Постанова 4803 № 206/4196/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2282/21 Справа № 206/4196/20 Суддя у 1-й інстанції - Румянцев О. П. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 лютого 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді Демченко Е.Л. суддів Макарова М.О.,Ткаченко І.Ю. розглянувши у спрощеному позовному провадженні, без повідомлення учасників справи, в м.Дніпро апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк на рішення Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 24 листопада 2020 року у справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанкдо ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - в с т а н о в и л а: У вересні 2020 року АТ КБ ПриватБанк звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Вказували, що 16 травня 2006 року між сторонами укладено кредитний договір, за умовами якого відповідач отримала грошові кошти, зобов`язавшись повернути їх у порядку та на умовах, визначених договором. Відповідач не виконує свої зобов`язання за кредитним договором, що стало причиною їх звернення до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у розмірі 29 083 грн.87 коп. та судових витрат. Рішенням Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 24 листопада 2020 року позовну заяву АТ КБ ПриватБанк задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ КБ ПриватБанк заборгованість за кредитним договором №б/н від 16 травня 2006 року, що складається із: 20 303,46 грн. заборгованості за простроченим тілом кредиту, а також судові витрати по справі в розмірі 1 467,40 грн. В апеляційній скарзі АТ КБ ПриватБанк, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за процентами, просить скасувати рішення суду в цій частині ухвалити нове рішення, яким позов банку задовольнити в повному обсязі, в іншій частині рішення залишити без змін. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що здійснюючи погашення заборгованості відповідач висловив згоду з формою договору та його умовами; відповідач користувався коштами, погашав заборгованість, приєднався до Умов та правил надання банківських послуг, погоджувався із розміром боргу, в т.ч. із нарахованими відсотками; договір відповідачем не оспорювався; в підписаній відповідачем анкеті-заяві зазначено, що базова відсоткова ставка складає 3% в місяць з розрахунку 360 днів у році; звільнення боржника від сплати відсотків за кредитним договором становить економічну небезпеку для країни. Згідно з п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою. Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України). Зважаючи на те, що ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а рішення змінити в частині обґрунтування підстав відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення процентів, виходячи з наступного. Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості по процентам, суд першої інстанції виходив з того, що у анкеті-заяві відсутня домовленість сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами; без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг відсутні підстави для стягнення процентів. Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Встановлено місцевим судом і це підтверджується матеріалами справи, що 16 травня 2006 року ОСОБА_1 підписала заяву (а.с.47), внаслідок чого отримала кредит, у заяві зазначено, що відповідач згодна з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між ним та банком договір про надання банківських послуг, визначено кредитний ліміт у розмірі 2 000 грн. та базову процентну ставку по кредитному ліміту на момент підписання договору 3% на місяць із розрахунку 360 днів на рік. З розрахунку позивача (а.с.7-27) вбачається, що станом на 15 липня 2020 року у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 29 083,87 грн., яка складається із: заборгованості за простроченим тілом кредиту 20 303,46 грн., заборгованості за простроченими відсотками 8 780,41 грн. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було порушено вимоги ст.ст.1049,1054 ЦК України, в зв`язку з чим, позивач має право вимагати погашення наданого відповідачу кредиту. Статтею 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Позивач, як сторона по справі, зобов`язаний довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, відповідно до ст.81 ЦПК України. Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що заявою від 16 травня 2006 року сторонами узгоджено розмір процентної ставки, однак звертає увагу на наступне. З розрахунку позивача (а.с.7-27) вбачається, що залишок поточної (непростроченої) заборгованості складає 0 грн., розрахунок процентів здійснено позивачем на залишок простроченої заборгованості за наданим кредитом, що не передбачено умовами укладеного між сторонами договору. За таких обставин, колегія суддів вважає, що позивач не довів своїх вимог в частині стягнення з відповідача процентів, рішення місцевого суду в цій частині підлягає зміні в частині обґрунтування підстав відмови в задоволенні зазначених вимог. Колегія суддів вважає безпідставними посилання апеляційної скарги на Умови та правила надання банківських послуг та Тарифи банку, оскільки надані банком Умови та правила надання банківських послуг та Тарифи банку не можуть бути визнані такими, що приймалися сторонами при отриманні кредиту, так як в матеріалах справи не міститься жодних доказів на підтвердження того, що саме з цими Умовами та Тарифами банку позичальник була ознайомлена 16 травня 2006 року. За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги є частково обґрунтованими, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення зміні в частині обґрунтування підстав відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення процентів. Керуючись ст.ст.374,376,381-383 ЦПК України, колегія суддів, п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково. Рішення Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 24 листопада 2020 року змінити в частині обґрунтування підстав відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення процентів. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено 22 лютого 2021 року. Головуючий: Демченко Е.Л. Судді: Макаров М.О. Ткаченко І.Ю.