОСОБА_4 прийняла спадщину в межах майна, визначеного у заповіті. Решту майна прийняла ОСОБА_2 , яка на момент відкриття спадщини була неповнолітньою, а отже вважається такою, що прийняла спадщину. Вказував, що заповіт містить неточності та суперечності при вираженні волі спадкодавця, тому його необхідно витлумачити на підставі статті 1256 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). На підставі викладеного з урахуванням поданих уточнень, ОСОБА_1 просив суд: - здійснити тлумачення заповіту від 10 жовтня 2011 року, складеного ОСОБА_3 ; - стягнути з ОСОБА_2 400 000 доларів США, що еквівалентно 10 876 000 грн, за рахунок спадкового майна. Справа розглядалась судами неодноразово Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 27 березня 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 17 липня 2017 року рішення Обухівського районного суду Київської області від 27 березня 2017 року залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 20 лютого 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Обухівського районного суду Київської області від 27 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 17 липня 2017 року в частині вирішення позовних вимог про тлумачення заповіту залишено без змін, а в частині вирішення позовних вимог про стягнення коштів скасовано та справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Обухівського районного суду Київської області, у складі судді Зінченко О. М., від 13 грудня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено того, що ОСОБА_2 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 , а тому має відповідати за борговими зобов`язаннями спадкодавця. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції Постановою Київського апеляційного суду від 19 серпня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Навродського О. В. задоволено частково. Рішення Обухівського районного суду Київської області від 13 грудня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову. Стягнуто з ОСОБА_2 , в особі якої діє законний представник ОСОБА_4 , на користь ОСОБА_1 10 891 880 грн за рахунок спадкового майна, судовий збір за подачу позовної заяви в розмірі 6 890 грн, за подачу апеляційної скарги - 10 470 грн, витрати за проведення незалежної оцінки майна - 38 380 грн та витрати на правову допомогу - 90 712 грн. Приймаючи постанову, колегія суддів виходила з того, що ОСОБА_2 є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 , належить до п`ятої черги спадкоємців за законом та в силу вимог статей 1268, 1273 ЦК України є такою, що прийняла спадщину. Встановивши, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 існували договірні правовідносини щодо позики та попередніх договорів купівлі-продажу нерухомого майна, належні докази виконання зобов`язань за якими ОСОБА_3 , в матеріалах справи відсутні, апеляційний суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 є кредитором ОСОБА_3 та права позивача підлягають захисту в порядку, визначеному статтями 1281, 1282 ЦК України. Короткий зміст вимог касаційної скарги У касаційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення Обухівського районного суду Київської області від 13 грудня 2019 року. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції У вересні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 19 серпня 2020 року. Ухвалою Верховного Суду від 16 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 755/7730/16-ц та витребувано її матеріали з місцевого суду. Зупинено виконання оскарженої постанови апеляційного суду до закінчення її перегляду в касаційному порядку. У грудні 2020 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована порушенням апеляційним судом норм процесуального права, оскільки апеляційний суд розглянув справу за її відсутності, належним чином не повідомивши про дату, час і місце судового розгляду. Крім того приймаючи оскаржену постанову, апеляційний суд не врахував висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц, у постановах Верховного Суду: від 25 березня 2020 року у справі № 305/235/17, від 11 червня 2020 року у справі № 761/26618/15-ц, від 18 березня 2019 року у справі № 640/6274/16-ц та від 20 лютого 2019 року у розглядуваній справі (провадження № 61-2935св18). Звертає увагу касаційного суду, що не уповноважувала ОСОБА_4 на представництво її інтересів в цій справі. Вважає, що судом апеляційної інстанції було неправильного застосовано положення статей 1233, 1266, 1266 ЦК України. Наполягає на тому, що не прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 , а отже на неї не може покладатися обов`язок відповідати за боргами спадкодавця. Також, на думку заявника, апеляційним судом помилково не застосовано вимоги закону щодо дотримання позивачем строків позовної давності. Розмір грошового стягнення з відповідача апеляційним судом безпідставно встановлено не на підставі фактичної вартості успадкованого майна, а на підставі