Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/1812/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "04" лютого 2021 р. Справа№ 910/1812/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Гаврилюка О.М. суддів: Ткаченка Б.О. Майданевича А.Г. за участю секретаря судового засідання: Нікітенко А.В., за участю представників: від позивача за первісним позовом: не з`явився; від відповідача за первісним позовом: Пенькова О.С. (в порядку самопредставництва); розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Манго-Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2020 (повний текст рішення складено та підписано 04.08.2020) у справі № 910/1812/20 (суддя Удалова О.Г.) за первісним позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Манго-Груп" про стягнення 252 855,13 грн. за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Манго-Груп до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 62 182,71 грн. ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У лютому 2020 року Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі -ДП "НАЕК "Енергоатом", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Манго-Груп" (далі - ТОВ "Манго-Груп", відповідач) про стягнення 252 855,13 грн. В обґрунтування поданого ним позову ДП "НАЕК "Енергоатом" послалось на порушення ТОВ "Манго-Груп" обумовленого договором поставки № 53-129-01-18-01309 від 16.01.2018 строку поставки дизельного палива. ТОВ "Манго-Груп" (позивач за зустрічним позовом) звернулось до Господарського суду міста Києва з зустрічним позовом до ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" ДП "НАЕК "Енергоатом" (відповідач за зустрічним позовом) про стягнення 67 182,71 грн. В обґрунтування поданого ним зустрічного позову ТОВ "Манго-Груп" послалось на порушення ДП "НАЕК "Енергоатом" обумовлених договором поставки № 53-129-01-18-01309 від 16.01.2018 строків оплати поставленого товару, а також вказало, що внаслідок вказаного порушення договірних зобов`язань ТОВ "Манго-Груп" понесло збитки у вигляді сплачених на користь банківської установи відсотків за користування кредитними коштами. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.07.2020 у справі № 910/1812/20 первісний позов задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Манго-Груп" на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" штраф у розмірі 160 255,97 грн., пеню в розмірі 92 599,16 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 792,84 грн. Зустрічний позов задоволено частково, стягнуто з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Манго-Груп" 3% річних у розмірі 6 066,82 грн., інфляційну складову боргу 19 108,13 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 851,00 грн. У задоволенні іншої частини зустрічного позову відмовлено. Рішення мотивоване тим, що Матеріали справи свідчать, що ТОВ "Манго-Груп" обумовлений договором товар поставило з порушенням строку поставки, відтак допустило порушення зобов`язання. Перевіривши наданий позивачем за первісним позовом розрахунок пені за визначені ним періоди (за період з 08.02.2018 по 02.03.2018 для накладної № РН-0000753 від 03.03.2018; за період з 08.02.2018 по 12.03.2018 для накладних № РН-0000863 від 13.03.2018 та № РН-0000866 від 13.03.2018; за період з 08.02.2018 по 13.03.2018 для накладної № РН-0000891 від 14.03.03.2018), суд встановив, що він виконаний арифметично правильно, з дотриманням вимог чинного законодавства та умов укладеного сторонами договору. Отже, вимога про стягнення пені з відповідача за первісним позовом заявлена ДП "НАЕК "Енергоатом" правомірно та підлягає задоволенню у розмірі, визначеному позивачем за первісним позовом, а саме 92 599,16 грн. Перевіривши також наданий позивачем за первісним позовом розрахунок штрафу, суд встановив, що він виконаний арифметично правильно, з дотриманням вимог чинного законодавства та умов укладеного сторонами договору. Отже, вимога про стягнення штрафу з відповідача за первісним позовом заявлена ДП "НАЕК "Енергоатом" правомірно та підлягає задоволенню у розмірі, визначеному позивачем за первісним позовом, а саме 160 255,97 грн. Судом враховано ступінь виконання ТОВ "Манго-Груп" зобов`язання та досліджено причини його неналежного виконання. Водночас товариством в порушення приписів ст. 74 Господарського процесуального кодексу України не доведено суду наявності підстав, визначених положеннями ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 551 Цивільного кодексу України, необхідних для зменшення розміру штрафних санкцій. Судом встановлено, що ДП "НАЕК "Енергоатом" товар, поставлений ТОВ "Манго-Груп", оплатив з порушенням обумовленого договором строку, відтак допустив порушення зобов`язання. Перевіривши наданий ТОВ "Манго-Груп" розрахунок 3% річних та інфляційної складової боргу за вказаний ним період з 24.02.2018 по 17.05.2018, суд встановив, що розрахунок виконаний арифметично вірно, з дотриманням вимог чинного законодавства та умов укладеного сторонами договору. Отже, вимоги ТОВ "Манго-Груп" про стягнення з ДП "НАЕК "Енергоатом" 3% річних у розмірі 6 066,82 грн та інфляційної складової боргу в розмірі 19 108,13 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню у вказаних розмірах. ТОВ "Манго-Груп", заявляючи вимогу про стягнення збитків, не довело наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка (дія чи бездіяльність особи); шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника, а тому вимога про стягнення з ДП "НАЕК "Енергоатом" збитків у розмірі 37 007,76 грн задоволенню не підлягає. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погоджуючись із прийнятим рішенням Господарського суду міста Києва від 21.07.2020 у справі № 910/1812/20 Товариство з обмеженою відповідальністю "Манго-Груп" звернулось до апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2020 у справі № 910/1812/20 частково, а саме: в частині задоволення первісного позову і ухвалити у цій частині нове рішення, яким зменшити розмір штрафу та розмір пені, про стягнення яких просить позивач за первісним позовом, на 70%, а саме: зменшити штраф на суму 112 179,17 грн. (до 48 076,80 грн.) та зменшити пені на суму 64 819,41 грн. (до 27 779,75 грн.), та відмовити в задоволенні позовних вимог в цій частині. Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами. Скаржник вказує на те, що покупець допускав значні прострочення у проведенні розрахунків за уже поставлену йому постачальником продукцію (від 18 до 45 календарних днів), докази чого наведені у зустрічному позові. Проте незважаючи на усі вищевказані негативні чинники, ТОВ "Манго-груп" хоча із простроченням, але у повному обсязі виконало свої зобов`язання за договором, що підтверджується наданими відповідачем за первісним позовом видатковими накладними та актами приймання-передачі ТМЦ та не заперечується позивачем за первісним позовом. На думку скаржника, судом першої інстанції при вирішенні питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій не враховано наступні обставини, а саме: - факт повного виконання ТОВ "Манго-груп" його зобов`язань з поставки продукції, передбаченої договором, незважаючи на економічну невигідність для нього цієї операції; - відсутність збитків, заподіяних покупцю у результаті допущеного постачальником прострочення у поставці продукції. Зважаючи, що розмір заподіяних покупцю збитків становить 0 грн., то всі підстави стверджувати, що розмір неустойки у сумі 252 855,13 грн. значно перевищує розмір збитків, що є підставою для зменшення розміру неустойки за рішенням суду; - здійснення ТОВ "Манго-груп" поставки продукції за цінами, що є значно нижчими за ринкові ціни, що діяли на той момент. Вказане зумовлено значним розривом у часі між датою подачі ТОВ "Манго-груп" цінової пропозиції (19.12.2017) та датою підписання договору за результатами проведення публічних торгів (16.01.2018), та різким збільшенням ринкових цін на нафтопродукти, що мало місце у цей період; - суттєві прострочення у розрахунку за поставлену продукцію, що допускав покупець (від 18 до 45 календарних днів); - неможливість приведення ціни за 1 тонну дизельного палива до ринкової через заборону зміни ціни за укладеним договором більше ніж на 10%, що містилася у п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі"; - розрахунки за поставлену ТОВ "Манго-груп" собі у збиток продукцію повинні були здійснюватись протягом 10 робочих днів з моменту підписання акту приймання-передачі продукції (навіть не з моменту підписання видаткової накладної); - договір містив односторонні та дискримінаційні для ТОВ "Манго-груп" умови щодо відповідальності сторін за невиконання ними своїх зобов`язань за договором. Так, позивач за первісним позовом відповідно до умов п.п. 7.2-7.11 договору мало право стягувати з відповідача за первісним позовом величезні розміри пені та штрафів за будь-яке порушення останнім його зобов`язань. У той же час, будь-яких штрафних санкцій, які б міг застосувати постачальник до покупця за невиконання ним своїх зобов`язань за договором, останній взагалі не містив. Оскільки договір укладався у процедурі публічних торгів, тому ТОВ "Манго-груп" не мало можливості узгоджувати з покупцем умови договору на паритетних началах, а могло лише погоджуватися чи не погоджуватися на запропоновані покупцем. Скаржник посилається на рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-Рп/2013, яким передбачено, що наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми, як неустойку, спотворює дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків. Також скаржник вказує на те, що про можливість зменшення штрафних санкцій йдеться у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 917/693/19. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу Відповідачем не було надано відзив на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги Згідно із витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/1812/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Майданевич А.Г., Сулім В.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Манго-Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2020 у справі № 910/1812/20 залишено без руху, надано скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2020 відкрито провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Манго-Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2020 у справі № 910/1812/20 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні 26.11.2020. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2020 відкладено розгляд справи № 910/1812/20 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Манго-Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2020 на 10.12.2020. Судове засідання 10.12.2020 не відбулося, у зв`язку із перебуванням головуючого судді Гаврилюка О.М. з 01.12.2020 на лікарняному. 28.12.2020, у зв`язку із виходом головуючого судді Гаврилюка О.М. з лікарняного, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про призначення справи № 910/1812/20 до розгляду. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.12.2020 продовжено строк розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Манго-Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2020 у справі № 910/1812/20, призначено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Манго-Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2020 у справі № 910/1812/20 у судовому засіданні 18.01.2021. Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду у зв`язку із перебуванням судді Суліма В.В. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/1812/20. Відповідно до витягу із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/1812/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Майданевич А.Г., Ткаченко Б.О. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2021 прийнято справу № 910/1812/20 до провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Манго-Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2020 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Майданевич А.Г., Ткаченко Б.О. Враховуючи викладене, у зв`язку із зміною складу суду, з метою повного, всебічного та об`єктивного дослідження фактичних обставин справи, дотриманням принципів рівності та змагальності, забезпечення прав усіх учасників справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що справа не може бути розглянута в даному судовому засіданні, а тому вирішив оголосити перерву в порядку ст. 216 ГПК України. На підставі ст.ст. 216, 234, 281 ГПК України, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2021 оголошено перерву у розгляді апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Манго-Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2020 у справі № 910/1812/20 до 04.02.2021. Явка учасників у судове засідання Представник позивача за первісним позовом у судове засідання, призначене на 04.02.2021, не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується відповідними поштовими повідомленнями, наявними у матеріалах справи. Згідно із ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Дослідивши матеріали справи, які містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК, судова колегія ухвалила розглядати апеляційну скаргу за відсутності представника позивача за первісним позовом. Позиції учасників справи Представник відповідача за первісним позовом в судовому засіданні 04.02.2021 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2020 у справі № 910/1812/20 частково, а саме: в частині задоволення первісного позову і ухвалити у цій частині нове рішення, яким зменшити розмір штрафу та розмір пені, про стягнення яких просить позивач за первісним позовом, на 70%, а саме: зменшити штраф на суму 112 179,17 грн. (до 48 076,80 грн.) та зменшити пеню на суму 64 819,41 грн. (до 27 779,75 грн.), та відмовити в задоволенні позовних вимог в цій частині. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції 16.01.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Манго-Груп" (постачальник) та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (покупець) був укладений договір поставки № 53-129-01-18-01309 (далі - договір). Відповідно до п. 1.1 договору відповідач за первісним позовом, за договором постачальник, зобов`язується в порядку і на умовах, визначених у договорі, поставити паливо дизельне (далі - продукція) виробництва ВАТ "Мозирський НПЗ" для потреб ВП "Запорізька АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом", а позивач за первісним позовом, за договором покупець, зобов`язується в порядку і на умовах, визначених у договорі, прийняти і оплатити продукцію. Згідно з п. 1.2 договору найменування, одиниці виміру і загальна кількість продукції, її номенклатура, ціна і строк поставки зазначено в специфікації (далі - специфікація), яка є невід`ємною частиною договору. Пунктом 5.1 договору передбачено, що строк поставки продукції зазначений в специфікації. За погодженням з позивачем за первісним позовом (вантажоодержувачем) допускається поставка партіями. Датою поставки вважається дата видаткової накладної на продукцію, що підтверджує надходження продукції на склад вантажоодержувача (п. 5.4 договору). У п. 10.1 договору сторони домовились, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 30.06.2018, а в частині оплати за поставлену продукцію - до повного розрахунку. Стосовно виконання гарантійних зобов`язань постачальника, передбачених договором, договір діє до закінчення терміну дії гарантії на продукцію. Судом встановлено, що сторонами була погоджена специфікація № 1, згідно з якою відповідач за первісним позовом зобов`язався протягом 10 робочих днів з моменту укладення договору поставити дизельне паливо ДП-3-Євро5-ВО виробництва ВАТ "Мозирський НПЗ" у кількості 118,748 т загальною вартістю 3 078 209,40 грн. 29.01.2018 між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору поставки № 53-129-01-18-01309 від 16.01.2018 (далі - додаткова угода № 1). Згідно із п. 6 додаткової угоди № 1, враховуючи звернення постачальника від 18.01.18 № 30, 22.01.18 № 50 про необхідність перегляду ціни за одиницю продукції та строку поставки, керуючись п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі", ст. ст. 530, 651-654 Цивільного кодексу України та ст. 188 Господарського кодексу України, шляхом укладання даної Угоди, сторони дійшли до згоди про наступне: - збільшити ціну за одиницю продукції до рівня 23 760,00 грн. без ПДВ за тонну; - зменшити обсяг продукції передбачений умовами договору; - строк поставки викласти в наступній редакції: "Протягом 7 робочих днів з моменту укладання Угоди"; - змінити і викласти в новій редакції Специфікацію № 1 наведену в додатку № 1 до Угоди, яка є її невід`ємною частиною; - змінити і викласти в новій редакції п. 3.1 договору: "Сума договору складає 3 078 184,03 грн., у тому числі ПДВ 20% - 513 030,67 грн.". На виконання досягнутої домовленості сторонами була погоджена нова специфікація № 1, згідно з якою ТОВ "Манго-Груп" зобов`язувалось протягом 7 робочих днів з моменту укладення угоди поставити дизельне паливо ДП-3-Євро5-ВО виробництва ВАТ "Мозирський НПЗ" у кількості 107,961 т загальною вартістю 3 078 184,03 грн. Матеріали справи свідчать, що на виконання своїх зобов`язань за договором ТОВ "Манго-Груп" поставило ДП "НАЕК "Енергоатом" товар за наступними видатковими накладними: № РН-0000315 від 02.02.2018 на суму 72 106,85 грн, № РН-0000753 від 03.03.2018 на суму 705 329,86 грн, № РН-0000863 від 13.03.2018 на суму 477 747,07 грн, № РН-0000866 від 13.03.2018 на суму 984 291,26 грн, № РН-0000891 від 14.03.03.2018 на суму 827 332,70 грн. Крім того, факт поставки товару підтверджується підписаними сторонами та засвідченими їх печатками актами приймання-передачі ТМЦ № 667/61 від 09.02.2018, № 706/61 від 15.03.2018, № 705/61 від 15.03.2018, № 704/61 від 15.03.2018, № 721/61 від 19.03.2018. Звертаючись до суду з первісним позовом позивач стверджував, що відповідач за первісним позовом виконав поставку частини товару з порушенням строку, обумовленого умовами укладених сторонами договору поставки № 53-129-01-18-01309 та додаткової угоди № 1 від 29.01.2018. Відповідач за первісним позовом, у свою чергу, заперечував правомірність тверджень позивача за первісним позовом та просив зменшити розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій на підставі ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови Згідно із статтею 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно із ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. В ч. 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. У додатковій угоді № 1 від 29.01.2018 сторонами погоджено строк поставки товару - протягом 7 робочих днів з моменту укладення угоди. Тому останнім днем виконання відповідачем його зобов`язання з поставки товару було 07.02.2018, а порушення строку виконання такого зобов`язання почалось з 08.02.2018. Таким чином, частина товару за видатковими накладними № РН-0000753 від 03.03.2018 на суму 705 329,86 грн., № РН-0000863 від 13.03.2018 на суму 477 747,07 грн., № РН-0000866 від 13.03.2018 на суму 984 291,26 грн., № РН-0000891 від 14.03.03.2018 на суму 827 332,70 грн. поставлена відповідачем за первісним позовом з порушенням встановленого умовами договору (в редакції додаткової угоди) строку. Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно із ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 ГК України). Положеннями ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. Пунктом 7.2 договору передбачено, що за порушення строку поставки продукції за договором відповідач за первісним позовом зобов`язаний сплатити позивачу за первісним позовом пеню в розмірі 0,1% вартості не поставленої в строк продукції за кожний день прострочення, але не більше 30% вартості несвоєчасно поставленої продукції. Нарахування штрафних санкцій здійснюється за весь період прострочення виконання зобов`язання. За прострочення поставки продукції понад 30 днів відповідач за первісним позовом додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості несвоєчасно поставленої продукції. Оскільки матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем за первісним позовом строку поставку продукції за договором, перевіривши наданий позивачем за первісним позовом розрахунок пені за визначені ним періоди: за період з 08.02.2018 по 02.03.2018 для накладної № РН-0000753 від 03.03.2018; за період з 08.02.2018 по 12.03.2018 для накладних № РН-0000863 від 13.03.2018 та № РН-0000866 від 13.03.2018; за період з 08.02.2018 по 13.03.2018 для накладної № РН-0000891 від 14.03.03.2018 та перевіривши розрахунок штрафу, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції та вважає суми пені у розмірі 92 599,16 грн. та штрафу у розмірі 160 255,97 грн., правильними та такими, що підлягають стягненню з відповідача за первісним позовом. Стосовно клопотання ТОВ "Манго-груп" про зменшення штрафних санкцій, слід зазначити наступне. В обґрунтування поданого ним клопотання ТОВ "Манго-Груп" зазначило, що у проміжок часу між початком тендерної процедури та безпосереднім укладенням договору (більше місяця), різко змінилася кон`юнктура ринку нафтопродуктів, що було пов`язано з різким підвищенням світових цін на нафту, економічною ситуацією в Україні, військовими діями, нестабільністю курсу національної валюти, підняттям цін заводами-виробниками, у результаті чого різко підвищилися ринкові ціни на нафтопродукти, що були предметом Договору. Оскільки, з огляду на приписи п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі", збільшення ціни за одиницю товару більше, ніж на 10%, є неправомірним, сторони шляхом укладення додаткової угоди № 1 від 29.01.2018 домовилися збільшити ціну за одиницю продукції до рівня 23 760,00 грн. без ПДВ за тонну. Проте, збільшення ціни за одиницю товару на 10% жодним чином не компенсувало збитків ТОВ "Манго-Груп", завданих йому як постачальнику виконанням договору, оскільки в дійсності ціна на продукцію, що поставлялася по договору (дизельне паливо), зросла не на 10%, а значно більше. ТОВ "Манго-Груп" вказувало, що відповідно до висновку про вартість, наданого Бердянським невідокремленим відділенням Запорізької Торгово-промислової палати від 18.01.2018, ринкова вартість станом на 16.01.2018 дизельного палива знаходилася у діапазоні від 24 541,67 грн без ПДВ за 1 тонну (29 450,00 грн з ПДВ за 1 тонну) до 25 166,67 грн без ПДВ за 1 тонну (30 200,00 грн з ПДВ за 1 тонну). Крім того, ТОВ "Манго-Груп" зазначало про те, що товариство хоч і з порушенням строку, проте виконало свої зобов`язання за договором у повному обсязі, а ДП "НАЕК "Енергоатом" не понесло збитків внаслідок прострочення поставки частини товару, натомість державне підприємство суттєво затримало проведення розрахунків за уже поставлену йому продукцію. Згідно зі статтями 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. У частині першій статті 230 ГК України унормовано, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у виді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником. Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання. Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності. Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості. Відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. За змістом зазначених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. Таким чином, аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання. Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статті 86 ГПК України на власний розсуд та внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки. Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у Постанові від 27.03.2019 у справі № 912/1703/18, від якого колегія суддів Верховного Суду не вважає за необхідне відступати при розгляді справи № 922/2772/18. Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує у відповідності до статті 86 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідженню конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії. Однак, відповідачем ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції не надано жодних належних та допустимих доказів, в розумінні ст.ст. 76, 77 ГПК України, на підтвердження наявності скрутного майнового становища, поважності причин неналежного виконання зобов`язань, винятковості даного випадку, невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення та не доведено наявності обставин, з якими законодавець пов`язує можливість такого зменшення. Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення клопотання ТОВ "Манго-Груп" про зменшення розміру штрафу. Щодо зустрічних позовних вимог ТОВ "Манго-Груп" (позивач за зустрічним позовом) стверджувало про порушення ДП "НАЕК "Енергоатом" строків оплати поставленого за договором № 53-129-01-18-01309 від 16.01.2018 товару, а також вказувало про понесення товариством у зв`язку з таким порушенням збитків у вигляді сплачених банку процентів за користування кредитними коштами. У свою чергу, ДП "НАЕК "Енергоатом", заперечуючи проти правомірності зустрічних позовних вимог, зазначало про неправильний порядок нарахування ТОВ "Манго-Груп" інфляційної складової боргу, а також про те, що грошові кошти, сплачені як виконання іншого зобов`язання (за кредитним договором) на користь третьої особи у правовідносинах, стороною яких державне підприємство не є, не можуть бути збитками, які підлягають відшкодуванню за рахунок державного підприємства. До того ж ДП "НАЕК "Енергоатом" вказувало, що ТОВ "Манго-Груп" добровільно взяло на себе кредитні зобов`язання, що також унеможливлює відшкодування сплачених банку процентів за користування кредитними коштами на користь товариства, як збитків, завданих порушенням строку оплати поставленого товару. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції Як вже зазначалось, сторонами підписані та засвідчені їх печатками акти приймання-передачі ТМЦ № 667/61 від 09.02.2018, № 706/61 від 15.03.2018, № 705/61 від 15.03.2018, № 704/61 від 15.03.2018, № 721/61 від 19.03.2018. Пунктом 4.2 договору передбачено, що оплата поставленої продукції за специфікацією здійснюється відповідачем за зустрічним позовом за кожну партію, що поставляється, протягом 10 робочих днів від дати підписання акту приймання-передачі поставленої продукції. Таким чином, з урахуванням положень п. 4.2 договору: - останнім днем строку оплати товару за актом № 667/61 від 09.02.2018 було 23.02.2018, а порушення виконання зобов`язання з оплати почалось з 24.02.2018; - останнім днем строку оплати товару за актами №№ 706/61, 705/61, № 704/61 від 15.03.2018 було 29.03.2018, а порушення виконання зобов`язання з оплати почалось з 30.03.2018; - останнім днем строку оплати товару за актом № 721/61 від 19.03.2018 було 02.04.2018, а порушення виконання зобов`язання з оплати почалось з 03.04.2018. Як вбачається із витягу із особового рахунку позивача за зустрічним позовом, наявного у матеріалах справи, відповідач за зустрічним позовом оплатив поставлений позивачем за зустрічним позовом товар, а саме: 21.03.2018 на суму 60 089,04 грн. та 12 017,81 грн.; 11.04.2018 на суму 587 774,88 грн. та 117 554,98 грн.; 17.04.2018 на суму 398 122,56 грн., 79 624,51 грн., 820 242,72 грн. та 164 048,54 грн.; 18.05.2018 на суму 689 443,92 грн. та 137 888,78 грн. Таким чином, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем за зустрічним позовом строку оплати поставленого позивачем за зустрічним позовом, передбаченого п. 4.2 договору. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови Згідно із статтею 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно із ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. В ч. 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно із ч. 2 ст. 193, ч. 1. ст. 216 ГК України порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем за зустрічним позовом виконання грошового зобов`язання за договором, здійснивши перерахунок сум 3% річних та інфляційних нарахувань з урахуванням зазначеного позивачем за зустрічним періодом з 24.02.2018 по 17.05.2018, апеляційний господарський суд погоджується із висновками суду першої інстанції та вважає, що суми 3% річних у розмірі 6 066,82 грн. та інфляційної складової боргу в розмірі 19 108,13 грн. є правильними та такими, що підлягають стягненню з відповідача за зустрічним позовом. Також позивач за зустрічним позовом просить стягнути з відповідача за зустрічним позовом збитки у вигляді сплачених банку процентів за користування кредитними коштами в розмірі 37 007,76 грн. Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено; під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Нормою ст. 225 ГК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається зокрема неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною. Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування. До збитків, серед іншого, відноситься упущена вигода, тобто доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. За загальними правилами для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою; вина правопорушника. Перші три елементи складу правопорушення розглядаються як об`єктивні умови відповідальності, доведення наявності яких покладається на потерпілу особу. Четвертий складовий елемент правопорушення - вина є суб`єктивною умовою цивільно-правової відповідальності особи, яка порушила зобов`язання. Тому кредитор має довести не лише розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, але й самий факт порушення боржником його обов`язку та причинний зв`язок між цим порушенням і шкодою. Навпаки, щоб звільнитись від відповідальності, боржник має довести відсутність своєї вини. Відсутність хоча б одного з вищевказаних елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов`язань, оскільки в даному випадку його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення. Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Водночас, матеріалами справи підтверджується, що кредитні правовідносини між позивачем за зустрічним позовом та ПАТ "ПУМБ" виникли у травні 2017 року, тобто є самостійним зобов`язанням, виникнення якого не пов`язане з правовідносинами, що виникли у 2018 році між позивачем та відповідачем за зустрічним позовом на підставі договору поставки № 53-129-01-18-01309 від 16.01.2018 та порушенням строку виконання грошових зобов`язань за цим договором, а черговий транш у розмірі 12 000 000,00 грн. був отриманий позивачем за зустрічним позовом 09.02.2018, у той час, як строк виконання відповідачем за зустрічним позовом зобов`язання з оплати товару припадав на більш пізній строк, а саме 23.02.2018, 29.03.2018 та 02.04.2018. Тому до настання строку оплати отриманого товару позивач за зустрічним позовом не міг знати про те, що відповідач за зустрічним позовом допустить порушення строку виконання зобов`язання та спричинить дефіцит обігових коштів. Викладене свідчить про те, що порушення відповідачем за зустрічним позовом строку оплати поставленого товару не стало причиною отримання позивачем за зустрічним позовом чергового траншу за кредитом та не мало своїм наслідком сплату товариством процентів за користування зазначеними кредитними коштами. Отже, правомірним є висновок суду першої інстанції про недоведеність підстав для стягнення з відповідача за зустрічним позовом збитків у вигляді сплачених банку процентів за користування кредитними коштами в розмірі 37 007,76 грн. Таким чином, рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2020 у справі № 910/1812/20 в частині задоволення зустрічних позовних вимог про стягнення з відповідача за зустрічним позовом 3% річних у розмірі 6 066,82 грн., інфляційної складової боргу в розмірі 19 108,13 грн. та відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог про стягнення з відповідача за зустрічним позовом збитків у вигляді сплачених банку процентів за користування кредитними коштами в розмірі 37 007,76 грн., є законним та підлягає залишенню без змін. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Згідно із ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін. Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України). Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України). Відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було. Скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції. Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято відповідно до вимог матеріального та процесуального права, підстав його зміни або скасування не вбачається. Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Манго-Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2020 у справі № 910/1812/20 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2020 у справі № 910/1812/20 слід залишити без змін. З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на скаржника, в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Манго-Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2020 у справі № 910/1812/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2020 у справі № 910/1812/20 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Манго-Груп"

4. Справу № 910/1812/20 повернути до Господарського суду міста Києва. Повний текст постанови підписаний 22.02.2021, у звязку із перебуванням судді Ткаченка Б.О. на лікарняному. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя О.М. Гаврилюк Судді Б.О. Ткаченко А.Г. Майданевич