Постанова 4876 № 908/659/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17.02.2021 року Справа № 908/659/20 м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 65, зал засідань 511 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Широбокової Л.П. (доповідач), суддів Подобєда І.М., Орєшкіної Е.В. секретар судового засідання Грачов А.С. представники сторін: від позивача: Карпенко О.І. прокурор відділу, посвідчення №051256 від 24.10.2018; від відповідача-2: Тивоненко Д.Р. адвокат, ордер серії АР №1018905 від 07.12.2020; від відповідача-2: ОСОБА_1 керівник, виписка з ЄДРЮОФОПГФ №10671020000023881 від 21.03.2016; від відповідача-1: представник не з`явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства "ДОМ-ЛЕНД" на рішення Господарського суду Запорізької області від 09.11.2020 у справі №908/659/20 (суддя Корсун В.Л., повне рішення складено 23.11.2020) за позовом Заступника керівника Токмацької місцевої прокуратури Запорізької області, м. Токмак Запорізької області до відповідача 1: Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, м. Запоріжжя до відповідача 2: Фермерського господарства "ДОМ-ЛЕНД", м. Київ про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору оренди землі ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог та рішення суду. У березні 2020 року заступник керівника Токмацької місцевої прокуратури Запорізької області звернувся до Господарського суду Запорізької області із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області та до Фермерського господарства "ДОМ-ЛЕНД" про визнання наказів і договорів оренди землі недійсними та повернення земельних ділянок, який містить наступні вимоги: - визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держземагенства у Запорізькій області від 19.09.2014 №8-384/15-14-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та передачу земельної ділянки в оренду"; - визнати недійсним договір оренди землі від 22.10.2014, укладений між Головним управлінням Держземагенства у Запорізькій області та ОСОБА_1 щодо передачі в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення кадастровий номер 2325280400:06:002:0014, площею 30,7597 га, на території Балківської сільської ради Токмацького району Запорізької області. Позов мотивований тим, що спірна земельна ділянка була передана в оренду з порушенням статей 1, 2, 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, надалі - Закон №973-IV) оскільки: 1) ОСОБА_1 окрім спірної земельної ділянки одержав одночасно декілька земельних ділянок для ведення фермерського господарства на території різних сільских рад, а не єдиним масивом; 2) ГУ Держгеокадастру не було належним чином перевірено відповідність заяви ОСОБА_1 визначеним законом критеріям для отримання земельних ділянок поза конкурсом, зокрема наявності трудових та матеріальних ресурсів для ведення фермерського господарства. При цьому ОСОБА_1 також є директором ПСП "Дом", яке має в оренді велику кількість інших земельних ділянок, що свідчить про зловживання правом позаконкурсного отримання земельних ділянок в оренду, без проведення земельних торгів, з метою фактичного використання цих земельних ділянок ПСП "Дом". Незаконна передача в оренду спірної земельної ділянки завдає шкоди економічним інтересам держави, адже внаслідок порушення встановленого порядку реалізації права оренди землі на конкурентних засадах бюджетом недоотримана орендна плата за землю. Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області надало відзив на позовну заяву, в якому просило відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначило, що спірний наказ був прийнятий у відповідності до норм земельного законодавства. Статтею 8 Закону України «Про фермерське господарство» передбачено можливість отримання громадянином земельних ділянок для створення фермерського господарства, а не лише однієї земельної ділянки. Законодавством не визначено таких правових підстав для відмови в наданні земельної ділянки в оренду, як наявність у заявника в оренді інших земельних ділянок. Підстави для визнання оспорюваного договору недійсним, наведені у позові прокурора, є необґрунтованими. Всі вимоги ч.2 ст. 7 Закону України «Про фермерське господарство» при зверенні ОСОБА_1 з клопотанням до Головного управління були виконані, підстави для отримання будь-яких додаткових кваліфікуючих вимог до фермера або його заяви для отримання ним землі для ведення фермерського господарства в силу закону були відсутні. ФГ «ДОМ-ЛЕНД» також проти задоволення позову заперечувало. Зазначало, що ОСОБА_1 було дотримано процедуру отримання спірної земельної ділянки для ведення фермерського господарства та подані всі необхідні документи. Оспорюваний наказ був виданий відповідно до діючого на той час законодавства, є актом одноразового застосування та вичерпав свою дію шляхом його виконання. На спірній земельній ділянці відповідач-2 у період з 2016 по 2018 рік здійснював господарську діяльність, що підтверджується договорами надання послуг та