Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/1813/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "14" грудня 2020 р. Справа№ 910/1813/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Калатай Н.Ф. суддів: Дідиченко М.А. Пономаренка Є.Ю. при секретарі Рибчич А. В. За участю представників: від позивача за первісним позовом: Найденко І.О. - представник від відповідача за первісним позовом: Пенькова О.С. - представник розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Манго-Груп» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2020, повний текст якого складений 17.08.2020 у справі № 910/1813/20 (суддя Маринченко Я.В.) за позовом Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча Компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Атомкомплект» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча Компанія «Енергоатом» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Манго-Груп» про стягнення 313 523,18 грн. та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Манго-Груп» до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча Компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Атомкомплект» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча Компанія «Енергоатом» про стягнення 67 014,95 грн. ВСТАНОВИВ: Первісний позов заявлено про стягнення з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом пені в сумі 103 953,10 грн. та штрафу в сумі 209 570,08 грн., нарахованих за несвоєчасне виконання зобов`язання з поставки товару за договором поставки № 53-129-01-18-01-01310 від 16.01.2018. Зустрічний позов заявлено про стягнення з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом 3 % річних в сумі 5 953,27 грн., інфляційних втрат в сумі 24 746,35 грн. та збитків у вигляді сплачених банку процентів за користування кредитними коштами в сумі 36 315,33 грн., нарахованих за несвоєчасне виконання відповідачем за зустрічним позовом обов`язку по оплаті поставленого за договором поставки № 53-129-01-18-01-01310 від 16.01.2018 товару. Під час розгляду справи по суті відповідач за первісним позовом звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про зменшення розміру штрафних санкцій (а.с. 252-254 т. 1), в якому просив зменшити розмір штрафу та пені на 70 %, а саме - зменшити суму штрафу на 146 699,05 грн. та суму пені на 72 767,17 грн., та відмовити в задоволенні позовних вимог в цій частині, яке обґрунтоване тим, що заявник хоч і з порушенням строку, проте виконав свої зобов`язання за спірним договором у повному обсязі, а позивач за первісним позовом не поніс збитків внаслідок прострочення поставки частини товару. Крім того, заявник послався на те, що внаслідок суттєвого підвищення цін на ринку нафтопродуктів він, з огляду на виконання договірних зобов`язань, поніс збитки, адже збільшення ціни за одиницю товару на 10% жодним чином не компенсувало збитків заявника, завданих йому як постачальнику виконанням договору, оскільки в дійсності ціна на продукцію, що поставлялася по договору (дизельне паливо), зросла не на 10%, а значно більше. Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.08.2020, повний текст якого складений 17.08.2020, у справі № 910/1813/20 первісний позов задоволено повністю, зустрічний позов задоволено частково, до стягнення з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом присуджено 5 953,27 грн. 3% річних та 24 746,35 грн. інфляційних втрат, в іншій частині зустрічного позову відмовлено. Задовольняючи позовні вимоги за первісним позовом у повному обсязі, суд першої інстанції встановив, що матеріалами справи належним чином підтверджується факт прострочення поставки частини товару за видатковими накладними № РН-0000892 від 14.03.2018 на суму 831 943,43 грн., № Рн-0000899 від 15.03.2018 на суму 429 225,96 грн., № РН-0000900 від 15.03.2018 на суму 878 583,50 грн. та № РН-0000901 від 15.03.2018 на суму 854 105,33 грн. з порушенням встановленого умовами спірного договору (в редакції додаткової угоди) строку, з огляду на що позивач за первісним позовом має право на стягнення штрафу та пені у заявлених до стягнення сумах. Відмовляючи у задоволенні поданого ТОВ «Манго-Груп» клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 70%, суд першої інстанції виходив з того, що доводи, викладені відповідачем у клопотанні про зменшення розміру штрафу, не можуть бути покладені в основу рішення, оскільки товариством не надано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження наявності скрутного майнового становища, поважності причин неналежного виконання зобов`язань та причинних наслідків, винятковості даного випадку та невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення. Частково задовольняючи позовні вимоги за зустрічним позовом, суд першої інстанції встановив, що ДП «НАЕК «Енергоатом» допустило порушення строку оплати товару, обумовленого договором поставки №53-129-01-18-01310 від 16.01.2018, з огляду на що ТОВ «Манго-Груп» має право на стягнення 3 % річних та інфляційних втрат у заявлених до стягнення сумах. Відмовляючи в позовних вимогах за зустрічним позовом в частині стягнення збитків у вигляді сплачених банку процентів за користування кредитними коштами в розмірі 36 315,33 грн. суд першої інстанції виходив з того, що: - застосування цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності передбачених законом умов; склад цивільного правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, утворюють наступні елементи: суб`єкт, об`єкт, об`єктивна та суб`єктивна сторона; при цьому, саме на позивача покладено обов`язок доведення факту протиправної поведінки, розміру завданої шкоди та прямого причинного зв`язку між порушенням зобов`язання та шкодою; - обґрунтовуючи заподіяння йому збитків, ТОВ «Манго-Груп» зазначило, що внаслідок порушення ДП «НАЕК «Енергоатом» строку оплати поставленого товару у товариства виникла потреба в обігових коштах, необхідних для здійснення його поточної господарської діяльності та виконання зобов`язань перед іншими кредиторами, а також виплати заробітної плати та інших обов`язкових платежів, податків та зборів; - 13.05.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манго-Груп» та Публічним акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» укладено кредитний договір №КІЕ-Кл-2716-2717 відповідно до умов якого банк зобов`язувався надати позичальнику кредит у вигляді поновлювальної кредитної лінії з щоденним лімітом кредитування, що дорівнює 50 000 000,00 грн., а позичальник зобов`язався прийняти кредит, використовувати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути банку кредит в повному обсязі в порядку та у строки, обумовлені цим договором, у межах якого за заявою ТОВ «Манго-Груп» отримало 09.02.2018 під 18,3% річних транш у розмірі 12 000 000,00 грн.; - нарахувавши проценти за користування кредитними коштами за ставкою 18,3% протягом періоду, коли мало місце прострочення ДП «НАЕК «Енергоатом» оплати отриманого товару, ТОВ «Манго-Груп» дійшло висновку про завдання йому збитків в сумі 36315,33 грн., проте кредитні правовідносини між ТОВ «Манго-Груп» та ПАТ «ПУМБ» виникли у травні 2017 року, тобто є самостійним зобов`язанням, виникнення якого не пов`язане з правовідносинами, що виникли у 2018 році між учасниками спору на підставі договору поставки №53-129-01-18-01310 від 16.01.2018 та порушенням строку виконання грошових зобов`язань за цим договором; - крім того, черговий транш у розмірі 12 000 000,00 грн. був отриманий ТОВ «Манго-Груп» 09.02.2018, у той час, як строк виконання ДП «НАЕК «Енергоатом» зобов`язання з оплати товару припадав на більш пізній строк, а саме 23.02.2018 та 02.04.2018, а відтак, до настання строку оплати отриманого товару ТОВ «Манго-Груп» не могло знати про те, що ДП «НАЕК «Енергоатом» допустить порушення строку виконання зобов`язання та спричинить дефіцит обігових коштів, що свідчить про те, що порушення ДП «НАЕК «Енергоатом» строку оплати поставленого товару не стало причиною отримання ТОВ «Манго-Груп» чергового траншу по кредиту та не мало своїм наслідком сплату товариством процентів за користування зазначеними кредитними коштами; - отже, позивач за зустрічним позовом, заявляючи вимогу про стягнення збитків, не довів наявності повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка (дія чи бездіяльність особи); шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Не погоджуючись з рішенням, 07.09.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «Манго-Груп» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2020 у справі № 910/1813/20 в частині задоволення первісного позову і ухвалити в цій частині нове рішення, яким зменшити розмір штрафу та розмір пені, про стягнення яких просить позивач за первісним позовом, на 70%, а саме - зменшити штраф на суму 146 699,05 грн. (до 62 871,03 грн.) та зменшити пеню на суму 72 767,17 грн. (до 31 185,93 грн.), та відмовити в задоволенні первісних позовних вимог в цій частині, в іншій частині рішення залишити без змін. У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що рішення суду першої інстанції в оспорюваній частині є таким, що ухвалено при нез`ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на те, що судом першої інстанції при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій не враховано наступні обставини, які мають істотне значення: - факт повного виконання апелянтом своїх зобов`язань з поставки продукції за спірним договором незважаючи на економічну невигідність для апелянта цієї операції; - відсутність збитків, завданих ДП «НАЕК «Енергоатом» у результаті допущеної апелянтом прострочки у поставці продукції; - здійснення апелянтом поставки продукції за цінами, що є значно нижчими за ринкові ціни, які діяли на той момент; - суттєві прострочки у розрахунку за поставлену продукцію, що допускав ДП «НАЕК «Енергоатом»; - неможливість приведення ціни спірного товару до ринкової через заборону зміни ціни по укладеному договору більш, ніж на 10 %, що містилася у п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі»; - розрахунки за поставлену продукцію апелянтом собі у збиток повинні були здійснюватись протягом 10 робочих днів з моменту підписання акту приймання-передачі продукції (навіть не з моменту підписання видаткової накладної); - спірний договір містив односторонні та дискримінаційні для апелянта умови щодо відповідальності сторін за невиконання ними своїх зобов`язань за спірним договором. Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.09.2020 справа № 910/1813/20 передана на розгляд колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Дідиченко М.А., Поляк О.І. При дослідженні матеріалів справи та апеляційної скарги колегією суддів встановлено, що подана заявником апеляційна скарга не відповідає вимогам ст. 258 ГПК України, оскільки апелянтом до апеляційної скарги не додано доказів сплати судового збору, що підтверджується Актом № 249/20 від 09.09.2020, складеним Господарським судом міста Києва, з огляду на що ухвалою від 21.09.2020 апеляційну скаргу залишено без руху, апелянту надано час для усунення недоліків шляхом подання до Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали доказів про сплату судового збору в сумі 4 937,99 грн. 06.09.2020 від апелянта через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано платіжне доручення № 10245 від 04.09.2020 про сплату судового збору в сумі 7 055,00 грн. З огляду на вказані обставини, ухвалою від 12.10.2020 колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Дідиченко М.А., Поляк О.І.: - відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Манго-Груп» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2020 у справі № 910/1813/20; - встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 28.10.2020; - учасникам процесу роз`яснено, що відповідно до приписів ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч. 1); заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2); - призначено справу № 910/1813/20 до розгляду на 09.11.2020 о 14:00; - учасників судового процесу попереджено, що нез`явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою в розгляді апеляційної скарги. Крім того, 06.09.2020 від апелянта через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшло клопотання про повернення зайво сплаченого судового збору, яке ухвалою від 12.10.2020 задоволено та повернуто заявнику судовий збір в сумі 2 117,01 грн., перерахований платіжним дорученням № 10245 від 04.09.2020, оригінал якого міститься в матеріалах справи. 09.11.2020 судове засідання не відбулось у зв`язку з перебуванням головуючого судді Калатай Н.Ф. (судді-доповідача) на лікарняному, з огляду на що ухвалою від 25.11.2020 справу призначено до розгляду на 14.12.2020 о 13:45. Розпорядженням № 09.1-08/5238/20 від 14.12.2020, у зв`язку перебуванням судді Поляк О.І., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), на лікарняному призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/1813/20. Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.12.2020 справа № 910/1813/20 передана на розгляд колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Пономаренко Є.Ю., Дідиченко М.А. Ухвалою від 04.12.2020 колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Пономаренко Є.Ю., Дідиченко М.А. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Манго-Груп» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2020 у справі № 910/1813/20 прийнято до свого провадження. Станом на 14.12.2020 до Північного апеляційного господарського суду відзивів на апеляційну скаргу та клопотань від учасників справи не надходило. У судовому засіданні колегія суддів вирішила допустити до участі у справи в якості представника відповідача за первісним позовом Пенькову О.С., яка не є адвокатом, оскільки справа № 910/1813/20, з огляду на її складність та ціну позову, фактично є малозначною. Під час розгляду справи представник відповідача за первісним позовом апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити, представник позивача за первісним позовом проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила таке. 16.01.2018 між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» у особі відокремленого підрозділу «Атомкомплект» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» як покупцем (далі Підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Манго-Груп» як постачальником (далі Товариство) укладено договір поставки № 53-129-01-18-01310 (далі Договір) (а.с. 43-39 т. 1), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується в порядку і на умовах, визначених у договорі, поставити паливо дизельне (продукція) виробництва ВАТ «Мозирський НПЗ» для потреб ВП «Запорізька АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом», а покупець зобов`язується в порядку і на умовах, визначених у договорі, прийняти і оплатити продукцію. Відповідно до п. 3.1 Договору сума Договору складає 3 087 922,99 грн., у тому числі ПДВ 20% - 514 653,83 грн. Згідно з п. 1.2 Договору, найменування, одиниці виміру і загальна кількість продукції, її номенклатура, ціна і строк поставки зазначено в специфікації, яка є невід`ємною частиною договору. Пунктом 5.1 Договору передбачено, що строк поставки продукції зазначений в специфікації. За погодженням з покупцем (вантажоодержувачем) допускається поставка партіями. Датою поставки вважається дата видаткової накладної на продукцію, що підтверджує надходження продукції на склад вантажоодержувача (п. 5.4 Договору). Пунктом 4.2 договору передбачено, що оплата поставленої продукції за специфікацією здійснюється покупцем за кожну партію, що поставляється, протягом 10 робочих днів від дати підписання акту приймання-передачі поставленої продукції. Пунктом 7.2 Договору передбачено, що за порушення строку поставки продукції за договором постачальник зобов`язаний сплатити покупцю пеню в розмірі 0,1% вартості не поставленої в строк продукції за кожний день прострочення, але не більше 30% вартості несвоєчасно поставленої продукції. Нарахування штрафних санкцій здійснюється за весь період прострочення виконання зобов`язання. За прострочення поставки продукції понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості несвоєчасно поставленої продукції. Сторонами підписано Специфікацією № 1 (а.с. 50 т. 1), де сторони погодили, що ТОВ «Манго-Груп» зобов`язалось протягом 10 робочих днів з моменту укладення договору поставити дизельне паливо ДП-3-Євро5-ВО виробництва ВАТ «Мозирський НПЗ» у кількості 118,748 т загальною вартістю 3 087 922,99 грн. 29.01.2018 сторони уклали Додаткову угоду № 1 до Договору (а.с.51-52 т.1), у якій, з огляду на те, що на ринку світлих нафтопродуктів відбулось коливання (підвищення цін) з моменту укладення Договору та враховуючи звернення Товариства від 18.01.18 № 31, від 22.01.18 № 49 про необхідність перегляду ціни за одиницю продукції та строку поставки, керуючись п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі», ст.ст. 530, 651-654 ЦК України та ст. 188 ГК України, дійшли згоди про таке: - збільшити ціну за одиницю продукції до рівня 23 830,00 грн. без ПДВ за тонну; - зменшити обсяг продукції передбачений умовами договору; - строк поставки викласти в наступній редакції: «Протягом 7 робочих днів з моменту укладання угоди»; - змінити і викласти в новій редакції Специфікацію № 1, наведену в Додатку № 1 до угоди, яка є її невід`ємною частиною; - змінити і викласти в новій редакції п. 3.1 договору: «Сума договору складає 3 087 910,46 грн., у тому числі ПДВ 20% - 514 651,74 грн». На виконання Додаткової угоди № 1 сторони підписали нову Специфікацію № 1 (а.с. 53 т. 1), згідно з якою Товариство зобов`язувалось протягом 7 робочих днів з моменту укладення угоди поставити дизельне паливо ДП-3-Євро5-ВО виробництва ВАТ «Мозирський НПЗ» у кількості 107,984 т загальною вартістю 3 087 910,46 грн. На виконання умов Договору Товариство поставило Підприємству товар за наступними видатковими накладними: № РН-0000892 від 14.03.2018 на суму 831 943,43 грн., № РН-0000899 від 15.03.2018 на суму 429 225,96 грн., № РН-0000900 від 15.03.2018 на суму 878 583,50 грн. та № РН-0000901 від 15.03.2018 на суму 854 105,33 грн. (а.