Постанова Кропивницький апеляційний суд № 398/2115/19

ПОСТАНОВА Іменем України 03 лютого 2021 року м. Кропивницький справа № 398/2115/19 провадження № 22-ц/4809/121/21 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді: Дуковського О.Л. (суддя-доповідач) суддів: Дьомич Л.М., Письменного О.А. з участю секретаря: Демешко Л.В. Учасники справи: позивач - ОСОБА_1 ; відповідач - ОСОБА_2 ; треті особи - Служба у справах дітей Олександрійської міської ради, Служба у справах дітей Автозаводської районної державної адміністрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради, орган опіки та піклування Кременчуцької міської ради Полтавської області. Розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25 серпня 2020 року, у складі головуючого судді Нероди Л.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи Служба у справах дітей Олександрійської міської ради, Служба у справах дітей Автозаводської районної державної адміністрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради, орган опіки та піклування Кременчуцької міської ради Полтавської області, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні,- В С Т А Н О В И В: У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , треті особи Служба у справах дітей Олександрійської міської ради, Служба у справах дітей Автозаводської районної державної адміністрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради, орган опіки та піклування Кременчуцької міської ради Полтавської області, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні. Просив усунути перешкоди у спілкуванні з малолітньою донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та в її вихованні, встановивши дні та години побачень з нею - з 09 години 00 хвилин кожної суботи до 21 годину 00 хвилин кожної неділі на ігрових майданчиках, парках та у нього вдома, а також вдома у його родичів. В обгрнутування позовних вимог зазначав, що від фактичних шлюбних стосунків з відповідачем, які тривали з лютого 2015 року до вересня 2017 року, народилася донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказував, що з вересня 2017 року вони проживають окремо, а з січня 2019 року відповідач чинить перешкоди у спілкуванні з донькою шляхом заборони бачитися з дитиною, неможливості спілкування з донькою по телефону, прибування місця її проживання. Відповідач самовільно змінила місце проживання доньки переїхавши до м. Кременчук Полтавської області, точна адреса її проживання та проживання малолітньої дитини йому невідома. Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25 серпня 2020 року відмовлено у задоволенні позову. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі. Зазначає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи. Вважає, необгрунтованими висновки суду першої інстанції щодо недоведеності позовних вимог про вчинення відповідачкою йому перешкод у спілкуванні з дитиною та у її вихованні. Крім того зазначає, що він не ухиляється від виконання батьківських обов`язків, сплачує аліменти на утримання дитини, а дитина прихильно до нього ставиться і він бажає з нею спілкуватися. Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 03.11.2020 відкрито апеляційне провадження у справі. Відповідач подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду залишити без змін, а розгляд справи провести без її участі. Зазначала, що не чинить позивачеві перешкод у спілкуванні з дитиною та вказувала, що донька ще маленька, а тому спілкування для неї по телефону коли вона його дає їй вона сприймає як іграшку. Крім того зазначала, що не приховує свого місця проживання, проте пояснила позивачу, що донька ще маленька, тому не може дати її до місця проживання позивача чи його родичів, пропонує гуляти з донькою в будь-який час за місцем перебування дитини. Справу призначено до розгляду, про дату, час та місце її розгляду учасники справи повідомлені належним чином. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та його представника адвоката Ковальова А.І., дослідивши письмові докази у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з таких підстав. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції послався на те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, а саме не доведена наявність перешкод для спілкуванні та виховання малолітньої дитини з боку відповідачки. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно грунтувантися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Згідно ч. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати. Оскаржуване судове рішення відповідає зазначеним вимогам виходячи із наступного. Судом першої інстанції було встановлено, що згідно свідоцтва серія НОМЕР_1 від 24.05.2016 про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , її батьком є ОСОБА_1 , а матір`ю ОСОБА_4 (а.с 8). ОСОБА_4 зареєструвала шлюб із ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб від 12.07.2019 та після державної реєстрації змінила прізвище на - ОСОБА_2 (а.с. 39). З довідки, виданої дошкільним навчальним закладом (ясла-садок) №28 Кременчуцкої міської ради Полтавської області від 19.08.2019 року №01-08/147 вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відвідує ДНЗ (ясла-садок) №28 Кременчуцької міської ради Полтавської області з 02.10.2018 та по теперішній час. Згідно договору найму (оренди) житла від 12.01.2019 року ОСОБА_5 прийняв в тимчасове платне користування житло за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 42). Тобто, відповідач із донькою проживає за вище вказаною адресою. Судом першої інстанції були допитані свідки, з пояснень яких вбачається, що ОСОБА_2 не чинить перешкоди у спілкуванні позивача з донькою. Звернувшись із позовними вимогами позивач посилався на те, що відповідач позбавила його можливості регулярно бачитися із донькою, чинить перешкоди у спілкуванні з донькою, яка проживає із матір`ю, а також посилався на те, що відповідач самовільно змінила місце проживання доньки, а тому це є перешкодою для спілкування, оскільки зміна місця перебування доньки з ним не було узгоджене, а батьки мають рівні права. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про недоведеність позовних вимог належними та допустимими доказами. Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Частиною першою статті 3 Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Згідно статті 9 Конвенції держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. У статті 7 Конвенції передбачено, що кожна дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування. Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 року №2402-ІІІ дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Згідно із статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Статтею 157 СК України встановлено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що батько, який проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини. Відповідно до статті 159 СК України, якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та її вихованні, зокрема він ухиляється від виконання рішення органу опіки і піклування, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування з урахуванням віку, стану здоров`я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Таким чином, матеріали справи не містять доказів, які б у відповідності до ст. 159 СК України свідчили, що відповідач чинить перешкоди у спілкуванні з малолітньою донькою. У відповідності до ст. 157 СК України позивач та відповідач мають спільно вирішувати питання щодо виховання своєї доньки. Оскільки ОСОБА_1 проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею, а ОСОБА_2 , з якою проживає дитини, не має права перешкоджати позивачу спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні. Треті особи у справі не надали правового висновку щодо розв`язання зазначеного спору не зважаючи на запит суду першої інстанції. Суд апеляційної інстанції згідно діючих вимог цивільно-процесуального законодавства перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та позовних вимог, що були предметом розгляду в суді першої інстанції. З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а скарга без задоволення. Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25 серпня 2020 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. 17.02.2021 - складено постанову. Головуючий суддя О.Л. Дуковський Судді Л.М. Дьомич О.А. Письменний