загальної суми боргових зобов`язань померлого ОСОБА_3 за договорами із ОСОБА_1 . В оскарженій постанові допущено помилку щодо переліку успадкованого майна, не зазначено на підставі яких доказів судом була встановлена відсутність інших спадкоємців ОСОБА_3 та призначено заявника єдиним належним відповідачем за вимогами ОСОБА_1 . Крім того, в порушення вимог статті 265 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в резолютивній частині постанови Київського апеляційного суду від 19 серпня 2020 року зазначено реєстраційний номер облікової картки платника податків ОСОБА_4 замість ОСОБА_2 , не вказано місце проживання (перебування) позивача та які конкретно вимоги апеляційної скарги позивача не задоволені судом, а в мотивувальній частині зазначеного судового рішення відсутні мотиви відхилення аргументів, повідомлень та заяв по справі, поданих відповідачем до суду першої інстанції, не зазначено докази, відхилені судом та мотиви їх відхилення. Доводи особи, що подала відзив на касаційну скаргу У грудні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 , поданий його представником - адвокатом Навродським О. В., в якому він просить постанову Київського апеляційного суду від 19 серпня 2020 року залишити без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_2 - без задоволення. Вважає, що постанова апеляційного суду прийняті із дотриманням та правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Апеляційний суд вжив всіх заходів для повідомлення учасників справи, забезпечивши можливість захистити свої права. ОСОБА_4 є законним представником відповідача, а тому обґрунтовано брала участь у справі. Підстави для застосування наслідків спливу позовної давності були відсутні, оскільки про порушення своїх прав позивач довідався тільки з матеріалів спадкової справи, яка була досліджена судом при розгляді справи № 755/9148/14-ц. Апеляційним судом правильно застосовано положення статтей 1268, 1270, 1273, 1281, 1282 ЦК України. Фактичні обставини справи, встановлені судами 21 червня 2010 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 був укладений попередній договір, відповідно до умов якого сторони зобов`язалися до 21 червня 2011 року укласти на умовах, встановлених цим договором, договір купівлі-продажу земельної ділянки, яка знаходиться на території Трипільської сільської ради Обухівського району Київської області (с. Трипілля), площею 0, 5228 га, у межах згідно з планом та надана для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. За вказаним договором ОСОБА_1 з метою забезпечення його виконання сплатив ОСОБА_3 2 057 094 грн, що еквівалентно 260 000 доларів США. Між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 22 листопада 2010 року був укладений попередній договір, відповідно до умов якого сторони зобов`язалися до 22 травня 2011 року укласти на умовах, встановлених цим договором, договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , площею 94, 4 кв. м. До підписання попереднього договору на виконання умов цього правочину ОСОБА_1 сплатив ОСОБА_3 у рахунок платежів за основним договором 555 639 грн, що еквівалентно 70 000 доларів США. Вказані попередні договори посвідчено нотаріусом. Відповідно до договору позики від 23 липня 2011 року ОСОБА_1 передав ОСОБА_3 558 117 грн, що на момент укладення цього договору є еквівалентом 70 000 доларів США, а позичальник зобов`язався повернути кошти до 31 серпня 2011 року зі сплатою 2, 5 % на місяць. Суди також встановили, що 10 жовтня 2011 року ОСОБА_3 склав заповіт, яким на випадок смерті зробив таке розпорядження: належні йому квартиру АДРЕСА_2 та машино-місце № НОМЕР_1 за вказаною адресою заповів ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а у випадку її смерті до відкриття спадщини, не прийняття нею або відмови неї від прийняття спадщини, або усунення від права на спадкування, заповів ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Заповіт посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Топілко О. О., зареєстрований у реєстрі за № 3347. ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_1 направив приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Берестовій І. О. заяви від 17 листопада 2011 року та 05 грудня 2011 року, завірені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петченком Ю. А., зареєстровані в реєстрі за № 1215, № 1273, в яких просить повідомити нотаріуса спадкоємців ОСОБА_3 про вимогу повернути борг. Відповідно до листа приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Берестової І. О. станом на 05 січня 2012 року спадкоємцям ОСОБА_3 свідоцтво про право на спадщину не видавалось. 