Постанова 4872 № 923/587/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 лютого 2021 року м. ОдесаСправа № 923/587/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Бєляновського В.В., суддів: Богатиря К.В., Філінюка І.Г. при секретарі - Лук`ященко В.Ю. за участю представників: від АТ "Укргазвидобування": Рябченко Н.М. від ТОВ "НВП "НКЕМЗ": Стрельцова Т.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Бурове управління "Укрбургаз" Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на рішення господарського суду Херсонської області від 27.10.2020, суддя в І інстанції Гридасов Ю.В., повний текст якого складено 02.11.2020 в м. Херсоні у справі № 923/587/20 за позовом: Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Бурове управління "Укрбургаз" Акціонерного товариства "Укргазвидобування" до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "НКЕМЗ" про стягнення 1 111 236 грн. 45 коп., та за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "НКЕМЗ" до відповідача: Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Бурове управління "Укрбургаз" Акціонерного товариства "Укргазвидобування" про стягнення 66 717 грн. 42 коп. ВСТАНОВИВ: У червні 2020 року Акціонерне товариство "Укргазвидобування" в особі філії Бурове управління "Укрбургаз" Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (далі - АТ "Укргазвидобування") звернулося до господарського суду Херсонської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "НКЕМЗ" (далі - Товариство) про стягнення 569 604,44 грн. пені та 541 632,01 грн. штрафу, які виникли внаслідок неналежного виконання відповідачем договору поставки №УБГ 165/015-19 від 15.03.2019, специфікації №1 від 15.03.2019 в частині своєчасної поставки придбаного позивачем товару. 06.07.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "НВП "НКЕМЗ" звернулося до господарського суду Херсонської області з зустрічною позовною заявою до Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Бурове управління "Укрбургаз" Акціонерного товариства "Укргазвидобування" про стягнення 2 871,62 грн. пені, 23 602,32 грн. 3% річних та 40 243,48 грн. втрат від інфляції за допущене прострочення виконання договору поставки №УБГ 165/015-19 від 15.03.2019, специфікації №1 від 15.03.2019 щодо своєчасної оплати поставленого товару. Рішенням господарського суду Херсонської області від 27.10.2020 первісний позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства на користь АТ "Укргазвидобування" 284 802, 22 грн. пені, 270 816 грн. штрафу та 8 334,27 грн. витрат по сплаті судового збору. У задоволенні іншої частини первісного позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено частково. Стягнуто з АТ "Укргазвидобування" на користь Товариства 40 243,48 грн. з урахуванням встановленого індексу інфляції, 6014,55грн. з урахуванням 3% річних, 719,82 грн. пені, 1480,09 грн. витрат по сплаті судового збору. Рішення суду в частині зменшення розміру заявлених у первісному позові штрафних санкцій на 50% обґрунтовано наявністю виняткових обставин, які відповідно до статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України є підставами для зменшення судом розміру неустойки, а саме: - умовами договору поставки, щодо розміру неустойки, сторони поставлені у нерівні умови оскільки за невиконання грошового зобов`язання покупцем за договором передбачена значно менша відповідальність ніж за невиконання відповідних зобов`язань за договором постачальником; - відповідач за первісним позовом виконав основне зобов`язання за договором, що свідчить про вжиття останнім заходів для виконання зобов`язання за договором; - терміном прострочення за договором з боку постачальника є незначний період, а загальна сума пені та штрафу є навпаки значною та не співмірною із розміром вартості непоставленого товару. АТ "Укргазвидобування" у поданій до Південно-західного апеляційного господарського суду апеляційній скарзі просить зазначене рішення в частині відмови у задоволенні позову скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з Товариства на його користь 569604,44 грн. пені та 541632,01 грн. штрафу, в іншій частині рішення залишити без змін. Скаржник вважає оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні вимог незаконним і необґрунтованим, постановленим з порушенням норм як матеріального так і процесуального права. В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що: - судом першої інстанції проігноровано приписи ч.2 ст. 218 ГК України щодо обов`язку відповідача довести суду, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення; - судом першої інстанції проігноровано приписи ч.3 ст.551 ЦК України та правової позиції висловленої Верховним Судом України у судових рішеннях, щодо можливості зменшення розміру неустойки лише у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. Не надано правової оцінки тому факту, що термін прострочення дуже значний (до 128 днів); - загальна сума неустойки 1111236,45 грн., не є надмірно великою у порівнянні із порушенням виконання зобов`язання на загальну суму 9132012,36 грн. та не є непомірною для відповідача; - відсутні будь-які інші виняткові обставини та докази про їх існування. Господарський суд порушуючи зазначені норми матеріального та процесуального права, при відсутності виключних обставин, без наведення переконливих