Постанова 4824 № 274/7480/19

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 лютого 2021 року місто Київ Єдиний унікальний номер справи 274/7480/19 Номер провадження 22-ц/824/1574/2021 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Вербової І.М., суддів Саліхова В. В., Шахової О. В., за участю секретаря судового засідання - Яворської А. А., вивчивши апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 11 листопада 2020 року, ухвалене під головуванням судді Яровенко Н. О., у справі за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Банк Форвард», третя особа Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Незнайко Наталія Миколаївна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, в с т а н о в и в : У листопаді 2019 року ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернувся до Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області з позовом до Акціонерного товариства «Банк Форвард», третя особа Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Незнайко Наталія Миколаївна, про визнання виконавчого напису № 716 виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Наталією Миколаївною від 23 вересня 2019 року щодо стягнення з ОСОБА_2 грошових коштів у сумі 36 842 грн. 57 коп. в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором укладеним із АТ «Банк Форвард», таким, що не підлягає виконанню. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Т. Л. від 30 жовтня 2019 року позивачу стало відомо про наявність виконавчого провадження по виконанню виконавчого напису нотаріуса № 716, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Н. м. від 23 вересня 2019 року щодо стягнення з неї грошових коштів в сумі 36 842 грн. 57 коп. в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, укладеним із АТ «Банк Форвард». Разом з тим, позивач вважає вказаний виконавчий напис незаконним. Позивач зазначає, що перед вчиненням виконавчого напису нотаріуса, жодних вимог банку він не отримував. Крім того, АТ «Банк Форвард» не надав нотаріусу доказів направлення позивачу листа-вимоги про погашення кредитної заборгованості, а нотаріус не перевірив наявність доказів належного направлення та отримання вказаного листа, що призвело до порушення процедури вчинення виконавчих написів. На думку скаржника, виконавчі написи не можуть вчинятися щодо зобов`язань, які виникають на підставі кредитних договорів. Враховуючи вищенаведене, позивач вважає, що його позовні вимоги підлягають задоволенню. Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 22 листопада 2019 року (а.с. 18-19) позовну заяву ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Банк Форвард», третя особа Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Незнайко Наталія Миколаївна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, передано на розгляд до Дніпровського районного суду міста Києва. Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 11 листопада 2020 року (а.с. 125-127) у задоволенні позову ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Банк Форвард», третя особа Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Незнайко Наталія Миколаївна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, відмовлено. Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду, 14 грудня 2020 року ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 направив апеляційну скаргу у якій, посилаючись на його незаконність та порушення норм процесуального права, просив рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 11 листопада 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги, задовольнити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що за заявою позивача ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 05 березня 2020 року витребувано у приватного нотаріуса КМНО Незнайко Н. М. копії документів на підставі яких було вчинено виконавчий напис №

716. Пізніше, у зв`язку з невиконанням вимог вищевказаної ухвали, позивачем було подано клопотання про повторне витребування вищезазначених доказів та порушено питання про постановлення окремої ухвали щодо притягнення до відповідальності приватного нотаріуса за невиконання ухвали суду. Разом з тим, ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 02 липня 2020 року у задоволенні вказаного клопотання, відмовлено. Вказані обставини, на думку скаржника, спростовують висновки суду першої інстанції щодо невжиття ним заходів щодо витребування документів та вказують на бездіяльність суду по невжиттю заходів, в тому числі, щодо виконання судового рішення. Ухвалою Київського апеляційного суду від 15 січня 2021 року відкрито апеляційне провадження за поданою апеляційною скаргою, надано строк для подачі відзиву. Відзиву подано не було. Ухвалою Київського апеляційного суду від 15 січня 2021 року закінчено проведення підготовчих дій, справу призначено до розгляду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Сторони до суду апеляційної інстанції не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, шляхом направлення судових повісток-повідомлень на їх електронні адреси та у телефонному режимі у зв`язку з чим, колегія суддів вважала за можливе розпочати та завершити розгляд справи за відсутності осіб, що не з`явилися. Заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного. Виходячи зі змісту частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з недоведеності позовних вимог, зокрема, з того, що предметом розгляду даної справи є виконавчий напис № 716, вчинений приватним нотаріусом КМНО Незнайко Н. М. від 23 вересня 2019 року, який суду не надано, а клопотання про його витребування приватним нотаріусом Незнайко Н. М. залишено без задоволення, а будь-яких інших дій позивача або представника для повного розгляду справи, крім направлення заяв поштовим зв`язком, не вчинялося. Колегія суддів не в повній мірі погоджується з висновками суду першої інстанції, разом з тим, перевіривши належним чином завірені копії матеріалів виконавчого напису нотаріуса вчиненого 23 вересня 2019 року, зареєстрованого в реєстрі за № 716 надані на виконання ухвали Київського апеляційного суду від 15 січня 2021 року, колегія суддів приходить до висновку, що вони не впливають на правильність по суті рішення і підстав для його скасування, не вбачається. Судом встановлено, що постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Т. Л. від 30 жовтня 2019 року відкрито виконавче провадження № 60453105 з виконання виконавчого напису № 716 виданого 23 вересня 2019 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ «Банк Форвард» заборгованість в розмірі 36 842 грн. 57 коп. (а.с. 15). В матеріалах справи наявні належним чином завірені копії матеріалів виконавчого напису нотаріуса вчиненого 23 вересня 2019 року, зареєстрованого в реєстрі за № 716 (а.с. 158-173). Так, за загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом. Згідно ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом. Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5. Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат»). Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Як вбачається з п. 1 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України. Нотаріуси відмовляють у вчиненні виконавчого напису у випадках, коли витребовується майно, звернення стягнення на яке забороняється законодавством України або здійснюється виключно на підставі рішення суду. Виконавчий напис вчинюється нотаріусом незалежно від місця виконання вимоги, місцезнаходження боржника або стягувача. Згідно п. 1 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172. Згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», для одержання виконавчого напису додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості. Згідно пп. 2.1 п. 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису. У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (пп. 2.2, п. 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій). Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (ст. 50 Закону України «Про нотаріат»). Так, на виконання вимог ухвали Київського апеляційного суду від 15 січня 2021 року Київський державний нотаріальний архів Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) направив належним чином завірену копію виконавчого напису від 23 вересня 2019 року зареєстрованого в реєстрі за № 716 вчиненого приватним нотаріусом КМНО Незнайко Н. М. та документів на підставі яких було вчинено вказаний напис. Дослідивши вищевказані документи колегія суддів приходить до висновку, що АТ «Банк Форвард» звертаючись до приватного виконавця із заявою про вчинення виконавчого напису, у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» долучив до неї документи, зазначені у вказаному переліку. Таким чином, у приватного нотаріуса були відсутні підстави для відмови у вчинені виконавчого напису щодо стягнення із ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором за заявою про стягнення безспірної заборгованості. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку щодо відсутності підстав для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Посилання скаржника на незаконність оскаржуваного рішення у зв`язку з ухваленням його у відсутність копії виконавчого напису та документів на підставі яких його було вчинено, не впливає на правильність рішення по суті, оскільки перевіривши вищевказані документи які надійшли до суду апеляційної інстанції, колегія суддів не вбачає підстав для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не впливають на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення. Колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення, як і не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги. Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 - залишити без задоволення. Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 11 листопада 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повне судове рішення складено 19 лютого 2021 року. Суддя-доповідач: І.М. Вербова Судді: В. В. Саліхов О. В. Шахова