Постанова 4806 № 303/2285/18

Справа № 303/2285/18 П О С Т А Н О В А Іменем України 14 вересня 2021 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд у складі: головуючого судді Куштана Б.П. (доповідача), суддів: Джуги С.Д. і Кожух О.А., з участю секретаря Волощук В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатгаз Збут» на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 04 серпня 2020 року (у складі судді Куцкіра Ю.Ю.) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатгаз Збут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ,- ВСТАНОВИВ: ТОВ «Закарпатгаз Збут» (надалі Товариство) звернулося до суду з позовом у квітні 2018 р. Просило стягнути з відповідача на свою користь 22 981,44 грн. основного боргу, 3 547,85 грн. інфляційних втрат, 808,51 грн. 3 % річних і 1762 грн. у відшкодування судового збору. На обґрунтування позовних вимог указало, що впродовж вересня 2015 р. листопада 2017 р. споживачем ОСОБА_1 за адресою споживання: АДРЕСА_1 , здійснювалося фактичне споживання природного газу, про що свідчить, зокрема, фінансовий стан споживача, копія акту перевірки вузла обліку газу, якими зафіксовано показник лічильника природного газу. Доказам того, що між сторонами виникли цивільно-правові відносини щодо надання і споживання житлово-комунальних послуг є виставлені на оплату рахунки за спожитий природний газ, наявність у відповідача особового рахунку. Нарахування за надані послуги з газопостачання здійснювалися відповідно до показників лічильника газу та встановлених цін на газ. Відповідач не звертався до Товариства із заявами про припинення подачі газу, відмову від послуг Товариства, а фактично користувався послугами із газопостачання, визнаючи таким чином наявність правовідносин, а відтак взаємних прав та обов`язків, що з них випливають. Такі дії відповідача свідчать про прийняття ним умов договору про надання послуг із газопостачання, що повністю узгоджується із нормами ст.ст. 641-642 ЦК України. За прострочення виконання грошового зобов`язання зі сплати отриманих житлово-комунальних послуг на боржника покладається відповідальність, передбачена ч.2 ст.625 ЦК України. Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 04 серпня 2020 р. у задоволенні позову Товариства відмовлено. Товариство просить скасувати це рішення і ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі. Доводить про невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до такого: -споживання відповідачем природного газу та виникнення заборгованості з такого споживання доведена Товариством належними та допустимим доказами, а висновок суду першої інстанції про те, що оскільки лічильник особисто ОСОБА_1 не встановлювався, є необґрунтованим і таким, що суперечить наявним у справі доказам; -факт наявності у ОСОБА_1 заборгованості також підтверджено постановою Закарпатського апеляційного суду від 21.05.2019 р. у справі № 303/1511/18; - ОСОБА_1 приєднався до умов Типового договору шляхом фактичного споживання природного газу, що відображено в акті перевірки обліку газу та фінансовому стані. У письмовому відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 не визнає позовні вимоги в повному обсязі. Апеляційну скаргу Товариства належить задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, а позовні вимоги задовольнити, із таких мотивів. Суд виходив із того, що Товариством не було надано суду належних, допустимих і достовірних доказів того, що ОСОБА_1 приєднався до умов договору, зокрема те, що останній сплатив платіж (оплатив квитанцію) Товариству за поставлений природний газ після офіційного опублікування договору Товариства, тобто після 22.12.2015 р., а також факт фактичного споживання природного газу, оскільки, як убачається із листа Товариства, ОСОБА_1 не встановлювався прилад обліку природного газу. Твердження Товариства про те, що ОСОБА_1 є споживачем природного газу і сплачував за нього кошти, що у свою чергу свідчило б про існування між сторонами договору про постачання природного газу побутовим споживачам, в судовому засіданні не знайшло свого підтвердження, а тому позовні вимоги є безпідставними, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню. Колегія суддів не може погодитися із висновками суду першої інстанції у зв`язку з їх невідповідністю обставинам справи, порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Так, із матеріалів справи вбачається, що на обґрунтування своїх позовних вимог Товариством було надано такі документи: публікацію у газеті «Новини Закарпаття» № 144 від 22 грудня 2015 р. Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам (т.1 а.с.8); фінансовий стан споживача ОСОБА_1 у період із червня 2015 р. по квітень 2018 р. (т.1 а.с.9); витяг із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно,відповідно до якого ОСОБА_1 є власником житлового будинку та земельної ділянки, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.10-12); акт на пуск газу № 1383 від 07.10.2014 р., який підписаний споживачем ОСОБА_1 (т.1 а.с.13); акт перевірки вузла обліку газу № 4278 від 20.07.2016 р., від підпису якого ОСОБА_1 відмовився (т.1 а.