мотивів, не врахувавши майновий стан сторін, не надавши оцінку ступеню ризикованості настання суспільних негативних наслідків порушення, не дотримуючись верховенства права та балансу інтересів сторін, за власною ініціативою, не обгрунтовуючи при цьому свого розрахунку, безпідставно зменшив штрафні санкції на 50%. У відзиві на апеляційну скаргу Товариство заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення місцевого суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим. Товариство зазначає, що однією з найважливіших частин договору, якій приділяють увагу контрагенти в момент його підписання, є положення, що стосуються відповідальності, які ТОВ "НВП "НКЕМЗ" просило прописати однаковими для сторін при підписані, на що отримало відмову, чим поставлено в нерівне становище. Не маючи наміру порушувати свої зобов`язання договір підписали в наданій АТ "Укргазвидобування" редакції. Товариство звертає увагу суду на те, що в апеляційній скарзі зазначено, що термін прострочення дуже значний - 128 днів, але позивач не зазначив, що прострочення оплати теж склало більше 100 днів, а штрафні санкції склали лише 46 977, 85 грн., що в десятки раз менше. Згідно з Рішенням КСУ №7-рп/2013 від 11.07.2013 року передбачається, що вимога про нарахування та сплату неустойки за договором споживчого кредиту, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п. 6 ст. 3, ч.3ст. 509 та ч. 1, 2ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Передбачається, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Сам механізм зменшення розміру штрафних санкцій чи визначення розміру, до якого вони підлягають зменшенню, законодавством віднесено на розсуд суду. Таким чином, судді, здебільшого опираючись на поширену з даного питання судову практику, зменшують розмір штрафних санкцій на 50 відсотків. Водночас сторони не обмежені у праві просити зменшення на більше чи менше відсотків, обґрунтовуючи це конкретними підставами та обставинами. Підсумовуючи, варто звернути увагу на ефективність застосування даного інституту в судовій практиці України, особливо у справах, де розмір застосовуваних штрафних санкцій є значним та неспівмірним із розміром збитків або коли збитки взагалі відсутні. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представників сторін позивача, дослідивши наявні у справі матеріали, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Статтею 269 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Рішення суду першої інстанції переглядається в частині відмови у стягненні пені та штрафу у заявленому позивачем за первісним позовом розмірі. Щодо висновків суду першої інстанції про наявність у цій справі підстав для зменшення пені та штрафу, заявлених позивачем до стягнення з відповідача, колегія суддів зазначає таке. Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватися на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором розміру штрафу, пені, річних відсотків, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора. Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, яку врахував суд під час розгляду цієї справи. Згідно із статтею 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Частинами другою, третьою статті 551 ЦК України передбачено, що у випадку якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Отже, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Також колегія суддів враховує висновки, викладені у рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 у справі № 7-рп/2013, в якому зазначено, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Зменшуючи розмір штрафу та пені, які підлягають стягненню з Товариства суд першої інстанції виходив із того, що умовами договору поставки, щодо розміру неустойки, сторони поставлені у нерівні умови оскільки за невиконання грошового зобов`язання покупцем за договором передбачена значно менша відповідальність ніж за невиконання відповідних зобов`язань за договором постачальником, Товариство у повному обсязі виконало свої зобов`язання з поставки товару за договором, допустивши незначне прострочення. АТ "Укргазвидобування" в свою чергу також порушило умови договору, несвоєчасно оплативши поставлений відповідачем товар, а також не довело, що внаслідок порушення умов договору відповідачем йому завдано збитків. Жодного з цих висновків позивач в апеляційній скарзі не спростував. По суті його вимоги ґрунтуються на незгоді з ухваленим судом першої інстанції рішенням. Отже, судом враховано інтереси сторін, поведінку винної сторони та ступень виконання зобов`язань за договором поставки обома сторонами, відсутність у матеріалах справи доказів спричинення збитків позивачу. Зважаючи на зміст приписів ст. 551 ЦК України та ст.233 ГК України, а також враховуючи повноваження судів першої та апеляційної інстанції, визначені ГПК України (щодо оцінки поданих сторонами доказів та встановлення фактичних обставин справи), колегія суддів констатує, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Порушень судом попередньої інстанції норм матеріального права під час ухвалення судового рішення, яке переглядається, суд апеляційної інстанції не встановив. Колегія суддів погоджується з твердженням Товариства, викладеним у відзиві на апеляційну скаргу, щодо безпідставності та невмотивованості аргументів позивача щодо