Постанова 4806 № 297/1927/20

Справа № 297/1927/20 П О С Т А Н О В А Іменем України 19 лютого 2021 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд у складі: головуючого судді Куштана Б.П. (доповідача), суддів: Джуги С.Д. і Кожух О.А., розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатгаз Збут» на ухвалу судді Берегівського районного суду від 24 вересня 2020 року (у складі судді Михайлишина В.М.) за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатгаз Збут» про видачу судового наказу, - ВСТАНОВИВ: ТОВ «Закарпатгаз Збут» (надалі Товариство) звернулося до суду із заявою про видачу судового наказу у вересні 2020 р. Просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь: 6 944,15 грн. основного боргу; 17,69 грн. 3% річних; 210,20 грн. судового збору. Ухвалою судді Берегівського районного суду від 24 вересня 2020 р. у видачі судового наказу відмовлено. Товариство просить скасувати цю ухвалу, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Доводить про неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до такого: -споживач приєдналася до умов Типового договору шляхом фактичного споживання природного газу та оплатою виставленого рахунку за спожитий газ. Споживач не повертав постачальнику заяву-приєднання; -суд не надав належної правої оцінки наявним у матеріалах справи доказам, що підтверджують фактичне споживання газу, зокрема: фінансовому стану абонента, фотографія лічильника, якими зафіксовано різницю показників лічильника природного газу; -суд відмовив у задоволенні заяви про видачу судового наказу виключно з формальних підстав. Письмового відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило. Згідно з вимогами ч.2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції щодо відмови у видачі судового наказу (п.1 ч.1 ст.353 ЦПК України) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відтак, ця справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання. Апеляційну скаргу належить задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції, із таких мотивів. Суд першої інстанції дійшов наступних висновків: -до заяви про видачу судового наказу долучено копію заяви-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам № 11563 від 05.04.2018 р., підписану ОСОБА_1 . При цьому, у вказаній заяві відсутня відмітка способу розрахунку споживача за природний газ та спосіб оплати за цим договором, а наявний лише підпис «Поп» у відповідних графах; -копія витягу із газети «Новини ЗАКАРПАТТЯ» є нечитабельною, що унеможливлює зробити правильний висновок щодо повідомлення споживача про умови договору постачання природного газу побутовим споживачам; -долучена до заяви про видачу судового наказу виписка нарахування та розрахунку заборгованості не містить чіткого періоду, а саме частково не зрозуміло, за який період нарахована сума боргу; -у виписці про заборгованість за спожитий газ не міститься інформація про посаду особи, яка здійснила нарахування та облік боргу та відсутній її підпис. Колегія суддів не може погодитися із такими висновками суду першої інстанції. Згідно з ч.1 ст.160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст. 161 цього Кодексу. Стаття 163 ЦПК України містить вимоги, щодо форми і змісту заяви про видачу судового наказу. Відповідно до п.3 ч.ч.3,4 ст.163 ЦПК України до заяви про видачу судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника, якщо заява підписана представником заявника; 3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; 4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги. Якщо заяву подано в електронній формі до боржника, який має зареєстровану офіційну електронну адресу, заявник у подальшому повинен подавати будь-які процесуальні та інші документи, пов`язані з розглядом його заяви виключно в електронній формі. Статтею 165 ЦПК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у видачі судового наказу, зокрема, згідно з частиною першою цієї статті визначено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: заява подана з порушеннями вимог ст. 163 цього Кодексу. Приписи ч.1 ст.11 ЦК України визначають, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Товариство звернулося до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за оплату послуги з постачання природного газу всього в сумі 6 961,84 грн. Заяву вмотивовано тим, що ОСОБА_1 , який є споживачем природного газу, не оплачував належним чином стягувачу надані на підставі Типового договору послуги з постачання природного газу. У поданій заяві зазначено, що між Товариством і споживачем існують договірні відносини щодо надання послуги постачання природного газу, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30.09.2015 № 2496. Так, порядок укладання договору з постачання природного газу здійснюється відповідно до розділу ІІІ Правил постачання природного газу затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1382/27827, та Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2500, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1386/27831. Постачання природного газу побутовому споживачу здійснюється на підставі договору, що укладається між ним та постачальником на умовах типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого Регулятором, які є однаковими для всіх побутових споживачів України. За договором постачання природного газу постачальник зобов`язаний поставити побутовому споживачу природний газ у необхідних для нього об`ємах (обсягах), а побутовий споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором. Договір постачання природного газу побутовим споживачам укладається з урахуванням статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного кодексу України шляхом заявочного приєднання побутового споживача до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам, що розміщений на офіційному веб-сайті Регулятора та постачальника і не потребує двостороннього підписання письмової форми договору. Товариство до заяви про видачу судового наказу додало такі документи: ксерокопію із газети «Новини ЗАКАРПАТТЯ», у якій було надруковано Типовий договір постачання природного газу побутовим споживачам, затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2500, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1386/27831 (а.