Постанова 4804 № 263/9917/15-ц

22-ц/804/53/21 263/9917/15-ц Єдиний унікальний номер 263/9917/15-ц Номер провадження 22-ц/804/53/21 ПОСТАНОВА І м е н е м У к р а ї н и 17 лютого 2021 року Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої Биліни Т.І., суддів Лопатіної М.Ю., Пономарьової О.М. за участю секретаря Сидельнікової А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 30 липня 2020 року у складі судді Музики М.О., повний текст рішення складено 30.07.2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у рахунок виконання грошового зобов`язання, визнання недійсними заяв та повідомлень, з участю третіх осіб, які не заявляють вимог щодо предмета спору: приватного нотаріусу Маріупольського міського нотаріального округу Шабадаш Лариси Семенівни та ОСОБА_3 , ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив у рахунок погашення заборгованості у розмірі 460 000 грн. за договором іпотеки від 15 грудня 2008 року та додаткового договору від 02 квітня 2010 року визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 ; визнати недійсною заяву ОСОБА_1 від 19 травня 2012 року (реєстраційний № 488) про проведення ОСОБА_2 повного розрахунку з ОСОБА_1 за договором іпотеки від 15 грудня 2008 року (реєстраційний № 8215); визнати недійсною заяву ОСОБА_1 про вилучення обтяження об`єкта нерухомого майна від 19 травня 2012 року (вх. № 45221079); визнати недійсним повідомлення ОСОБА_1 про виключення запису з Державного реєстру іпотек від 19 травня 2012 року (вх. № 45221083). Позовна заява вмотивована тим, що між сторонами укладено договір іпотеки від 15 грудня 2008 року із змінами від 11 березня 2009 року та 02 квітня 2010 року про забезпечення виконання зобов`язань за договором позики шляхом передання в іпотеку квартири відповідача АДРЕСА_1 із строком повернення позики до 02 жовтня 2010 року, за умовами якого у зв`язку з невиконанням договору іпотеки у рахунок погашення боргу право власності на квартиру переходить від відповідача до позивача. Відповідач свої зобов`язання щодо повернення суми боргу не виконала, тому утворилася заборгованість у розмірі 460 000 грн., проценти за період з 02 квітня 2010 року до 02 вересня 2015 року в сумі 2 990 000 грн., інфляційні втрати в сумі 397 440 грн., 3 % річних в сумі 69 000 грн., пеня в сумі 4 128 500 грн., а всього 8 046 940 грн. У подальшому відповідач частково сплатила борг, тому сума боргу складає 7 800 000 грн. Договір іпотеки та зміни до нього були зареєстровані в Державному реєстрі іпотек, але 19 травня 2012 року нотаріусом було здійснено записи про вилучення записів про передання квартири в іпотеку на підставі заяви позивача про проведення з боку відповідача повного розрахунку, заяви позивача про вилучення обтяжень об`єкта нерухомого майна та повідомлення позивача про виключення запису з Державного реєстру. ОСОБА_1 вказував, що зобов`язання за договором іпотеки не припинені, оскільки відповідач фактично не погасила борг, а зазначені заяви та повідомлення, на підставі яких нотаріусом розірваний договір іпотеки, складені ним без його волевиявлення внаслідок погрози та під примусом. З цього приводу він звертався до правоохоронних органів, якими порушено кримінальне провадження за фактом викрадення позивача та проводиться досудове розслідування. Посилаючись на указані обставини та положення ст. ст. 534, 536, 549, 624, 625, 1048 ЦК України, ст. 43 Закону України «Про нотаріат», ст. ст. 33, 36 Закону України «Про іпотеку», позивач просив позовні вимоги задовольнити (т. 1, а. с. 1, 2, 100). Короткий зміст рішень суду різних інстанцій Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 25 травня 2016 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 27 липня 2016 року вказане рішення змінено (том 1 а.с. 123-125, 193-198). З мотивувальної частини рішення суду першої інстанції виключено посилання на пропуск позивачем строку позовної давності як на підставу відмови у задоволенні позовних вимог. В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 19 липня 2018 року заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення Апеляційного суду Донецької області від 27 липня 2016 року за нововиявленими обставинами залишено без задоволення (том 2 а.с. 28-31). Постановою Верховного Суду від 06 лютого 2019 року рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 25 травня 2016 року та рішення Апеляційного суду Донецької області від 27 липня 2016 року скасовані, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (том 2 а.с. 39-45). Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 30 липня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Маріупольського міського нотаріального округу Шабадаш Л.