порушення судом засад рівності та змагальності сторін спору, а також принципів справедливості та добросовісності під час розгляду справи. Водночас колегія суддів відхиляє посилання скаржника на те, що господарський суд надмірно зменшив суму неустойки, оскільки не прийняв до уваги недобросовісне ставлення відповідача до обов`язку виконання зобов`язань і при зменшенні пені суд не дослідив негативні наслідки, спричинені позивачеві, оскільки відповідно до норм статей 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, між тим, під час вирішення даного спору, позивачем за первісним позовом не надано доказів, які підтверджують ймовірність збитків або засвідчували б наявність збитків у нього, у зв`язку з несвоєчасним виконанням прийнятих на себе зобов`язань Товариством. З огляду на викладене суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість зменшити розміру штрафу та пені на 50% грн. Таке зменшення розміру штрафу та пені слід вважати оптимальним балансом інтересів сторін у спорі, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін. Крім того, неустойка - це фінансова санкція, спрямована на спонукання сторони, винної у порушенні зобов`язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не засіб безпідставного збагачення. З огляду на викладене колегія суддів зазначає, що висновки суду першої інстанції у справі, що розглядається, ґрунтуються на правильному застосуванні норм чинного законодавства України та відповідають сформованій судовій практиці судом касаційної інстанції щодо застосування норм права, зокрема, частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 26.07.2018 у справі № 924/1089/17, від 12.12.2018 у справі № 921/110/18, від 14.01.2019 у справі № 925/287/18, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 27.03.2019 у справі № 912/1703/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 03.06.2019 у справі № 914/1517/18, від 23.10.2019 у справі № 917/101/19, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 14.01.2020 у справі № 911/873/19, від 10.02.2020 у справі № 910/1175/19, чим спростовуються доводи апеляційної скарги в зазначеній частині. Суд погоджується з доводами, наведеними у відзиві на апеляційну скаргу, як такими, що узгоджуються із встановленими судом обставинами справи та нормами матеріального і процесуального права. Натомість, звертаючись з апеляційною скаргою, скаржник не довів неправильне застосування судом попередньої інстанції норм права як необхідної передумови для скасування судового рішення, що оскаржується у цій справі. Так, господарським судом прийнято рішення при дотриманні норм процесуального права з правильним застосуванням норм матеріального права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин. Незгода відповідача з рішенням господарського суду та бажання зміни рішення у справі на свою користь не свідчить про неправильне застосування судом вказаних відповідачем норм права. Судом першої інстанції відповідно до вимог статті 86 ГПК України досліджено наявні в матеріалах справи докази, які були достатніми для прийняття законного і обґрунтованого рішення у справі. Доводи апеляційної скарги вказаного не спростовують. Апеляційний суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії", від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі апеляційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував. Принцип змагальності (ст. 13 ГПК України) та принцип рівності сторін (ст. 7 ГПК України), які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції. Вони вимагають "справедливого балансу" між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Господарським судом при прийнятті рішення було дотримано вказаних принципів та забезпечено сторонам справедливий судовий розгляд, взято до уваги інтереси учасників справи та почуто їх, що відповідає вимогам ГПК України та п. 1 ст. 6 Конвенції. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (рішення у справі "Серявін та інші проти України", пункт 58). Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок. З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи, колегія суддів вважає доводи викладені скаржником в апеляційній скарзі необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами та не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини. За таких обставин колегія суддів не знаходить законних підстав для повного чи часткового задоволення вимог апеляційної скарги. Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд повно з`ясував обставини, що мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального права та не порушив норми процесуального права, у зв`язку з чим зазначене рішення підлягає залишенню без змін. З огляду на те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає то в порядку ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника. Керуючись ст.ст. 253, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ: Рішення господарського суду Херсонської області від 27 жовтня 2020 у справі № 923/587/20 залишити без змін, а апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Бурове управління "Укрбургаз" Акціонерного товариства "Укргазвидобування" - без задоволення. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повна постанова складена 22.02.2020р. Головуючий суддя: Бєляновський В.В. Судді: Богатир К.В. Філінюк І.Г.