договорами поставки. Чинне на той час законодавство забороняло витребовувати будь-які додаткові документи і не передбачало необхідності зазначати в обґрунтуванні наявність матеріальних та трудових ресурсів. Після реєстрації відповідач-2 придбав та зареєстрував за власні кошти телескопічний навантажувач вартістю понад 3 млн. грн, на підприємстві була працевлаштована та працювала мати ОСОБА_1 . Законодавчо не обмежено кількість земельних ділянок, які може отримати в оренду особа для створення фермерського господарства без проведення земельних торгів. Нормами Земельного кодексу України та Закону України «Про фермерське господарство» не встановлено строк, коли має бути зареєстроване фермерське господарство після звернення фізичної особи до органу державної влади для отримання земельної ділянки в користування для ведення фермерського господарства. Відповідачами не було нанесено будь-якої шкоди економічним інтересам держави. Позовна вимога про визнання недійсним спірного Договору не може розглядатись в порядку господарського судочинства. Постановою Апеляційного суду Запорізької області у справі №328/2457/17 від 18.04.2018 право оренди з 25.05.2018 по дату зверення позивачем до суду із цим позовом було скасоване, тому відсутній предмет спору та провадження у справі підлягає закриттю. Також наявні підстави для поверення позовної заяви, оскільки відсутні підстави зверненння прокурора з цим позовом до суду в інтересах держави та пропущений строк на зверення із цим позовом, а підстави для поновлення не можуть бути визнані поважними. Також ФГ «ДОМ-ЛЕНД» подано заяву про застосування наслідків спливу позовної давності, оскільки наведені прокурором підстави не можуть бути визнані поважними в розумінні приписів ч. 5 ст. 267 ЦК України. Тому, просив відмовити в задоволенні позовних вимог у зв`язку з пропуском позовної давності. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 09.11.2020 у справі №908/659/20 (суддя Корсун В.Л.) позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ Головного управління Держземагенства у Запорізькій області від 19.09.2014 №8-384/15-14-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та передачу земельної ділянки в оренду". Визнано недійсним договір оренди землі від 22.10.2014 щодо передачі в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення кадастровий номер 2325280400:06:002:0014, площею 30,7597 га, на території Балківської сільської ради Токмацького району Запорізької області. Стягнуто з Головного управління Держземагенства у Запорізькій області на користь прокуратури Запорізької області кошти, витрачені у 2020 році на сплату судового збору при здійснення представництва інтересів держави, в сумі 2102,00 грн. Стягнуто з Фермерського господарства "ДОМ-ЛЕНД" на користь прокуратури Запорізької області кошти, витрачені у 2020 році на сплату судового збору при здійснення представництва інтересів держави, в сумі 2102,00 грн. Рішення суду мотивоване тим, що прокурором доведені підстави представництва інтересів держави. Головним управлінням Держземагенства у Запорізькій області при винесені спірного наказу було порушено порядок, визначений Законом № 973-IV щодо надання земельних ділянок громадянам для ведення фермерського господарства, що згідно з ст. 152 ЗК України, ст. 21, 393 Цивільного кодексу України є підставою для визнання їх незаконними (недійсними) та скасування, а також, виходячи з приписів ст. ст. 203, 215, 216 Цивільного кодексу України для визнання недійсним спірного договору оренди землі. Судом також зазначено на правомірність звернення прокурора із даним позовом в інтересах держави та визнані поважними причини пропуску строку позовної давності при зверненні з даним позовом до господарського суду, оскільки первісно заступник керівника Токмацької місцевої прокуратури Запорізької області звернувся до суду з позовом про визнання наказу незаконним, визнання недійсним договору оренди землі та повернення земельної ділянки у межах строку позовної давності, встановленого ст. 257 Цивільного кодексу України, а подання даного позову до Господарському суду Запорізької області у березні 2020 року, тобто з пропуском строку позовної давності, обумовлено закриттям Верховним Судом провадження у справі № 328/2457/17. Доводи апеляційної скарги та відзиву не неї. Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду через систему "Електронний суд" з апеляційною скаргою звернувся відповідач-2, в якій, посилаючись на незаконність судового рішення, просив його скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. Також просив стягнути витрати на професійну правничу допомогу, що були понесені під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції (9500,00 грн), за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької обласної прокуратури та судовий збір, сплачений за розгляд апеляційної скарги (6306,00 грн). Апеляційна скарга обґрунтована наступним: - ОСОБА_1 було дотримано процедуру отримання спірної земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства та подано всі необхідні документи; - спірний наказ прийнятий відповідно до діючого на момент його видачі законодавства; - ОСОБА_1 дійсно мав намір створення фермерського господарства, що підтверджується сплатою ним орендної плати за користування земельними ділянками; - спірний наказ є актом одноразового застосування та вичерпав свою дію шляхом його виконання; - обґрунтування розмірів земельної ділянки містить всі передбачені законодавством вимоги, у тому числі перспективи діяльності фермерського господарства; - законодавчо не обмежено кількість земельних ділянок, які може отримати в оренду особа для створення фермерського господарства; - законодавством не передбачено строку, в тому числі «розумного» для сторення фермерського господарства; - суд першої інстанції безпідставно застосував судову практику зі справи №365/65/16-ц; - прокурором не доведена наявність підстав для представництва інтересів держави у спірних правовідносинах; - перебіг позовної давності не переривався і закінчився 19.09.2017. Від прокурора до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від 05.02.2021 №15/1-1923-20, в якому він проти апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Також просив визнати поважними причини пропуску строку на подання відзиву на апеляційну скаргу, бо ухвалу суду від 15.12.2020 не отримував, що унеможливило подання відзиву у встановлений судом строк - до 20.01.2021. Враховуючи положення ст. 119 ГПК України, а також те, що відправлення поштової кореспонденції в Центральному апеляційному суді з 23.11.2020 не здійснюється, про що в матеріалах справи наявний акт, суд вважає за можливе поновити прокурору строк на подання відзиву та прийняти поданий відзив до розгляду. За доводами, викладеними у відзиві: - земельна ділянка для ведення фермерського господарства надається єдиним масивом у розмірі, обґрунтованому можливостями та перспективами діяльності фермерського господарства, та один раз, додатково - на кокурентних засадах через участь у торгах; - на момент прийняття оскаржуваного наказу ОСОБА_1 вже реалізував своє право на пільгове отримання землі для ведення фермерського господарства; - відповідач -2 зареєстрований лише 24.03.2016, на час розгляду справи за ним рахується єдиний навантажувач телескопічний, до складу господарства входять лише дві особи - ОСОБА_1 та його мати, у справі відсутній жоден договір підряду на обробіток землі з іншими особами, що ставить під сумнів, що земельна ділянка використовується для цілей, заявлених для її отримання; - у прокурора відсутній обов`язок для вжиття заходів, передбачених ч.4 ст. 23 Закону «Про прокуратуру», бо у цій справі виключається можливість пред`явлення позову в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області; - судом правомірно визнані поважними причини пропуску строку позовної давності; - з огляду на необґрунтованість апеляційної скарги та відсутність підстав для її задоволення, просив залишити без задоволення і заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду скарги в апеляційній інстанції. Від відповідача - 1 відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив. Процедура. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 10.12.2020 для розгляду апеляційної скарги обрано колегію суддів у складі головуючого судді Широбокової Л.П., суддів Подобєда І.М., Орєшкіної Е.В. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.12.2020 зазначеною колегією суддів відкрито апеляційне провадження, розгляд скарги призначений у судовому засіданні на 01.02.2021 - 09.30 год. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.01.2021 за клоптанням апелянта судове засідання, призначене на 01.02.2021, визначено проводити в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв`язку "EasyCon". У судовому засіданні 01.02.2021 по справі було оголошено перерву до 17.02.2021 - 09.30 год., про що прийнято ухвалу. Судове засідання 17.02.2021 за клопотанням апелянта призначено проводити в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв`язку "EasyCon". У судовому засіданні 17.02.2021 повноважний представник апелянта апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити, рішення у справі скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. Прокурор у судовому засіданні 17.02.2021 проти апеляційної скарги заперечив, просив у її задоволенні відмовити, рішення суду залишити без змін. Відповідач -1 явку повноважного представника у судове засідання 17.02.2021 не забезпечив. У зв`язку з припиненням відправлення поштової кореспонденції в Центральному апеляційному господарському суді, про що складений акт від 23.11.2020, був повідомлений про час та місце розгляду електронною поштою ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), на яку були надіслані ухвали суду від 15.12.2020, 01.02.2021. Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, а також те, що явка повноважних представників сторін обов`язковою у судове засідання судом не визнавалась, апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги у цьому судовому засіданні без участі повноважного представника відповідача-1. За результатами розгляду апеляційної скарги у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину постанови. Обставини справи, встановлені апеляційним судом. Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення прокурора та повноважного представника відповідача-2, обґоворивши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд встановив таке. Як вбачається з матеріалів справи, вірно встановлено місцевим господарським судом та не оспорюється сторонами, 14.07.2014 громадянин ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держземагенства у Запорізькій області з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду строком на 15 років, розташовану на території Балківської сільської ради Токмакського району Запорізької області за межами населеного пункту, за рахунок земель державної власності для ведення фермерського господарства розміром 31,0 га. До заяви додано довідку з державної статистичної звітності форми 6-зем, викопіювання з планово-картографічного матеріалу, копію паспорту, довідку про стаж роботи в сільському господарстві, копію трудової книжки, обґрунтування розмірів земельної ділянки. Відповідно до довідки від 19.06.2014 № 82, виданої приватним сільськогосподарським підприємством "Дом", що веде товарне сільськогосподарське виробництво, ОСОБА_1 працює на даному підприємстві з 01.07.2009, а з 08.11.2010 призначений директором. Загальний стаж роботи на підприємстві становить п`ять років, з них директором - три роки вісім місяців. Зазначені відомості відповідають даним, що зазначені у трудовій книжці ОСОБА_1 . Довідкою з державної статистичної звітності форми 6-зем від 18.06.2014 № 232 підтверджено, що витребувана земельна ділянка площею 30,7597 га належить до земель державної власності, має сільськогосподарське призначення, вид угідь - рілля. Обмеження, обтяження щодо земельної ділянки відсутні, кадастровий номер земельної ділянки - 2325280400:06:002:0014. Розглянувши клопотання громадянина ОСОБА_1 , Головним управління Держземагенства у Запорізькій області видано наказ від 22.08.2014 № 8-265/15-14-СГ "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою", згідно з яким: - надано громадянину ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення для передачі в оренду земельної ділянки, розташованої на території Балківської сільської ради Токмацького району Запорізької області (за межами населених пунктів), за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності (вид угідь - рілля). Орієнтовний розмір земельної ділянки - 31,00 га з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства (01.02); - визначено строк подання на затвердження до Головного управління Держземагенства у Запорізькій області розробленого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки - не пізніше ніж у шестимісячний термін після прийняття даного наказу; - зобов`язано начальника відділу Держземагенства у Токмацькому районі при наданні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забезпечити в установленому законодавством порядку: розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на предмет погодження, реєстрацію земельної ділянки у Державному земельному кадастрі. В межах встановленого строку громадянин ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держземагенства у Запорізькій області із клопотанням від 18.09.2014 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства площею 30,7597 га, кадастровий номер: 2325280400:06:002:0014 на території Балківської сільської ради Токмацького району Запорізької області та передачу в оренду вказаної земельної ділянки. Наказом Головного управління Держземагенства у Запорізькій області від 19.09.2014 № 8-384/15-14-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та передачу земельної ділянки в оренду": - затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 30,7597 га сільськогосподарського призначення із земель державної власності в оренду ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства на території Балківської сільської ради Токмацького району Запорізької області; - надано в оренду громадянину ОСОБА_1 земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею 30,7597 га ріллі (кадастровий номер: 2325280400:06:002:0014) строком на 15 років для ведення фермерського господарства, розташовану на території Балківської сільської ради Токмакського району Запорізької області за межами населеного пункту; - встановлено річну орендну плату за користування вказаною земельною ділянкою в розмірі 4% від її нормативної грошової оцінки; - громадянину ОСОБА_1 : укласти договір оренди земельної ділянки та приступити до використання земельної ділянки після встановлення її меж в натурі (на місцевості) та здійснення державної реєстрації права оренди у Державному реєстрі речових прав; земельну ділянку використовувати за цільовим призначенням з дотриманням вимог статей 96, 103 Земельного кодексу України та інших нормативно-правових актів. 