Постанова Дніпровський апеляційний суд № 209/2597/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2062/21 Справа № 209/2597/20 Суддя у 1-й інстанції - Решетник Т. О. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 лютого 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді Демченко Е.Л. суддів Куценко Т.Р., Макарова М.О. розглянувши у спрощеному позовному провадженні, без повідомлення учасників справи, в м.Дніпро апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк на рішення Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12 листопада 2020 року у справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанкдо ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - в с т а н о в и л а: У вересні 2020 року АТ КБ ПриватБанк звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Вказували, що 10 травня 2016 року між сторонами укладено кредитний договір, за умовами якого відповідач отримала грошові кошти, зобов`язавшись повернути їх у порядку та на умовах, визначених договором. Відповідач не виконує свої зобов`язання за кредитним договором, що стало причиною їх звернення до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у розмірі 17 828 грн.64 коп. та судових витрат. Рішенням Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12 листопада 2020 року позов АТ КБ ПриватБанк задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ ПриватБанк заборгованість за кредитним договором № б/н від 10 травня 2016 року, яка становить суму непогашеного тіла кредиту у розмірі 14 154 грн. 87 коп., та судовий збір в розмірі 1 668 грн.78 коп. В іншій частині позову АТ КБ «ПриватБанк» щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № б/н від 10 травня 2016 року у вигляді: 746,86 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 2 926,91 грн. - заборгованість за простроченими відсотками відмовлено. В апеляційній скарзі АТ КБ ПриватБанк, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, задовольнивши позовні вимоги щодо стягнення процентів у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що підписанням анкети-заяви відповідач приєдналася до Умов та правил надання банківських послуг; із виписки вбачається, що відповідач користувалася грошовими коштами; 25 січня 2018 року відповідачем підписано довідку про умови кредитування (паспорт споживчого кредиту), в якій передбачено відсоткову ставку; відповідачем розрахунок заборгованості не спростовано. Згідно з п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою. Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України). Зважаючи на те, що ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду в оскаржуваній частині. Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення процентів, суд першої інстанції виходив з того, що суд не вбачає наявності правових підстав для стягнення та вважає дані вимоги безпідставними через відсутність передбаченого обов`язку відповідача по їх сплаті позивачу у анкеті-заяві від 10 травня 2016 року та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг розміщений на сайті https://privatbank.ua не може вважатися складовою частиною спірного кредитного договору. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. У відповідності до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Оскільки кредитний договір є двостороннім договором, то права й обов`язки виникають у кожного контрагента. Колегія суддів наголошує на тому, що доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, тому подання позивачем доказів на підтвердження наведених вище обставин є обов`язковим, оскільки в цій частині між позивачем та відповідачем виник спір про право, і такі докази матимуть значення для ухвалення рішення у справі. Докази, які позивач повинен подати в рахунок обґрунтування всіх тих обставин, на які він посилається як на підставу для задоволення його вимог, і на підставі яких суд в подальшому встановлює наявність або відсутність підстав для задоволення позову чи відмови у його задоволенні, - повинні бути виключно належними та допустимими. Так, ст.12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Позивач, як сторона по справі, зобов`язаний довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, відповідно до ст.81 ЦПК України. З матеріалів справи, а саме: з анкети-заяви, підписаної ОСОБА_1 10 травня 2016 року (а.с.22), вбачається, що у вказаній анкеті відсутні будь-які умови кредитування, в тому числі умови щодо визначення процентної ставки та порядку її нарахування. Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що 25 січня 2018 року відповідачем підписано довідку про умови кредитування (паспорт споживчого кредиту), оскільки анкета-заява підписана відповідачем 10 травня 2016 року, підстав вважати, що зазначений паспорт споживчого кредиту є складовою договору від 10 травня 2016 року немає. Колегія суддів вважає безпідставними посилання апеляційної скарги на Умови та правила надання банківських послуг та Тарифи банку, оскільки надані банком Умови та правила надання банківських послуг та Тарифи банку не можуть бути визнані такими, що приймалися сторонами при отриманні кредиту, так як в матеріалах справи не міститься жодних доказів на підтвердження того, що саме з цими Умовами та Тарифами банку позичальник була ознайомлена 10 травня 2016 року. Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач згідно виписки за її рахунком користувалася кредитними коштами, колегія суддів не приймає, оскільки відсутні підстави вважати, що рахунок, виписку за яким надано позивачем, відкритий саме на підставі анкети-заяви від 10 травня 2016 року. Виходячи з зазначеного, місцевий суд прийшов до обґрунтованого висновку про те, що вимоги позивача про стягнення процентів задоволенню не підлягають. Інші доводи апеляційної скарги не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено в оскаржуваній частині з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення в оскаржуваній частині має бути залишено без змін. Керуючись ст.ст.367,374,375,381-383 ЦПК України, колегія суддів, п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк залишити без задоволення. Рішення Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12 листопада 2020 року в оскаржуваній частині залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено 26 лютого 2021 року. Головуючий: Демченко Е.Л. Судді: Куценко Т.Р. Макаров М.О.