Постанова 4813 № 521/5700/20

Номер провадження: 22-ц/813/3097/21 Номер справи місцевого суду: 521/5700/20 Головуючий у першій інстанції Леонов О.С. Доповідач Комлева О. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18.02.2021 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: Головуючого-судді Комлевої О.С., суддів: Гірняк Л.А., Цюри Т.В., з участю секретаря Воронової Є.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу акціонерного товариства «Одесаобленерго» на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 25 травня 2020 року про забезпечення доказів, постановлену під головуванням судді Леонова О.С., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Одесаобленерго», треті особи, які не замовляють самостійних вимог щодо предмету спору: фізична особа-підприємець ОСОБА_2 та фізична особа-підприємець ОСОБА_3 про визнання акту, додатку 1 до акту про порушення, а також протоколу засідання комісії з розгляду актів про порушення недійсними, - в с т а н о в и в: У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ «Одесаобленерго», треті особи, які не замовляють самостійних вимог щодо предмету спору: фізична особа-підприємець ОСОБА_2 та фізична особа-підприємець ОСОБА_3 про визнання акту, додатку 1 до акту про порушення, а також протоколу засідання комісії з розгляду актів про порушення недійсними. У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення доказів у даній справі шляхом витребування у відповідача АТ «Одесаобленерго» оригіналів документів. Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 25 травня 2020 року заяву задоволено. Витребувано з АТ «Одесаобленерго» оригінали документів: -Акту про порушення №8005819 від 08.08.2018 року; -Додатку 1 до акту про порушення № 8005819 від 08.08.2018 року; -Акту-Вимоги щодо дотримання договірних умов, стану схем розрахункових обліків, ПКЕЕ, ПУЕ від 08.08.2018 року № 6011453 -пристрій, носій яким здійснено фото, що були надані Відповідачем, як доказ у відзиві 07.05.2020 р. №21/109. Не погоджуючись з ухвалою суду, АТ «Одесаобленерго» звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу та відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення доказів. Обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу АТ «Одесаобленерго» зазначає, що судом першої інстанції оскаржувана ухвала постановлена у порушенні норм процесуального права. Відзиву на апеляційну скаргу до суду надано не було. Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції. В судове засідання, призначене на 10.02.2021 року, сторони не з`явилися, про розгляд справи були повідомлені належним чином (а.с. 42-45 т. 2). Апеляційний суд розглядає цивільні справи, які не віднесені до справ, зазначених у ч.ч.1,2 ст. 369 ЦПК України, у відсутності учасників справи та осіб, які не залучалися до участі у справі судом першої інстанції, за наявності відомостей про їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи. Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи та від яких не надійшли клопотання про відкладення розгляду справи. У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (18 лютого 2021 року). Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. За змістом ч.ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржувана ухвала суду зазначеним вимогам не відповідає, з огляду на таке. Постановляючи ухвалу про задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення доказів, районний суд виходив з того, що позивач не може самостійно надати відповідні докази, та в витребуваних документах можуть міститься докази, які на його думку можуть підтвердити відповідні факти та в подальшому може вплинути на прийняття відповідного рішення у справі. Проте, цього висновку суд першої інстанції дійшов з порушенням норм процесуального права. Частиною 1 ст. 116 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Відповідно до ч.2 ст. 116 ЦПК України, способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом. Заява про забезпечення доказів повинна бути оформлена відповідно до ст. 117 ЦПК України. Забезпечення доказів є процесуальною дією суду, яка вчиняється за заявою осіб, які беруть участь у справі, якщо вони вважають, що подання потрібних доказів є неможливим або у них є складнощі в поданні цих доказів. Під особами, які мають право заявити про забезпечення доказів, маються на увазі суб`єкти доказування. Відтак, останні повинні довести обґрунтованість своїх побоювань, що подача відповідних доказів може стати неможливим або ускладненим. Суд не може здійснити заходи щодо забезпечення доказів лише на підставі нічим не обґрунтованих побоювань суб`єкта доказування. Так, з матеріалів справи вбачається, що 19.05.2020 року, ОСОБА_1 в порядку статей 116-118 ЦПК України, звернувся до суду із заявою про забезпечення доказів. Згідно вимог п.п. 4, 5 ч. 1 ст. 117 ЦПК України, у заяві про забезпечення доказів повинні бути вказані докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні, а також обґрунтування необхідності забезпечення таких доказів. У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій. Процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування, призначений для того, щоб отримати та зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено. Забезпечення доказів це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмету доказування і мають значення, потрібні для вирішення справи, але, насамперед, спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов, суд може вжити заходів для забезпечення доказів. Отже, процесуальним порядком та механізмом забезпечення доказів передбачено, що суд, розглядаючи заяву про забезпечення доказів, має з урахуванням обґрунтування необхідності забезпечення доказів пересвідчитися, зокрема, в тому, що зволікання з цим питанням поставить під загрозу можливість подання доказів у майбутньому (вони можуть бути знищені, пошкоджені, втратити свою доказову цінність, тощо). Аналіз норм права, що регулюють порядок вирішення вказаного питання, дає можливість зробити висновок про те, що задовольняючи заяву про забезпечення доказів, суд має пересвідчитися в тому, що у особи, яка бере участь у справі є складнощі в отриманні документів, тобто об`єктивної неможливості одержання та подання доказового матеріалу до суду особисто, через обставини, які перешкоджають такому поданню. Ці складнощі можуть мати юридичний та фактичний характер. Складнощі юридичного характеру полягають в тому, що на заваді одержанню та поданню доказу є норма закону забороняючого характеру, яка обмежує доступ особи до потрібної доказової інформації. Фактичні складнощі в одержанні доказів мають місце, коли, незважаючи на вжиті особою заходи, потрібний їй доказ одержати не вдалося. Крім того, основною складовою обґрунтованості заяви про витребування доказів необхідна доведеність обставин, що існують достатні підстави вважати, що такі докази будуть втрачені в подальшому. Така позиція викладена Верховним Судом в ухвалі від 02 травня 2019 року у справі № 3д/9901/2/19 при вирішенні питання про забезпечення доказів. Як вбачається із матеріалів справи, звертаючись до суду з заявою про забезпечення доказів ОСОБА_1 не навів підстав, які дають можливість припускати, що засоби доказування можуть бути втрачені, їх збирання або подання стане згодом неможливим чи утрудненим. При цьому заявником не зазначено, які ним були вжиті заходи для отримання таких доказів самостійно, доказів вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу. З урахуванням зазначених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції постановлена ухвала з порушенням норм процесуального права. Доводи апеляційної скарги про незаконність постановленої судом ухвали є обґрунтованими тазнайшли своє підтвердження. Відповідно до приписів п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За таких обставин, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення доказів з вищенаведених підстав. Питання щодо стягнення судового збору за подачу апеляційної скарги на цій стадії не вирішується, оскільки розглядається лише процесуальне питання, а не вирішується справа по суті заявлених позовних вимог. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу акціонерного товариства «Одесаобленерго» задовольнити. Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 25 травня 2020 року скасувати. Прийняти постанову. Заяву ОСОБА_1 про забезпечення доказів залишити без задоволення. Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Повний текст судового рішення складений 18 лютого 2021 року. Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева Судді ______________________________________ Л.А. Гірняк ______________________________________ Т.В. Цюра