22.10.2014 між Головним управлінням Держземагенства у Запорізькій області (орендодавець) та громадянином ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди землі відповідно до п. п. 1, 2 якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею 30,7597 га (рілля) для ведення фермерського господарства (кадастровий номер: 2325280400:06:002:0014) (далі за текстом - земельна ділянка), яка знаходиться на території Балківської сільської ради Токмацького району Запорізької області (за межами населеного пункту). Договір укладено на 15 років (п. 6 договору). Пунктом 38 договору визначено, що цей договір набирає чинності після його підписання сторонами та державної реєстрації права оренди в порядку, встановленому чинним законодавством. На виконання договору орендодавець передав, а орендар прийняв земельну ділянку в оренду, що підтверджується актом прийому-передачі об`єкта оренди (земельної ділянки). Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право оренди земельної ділянки зареєстровано 04.11.2014, номер запису: 7568592. В подальшому сторони внесли зміни до Договору в частині нормативної грошової оцінки землі додатковим договором про внесення змін до договору оренди землі (№ 60/57-17-ДО від 07.08.2017). Після отримання спірної земельної ділянки в оренду громадянин ОСОБА_1 створив Фермерське господарство "Дом-Ленд". Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань дану юридичну особу зареєстровано 21.03.2016. Прокурор, посилаючись на порушення відповідачами вимог ст.ст. 22, 31, 93, 124, 134 ЗК України, ст.ст. 1, 7, 8 Закону України «Про фермерське господарство» звернувся із даним позовом до суду, посилаючись на законність мети, бо спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання щодо переходу речових прав на майно, яке становить власність держави. Застосоване законодавство та висновки апеляційного суду. Дослідивши обставини справи в розрізі приписів норм чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, судом встановлено наступне. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Згідно з абзацами 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший - третій частини четвертої статті цього ж Закону). Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу (постанови від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, від 15.01.2020 у справі №698/119/18). Тобто, суд самостійно перевіряє, чи справді відсутній орган, що мав би для захисту інтересів держави звернутися до суду з таким позовом як заявив прокурор. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту. Іншими словами, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює. Натомість прокурор при зверненні з даним позовом вказав, що є позивачем, бо ГУ Держгеокадастру - один зі співвідповідачів, накази якого оскаржуються через недотримання вимог законодавства стосовно передання земельної ділянки в користування для ведення фермерського господарства. Цим прокурор обґрунтовував відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати функції захисту її інтересів саме у спірних правовідносинах, тобто навів підставу для представництва інтересів держави. З огляду на те, що прокурор у позовній заяві навів підставу для представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів, визначив ГУ Держгеокадастру одним зі співвідповідачів у справі та заявив вимогу про визнання незаконним і скасування його наказів, апеляційний погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що прокурор підтвердив підстави для представництва інтересів держави у цій справі та звернувся до суду як самостійний позивач й відхиляє як необґрунтовані протилежні аргументи апелянта. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 26.08.2020 у подібній справі №908/684/19. Отже, судом першої інстанції правильно зазначено, що прокурором доведено підстави представництва інтересів держави. Щодо суті спірних відносин апеляційний суд зазначає наступне. З огляду на положення статей 22, 31, 93, 124 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України) землі сільськогосподарського призначення можуть надаватися громадянам для ведення фермерського господарства та використовуватися цим господарством, зокрема, на умовах оренди. За правилом статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється за результатами проведення земельних торгів. Частинами другою та третьою статті 134 ЗК України визначені випадки, коли земельні торги не проводяться, а передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу. Зокрема, земельні торги не проводяться при передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства. Відповідно до частини другої статті 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, в якому зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Органам, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Частиною третьою статті 123 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Тобто, стаття 123 ЗК України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати інших, крім установлених цією статтею, матеріалів і документів; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу. Разом з тим відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, крім ЗК України, Законом України від 19.06.2003 № 973-IV "Про фермерське господарство" та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 цього Закону). У таких правовідносинах Закон № 973-IV є спеціальним нормативно-правовим актом, а ЗК України - загальним. Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (стаття 8 Закону № 973-IV). Порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства передбачений спеціальним Законом № 973-IV. Так, згідно з абзацом першим частини першої статті 7 Закону № 973-IV для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради. У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (абзац другий частини першої статті 7 Закону № 973-IV). Частинами другою та четвертою статті 7 Закону № 973-IV передбачено, що заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону. У разі відмови органів державної влади та органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства питання вирішується судом. Отже, спеціальний Закон №973-IV визначає обов`язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які дещо відрізняються від загальних вимог, передбачених статтею 123 ЗК України, до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, в заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинні бути зазначені не лише бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. Зазначені вимоги відповідають загальним принципам земельного законодавства (стаття 5 ЗК України) та меті правового регулювання земельних відносин у сфері діяльності фермерських господарств, яка полягає в створенні умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання і охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України (преамбула Закону № 973-IV). Крім того, Закон №973-IV передбачає, що заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна бути розглянута по суті. При цьому норми Закону № 973-IV не містять імперативної вказівки про задоволення заяви за наявності певних формальних умов, допускаючи можливість прийняття органом державної влади чи органом місцевого самоврядування рішення про відмову в задоволенні заяви без визначення виключного переліку підстав для відмови. При вирішенні позовних вимог про законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства застосуванню підлягають правила надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства згідно із статтею 7 Закону №973-IV як спеціального по відношенню до статті 123 ЗК України. Таким чином, за змістом статей 1, 7, 8 Закону № 973-IV заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити комплекс передбачених частиною першою статті 7 цього Закону умов і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на розгляд суду спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і умовам, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів. За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. У протилежному випадку відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів. Вищенаведений висновок про застосування норм права у спірних правовідносинах викладений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 16.10.2019 у справі №365/65/16-ц та Верховним Судом в постановах від 14.11.2018 у справі №314/3881/15-ц, від 23.05.2018 у справі №389/29/17-ц, від 20.06.2018 у справі №378/766/15-ц та від 22.05.2019 у справі №366/2648/16-ц. Відповідно ж до правового висновку, який викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №525/1225/15-ц, з урахуванням вимог статей 7, 12 Закону № 973-IV, статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України, право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз. Додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримати на конкурентних засадах через участь у торгах. В порушення вищенаведених норм Земельного кодексу України та Закону №973-ІV Головним управлінням Держземагенства у Запорізькій області при винесені наказів про передачу в оренду гр. ОСОБА_1 спірної земельної ділянки не встановлено волевиявлення заявника на створення фермерського господарства з урахування перспектив його діяльності, не перевірено наявність власних матеріальних та трудових ресурсів для обробітку землі. Так, дослідивши документ з назвою "Обґрунтування розмірів земельної ділянки", суд доходить висновку, що він не містить відповідного обґрунтування відповідачем, оскільки містить лише загальну інформацію щодо намірів, натомість відсутні члени фермерського господарства, немає доказів щодо наявності сільськогосподарської техніки, фінансових ресурсів тощо. Тому, з поданого документа не можна дійти висновку, що ОСОБА_1 не тільки мав намір створити фермерське господарство, а був спроможний вести господарство такого виду - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку. Окрім цього, з матеріалів справи вбачається, що гр. ОСОБА_1 одержав в оренду для створення фермерського господарства шість земельних ділянок загальною площею понад 360 га, які розташовані на території різних сільських рад. При цьому, він не обґрунтував належним чином необхідності одержання землі такої значної площі з урахуванням можливості її обробітку, як зазначалось, не вказав перспектив діяльності фермерського господарства, наявності в нього техніки для обробітку землі, не зазначив про кількість членів фермерського господарства та наявності у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у користування, а додане до заяви обґрунтування розмірів земельної ділянки має загальний характер та не містить будь-якої конкретики, що свідчить про відсутність в нього волевиявлення та можливості ведення фермерського господарства, раціональному використанні земельних ділянок у відповідності до норм та мети Закону № 973-IV. На підтвердження можливості ведення фермерського господарства та оброблення спірної земельної ділянки, відповідачем-2 надані до матеріалів справи копії договорів поставки добрив, надання послуг з обробки земельної ділянки та збирання врожаю, оренди нерухомого майна, надання послуг охорони, а також копії первинних документів до наведених договорів, які датовані 2016-2017 р.р., тобто не спростовують обставин щодо формальної перевірки Головним управлінням Держземагенства у Запорізькій області при винесенні спірних наказів волевиявлення та спроможності гр. ОСОБА_1 займатись фермерською діяльністю та лише підтверджують, що фактичне оброблення спірної земельної ділянки та виготовлення товарної сільськогосподарської продукції розпочалося лише в 2016 році та всупереч вимогам ст.ст. 1, 3, 27 Закону України "Про фермерське господарство" здійснюється не гр. ОСОБА_1 та членами його родини, які не мають для цього власних матеріально-технічних ресурсів, а іншими особами на підставі господарських договорів. Також, відповідно до ст. 8 Закону України "Про фермерське господарство", після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб. Отже, з одного боку, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з одержанням ним державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства, що є передумовою для державної реєстрації останнього, з іншого - відсутність такої реєстрації протягом розумного строку є невиконанням умов закону для отримання земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства. Вищенаведений висновок про застосування норм права у спірних правовідносинах викладений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 16.10.19 у справі № 365/65/16-ц. У даному випадку, договір оренди землі укладено між Головним управлінням Держземагенства у Запорізькій області (орендодавець) та громадянином ОСОБА_1 (орендар) 22.10.2014. При цьому, громадянином ОСОБА_1 ФГ "Дом-Ленд" створено та зареєстровано 21.03.2016, тобто майже через півтора року після одержання в оренду земельної ділянки для ведення фермерського господарства, що також свідчить про відсутність можливості для її використання за призначенням. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За наведених обставин суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що Головним управлінням Держземагенства у Запорізькій області при винесені оспорюваного у цій справі наказу про затвердження документації із землеустрою та передачу земельної ділянки в оренду гр. ОСОБА_1 від 19.09.2014 №8-384/15-14-СГ було порушено порядок, визначений Законом №973-IV, щодо надання земельних ділянок громадянам для ведення фермерського господарства, що згідно з ст. 152 ЗК України, ст.ст. 21, 393 ЦК України є підставою для визнання їх незаконними (недійсними) та скасування, а також, виходячи з приписів ст.ст. 203, 215, 216 ЦК України для визнання недійсним спірного договору оренди землі, яка була передана в оренду з порушенням вимог чинного законодавства. Доводи апеляційної скарги спростовуються наведеним. Щодо застосування наслідків пропуску строку позовної давності суд зазначає наступне. З матеріалів справи також вбачається, що у вересні 2017 року заступник керівника Токмацької місцевої прокуратури Запорізької області в інтересах держави звернувся до Токмацького районного суду Запорізької області з аналогічним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області та ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу від 19.09.2014 №8-384/15-14-СГ, визнання договору оренди землі від 22.10.2014 недійсним, повернення земельної ділянки площею 30,7597 га для ведення фермерського господарства у володіння (на користь) держави. Постановою Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №328/2457/17 касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області задоволено частково, рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 20.12.2017 та постанову апеляційного суду Запорізької області від 18.04.2018 скасовано, а провадження у цивільній справі за позовом заступника керівника Токмацької місцевої прокуратури Запорізької області в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області та ОСОБА_1 про визнання наказів та договору оренди землі недійсними, повернення земельної ділянки закрито. Закриваючи провадження у справі №328/2457/17 Верховний Суд виходив з того, що за змістом статей 1, 5, 7, 8 і 12 Закону України "Про фермерське господарство" після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства обов`язки орендаря цієї земельної ділянки виконує фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась. Оскільки фермерські господарства є юридичними особами, їхні земельні спори з іншими юридичними особами, у т.