с.14). На вимогу суду першої інстанції Товариство надано оригінал будівельного паспорту внутрішнього будинкового (цехового) газового обладнання, змонтованого ПАТ «Закарпатгаз», проект № 452, за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.149-165). У матеріалах справи міститься висновок експерта № 4/27 від 18.03.2019 р., у якому вказано, що відповісти на питання чи виконаний підпис у акті на пуск газу № 1383 від 07.10.2014 р. ОСОБА_1 або з наслідуванням підпису останнього чи іншою особою, не видається можливим по причині несумісності досліджуваного підпису та зразків підпису ОСОБА_1 (т.1 а.с.178-183). Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 21 травня 2018 р. позов ОСОБА_1 було задоволено та визнано дії Товариства, пов`язані з механічним від`єднанням газопроводу будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , від газорозподільної системи Товариства протиправними. Зобов`язано Товариство відновити становище, що існувало до порушення права, шляхом механічного приєднання газопроводу будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 до газорозподільної системи Товариства. Однак, постановою Закарпатського апеляційного суду від 21 травня 2019 р. указане судове рішення було скасовано, а в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено (т.1 а.с.226-230). Із урахуванням виправлення описки, суд апеляційної інстанції констатував, що на момент припинення газопостачання природного газу у споживача ОСОБА_1 був наявний борг за спожитий природний газ перед Товариством у розмірі 24 387,10 грн., який зазначений у дорученні на припинення газопостачання від 23.11.2017 р. Ухвалою Верховного Суду від 24.06.2019 р. у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 21 травня 2019 р. відмовлено. Відповідно до пункту 32 частини першої статті 1 Закону України «Про ринок природного газу», регулятор це національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. До компетенції регулятора на ринку природного газу належить, зокрема затвердження правил постачання природного газу. 27 листопада 2015 р. набрали чинності Правила постачання природного газу, затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетичних та комунальних послуг від 30 вересня 2015 р. № 2496 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 р. (далі Правила). На виконання вимог статей 12 та 40 Закону України «Про ринок природного газу» регулятор затвердив типовий договір постачання природного газу побутовим споживачам. Судом встановлено, що в газеті «Новини Закарпаття» від 22 грудня 2015 р.Товариство повідомило споживачів, що для забезпечення приєднання до умов договору постачання природного газу всіх побутових споживачів, об`єкти яких знаходяться в межах закріпленої території постачальника із спеціальними обов`язками, Товариство в установленому порядку направлятиме кожному побутовому споживачу типову заяву-приєднання до умов договору постачання природного газу. За відсутності зауважень до персоніфікованих даних у заяві-приєднанні та її змісту побутовий споживач зобов`язаний підписати заяву-приєднання та повернути один її примірник Товариству. Якщо споживач не повернув постачальнику заяву-приєднання, фактом згоди споживача про приєднання до умов договору (акцептування заяви-приєднання) є сплачений споживачем рахунок (квитанція) Товариству за поставлений природний газ та факт фактичного споживання природного газу після офіційного опублікування договору Товариства відповідно до вимог Правил за умови, що у споживача відсутній інший постачальник (т.1 а.с.8). Згідно з інформаційною довідкою із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником будинку АДРЕСА_2 2013 р. є ОСОБА_1 (т.1 а.с.11). Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства,а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України). Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України). Відповідно до статті 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, що передбачені договором,а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газув розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується регулятором та оприлюднюєтьсяв установленому порядку. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу. Відповідно до статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами. Закон України «Про житлово-комунальні послуги» (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки. Відповідно до пункту першого частини першої статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо). Споживачі зобов`язані оплачувати житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Зазначене узгоджується з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15. Згідно з пунктом 2.1 Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, на підставі якого шляхом фактичного споживання ОСОБА_1 природного газу між сторонами укладений договір на постачання природного газу, ТОВ «Закарпатгаз Збут» зобов`язувалося постачати відповідачу природний газ в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а відповідач зобов`язався своєчасно сплачувати позивачу вартість природного газу в розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором. Відповідно до пункту 2 частини другої статті 13 Закону України «Про ринок природного газу» споживач зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів. У разі порушення або невиконання своїх обов`язків споживач