Постанова Чернігівський апеляційний суд № 751/2665/20

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 22 лютого 2021 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 751/2665/20 Головуючий у першій інстанції Деркач О. Г. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/336/21 Чернігівський апеляційний суд у складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої судді - Бобрової І.О., суддів Висоцької Н.В., Шитченко Н.В., сторони: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 30 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, місце постановлення рішення судом першої інстанції м. Чернігів, дата складання повного тексту рішення суду 10.12.2020, У С Т А Н О В И В: 23 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, в якому після уточнення позовних вимог, остаточно просила (а.с.116): стягнути в порядку поділу спільного майна подружжя з ОСОБА_2 на її користь грошову компенсацію 1/2 частини коштів, що були отримані відповідачем від продажу автомобілів Toyota Camry, 2012 року випуску, чорного кольору, номер кузова № НОМЕР_1 , та Opel Combo, 2007 року випуску, синього кольору, номер кузова № НОМЕР_2 , в розмірі 278386 грн 50 коп. Позов мотивовано тим, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який було зареєстровано 20.11.2010 та розірвано на підставі рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 25.09.2019. За час шлюбу сторони за спільні кошти подружжя придбали п`ять автомобілів: ЗАЗ, ГАЗ, ВАЗ, Toyota Camry та Opel Combo. Автомобілі Toyota Camry та Opel Combo відповідач продав без згоди позивача, а отримані від продажу кошти використав на власний розсуд не в інтересах сім`ї. Рішенням Новозаводського районного суду м.Чернігова від 30 листопада 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію частини коштів, що були отримані ОСОБА_2 від продажу автомобілів Toyota Camry, 2012 року випуску, чорного кольору, номер кузова № НОМЕР_3 , та Opel Combo, 2007 року випуску, синього кольору, номер кузова № НОМЕР_2 , - в розмірі 87 000 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 870 грн. 04 коп. та витрати на правничу допомогу в розмірі 3 125 грн. 15 коп. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції змінити, скасувавши його в частині розміру стягнутих коштів; ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Зокрема, скаржниця посилається на роз`яснення, викладені в пунктах 23, 24 постанови Пленуму Верховного суду України від 21.12.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справи про право на шлюб, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», та зазначає, що вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Так, відповідно до висновку експерта від 02.10.2020 року № 2996-2997/20-24 ринкова вартість технічно справного автомобіля Toyota Camry, 2012 року випуску, чорного кольору, номер кузова № НОМЕР_3 , станом на вересень 2018 року складає 437480,00 грн, а ринкова вартість технічно справного автомобіля Opel Combo, 2007 року випуску, синього кольору, номер кузова № НОМЕР_2 , станом на липень 2019 року складає 119293,00 грн. Таким чином, ринкова вартість спірних автомобілів станом на дату їх продажу становить 556773,00 грн. В силу положень статей 76, 77, 81 ЦПК України висновок експерта є належним, допустимим та достовірним доказом у справі, проте суд першої інстанції помилково не взяв його до уваги. Що і є підставою для зміни рішення в частині розміру стягнутих коштів. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду в частині задоволених позовних вимог, постановити нове рішення, яким відмовити повністю в задоволенні позову, посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення суду, яке ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, з невірною оцінкою доказів, з невідповідністю висновків суду обставинам справи. Так, судом не взято до уваги доводи відповідача з приводу того, що спірний автомобіль Toyota Camry є об`єктом його особистої власності, оскільки кошти на його придбання були отримані від продажу особистої квартири АДРЕСА_1 . При цьому даний автомобіль був завезений на територію України із США в пошкодженому стані і частково був відновлений, тому його технічний стан відповідав ціні продажу. Автомобіль Опель теж потребував ремонту і був проданий та кошти розділені між подружжям. Судом вірно встановлено, що розірвання шлюбу відбулося за рішенням суду 25.09.2019, в якому зазначено, що спільне проживання однією сім`єю сторони припинили в липні 2019 року. При цьому, автомобіль Тойота був проданий за рік до припинення шлюбу, сторони не мали жодних суперечок і претензій. До того ж ці кошти були частиною сімейного бюджету для утримання і дружини і дітей протягом тривалого часу. З врахуванням викладеного та вимог діючого законодавства слід дійти висновку, що підстав для стягнення з відповідача грошових коштів від продажу автомобілів немає, оскільки їх відчуження відбулося у період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі, а кошти, отримані за продаж автомобілів, були використані в інтересах сім`ї. Належних доказів на підтвердження протилежного суду надано не було. Своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_2 не скористався. Своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_2 позивач ОСОБА_1 не скористалась. Заслухавши суддю доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку. Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ч. 2,5 ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду в частині стягнення витрат на правничу допомогу сторонами не оскаржується, тому, відповідно до положень ст. 367 ЦПК України, апеляційним судом в цій частині не переглядається. Судове рішення в частині, що оскаржується, вимогам ст.263 ЦПК України відповідає не повністю. Судом встановлено, що сторони з 20.11.2010 перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 25.09.2019. Під час шлюбу у сторін народилось двоє дітей 2011 та 2017 року народження (а.с.12-13). Сторони не заперечують, що придбаний 12.05.2017 транспортний засіб Toyota Camry, 2012 року випуску, чорного кольору, номер кузова № НОМЕР_3 , був проданий гр. ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу транспортного засобу № 5747/18/000587 від 27.09.2018 ТОВ «Консалтингова компанія «Аркон», яке діяло на підставі договору комісії №5747/18/000587 від 27.09.2018 (а.с.51). Ціна продажу за договором купівлі-продажу склала 149000 грн. Даний договір не містить інформації щодо незадовільного технічного стану автомобіля. Другий транспортний засіб Opel Combo, 2007 року випуску, синього кольору, номер кузова № НОМЕР_2 був придбаний відповідачем10.07.2019 та в подальшому проданий продавцем ОСОБА_2 покупцю ОСОБА_4 відповідно до договору купівлі-продажу транспортного засобу № 7441/2019/1583953 від 26.07.2019 . Ціна продажу за договором склала 25000,00 грн (а.с.53). Даний договір також не містить інформації щодо незадовільного технічного стану автомобіля. Згідно з висновком експерта від 02.10.2020 за результатами проведення автотоварознавчої експертизи (а.с.98-104) та уточнень до висновку на а.с.136: - ринкова вартість технічно справного автомобіля Toyota Camry, 2012 року випуску, чорного кольору, номер кузова № НОМЕР_1 , станом вересень 2018 року складає 437480,00 грн; - ринкова вартість технічно справного автомобіля Opel Combo, 2007 року випуску, синього кольору, номер кузова № НОМЕР_2 , станом на липень 2019 року, складає 119293,00 грн. Позивачка вважає вказані автомобілі спільною сумісною власністю подружжя. Оскільки гроші від продажу автомобілів, на її думку, були витрачені не в інтересах сім`ї , просила стягнути 1/2 частину вартості автомобілів, що визначена за висновком експертизи. Відповідач в своєму відзиві та в судовому засіданні наполягав на тому, що автомобіль Toyota Camry є його особистою приватною власністю, оскільки придбаний за гроші, які були отримані від продажу належної йому квартири. Другий автомобіль Opel Combo був придбаний на прохання та за кошти його батька, якому він передав в подальшому автомобіль за договором купівлі-продажу. Апеляційна скарга ОСОБА_2 не містить доводів щодо отримання коштів на купівлі автомобіля Opel Combo від батька. Відповідач наполягає, що гроші від продажу даного авто були витрачені на потреби сім`ї. Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів. Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України, відповідно до частини четвертої якої ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном визначено у статті 317 ЦК України. Згідно з нормою статті 319 цього Кодексу власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не повинні суперечити закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини першої статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. У частині другій цієї статті визначається перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів. Рішення суду в спорах, що виникають при поділі майна між подружжям, має бути насамперед направлене на вирішення конфлікту між ними, тобто здійснення судом своєї базової функції ухвалення обов`язково рішення, яке безпосередньо припиняє спір, а не виводить його на новий рівень для сторін, які в будь-якому випадку не можуть між собою домовитись. Частиною першою статті 57 СК України встановлено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка, є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто. Статтею 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (стаття 63 СК України). За статтею 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлене домовленістю між ними. Відповідно до частини другої та третьої статті 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована, один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт в судовому порядку. При цьому тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції спільної сумісної власності майна, покладається на того з подружжя, який її спростовує. При цьому сторона має надати докази, що мають відповідати вимогам належності та допустимості і це є її процесуальним обов`язком. Такий правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі N 372/504/17 (провадження № 14-325цс18), від 03.07.2019 у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19). Аналізуючи наявні у справі докази, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що оскільки спірне рухоме майно придбане сторонами під час їх перебування у зареєстрованому шлюбі, то спірні автомобілі є об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 , що джерелом придбання спірного автомобіля Toyota Camry були його особисті кошти, які були отримані внаслідок продажу його особистої квартири АДРЕСА_1 , колегія суддів до уваги не приймає. Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 21.03.2017, зареєстрованого в реєстрі за №1038, ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_5 придбав квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 30,5 кв.м., вартістю 31067,00 грн (а.с.49-50). За змістом п.1.6 дане нерухоме майно є спільною сумісною власністю продавця та його дружини ОСОБА_1 , яка надала письмову згоду на укладення даного договору відчуження. Договір підписаний ОСОБА_2 та нотаріально посвідчений. Дані про оскарження даного договору матеріали справи не містять. Натомість колегія суддів приймає доводи апеляційної скарги відповідача щодо витрачання коштів, що отримані від продажу автомобіля Toyota Camry, в інтересах сім`ї, оскільки протилежного позивачкою не доведено. Доказів, якими б підтверджувався факт окремого проживання та відсутності ведення спільного господарства сторонами у період із вересня 2018 року (продаж авто) до серпня 2019 року (звернення із позовом про розірвання шлюбу), ОСОБА_1 не надано. Договір купівлі-продажу транспортного засобу Toyota Camry недійсним в установленому законом порядку не визнавався, є чинним. Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України). Аналізуючи наявні у справі докази, доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що кошти від продажу автомобіля «Toyota Camry» стали частиною сімейного бюджету для утримання сім`ї протягом тривалого часу є слушними, а доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що відповідач витратив отримані кошти від продажу автомобіля «Toyota Camry» не в інтересах сім`ї є безґрунтовними. Продаж автомобіля стався майже за рік до припинення сімейних відносин. Враховуючи викладене, рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошової компенсації частини коштів, що були отримані ОСОБА_2 від продажу автомобіля Toyota Camry підлягає скасуванню з ухваленням в зазначеній частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині. Розглядаючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 в частині невірного визначення судом першої інстанції розміру компенсації 1/2 частини грошових коштів, отриманих від продажу автомобіля Opel Combo, колегія суддів вважає їх ґрунтовними. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03.10.2018 в справі № 127/7029/15-ц (провадження № 61-9018сво18) зазначено, що «як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 22, 30 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку, коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі. Отже, вартість майна, що підлягає поділу, слід визначати виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Таким чином, у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на спільне майно». На зазначене звернув увагу Верховний Суд в постановах від 01.04.2020 у справі № 289/36/17, від 15.10.2020 у справі № 483/812/19, від 09.12.2020 у справі № 301/2231/17. З огляду на вказане, рішення суду першої інстнції в цій частині підлягає зміні. ОСОБА_2 здійснив продаж спірного автомобіля «Opel Combo» 26.07.2019, в той час коли сімейні відносини між ним та ОСОБА_1 були припинені, про що ОСОБА_2 зазначив в позовній заяві про розірвання шлюбу (а.с.12) без повідомлення про це ОСОБА_1 , тому має відшкодувати останній 1/2 частину його вартості, що визначена у висновку експерта від 02.10.2020 за результатами проведення автотоварознавчої експертизи, відповідно до якої: - ринкова вартість технічно справного автомобіля Opel Combo, 2007 року випуску, синього кольору, номер кузова № НОМЕР_2 , станом на липень 2019 року, складає 119293,00 грн (а.с.98,136). 1/2 частина від 119293 грн, яка становить 59646 грн 50 коп., підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки. Апеляційний суд не може взяти до уваги посилання ОСОБА_2 на те, що кошти, отримані від продажу автомобіля «Opel Combo», були використані в інтересах сім`ї. Враховуючи положення цивільного процесуального законодавства щодо обов`язку доказування, апеляційний суд відхиляє зазначені доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 , оскільки матеріали цієї справи не містять письмових доказів на підтвердження надання позивачкою згоди на відчуження вказаного автомобіля та використання отриманих коштів від їх реалізації в інтересах сім`ї. Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що спірний автомобіль «Opel Combo» потребував ремонту. Наявний у справі договір купівлі-продажу не містить даних, що транспортний засіб мав технічні вади. Покупець не мав ніяких претензій щодо технічного стану та якісних характеристик авто, про що свідчить застереження вказане в п. 1.3 договору купівлі-продажу. Окрім того, як зазначено вище, відповідач в суді першої інстанції взагалі наполягав на придбанні 10.07.2019 даного автомобіля за усним дорученням та за кошти його батька, якому він в подальшому 26.07.2019 і продав цей автомобіль. Оскільки колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційних скарг, судові витрати відповідно до ст.141 ЦПК України підлягають стягненню пропорційно задоволеним позовним вимогам. Ціна позову складає 278 386,5 грн. При зверненні з позовом, ОСОБА_1 було сплачено судовий збір в розмірі 2784,00 грн (а.с.16, 122). З врахуванням часткового оскарження рішення суду при подачі апеляційних скарг скаржниця ОСОБА_1 сплатила судовий збір в сумі 2870,79 грн (а.с.178), а відповідач ОСОБА_2 сплатив судовий збір в сумі 1362 грн. Позовні вимоги задоволені на суму 59646,50 грн. Вимоги апеляційної скарги задоволено на 21,4% (59646,50 х 100% : 278386,50). Таким чином, позивачці підлягає відшкодуванню 1210,13 грн судового збору за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанцій ( (2784 + 2870,79) х 21,4 : 100 = 1210,13), а відповідачу 1070, 53 грн (1362 х 78,6 :100 = 1070,53 грн). Різниця між даними сумами становить 139,6 грн. Дана сума судових витрат підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 . Керуючись ст. 141, 367, 374, 376 ч.1 п.4, 381- 384, 389 ЦПК України, П О С Т А Н О В И В: Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 30 листопада 2020 року в частині стягнення грошової компенсації за продаж автомобіля Toyota Camry скасувати, відмовивши ОСОБА_1 в задоволенні цієї частини позовних вимог. Рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 30 листопада 2020 року в частині стягнення грошової компенсації за продаж автомобіля «Opel Combo» та в частині стягнутої суми судового збору змінити, збільшивши визначену судом першої інстанції суму компенсації за продаж автомобіля «Opel Combo», що стягнута з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_4 ) до 59 646 (п`ятдесят дев`ять тисяч шістсот сорок шість) грн 50 коп. Зменшити суму судового збору, що стягнута з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 з 870,04 грн до 139,6 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч.3 ст.389 ЦПК України Судді Чернігівського апеляційного суду І. О. Боброва Н. В. Висоцька Н.В.Шитченко Повний текст постанови складений 22.02.2021.