ч. з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, підвідомчі господарським судам. Отже, первісно заступник керівника Токмацької місцевої прокуратури Запорізької області звернувся до суду з позовом про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держземагенства у Запорізькій області від 19.09.2014 №8-384/15-14-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та передачу земельної ділянки в оренду», визнання недійсним договору оренди землі від 22.10.2014 та зобов`язання гр. ОСОБА_1 повернути на користь держави в особі ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області земельну ділянку площею 30,7597 га, кадастровий номер 2325280400:06:002:0014, яка знаходиться на території Балківської сільської ради Токмацького району Запорізької області (за межами населеного пункту) у межах позовної давності, встановленої ст. 257 ЦК України. При цьому, пред`явлення даного позову до Господарського суду Запорізької області у березні 2020, тобто з пропуском строку позовної давності, обумовлено закриттям Верховним Судом провадження у справі №328/2457/17. Відповідно до ч. 3-5 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. Спірний наказ було винесено 19.09.2014, а договір оренди землі укладено 22.10.2014. Тобто, загальний строк позовної давності для пред`явлення даного позову сплив 19.09. 2017 року та 22.10.2017. Прокурором у позові наведено клопотання про визнання поважними причин пропуску позовної давності та поновлення пропущеного строку для звернення з даною позовною заявою, а відповідачем-2 подано заяву про застосування позовної давності до позовних вимог і відмову в позові з цих підстав. Враховуючи, що з аналогічною позовною заявою прокурор звернувся до суду цивільної юрисдикції у межах позовної давності та практика Верховного Суду щодо юрисдикції спірних відносин була змінена пізніше, суд першої інстанції правомірно визнав поважними причини пропуску заступником керівника Токмацької місцевої прокуратури Запорізької області позовної давності при зверненні з даним позовом до господарського суду. При цьому відсутні підстави вважати, що причини пропуску позовної давності мають суб`єктивний характер та свідчать про те, що саме прокурор звернувся до суду з позовом з процесуальним порушенням. Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Враховуючи викладене, рішення Господарського суду Запорізької області від 09.11.2020 у справі №908/659/20, як прийняте з додержанням норм матеріального та процесуального права, підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення. В апеляційній скарзі відповідач-2 просив стягнути витрати на професійну правничу допомогу у сумі 9500,00 грн. На підтвердження витрат надав копію переліку та вартості послуг за договором від 07.12.2020, підписаного ОСОБА_1 та керуючим адвокатського бюро «Данила Тивоненка «Пріоритет» Тивоненко Д.Р., згідно якого складання апеляційної скарги - 5000,00 грн, підготовка та подача апеляційної скарги - 1500,00 грн, представництво інтересів клієнта в суді - 3000,00 грн; копію підписаного акту №2 від 10.12.2020 на визначені послуги у сумі 9500,00 грн; копію ордеру серії АР№1018905 на представництво інтересів відповідача-2 адвокатом Тивоненко Д.Р. у Центральному апеляційному господарському суді. В матеріалах справи також міститься копія договору про надання професійної правничої допомоги №03/01 від 03.01.2020, на виконання якого були надані ці послуги (а.с. 147-148, т. 2). Відповідно до ст. 129 ГПК України в зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги судові витрати за розгляд апеляційної скарги, зокрема і на професійну правничу допомогу, відносяться на апелянта. Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 282, 287, 288 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Фермерського господарства "ДОМ-ЛЕНД" на рішення Господарського суду Запорізької області від 09.11.2020 у справі №908/659/20 залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Запорізької області від 09.11.2020 у справі №908/659/20 залишити без змін. Судові витрати за розгляд цієї апеляційної скарги покласти на апелянта - Фермерське господарство "ДОМ-ЛЕНД". Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з часу складання повної постанови. Повна постанова складена 23.02.2021. Головуючий суддя Л.П. Широбокова Суддя Е.В. Орєшкіна Суддя І.М. Подобєд