С., ОСОБА_3 , про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у рахунок виконання грошового зобов`язання, визнання недійсними заяв та повідомлень було відмовлено в повному обсязі. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та доводи Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, яке ухвалено з порушенням норм ЦПК України, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове , яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі. Апеляційна скарга вмотивована тим, що суд першої інстанції всупереч вимогам ЦПК України та без урахування висловленої позиції ВСУ в постанові від 06.12.2019 року, прийняв незаконне рішення. Вказує, що суди першої та апеляційної інстанції не виконали вимоги ст.59 ЦПК України та не надали належної оцінки тому, що розписки, що підтверджують факт повного розрахунку за основним договором позики в матеріалах справи відсутні. Вважає не врахованим і той факт, що оригіналу заяви за №488 про повний розрахунок по іпотечному договору взагалі не існувало. Зазначає, що судом першої інстанції не було розглянуто та задоволено його заяву про проведення почеркознавчої експертизи. Думку суду щодо спливу строку позовної давності для звернення до суду з зазначеними вимогами вважає помилковою, оскільки вважає, що строк позовної давності був подовжений додатковою угодою від 25.11.2011 року до 20 років. Доводи і заперечення інших учасників справи Позивач ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції підтримав доводи апеляційної скарги, просив їх задовольнити. Представник відповідачки ОСОБА_2 ОСОБА_4 , третя особа ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_5 заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відповідачка ОСОБА_2 та третя особа приватний нотаріус Маріупольського міського нотаріального округу Шабадаш Л.С. в суд апеляційної інстанції не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи попереджені належним чином. Зважаючи на положення ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Третя особа ОСОБА_6 надала відзив на апеляційну скаргу в якому зазначила, що ОСОБА_1 звернувся з позовом до неналежного відповідача, оскільки вимоги, які він зазначив в позові стосуються правовідносин, що склалися між ним та приватним нотаріусом Шабадаш Л.С.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Позиція апеляційного суду Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам рішення не відповідає, оскільки ухвалене судом першої інстанції без дотримання норм матеріального та процесуального права. Згідно ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини справи, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин та інші. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції Судом першої інстанції встановлено, що 15 грудня 2008 року між ОСОБА_2 (іпотекодавець) та ОСОБА_1 (іпотекодержатель) укладений договір іпотеки, який посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Рябоконь Ю.С. за реєстровим № 8215 (договір іпотеки) (т.1, а.с. 4 6). Вказаний договір укладено для забезпечення виконання грошового зобов`язання іпотекодавця перед іпотекодержателем по договору позики від 15.12.2008р. та додаткових до нього договорів щодо передання у борг суми в розмірі 204000грн., які відповідачка зобов`язалась повернути до 15.06.2009р. Згідно з умовам п. 1.3 вказаного договору на забезпечення виконання зобов`язань по позиці ОСОБА_2 передала в іпотеку позивачу належну на праві власності квартиру АДРЕСА_1 , вартість якої сторонами оцінена в сумі 204тис.грн. Сторони домовились, що в разі неналежного виконання боржником умов основного зобов`язання, ОСОБА_1 має право звернути стягнення на предмет іпотеки. В разі виконання боржником усіх умов договору позики, іпотекодержатель зобов`язується протягом двох діб зняти заборону на відчуження предмету іпотеки. Також між сторонами було обумовлено, що технічна та правовстановлююча документація на предмет іпотеки буде перебувати у позивача до виконання усіх умов основного зобов`язання ОСОБА_2 , в тому числі внесених змін та доповнень до цього договору, які будуть нотаріально посвідчені. Приватним нотаріусом Рябоконь Ю.С. 15.12.2008р. накладено заборону на відчуження предмету іпотеки, реєстр № 8216 (т. 1 а.с. 4-6). За додатковим договором від 02.04.2010р., посвідченим приватним нотаріусом Рябоконь Ю. С., реєстр № 1182, до договору іпотеки від 15.12.2008р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , внесені зміни до договору іпотеки від 15.12.2008р. шляхом зазначення, що договором іпотеки забезпечується виконання грошового зобов`язання іпотекодавця перед іпотекодержателем на підставі договору позики від 15.12.2008р. та додаткового до нього договору від 11.03.2009р., додаткового договору від 02.04.2010р. щодо передання у борг суми в загальному розмірі 460000грн. зі сплатою 8,4 % на місяць із зобов`язанням ОСОБА_2 повернути позику до 02.10.2010р. При цьому сторони домовились, що передача грошових коштів у рахунок виконання умов вказаного договору позики повинна підтверджуватись тільки письмово, нотаріально або поштовим переказом ( т. 1 а.с. 6). 19.05.2012р. ОСОБА_1 заявою, посвідченою приватним нотаріусом Шабадаш Л.С., реєстр № 488, підтвердив, що ОСОБА_2 здійснила повний розрахунок по договору іпотеки від 15.12.2008р., посвідченому нотаріусом Рябоконь Ю. С., реєстр № 8215. В заяві він засвідчив, що матеріальних претензій, які б стосувалися розрахунків за вищевказаним договором іпотеки, він до ОСОБА_2 не має (т. 1 а.с. 27). На підставі заяви ОСОБА_1 приватним нотаріусом Шабадаш Л.С., реєстр № 491, було знято заборону відчуження кв. АДРЕСА_1 (т. 1 а.с.27) 19.05.2012р. ОСОБА_1 також подано заяву від 19.05.2012р. № 45221079 про вилучення обтяження з об`єкта нерухомого майна та подано нотаріусу повідомлення № 15221083 про виключення запису з державного реєстру іпотек. (т. 1 а.с. 27зв. а.с.73-76,79) На підставі поданих позивачем заяв та повідомлення приватним нотаріусом Шабадаш Л.С. були внесені відповідні записи до Державного реєстру іпотек і Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна про виключення записів про обтяження іпотекою вказаної квартири АДРЕСА_2 . В провадженні Жовтневого ВП МВП НП у Донецькій області від 05.02.2016р. перебуває кримінальне провадження № 1214050770005133 від 26.12.2014р. за ознаками ч.2 ст. 146 КК України за фактом незаконного позбавлення волі та викрадення ОСОБА_1 , слідство за яким триває (т. 1 а. с.18). Згідно рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 29.09.2015р. з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто заборгованість за договором позики від 02.04.2010р., укладеного між сторонами, станом на 02.07.2015 року в сумі 4216130 грн. (т. 1 а.с. 30,31). Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції, та застосовані норми права У відповідності до положень ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до положень ч.1 ст.417 ЦПК України вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанції під час нового розгляду справи. За наслідками розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 25.05.2016 року та рішення Апеляційного суду Донецької області від 27.07.2016 року, постановою Верховного Суду України від 06 лютого 2019 року задоволено касаційну скаргу позивача і справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції, в якій колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, звернула увагу, що спір між сторонами виник з приводу визнання недійсним заяв до нотаріуса та визнання права власності на предмет іпотеки. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції проаналізував висновки зазначені в постанові Верховного Суду від 06 лютого 2019 року, проте не звернув уваги на зміну обставин, які виникли за час розгляду вказаного позову. А саме, що з моменту пред`явлення ОСОБА_1 позову до ОСОБА_2 , яка передала йому в іпотеку належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 , та на час нового розгляду справи, на підставі постанови Верховного Суду України від 06 лютого 2019 року, власник квартири змінився. Внаслідок вказаного розглянути вимоги позову, які крім іншого, стосуються визнання права власності на предмет іпотеки без порушення прав нового власника, не доводиться можливим. Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Частиною першою статті 48 ЦПК України визначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами, та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами. За результатами розгляду справи суд ухвалює рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову, вирішуючи питання про права та обов`язки сторін (позивача та відповідача). Згідно зі статтею 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд починається спочатку. Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї обставини є підставою для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Для визнання відповідача неналежним, крім названої обставини, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, тобто належного відповідача. Статтею 175 ЦПК України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги. У постанові від 17 квітня 2018 року у справі N 523/9076/16-ц (провадження N 14-61цс18) Велика Палата Верховного Суду зробила правовий висновок про те, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження. Отже, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову. 09 січня 2020 року підготовче провадження у даній справі Жовтневим районним судом м. Маріуполя закрито, цивільну справу призначено до розгляду на 10 лютого 2020 року. Відповідно положень п.3-6 ч.1 ст.197 ЦПК України, суд в підготовчому засіданні, у разі необхідності заслуховує уточнення позовних вимог та заперечень проти них та розглядає відповідні заяви; вирішує питання про вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, залучення співвідповідача, об`єднання справ і роз`єднання позовних вимог, прийняття зустрічного позову, якщо ці питання не були вирішені раніше; може роз`яснювати учасникам справи, які обставини входять до предмета доказування, які докази мають бути подані тим чи іншим учасником справи; з`ясовує, чи повідомили сторони про всі обставини справи, які їм відомі. Позивач, обізнаний, що власником квартири АДРЕСА_1 , яку він просить визнати своєю власностю, вже не є ОСОБА_2 , не повідомив суд про вказану обставину, не заявив клопотання про залучення до розгляду справи іншого відповідача власника спірної квартири ОСОБА_3 , надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність. (т.2 а.с.106) Підтвердженням обізнаності позивача про заміну власника спірної квартири є його вимога до ОСОБА_3 про усунення порушень основного зобов`язання (займу) по договору іпотеки в частині неповернення суми боргу та попередження про звернення стягнення на передане в іпотеку майно у відповідності до ст.35 Закону України «Про іпотеку», датоване 01.10.2019 року.(т.3 а.с.233) Відповідно положень ст.50 ЦПК України позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно. Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: предметом спору є спільні права чи обов`язки кількох позивачів або відповідачів; права та обов`язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; предметом спору є однорідні права і обов`язки. У справі, що переглядається, позивач пред`явив позовну вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки до позичальника ОСОБА_2 , яка вже не є власником майна переданого в іпотеку. Власник предмета іпотеки ОСОБА_3 не залучена до участі у справі як відповідач, позивач клопотань про залучення до участі у справі ОСОБА_3 як співвідповідача не заявляв, а тому суд першої інстанції повинен був відмовити в задоволенні позову пред`явленого до неналежного відповідача, оскільки це є самостійна підстава для відмови від позову, а не з інших причин. Вказані висновки опосередковано стосуються і позовних вимог щодо визнання недійсними заяв позивача про проведення ОСОБА_2 повного розрахунку за договором іпотеки від 15.12.2008 року, про вилучення обтяження об`єкту нерухомого майна від 19.05.2012 року, та повідомлення про виключення запису з Державного реєстру іпотек від 19.05.2012 року, які нерозривно пов`язані з вимогами позивача про визнанням права власності на спірну квартиру. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Частина 2 ст. 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом третім вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСІІЛ, від 18 липня 2006 року). З огляду на викладене, враховуючи, що судове рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам щодо законності й обґрунтованості, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги частково, скасування рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 30 липня 2020 року і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову з підстав, наведених вище. Вказані висновки в повній мірі узгоджуються з постановою Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі N 233/1950/19 Згідно ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення є: неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Повний текст постанови виготовлено 22 лютого 2021 року. Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 30 липня 2020 року скасувати повністю та ухвалити нове. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у рахунок виконання грошового зобов`язання, визнання недійсними заяв та повідомлень, з участю третіх осіб, які не заявляють вимог щодо предмета спору: приватного нотаріусу Маріупольського міського нотаріального округу Шабадаш Лариси Семенівни та ОСОБА_3 , відмовити. Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених ст.389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту. Головуючий: Т.І. Биліна Судді: М.Ю. Лопатіна О.М. Пономарьова