Постанова 4855 № 640/3620/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/3620/20 Суддя (судді) першої інстанції: Кармазін О.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 лютого 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Бабенка К.А., суддів: Степанюка А.Г., Черпіцької Л.Т., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держпраці у Київській області на Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 жовтня 2020 року за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Київській області про визнання протиправною та скасування Постанови про накладення штрафу, - В С Т А Н О В И В: Відповідно до п. 3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 жовтня 2020 року адміністративний позов задоволено повністю. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить судове рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а Рішення суду першої інстанції - без змін з наступних підстав. Відповідачем проведено інспекційне відвідування Позивача, який використовує найману працю, про що складено відповідний Акт від 17.01.2019 року № КВ72/1521/АВ (надалі - Акт), копія якого наявна в матеріалах справи (Т.1, а.с.12-14). Перевіркою встановлено, що під час проведення інспекційного відвідування 16.01.2019 виявлено п`ять працівників, які виконували роботу з консультування та продажу товарів в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 », а саме: ОСОБА_2 , прийнятий на роботу Позивачем 07.11.2018 року згідно Наказу №2-к від 06.11.2018, ОСОБА_3 , прийнятий на роботу Позивачем 12.10.2018 року згідно Наказу № 1-к від 11.10.2018; ОСОБА_4 (стажер, при цьому Позивачем не надано жодного документа щодо підтвердження проходження стажування даним працівником), ОСОБА_5 (стажер, при цьому Позивачем не надано підтверджуючих документів), ОСОБА_6 (стажер, документів щодо підтвердження даного факту Позивачем не надано). Всі працівники (окрім ОСОБА_6 ) одягнені у спеціальний фірмовий одяг з логотипом магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» та мали доступ до технічного приміщення магазину, які виконують трудові функції в приміщенні магазину де здійснює свою господарську діяльність Позивач. Робочий час встановлено відповідно до графіку. Зазначені факти є ознаками трудових відносин. У порушення вимог частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України трьох працівників ( ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 ) допущено до роботи без укладання трудових договорів, без оформлення наказів чи розпоряджень власника або уповноваженого ним органу та повідомлення ДФС про прийняття їх на роботу. 19 лютого 2019 року Відповідачем прийнято Постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № КВ72/1521/АВ/П/ТД/ФС-118, якою на Позивача, на підставі абзацу другого частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України, накладено штраф у сумі 375570,00 грн. Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96 (надалі - Положення), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб. Згідно з пп. 6 п. 4 Положення, Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю. Відповідно до пп. 5 п. 6 Положення, Держпраці для виконання покладених на неї завдань має право безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об`єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Держпраці; Згідно з п. 7 Положення, Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. Відповідно до частини п`ятої ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. А як зазначено в Постанові Верховного Суду від 13 червня 2019 року у справі №1840/2507/18 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 до Управління Державної служби України з питань праці у Сумській області про визнання протиправними, скасування постанови та припису, предметом перевірки позивача було питання дотримання вимог законодавства про працю, в даному випадку, оформлення трудових відносин з найманими працівниками. Так, частиною першою статті 3 Кодексу законів про працю України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Статтею 4 Кодексу законів про працю України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього. Визначення трудового договору міститься у частині першій статті 21 Кодексу законів про працю України та означає угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Згідно зі ст. 24 Кодексу законів про працю України, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. За приписами статті 23 Кодексу законів про працю України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами. Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 Цивільного кодексу України. Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. За приписами статті 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору. Слід зазначити, що основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду. З аналізу наведених вище норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт. Позивачем до закінчення перевірки надано Відповідачу Договір про надання інформаційно-консультаційних послуг та навчання від 05.12.2018 №21 (надалі - Договір), укладений між ним, як Замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діскаунтер», як Виконавцем, згідно з п. 1.1. якого Виконавець бере на себе зобов`язання надати Замовнику інформаційно-консультативні послуги (надалі - Послуги) в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором, а Замовник зобов`язується прийняти надані послуги та оплатити їх в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Відповідно до п. 1.3. Договору, для надання Послуг Виконавець може направляти до Замовника своїх фахівців, які перебувають із Виконавцем у цивільно-правових відносинах для проведення індивідуального консультування та навчання персоналу Замовника по продажу товарів на території Замовника, зокрема, але не виключно, наступних фізичних осіб: ОСОБА_7 ; ОСОБА_4 . Отже, зазначені працівники не перебували у трудових відносинах із Позивачем, у зв`язку з чим з ними трудові договори правомірно укладено не було. Як вбачається з Акта, всі працівники (окрім ОСОБА_6 ) одягнені у спеціальний фірмовий одяг з логотипом магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1». А згідно з п. 3 Трудових договорів між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю, укладених між Позивачем, як Фізичною особою, та Працівниками, Фізична особа зобов`язується, зокрема забезпечити Працівників робочим одягом. Крім того, будь-які докази (пояснення), що ОСОБА_6 , яка на думку Відповідача перебуває у трудових відносинах із Позивачем, в матеріалах справи відсутні. Відповідно до частини другої ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, вимоги якої Відповідачем не виконано. У зв`язку з наведеним, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржена Позивачем Постанова Відповідача є протиправною та підлягає скасуванню. Згідно зі ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, за таких підстав, апеляційна скарга залишається без задоволення, а Постанова суду першої інстанції - без змін. Відповідно до частини другої ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. Згідно з частиною четвертою ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Дану справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). А відповідно до п. 2 частини п`ятої ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім передбачених пп. а) - г) п. 2 частини п`ятої ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України випадків. Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Київській області залишити без задоволення, а Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 жовтня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та в касаційному порядку оскаржена бути не може, крім передбачених пп. а) - г) п. 2 частини п`ятої ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України випадків. Постанову складено в повному обсязі 22.02.2021 року. Суддя-доповідач Бабенко К.А. Судді: Степанюк А.Г. Черпіцька Л.Т.