Постанова 4813 № 2/1522/12340/11

Номер провадження: 22-ц/813/3252/21 Номер справи місцевого суду: 2/1522/12340/11 Головуючий у першій інстанції Бондар В.Я. Доповідач Комлева О. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22.02.2021 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: Головуючого-судді Комлевої О.С., суддів: Гірняк Л.А.,Цюри Т.В., з участю секретаря Воронової Є.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 06 квітня 2020 року, постановлену під головуванням судді Бондар В.Я., повний текст ухвали складено 08 квітня 2020 року,- в с т а н о в и в: У березні 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду з заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, в якій просила визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню у справі за позовом ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про повернення кредиту. В обґрунтування своєї заяви ОСОБА_2 зазначила, що 25.09.2014 року Приморським районним судом м. Одеси видано виконавчий лист № 2-12340/11 за позовом ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про повернення кредиту. 20.05.2015 року вказаний виконавчий лист було повернуто стягувачу на підставі п.5 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» і, наразі, строк пред`явлення цього виконавчого листа до виконання, сплив, а, отже виконавчий лист має бути визнаний таким, що не підлягає виконанню, для запобігання порушення прав боржників по вказаній справі. Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 06 квітня 2020 року заява ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у справі за позовом ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про повернення кредиту залишена без задоволення. Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_1 , представник ОСОБА_2 , звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву в повному обсязі, посилаючись на те, що судом не враховані усі фактичні обставини справи, а також, що судом неправильно застосовані норми матеріального права. У обґрунтуванні своєї апеляційної скарги ОСОБА_1 , представник ОСОБА_2 посилається на те, що не відповідає обставинам справи висновок суду про відсутність підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, оскільки є помилковим та порушує права апелянта. Відзиву до суду надано не було. Сторони про розгляд справи на 17 лютого 2021 року були сповіщені належним чином (а.с. 80-82 т. 2). Від ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 надійшло клопотання про проведення судового засідання за відсутністю апелянта та її представника (а.с.83-85 т. 2). Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу за відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, та від яких не надійшли клопотання відкладення розгляду справи. У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (22 лютого 2021 року). Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги,перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки ухвала суду постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом встановлено, що рішенням апеляційного суду Одеської області від 20.11.2013 року, змінено рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16.05.2012 року та стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 солідарно на користь ПАТ «Банк «Фінанси і кредит» заборгованість за кредитним договором у розмірі 1826623,73 грн. та судовий збір в рівних частинах. 25.09.2014 року на виконання вказаного рішення суду Приморським районним судом м. Одеси видано виконавчий лист стосовно боржника ОСОБА_3 15.08.2019 року постановою головного державного виконавця Другого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси, Головного територіального управління юстиції в Одеській області Крецул В.А. вказаний виконавчий лист повернуто стягувачеві на підставі п.5 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» (ВП № 58491648). Дане виконавче провадження згідно інформаційного витягу з АСВП, відкрито 27.02.2019 року, що заявник вважає порушенням її прав, так як на цей час, строк пред`явлення даного виконавчого листа до виконання вже сплив. Залишаючи заяву ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню без задоволення, суд першої інстанції виходив із необґрунтованості поданої заяви. Відповідно до ч. 1 ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Згідно ч. 2 ст. 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. При цьому, наслідком визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», є закінчення виконавчого провадження. Тобто, системне тлумачення даних норм, дає підстави суду вважати, що визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, може мати місце лише у разі проведення виконавцем його реального виконання. Та обставина, що виконавчий лист №2-12340/11, який виданий 25.09.2014 року Приморським районним судом м. Одеси, повернутий стягувачу постановою державного виконавця від 15.08.2019 року, свідчить про те, що реальне виконання даного виконавчого листа на даний час не здійснюється, а, отже і підстави визнавати такий виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, наразі, відсутні. З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 про те, що не відповідає обставинам справи висновок суду про відсутність підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, оскільки є помилковим та порушує права апелянта, колегія суддів вважає безпідставними за відсутністю виконавчого провадження на здійснення виконавчих дій, так як виконавчий лист був повернутий стягувану, що підтверджується матеріалами справи. Доводи про те, що стягувачем був пропущений строк звернення до виконавчої служби з виконавчим листом для примусового виконання рішення суду, оскільки строк дії виконавчого листа сплинув 21.05.2018 року, колегія суддів вважає такими, що не підлягає задоволенню за тих підстав, що незгода ОСОБА_2 з тим, що виконавцем відкрито виконавче провадження поза межами встановленими строку є підставлю для оскарження дій виконавця. Одночасно, апеляційний суд звертає увагу на те, що за положеннями ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32). Пункт 1ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41). Судове рішення відповідає вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки судові процедури повинні бути справедливими і розумними як до відповідача, так і до позивача. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Таким чином, ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права і підстави для її скасування відсутні. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 залишити без задоволення. Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 06 квітня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст судового рішення складений 22 лютого 2021 року. Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева Судді ______________________________________ Л.А. Гірняк ______________________________________ Т.В. Цюра