Ухвала КЦС ВС № 369/7814/20

Ухвала 19 лютого 2021 року м. Київ справа № 369/7814/20 провадження № 61-19550ск20 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Шиповича В. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 24 грудня 2020 року про повернення апеляційної скарги у справі за скаргою ОСОБА_1 про визнання дій державного виконавця неправомірними та зобов`язання вчинити дії, суб`єкт оскарження - державний виконавець Києво-Святошинського районного відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Київській області Пацуріна Оксана Василівна, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ВСТАНОВИВ: 29 грудня 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу у справі № 369/7814/20 на ухвалу Київського апеляційного суду від 24 грудня 2020 року про повернення апеляційної скарги. На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 січня 2021 року справу № 369/7814/20 (провадження № 61-19550ск20) передано судді-доповідачу. Ухвалою Верховного Суду від 22 січня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху та встановлено строк для надання суду оригіналу документу, що підтверджує сплату судового збору в сумі 420,40 грн. У лютому 2021 року ОСОБА_1 подав заяву про звільнення від сплати судового збору, в якій з посиланням на рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2018 року № 1-р/2018 зазначає, що пенсія є не доходом, а соціальною виплатою, а тому не має враховуватися при визначенні розміру доходу за попередній календарний рік відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір». Суд не погоджується із доводами заявника. Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі, зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати у тому числі якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік. З цих же підстав суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати (частина друга статті 8 Закону України «Про судовий збір»). Рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2018 року № 1-р/2018 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, яким було передбачено до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати. Зміст Рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2018 року № 1-р/2018 не дає підстав вважати, що пенсія не повинна враховуватися при обчисленні річного доходу фізичної особи, визначеного для цілей статті 8 Закону України «Про судовий збір». Крім того Верховний Суд повторно звертає увагу заявника, що згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. При цьому положення пункту 1 частини 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах. Так, зокрема в рішеннях у справах «Kniat v. Poland» та «Jedamski and Jedamska v. Poland» ЄСПЛ вказав, що оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища. Таким чином, доводи заявника про те, що отримувана ним пенсія не повинна враховуватися при обчисленні річного доходу в контексті статті 8 Закону України «Про судовий збір» є помилковими. ОСОБА_1 до касаційної скарги надав документи згідно із якими у 2019 році він отримував пенсію за віком та інші доходи, а розмір встановленого законом судового збору за подану заявником касаційну скаргу (420, 40 грн) не перевищує 5 відсотків розміру його доходу за 2019 рік. Підстави для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору відсутні. Заяв про відстрочення або розстрочення сплати судового збору ОСОБА_1 не подавав. За змістом частини другої статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений з ініціативи суду. Встановлені обставини свідчать про необхідність продовжити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги зазначених в ухвалі Верховного Суду від 22 січня 2021 року. Недоліки касаційної скарги мають бути усунені шляхом надання суду оригіналу документу, що підтверджує сплату судового збору в розмірі 420, 40 грн. Керуючись статтями 127, 393 ЦПК України

УХВАЛИВ: Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору. Продовжити ОСОБА_1 до 15 березня 2021 року строк для усунення недоліків касаційної скарги. У разі невиконання у встановлений строк цієї ухвали касаційна скарга буде повернута, особі, яка її подала. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Суддя В. В. Шипович