с.6); фінансовий стан абонента (а.с.7); заява-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам (а.с.8); вимога-повідомлення надіслана боржнику (а.с.9); фото приладу обліку (лічильника) (а.с.10, 11). Тобто, Товариством надано всі належні та допустимі докази, що підтверджують виникнення між сторонами договірних відносин із постачання та споживання природного газу. Обґрунтування суду першої інстанції стосовно відмови у видачі судового наказу є суто формальними і не ґрунтуються на вимогах закону. Посилання суду першої інстанції на те, що до заяви про видачу судового наказу долучено копію заяви-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам № 11563 від 05.04.2018 р., підписану ОСОБА_1 , а в указаній заяві відсутня відмітка способу розрахунку споживача за природний газ та спосіб оплати за цим договоромі наявний лише підпис ОСОБА_2 у відповідних графах, не ґрунтується на вимогах закону. Наявність Типового договору, який укладається шляхом приєднання і фактичне споживання наданих Товариством послуг, апріорі свідчить про виникнення між сторонами договірних відносин, і без указівки в заяві-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачамспособу розрахунку споживача за природний газ та способу оплати за цим договором. Висновок суду про те, що копія витягу із газети «Новини ЗАКАРПАТТЯ» є нечитабельною, є суто суб`єктивною позицією суду, і не звільняє боржника від обов`язку сплачувати за надані та спожиті послуги, в нашому випадку стосовно споживання природного газу. Позиція суду першої інстанції стосовно того, що долучена до заяви про видачу судового наказу виписка нарахування та розрахунку заборгованості не містить чіткого періоду, а саме частково не зрозуміло, за який період нарахована сума боргу, не узгоджується із матеріалами справи. Так, долучений Товариством до заяви фінансовий стан споживача містить указівку на місяць і рік, за який проводилося нарахування по сплаті спожитих послуг (а.с.7), а що саме суду першої інстанції «частково не зрозуміло» останнім не зазначено. Указівка суду про те, що у виписці про заборгованість за спожитий газ не міститься інформації про посаду особи, яка здійснила нарахування та облік боргу та відсутній її підпис, суперечить матеріалами справи, оскільки на виписці з фінансового стану боржника вказано посаду, прізвище та ініціали особи, яка формувала ці відомості, міститься печатка Виноградівського відділу продажу природного газу № 2 (а.с.7). Хоча ці обставини взагалі не мають жодного відношення до правовідносин із видачі судового наказу. Висновки суду першої інстанції, якими обґрунтовується відмова у видачі судового наказу, є суб`єктивним поглядом на спірні правовідносини, такі висновки не ґрунтуються на вимогах закону, а є проявом формалізму при поставленні судового рішення. Вирішальним у спірних правовідносинах є те, що постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому законом порядку. Відносини, які виникли між постачальником та споживачем природного газу, регулюються Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2496. Договір постачання природного газу побутовим споживачам укладається з урахуванням ст. ст. 633, 634, 641, 642 ЦК України шляхом приєднання побутового споживача до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам, що розміщений на офіційному веб-сайті Регулятора та постачальника і не потребує двостороннього підписання. Якщо споживач не повернув постачальнику заяву-приєднання, фактом згоди споживача про приєднання до умов договору є сплачений споживачем рахунок постачальника за поставлений природний газ, а щодо постачальника із спеціальними обов`язками - і факт фактичного споживання природного газу після офіційного опублікування договору таким постачальником відповідно до вимог Правил постачання природного газу, що має підтверджуватися документально. Із наданих Товариством письмових доказів убачається, що ОСОБА_1 користувалася наданими послугами та частково сплачувала за них. Отже, між сторонами на підставі публічного договору склалися фактичні договірні відносини щодо послуг з приводу постачання природного газу. Суд першої інстанції, відмовляючи у видачі судового наказу не звернув уваги на це, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення. Відповідно до п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Відтак, ухвалу судді Берегівського районного суду від 24 вересня 2020 року належить скасувати з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись п.6 ч.1 ст. 374, п.4 ч.1 ст. 376, ст.ст. 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,- п о с т а н о в и в: 1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатгаз Збут» задовольнити. 2.Ухвалу судді Берегівського районного суду від 24 вересня 2020 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. 3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. 4.Повний текст судового рішення складено 19 лютого 2021 року. Судді: