Ухвала КГС ВС № 910/15823/19

УХВАЛА 22 лютого 2021 року м. Київ справа № 910/15823/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Булгакової І. В.(головуючий), Львова Б.Ю. та Селіваненка В. П. розглянувши матеріали касаційної скарги фізичної особи- підприємця Лавріненко Ірини Борисівни (далі - Підприємець) , на рішення господарського суду міста Києва від 11.06.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2020 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Студия анимационного кино "Мельница" до: Підприємця; товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Навчальна книга - Богдан" (далі - Видавництво) про стягнення 386 183, 02 грн, ВСТАНОВИВ: 05.02.2021 (згідно з відміткою на конверті) Підприємець звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення господарського суду міста Києва від 11.06.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2020 зі справи №910/15823/19. Перевіривши матеріали поданої касаційної скарги, Суд дійшов висновку, що остання підлягає залишенню без руху, виходячи з такого. Відповідно до частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України, Кодекс) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу. Приписами пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України визначено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається норма права, щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду. Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України, слід зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення. Суд звертає увагу скаржника на те, що системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. Проте окремі посилання скаржника, викладені в касаційній скарзі, на постанови Верховного Суду не формують чітких підстав касаційного оскарження у розумінні частини другої статті 287 ГПК України, оскільки не заначено конкретний пункт (пункти) вказаної статті та не обґрунтовано, в чому, на думку скаржника, полягало порушення або неправильне застосування яких конкретно норм права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у даній справі, а, отже, не можна вважати, що в касаційній скарзі зазначено чіткі підстави касаційного оскарження рішення господарського суду міста Києва від 11.06.2020 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2020 у цій справі. Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Крім того, відповідно до частин першої та другої статті 288 ГПК України визначено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Права господарського суду при вирішенні питання, що виникають у зв`язку із відновленням пропущеного процесуального строку, унормовуються процесуальним законодавством, зокрема, відповідно до частини першої статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Оскаржувана постанова апеляційного господарського суду у даній справі ухвалена 24.09.2020 (повний текст підписаний 02.10.2020), а тому строк на її оскарження закінчився 22.10.2020. Касаційну скаргу ж було подано скаржником до Верховного Суду 05.02.2021, підтвердженням чого є поштова відмітка на конверті, в якому касаційна скарга надсилалася на адресу Суду, тобто з пропуском строку (майже 3 місяці) на касаційне оскарження зазначеної постанови апеляційного господарського суду від 24.09.2020. Звертаючись з клопотанням про поновлення строку на звернення з касаційною скаргою, Підприємець посилається на те, що копію зазначеної постанови від 24.09.2020 вона не отримувала, а про існування останньої їй стало відомо лише після того, як було заблоковано її банківську картку та накладено арешт на рахунок виконавчою службою у межах виконавчого провадження №63841646, у зв`язку з чим остання звернулася до адвоката за юридичною консультацією, де і ознайомилася із оскаржуваними рішенням і постановою лише 28.01.2021 з Єдиного державного реєстру судових рішень, а тому просить визнати причини пропуску строку для подання касаційної скарги поважними і поновити строк. Проте у клопотанні скаржником не наведено аргументів стосовно того, що саме позбавило скаржника можливості дізнатися про оскаржувану постанову апеляційного господарського суду раніше, ніж 28.01.2021, адже назване судове рішення було опубліковане в Єдиному державному реєстрі судових рішень 06.10.2020, а також до скарги не додано жодних доказів на підтвердження викладених у клопотанні про поновлення строку доводів. З огляду на викладене суд касаційної інстанції вважає, що клопотання Підприємця є необґрунтованим, оскільки скаржником не надано належних доказів на підтвердження наявності поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження. Статтею 129 Конституції України визначено як одну із засад судочинства рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Право на звернення до суду не є абсолютним, оскільки воно реалізується тільки в порядку і спосіб, встановлених законом, у цьому разі ГПК України. Частиною третьою статті 292 ГПК України передбачено, що касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України, Кодекс) до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Відповідно до частини другої статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Порядок і розмір сплати судового збору встановлений Законом України "Про судовий збір" (далі - Закон). Відповідно до частини першої статті 4 Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За приписами підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду судовий збір складає 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги. Відповідно до частини четвертої статті 6 Закону, якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум). Позов було подано про стягнення 386 183,02 грн компенсації за порушення виключних майнових авторських прав. Так, рішенням господарського суду міста Києва від 11.06.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2020 позовні вимоги задоволено частково; присуджено до стягнення з Підприємця на користь позивача 21020,00 грн компенсації за порушення виключних майнових авторських прав, 6000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 315,30 грн судового збору, присуджено до стягнення з Видавництва на користь позивача 21 020,00 грн компенсації за порушення виключних майнових авторських прав, 6000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 315,30 грн судового збору; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено повністю. Як свідчать матеріали касаційної скарги, Підприємець не погоджується з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд. Отже, враховуючи викладене, за подання цієї касаційної скарги судовий збір мав обчислюватись та сплачуватись до спеціального фонду Державного бюджету України з урахуванням вимог вказаних норм Закону у розмірі 3 842, 00 грн. Проте скаржником до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі. Водночас Підприємець у касаційній скарзі просить звільнити її від сплати судового збору за подання касаційної скарги, посилаючись на скрутне фінансове становище, а також на те, що на її утриманні знаходиться дитина віком до чотирнадцяти років, а тому сума судового збору є завеликою для неї. За приписами статті 7 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин. Відповідно до частини першої та другої статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. Даний перелік умов відстрочення, розстрочення сплати судового збору або звільнення від його сплати є вичерпним. Статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. З огляду на викладене сама лише обставина скрутного фінансового становища не є підставою для відстрочення та/або звільнення від сплати судового збору в силу положень статті 8 Закону. Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Отже, суд касаційної інстанції зазначає, що Підприємцю необхідно усунути недоліки касаційної скарги, а саме: зазначити пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як підставу (підстави) касаційного оскарження судових рішень та обґрунтувати, в чому, на думку скаржника, полягало порушення або неправильне застосування яких конкретно норм права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у даній справі; надати Суду докази на підтвердження поважності причин пропуску на касаційне оскарження, або навести інші підстави, за їх наявності, та надати докази на їх підтвердження, а також надати суду оригінал документа, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 3 842, 00 грн на реквізити рахунку для зарахування до державного бюджету судового збору за розгляд справ Верховним Судом: Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102 Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783 Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) Код банку отримувача (МФО): 899998 Рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007 Код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055») Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто скаржнику або відмовлено у відкритті касаційного провадження. На підставі викладеного та керуючись статтями 174, 234, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу фізичної особи - підприємця Лавріненко Ірини Борисівни на рішення господарського суду міста Києва від 11.06.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2020 зі справи №910/15823/19 залишити без руху.

2. Надати фізичній особі - підприємцю Лавріненко Ірині Борисівні строк для усунення недоліків касаційної скарги до 15 березня 2021 року. Документи про усунення недоліків направляти до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.

3. Роз`яснити фізичній особі - підприємцю Лавріненко Ірині Борисівні, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто скаржнику або відмовлено у відкритті касаційного провадження. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя І. Булгакова Суддя Б. Львов Суддя В. Селіваненко