несе відповідальність згідно із законом (частина третя статті 13 Закону України «Про ринок природного газу»). Відповідно до пункту 11 Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулюванняу сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року№ 2496, розрахунки споживача за поставлений природний газ здійснюються за розрахунковий період відповідно до умов договору постачання природного газу. Згідно з пунктами 4.3, 4.6 договору, розрахунковим періодом є календарний місяць; споживач самостійно розраховує суму платежу та сплачує його постачальнику не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим. Пунктами 4.9, 5.2 договору передбачено, що відповідач зобов`язувавсяу разі порушення строків оплати за договором сплатити за вимогою постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу; забезпечувати своєчасну та повну оплату послуг постачальника згідно з умовами цього договору; відшкодовувати постачальнику збитки, понесені ним у зв`язкуз невиконанням або неналежним виконанням своїх зобов`язань, відповідно до чинних нормативно-правових актів та/або цього договору. Пунктами 4.9, 4.10, 8.2 договору позивачу надано право у разі нездійснення споживачем оплати за договором протягом десяти днів після встановленого строку здійснити заходи з припинення постачання природного газу споживачу у порядку, визначеному цим договором; у разі прострочення оплати поточних платежів здійснити заходи з припинення постачання природного газу споживачу у порядку, визначеному цим договором; вимагати від споживача відшкодування збитків у разі порушення споживачем строків розрахунків із постачальником. Висновок суду першої інстанції про те, що Товариством не було надано суду належних, допустимих і достовірних доказів того, що ОСОБА_1 приєднався до умов договору, зокрема те, що останній сплатив платіж (квитанцію) Товариству за поставлений природний газ після офіційного опублікування договору Товариства, тобто після 22.12.2015 р., а також факт фактичного споживання природного газу, суперечить фактичним обставинам справи та наявним у справі письмовим доказам,а також нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Суд першої інстанції не погодився із правовою позицією Товариства стосовно того, що ОСОБА_1 є споживачем природного газу і сплачував за нього кошти, що у свою чергу свідчило б про існування між сторонами договору про постачання природного газу побутовим споживачам, однак такі висновки суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку. Згідно з розрахунком, наданим Товариством, заборгованість ОСОБА_1 станом на 19.04.2018 р. становить 22 981,44 грн. основної заборгованості, 3 547,85 грн. інфляційні втрати та 808,51 грн. 3% річних. Матеріалами справи достовірно встановлено, що Товариство виконало в повному обсязі взяті на себе зобов`язання, зокрема, провело пуск газу в газове обладнанняу будинок АДРЕСА_2 , відкрило відповідачу особовий рахунок № НОМЕР_1 , Товариство здійснювало безперервне постачання природного газу, а ОСОБА_1 отримував послуги з газопостачання, проводив часткову оплату послуг за спожитий газ, проте належним чином своїх зобов`язань за договором не виконав, у зв`язку з чим у нього станом на 19.04.2018 р. утворилася заборгованість, відтак позовні вимоги є доведеними та обґрунтованими.Висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи. У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України). За відсутності оформлених договірних відносин, але в разі прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, на боржника покладається відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 16 грудня 2015 року у справі№ 6-2023цс15). З огляду на те, що відповідач, прострочив виконання грошового зобов`язання, він на вимогу позивача повинен сплатити інфляційні втрати та три проценти річних від простроченої суми. Також із ОСОБА_1 на користь Товариства належить стягнути судові витрати в розмірі 4 405 грн. за подання позовної заяви та апеляційної скарги , як це передбачено ч.1 ст.141 ЦПК України. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Указаним вимогам закону оскаржене рішення суду першої інстанції по суті спору не відповідає. Отже, за результатами розгляду апеляційної скарги та відповідно до ст. 376 ч.1, п.3, п.4 ЦПК України рішення суду першої інстанції належить скасувати, а позов задовольнити повністю. Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1, п.3, п.4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ: 1.Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатгаз Збут» задовольнити. 2.Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 04 серпня 2020 року скасувати. 3.Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатгаз Збут» задовольнити. 4.Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатгаз Збут» 22 981,44 (двадцять дві тисячі дев`ятсот вісімдесят одну) грн. основного боргу, 3 547,85 (три тисячі п`ятсот сорок сім) грн. інфляційних втрат, 808,51 (вісімсот вісім) грн. 3 % річних, а всього 27 337,80 (двадцять сім тисяч триста тридцять сім) грн. і 4 405 (чотири тисячі чотириста п`ять) грн. у відшкодування судового збору. 5.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду. 6.Повне судове рішення складено 29 вересня 2021 р. Судді: