Постанова 4815 № 2-787/10

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 лютого 2021 року м. Рівне Справа № 2-787/10 Провадження № 22-ц/4815/180/21 Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого Ковальчук Н. М. суддів: Хилевича С. В., Шимківа С. С., секретар судового засідання - Шептицька С. С. учасники справи: заявник, позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Відділ освіти Рівненської районної державної адміністрації, третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Начальник відділу освіти Рівненської районної державної адміністрації Марчук Алла Всеволодівна розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 01 грудня 2020 року у складі судді Гордійчук І. О., постановлену в м. Рівне, в с т а н о в и в : ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 07 липня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу освіти Рівненської районної державної адміністрації, третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Начальник відділу освіти Рівненської районної державної адміністрації Марчук Алла Всеволодівна про визнання незаконним наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 01 грудня 2020 року у задоволенні вказаної заяви відмовлено. Ухвала суду першої інстанції вмотивована положеннями ст.423 ЦПК України, яка визначає порядок та підстави перегляду рішення суду за ново виявленими обставинами та обґрунтована тим, що наведені заявником обставини, на які він покликається як на ново виявлені у цій справі, такими не є і, відповідно, не можуть бути підставою для перегляду рішення. Вважаючи ухвалу суду незаконною, постановленою з порушенням норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі пояснює, що 07 липня 2010 року Рівненським міським судом ухвалено рішення у цивільній справі за його позовом до Відділу освіти Рівненської районної державної адміністрації Рівненської області про визнання незаконним наказу начальника відділу освіти Рівненської районної державної адміністрації №530К від 09.07.2009 про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, зобов`язання відшкодування шкоди, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог. 27.10.2010 року рішенням Апеляційного суду Рівненської області рішення Рівненського міського суду від 07 липня 2010 року в частині визнання прогулу без поважних причин неявку ОСОБА_1 із 19 червня по 07 липня 2009 року скасовано, визначено вважати, що наказом начальника відділу освіти Рівненської районної державної адміністрації від 09 липня 2009 року №5З0К ОСОБА_1 звільнений за п.4 ст.40 КЗпП України із 8 липня 2009 року. В решті рішення Рівненського міського суду від 07 липня 2010 року залишено без змін. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 січня 2011 року відмовлено у відкритті касаційного провадження. Вказує, що після постановлення вищезазначеного рішення Рівненського міського суду, яке набрало чинності 27 жовтня 2010 року, йому стали відомі обставини, які є істотними для справи, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі йому під час розгляду цієї справи. Акцентує увагу на тому, що з боку службових осіб Рівненської районної державної адміністрації, які незаконно звільнили його з роботи, вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172 КК України. Також вважає, що даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства і неправомірно розглянутий судом загальної юрисдикції, оскільки відповідач є суб`єктом владних повноважень, а суть спору полягала в оскарженні неправомірних дій останнього. З наведених міркувань просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, закрити провадження у справі та передати її на розгляд до Рівненського окружного адміністративного суду. У поданому на апеляційну скаргу відзиві Рівненська районна державна адміністрація Рівненської області вважає ухвалу суду законною і обґрунтованою, просить залишити її без зміни, а апеляційну скаргу відхилити. Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено, що рішенням Рівненського міського суду від 07 липня 2010 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу освіти Рівненської районної державної адміністрації Рівненської області про визнання незаконним наказу начальника відділу освіти Рівненської районної державної адміністрації №530К від 09.07.2009 про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, зобов`язання відшкодування шкоди, відмовлено у задоволенні позовних вимог. Рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 27.10.2010 року рішення Рівненського міського суду від 07 липня 2010 року в частині визнання прогулу без поважних причин неявку ОСОБА_1 із 19 червня по 07 липня 2009 року скасовано, визначено вважати, що наказом начальника відділу освіти Рівненської районної державної адміністрації від 09 липня 2009 року №5З0К ОСОБА_1 звільнений за п.4 ст.40 КЗпП України із 08 липня 2009 року. В решті рішення Рівненського міського суду від 07 липня 2010 року залишено без змін. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 січня 2011 року відмовлено у відкритті касаційного провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 423 ЦПК України підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи. Наведений у статті 423 ЦПК України перелік підстав для перегляду судових рішень, що набрали законної сили, у зв`язку з нововиявленими обставинами є вичерпним. Відповідно до пунктів 3, 4, 5, 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами», нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами. Обставини, які відповідно до пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України є підставою для перегляду судового рішення, це юридичні факти, які існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, повинні бути істотними, тобто такими, що могли вплинути на висновки суду при ухваленні судового рішення і були встановлені після набрання ним законної сили. Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи, порушення порядку дослідження доказів) не вважаються нововиявленими обставинами, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. Неподання стороною або особою, яка бере участь у справі, доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, а також відмова суду у прийнятті доказів не є підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. Як зазначено у п.7 вищезазначеної Постанови, питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим. Відповідно до частини четвертої статті 423 ЦПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; докази, які не оцінювались судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. Звертаючись із заявою про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, заявник вказав підставою такого перегляду ту, що після ухвалення рішення апеляційним судом йому стали відомі обставини, які є істотними для справи, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі йому під час розгляду цієї справи, а саме: з боку службових осіб Рівненської районної державної адміністрації, які незаконно звільнили його з роботи, вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172 КК України; даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства і неправомірно розглянутий судом загальної юрисдикції, оскільки відповідач є суб`єктом владних повноважень, а суть спору полягала в оскарженні неправомірних дій останнього. Разом з тим, законність звільнення позивача з роботи підтверджена рішенням суду, що набрало законної сили, і обставинам правомірності звільнення в ході судового розгляду була надана належна правова оцінка, а тому такі покликання апелянта не є за своєю природою нововиявленими обставинами. Доводи апеляційної скарги про те, що спір підлягав розгляду адміністративним судом, а не судом загальної юрисдикції не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки звертаючись до суду з позовом про визнання незаконним наказу начальника відділу освіти Рівненської районної державної адміністрації №530К від 09.07.2009 про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, зобов`язання відшкодування шкоди позивач самостійно обрав спосіб захисту своїх порушених трудових прав - шляхом подання цивільного позову до суду загальної юрисдикції. Таким чином, підстави, на які покликається заявник як на нововиявлені обставини, не є такими, що не були та не могли бути відомі йому на час розгляду спору по суті. Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata принципу остаточності рішень суду. Цей принцип передбачає, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду тільки тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (рішення ЄСПЛ від 3.04.2008 у справі «Ponomaryov v. Ukraine», п.40). Таким чином, судове рішення, яке набрало законної сили, не може бути поставлене під сумнів. Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним (рішення ЄСПЛ у справі «Pravednaya v. Russia № 69529/01, § 27, 28, від 18 листопада 2004 року). Отже, враховуючи наведені вище норми процесуального права, доводи заяви про перегляд постанови суду за нововиявленими обставинами, колегія суддів приходить до висновку, що заявником не наведено нововиявлених обставин, які б давали підстави скасувати чи змінити судове рішення, а доводи заявника, на які вона посилається, як на нововиявлені обставини - викладені у заяві, не відносяться до таких у розумінні ст. 423 ЦПК України і не є підставами для перегляду і скасування постанови апеляційного суду за нововиявленими обставинами відсутні. Оскільки зазначені заявником в заяві обставини не є нововиявленими у розумінні статті 423 ЦПК України і не мають як істотного, так і будь-якого значення для вирішення цієї справи, то заява про перегляд рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 07 липня 2010 року за нововиявленими обставинами не підлягає до задоволення, а ухвала місцевого суду про відмову у задоволенні цієї заяви є законною та обґрунтованою. Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні цієї заяви, в зв`язку із чим ухвала підлягає залишенню без змін як постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 01 грудня 2020 рокузалишити без зміни. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Повний текст постанови складено 19 лютого 2021 року. Головуючий Н. М. Ковальчук Судді: С. В. Хилевич С. С. Шимків