31 липня 2014 року рішенням Дніпровського районного суду м. Києва відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення коштів. Відповідно до листа комунального підприємства Київської обласної ради «Західне бюро технічної інвентаризації» від 15 квітня 2015 року за ОСОБА_3 на праві власності зареєстровано: машино-місце № НОМЕР_2 на АДРЕСА_4 згідно зі свідоцтвом про право власності від 14 лютого 2011 року, виданим на підставі рішення Козинської селищної ради Обухівського району Київської області від 24 листопада 2010 року №8/50, та квартира АДРЕСА_3 в цьому ж будинку згідно зі свідоцтвом про право власності від 10 грудня 2010 року, виданого на підставі рішення Козинської селищної ради Обухівського району Київської області від 24 листопада 2010 року № 8/50. Згідно з листом Управління Держземагенства в Обухівському районі Київської області за ОСОБА_3 обліковуються наступні державні акти на право власності на земельні ділянки: державний акт серії ЯД № 968417 на земельну ділянку площею 0,2582 га; державний акт серії ЯД № 968416 на земельну ділянку площею 0,0372 га; державний акт серії ЯЖ № 663998 на земельну ділянку площею 0,5666 га; державний акт серії ЯЖ № 663997 на земельну ділянку площею 0,2954 га; державний акт серії ЯД № 968319 на земельну ділянку площею 0,1245 га; державний акт серії ЯЖ № 686165 на земельну ділянку площею 0,8620 га; державний акт серії ЯЛ № 634005 на земельну ділянку площею 0,3014 га; державний акт серії ЯЛ № 634006 на земельну ділянку площею 0,2214 га; державний акт серії ЯЛ № 426140 на земельну ділянку площею 0,1922 га. Вказані земельні ділянки розташовані на території Трипільської сільської ради Обухівського району Київської області. Відповідно до інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 01 квітня 2016 року та від 20 травня 2016 року ОСОБА_3 є власником: квартири АДРЕСА_5 та машино-місця № НОМЕР_2 у цьому будинку; земельної ділянки площею 0,1683 га на АДРЕСА_6 ; земельної ділянки площею 0,084 га у с. Трипілля Обухівського району Київської області. Згідно з листом Управління Держгеокадастру в Обухівському районі, який надійшов на адресу суду 05 грудня 2016 року, у власності ОСОБА_3 наявні наступні земельні ділянки на території Обухівського району Київської області: площею 0,0995 га, площею 0,0372 га, площею 0,2582 га, площею 0,0106 га, площею 0,1683 га, площею 0,0840 га, площею 0,1922 га, площею 0,3015 га, площею 0,2215 га, площею 0,1245 га, площею 0,5666 га, площею 0,8620 га, площею 0,2954 га, площею 0,5228 га. Відповідно до листа Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України автомобіль Audi А4 станом на 30 жовтня 2011 року був зареєстрований на праві власності за ОСОБА_3 , однак 26 вересня 2013 року перереєстрований на нового власника.

Позиція Верховного Суду Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд. За змістом пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанов суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права: - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; - якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню. Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права Відповідно до частин першої-другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом. Складовою частиною визначеного статтею 6 Конвенції права на справедливий суд є принцип рівності сторін, який передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу і докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента. Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказував, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, Рішення від 08 квітня 2010 року). Право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, Рішення ЄСПЛ від 13 грудня 2011 року). Відповідно до частини третьої статті 368 ЦПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Повідомлення сторін про час і місце розгляду справи здійснюється відповідно до вимог статей 128-132 ЦПК України. За змістом частин першої, третьої, п`ятої статті 128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Відповідно до частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12 грудня 2018 року в справі № 752/11896/17-ц вказала, що приписи ЦПК України не дозволяють дійти висновку, що повернення повістки про виклик до суду із причини повернення «за закінченням терміну зберігання» є доказом належного інформування учасника справи про час і місце її розгляду. Ухвалою Київського апеляційного суду від 10 березня 2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подану його адвокатом Навродським О. В., на рішення Обухівського районного суду Київської області від 13 грудня 2019 року. Ухвалою Київського апеляційного суду від 03 червня 2020 року призначено справу до розгляду 24 червня 2020 року із викликом в судове засідання учасників справи. 24 червня 2020 року розгляд справи відкладено на 12 серпня 2020 року для належного повідомлення її учасників. В судовому засіданні 12 серпня 2020 року за відсутності відповідача ОСОБА_2 та/або її представника оголошено перерву до 19 серпня 2020 року. В судовому засіданні 19 серпня 2020 року апеляційний суд, за відсутності відповідача ОСОБА_2 та/або її представника прийняв постанову, яка є предметом касаційного перегляду. В матеріалах справи наявні: супровідний лист про направлення ОСОБА_2 копії ухвали апеляційного суду від 10 березня 2020 року разом з копією апеляційної скарги (т. 6 а.с. 49), судові повістки-повідомлення від 03 червня 2020 року та 24 червня 2020 року про розгляд справи 24 червня 2020 року (т. 6 а.с. 58) та 12 серпня 2020 року (т. 6 а.с. 84), у тому числі, ОСОБА_2 на адресу: АДРЕСА_7 . Однак, вся направлена апеляційним судом ОСОБА_2 кореспонденція повернута відділенням поштового зв`язку «за закінчення терміну зберігання» без вручення адресату (т. 6 а. с. 55-56, 65-66, 88-89). Крім того, апеляційним судом 26 червня 2020 року та 14 серпня 2020 року на офіційному веб-сайті Київського апеляційного суду розміщені оголошення про виклик ОСОБА_2 в судові засідання 12 серпня 2020 року та 19 серпня 2020 року (т. 6 а.с. 85-86, 95-97). Разом із тим, відповідно до частин одинадцятої, дванадцятої статті 128 ЦПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи. Порядок публікації оголошень на веб-порталі судової влади України визначається Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. У підпункті 15.8 пункту 15 частини першої розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України зазначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи оприлюднення інформації щодо справи, визначеної цією редакцією Кодексу, на офіційному веб-порталі судової влади України здійснюється в порядку, визначеному Положенням про автоматизовану систему документообігу суду. Згідно з підпунктом 6 пункту 4 розділу XIV «Надання інформації на веб-порталі» Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30 (з наступними змінами і доповненнями), на головній сторінці веб-порталу та на сайтах судів на веб-порталі (інформація, що відноситься до кожного суду та її наявності) автоматично, оприлюднюються інформація (посилання на неї): оголошення про виклик відповідача, третьої особи, свідка, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, номер судового провадження, місце, дата і час наступного судового засідання, на яке така особа викликаєтеся. З огляду на викладене застосуванню частини одинадцятої статті 128 ЦПК України, а саме публікації оголошення про виклик на веб-сайті повинно передувати з`ясування місця проживання (перебування) відповідача. Подібні висновки викладено в постановах Верховного Суду: від 27 листопада 2019 року у справі № 283/289/18-ц (провадження № 61-18125св19), від 12 березня 2020 року у справі № 522/5315/15-ц (провадження № 61-40463св18), від 07 квітня 2020 року у справі № 204/3207/17 (провадження № 61-12086св19), від 20 січня 2021 року у справі № 2-19/11 (провадження № 61-15467св19), від 28 січня 2021 року у справі № 457/267/17 (провадження № 61-21804св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 309/1214/16-ц (провадження № 61-14277св20). Згідно із частиною шостою статті 187 ЦПК України у разі, якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи. Подібні положення містила частина третя статті 122 ЦПК України в редакції Кодексу на час відкриття провадження у розглядуваній справі. На запит Дніпровського районного суду м. Києва надано довідку адресно-довідкового підрозділу ГУДМС УДМС України в м. Києві від 19 травня 2016 року (т. 1 а.с. 33) про те, що ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_7 . Таким чином ОСОБА_2 не є особою зареєстроване місце проживання якої невідоме. До того ж повідомлення про судове засідання, призначене на 19 серпня 2020 року було розміщено на веб-сайті апеляційного суду 14 серпня 2020 року, тобто із порушенням строку, визначеного частиною одинадцятоюстатті 128 ЦПК України. Отже в суді апеляційної інстанції справа розглянута 19 серпня 2020 року за відсутності відповідача ОСОБА_2 , належним чином не повідомленої про дату та час судового засідання. ОСОБА_5 в касаційній скарзі стверджувала, що розгляд справи судом апеляційної інстанції без її належного повідомлення вплинув на можливість реалізувати права, надані їй законом. За змістом частини четвертої статті 401 ЦПК України при попередньому розгляді справи суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов`язкове скасування судового рішення. Згідно пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою. За таких обставин доводи касаційної скарги про неналежне повідомлення відповідача про розгляд справи в суді апеляційній інстанції знайшли своє підтвердження, а тому касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, постанову апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Оскільки оскаржуване судове рішення за результатами його касаційного перегляду скасовано, підстави для вирішення питання про поновлення його виконання відсутні. Керуючись статтями 400, 401, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Постанову Київського апеляційного суду від 19 серпня 2020 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Судді:В. В. Шипович Є. В. Синельников С. Ф. Хопта