с. 54-57 т. 1). Факт поставки товару підтверджується підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленими відповідними печатками підприємств актами приймання-передачі ТМЦ № 720/61 від 19.03.2018, № 712/61 від 19.03.2018, № 714/61 від 19.03.2018 та № 713/61 від 19.03.2018 (а.с. 58-61 т.1). За вказаний товар Підприємство розрахувалося у повному обсязі, що підтверджується додатком до довідки вих. № КІЕ-07.8/1509 від 20.05.2019, виданої на вимогу Товариства ВАТ «ПУМБ» (а.с. 114-126 т. 1). Звертаючись до суду з первісним позовом, Підприємство посилається на те, що Товариство порушило умови Договору в частині своєчасної поставки товару, з огляду на що стягненню з останнього підлягають нараховані відповідно до п. 7.2 Договору пеня в сумі 103 953,10 грн. та штраф в сумі 209 570,08 грн. Водночас звертаючись з зустрічним позовом, Товариство зазначає про те, що Підприємство свої обов`язки до Договору в частині своєчасної оплати за поставлений товар здійснило з порушенням визначених Договором строків, з огляду на що Товариство має право на стягнення 3 % річних в сумі 5 953,27 грн. та інфляційних втрат в сумі 24 746,35 грн., нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України, а також збитків у вигляді сплачених банку процентів за користування кредитними коштами в сумі 36 315,33 грн. Суд першої інстанції визнав доведеним як факт прострочення Товариством обов`язку щодо поставки товару за Договором, так і факт прострочення Підприємством обов`язку щодо оплати вказаного товару у визначених сторонами строках, і дійшов висновку про те, що з огляду на вказані прострочення, Підприємство має право на стягнення пені та штрафу у заявлених до стягнення сумах, а Товариство - 3 % річних та інфляційних втрат у заявлених до стягнення сумах. При цьому суд першої інстанції не знайшов підстав для задоволення позовних вимог за зустрічним позовом про стягнення збитків у вигляді сплачених банку процентів за користування кредитними коштами в сумі 36 315,33 грн. Під час розгляду справи по суті відповідач за первісним позовом звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про зменшення розміру штрафних санкцій (а.с. 252-254 т. 1), в якому просив зменшити розмір штрафу та пені на 70 %, а саме зменшити суму штрафу на 146 699,05 грн. та суму пені на 72 767,17 грн., та відмовити в задоволенні позовних вимог в цій частині. Суд першої інстанції не визнав наведені Товариством у клопотанні про зменшення розміру штрафних санкцій доводи щодо наявності підстав для зменшення вимог позивача про стягнення з Товариства штрафу та пені і відмовив у задоволенні вказаного клопотання. За результатами розгляду первісного і зустрічного позовів, суд першої інстанції позовні вимоги за первісним позовом задовольнив у повному обсязі, стягнувши з Товариства на користь Підприємства пеню в сумі 103 953,10 грн. та штраф в сумі 209 570,08 грн., а позовні вимоги за зустрічним позовом - частково, стягнувши з Підприємства на користь Товариства 5 953,27 грн. 3% річних та 24 746,35 грн. інфляційних втрат, в іншій частині зустрічного позову відмовив. За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як вбачається з апеляційної скарги у цій справі, рішення суду першої інстанції Товариством оскаржується лише в частині відмови у задоволенні клопотання Товариства про зменшення розміру штрафних санкцій (а.с. 252-254 т. 1) на 70 %, а саме - зменшення суми штрафу на 146 699,05 грн. та суми пені на 72 767,17 грн., а відтак, враховуючи, що рішення в частині відмови в задоволенні вимог за зустрічним позовом про стягнення збитків у вигляді сплачених банку процентів за користування кредитними коштами в сумі 36 315,33 грн. та в частині задоволення вимог за первісним позовом про стягнення пені в сумі 103 953,10 грн. та штрафу в сумі 209 570,08 грн. не оскаржується, згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України в цій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не переглядається. При цьому колегія суддів зазначає про те, що при апеляційному перегляді оспореного рішення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права при ухваленні рішення в частині часткового задоволення вимог за зустрічним позовом та задоволення вимог за первісним позовом у повному обсязі. Щодо клопотання Товариства про зменшення розміру штрафних санкцій на 70 %(а.с. 252-254 т. 1), а саме - суми штрафу на 146 699,05 грн. та суми пені на 72 767,17 грн., слід зазначити таке. Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Згідно з приписами ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. У клопотанні про зменшення розміру штрафних санкцій як на підставу для його задоволення Товариство посилається на те, що: - Товариство хоч і з порушенням строку, проте виконало свої зобов`язання за Договором у повному обсязі; - Підприємство не понесло збитки внаслідок прострочення поставки частини товару; - внаслідок суттєвого підвищення цін на ринку нафтопродуктів Товариство, з огляду на виконання договірних зобов`язань, понесло збитки, адже збільшення ціни за одиницю товару на 10% жодним чином не компенсувало Товариству збитків, завданих йому як постачальнику виконанням Договору, оскільки в дійсності ціна на продукцію, що поставлялася по договору (дизельне паливо), зросла не на 10%, а значно більше. У апеляційній скарзі Товариство додатково послалося на: - те, що поставки товару ним були здійснені за цінами, що є значно нижчими за ринкові ціни, які діяли на той момент; - неможливість приведення ціни спірного товару до ринкової через заборону зміни ціни по укладеному договору більш, ніж на 10 %, що містилася у п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі»; - те, що Договір містив односторонні та дискримінаційні для Товариства умови щодо відповідальності сторін за невиконання ними своїх зобов`язань за Договором. Суд першої інстанції не врахував при ухваленні рішення клопотання Товариства про зменшення розмірну штрафних санкцій, з чим колегія суддів погоджується з огляду на таке. Відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Відповідно до ст. 44 ГК України підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику. Збільшення ціни товару становить один із можливих ризиків підприємницької діяльності і не є незвичайною і не прогнозованою обставиною в умовах ринкової економіки. Кожна із сторін договору приймає на себе відповідні ризики можливого погіршення економічної ситуації та фінансового становища свого підприємства, підприємств своїх контрагентів та країни в цілому. Учасник договору не повинен відповідати за прорахунки суб`єкта підприємницької діяльності, уклавшого з ним цей договір. Товариство, з огляду на суттєве підвищення цін на ринку нафтопродуктів, не було позбавлено права ініціювати розірвання Договору, в тому числі і в судовому порядку. Також, сам лише факт відсутності в матеріалах справи доказів понесення Підприємством збитків через неналежне виконання відповідачем свого обов`язку не може бути підставою для зменшення розміру штрафних санкцій. Також колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який дійшов висновку, що Товариством в порушення приписів ст. 74 Господарського процесуального кодексу України не доведено суду наявності підстав, визначених положеннями ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 551 Цивільного кодексу України, необхідних для зменшення розміру штрафних санкцій, а доводи, викладені відповідачем у клопотанні про зменшення розміру штрафу, не можуть бути покладені в основу рішення, оскільки товариством не надано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження наявності скрутного майнового становища, поважності причин неналежного виконання зобов`язань та причинних наслідків, винятковості даного випадку та невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення. Щодо посилань Товариства на те, що Договір містив односторонні та дискримінаційні для Товариства умови щодо відповідальності сторін за невиконання ними своїх зобов`язань за Договором, слід зазначити таке. Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. За змістом ст. 628 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Товариство, укладаючи Договір, було вільне у визначенні умов Договору та не було позбавлено права у випадку незгоди з його умовами відмовитись від підписання Договору. Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Манго-Груп» задоволенню не підлягає, рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2020 у справі № 910/1813/20 у оскаржуваній частині відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам, матеріалам справи і залишається без змін, оскільки підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подачу цієї апеляційної скарги покладаються на Товариство. Керуючись ст.ст. 267-270, 273, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Манго-Груп» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2020 у справі № 910/1813/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2020 у справі № 910/1813/20 залишити без змін.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/1813/20. Повний текст постанови складено: 16.12.2020 Головуючий суддя Н.Ф. Калатай Судді М.А. Дідиченко Є.Ю. Пономаренко