Постанова Вінницький апеляційний суд № 930/1979/21

Справа № 930/1979/21 Провадження № 22-ц/801/521/2025 Категорія: 36 Головуючий у суді 1-ї інстанції Кривенко Д. Т. Доповідач:Шемета Т. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 березня 2025 рокуСправа № 930/1979/21м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої судді Шемети Т. М. (суддя-доповідач), суддів Ковальчука О. В., Панасюка О. С., секретар судового засідання Куленко О. В. учасники справи: позивач /відповідач за зустрічним позовом (особа, яка подала апеляційну скаргу) Товариство з обмеженою відповідальністю «Вінницягаз Збут», відповідач/позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 відповідач за зустрічним позовом Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Вінницягаз», розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 4 цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінницягаз Збут» на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 13 грудня 2024 року, ухвалене у складі судді Кривенка Д. Т. в м. Липовець, повне судове рішення складено 20 грудня 2024 року,- в с т а н о в и в : 31 серпня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Вінницягаз Збут» (далі - ТОВ «Вінницягаз Збут») звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання природного газу. Позовні вимоги мотивовано тим, що ТОВ «Вінницягаз Збут» здійснює господарську діяльність з постачання природного газу на підставі ліцензії виданої постановою НКРЕКП від 21.05.2015 року № 1588 терміном з 01.07.2015 по 30.06.2020 (переоформлена постановою НКРЕКП № 633 від 11.05.2017 року). Відповідач є споживачем послуг з постачання природного газу, які йому надаються за особовим рахунком № НОМЕР_1 . Свої зобов`язання по забезпеченню відповідача природним газом, як споживача цих послуг, товариство виконує належним чином та в повному обсязі. Відповідач свої зобов`язання по оплаті послуг виконує несвоєчасно та не в повному обсязі, внаслідок чого склалася заборгованість за період з 01.12.2020 року по 01.08.2021 року в сумі 9 683,58грн. За цей же період інфляційні витрати склали 583,53грн, а також позивач нарахував на підставі ст. 625 ЦПК України 3% річних, розмір яких складає 168,88 грн. 16 вересня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до АТ «Вінницягаз Збут» та до Акціонерного товариства «Вінницягаз» (надалі АТ «Вінницягаз») про скасування заборгованості, заборону нарахування заборгованості та передачі даних обліку (а.с.35 43, т.1), який був прийнятий до розгляду із первісним позовом Ухвалою Немирівського районного суду Вінницької області від 24 вересня 2021 року (а. с. 63 , т.1) Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 13 грудня 2024 року в задоволенні позову ТОВ «Вінницягаз Збут» та в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено. Відмовляючи в задоволенні первісного позову, суд першої інстанції послався на те, що позивач не довів належними та допустимими доказами факт споживання відповідачем ОСОБА_1 природного газу, докази фактичного приєднання відповідача до умов публічного договору на розподіл природного газу, саме за адресою: АДРЕСА_1 , адже відповідач це заперечує та зареєстрований за адресою по АДРЕСА_2 . Суд не прийняв до уваги надані позивачем заяву про поетапне погашення заборгованості та Угоду про поетапне погашення заборгованості, укладену ТОВ «Вінницягаз Збут» та ОСОБА_1 , оскільки останній заперечив факт їх підписання. Той факт, що ОСОБА_1 впродовж розгляду справи неодноразово вказував адресу споживання: АДРЕСА_1 , суд першої інстанції визнав «машинальною» опискою. Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ТОВ «Вінницягаз Збут», суд послався на те, що оскільки не доведено факт постачання природного газу, то права позивача не порушені, а обраний ним спосіб захисту є неефективним. Не погодившись з таким рішенням в частині відмови у задоволенні первісного позову, ТОВ «Вінницягаз Збут» подав апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої просить скасувати судове рішення в оскаржуваній частині та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги первісного позову. Основні доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд невірно зазначив, що відповідач ОСОБА_1 проживає за іншою адресою , тому не є споживачем газу в будинку АДРЕСА_1 , адже ОСОБА_1 сам неодноразово вказував цю адресу як своє місце проживання, він частково сплачував за спожитий газ, навіть даючи доручення різним особам на його представництво, він також вказував, що проживає та зареєстрований в АДРЕСА_1 . Споживання газу саме за цією адресою ОСОБА_1 не заперечував впродовж трьох років розгляду справи, однак суд чомусь виснував, що відповідач «машинально» вказав не ту адресу, коли подавав зустрічну позовну заяву. Відсутність договору не може слугувати підставою для відмови у стягненні вартості отриманої послуги з газопостачання. Суд безпідставно не взяв до уваги заяву та Угоду про поетапне погашення заборгованості, зазначивши що ОСОБА_1 не визнає їх написання, проте той їх не оскаржив і нічим не спростував. Рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 13 грудня 2024 року в частині вирішення вимог зустрічного позову ОСОБА_1 не оскаржується. 30.01.2025 року надійшов відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 , в якому він заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України). Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (стаття 263 ЦПК України). Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення Липовецького районного суду від 13 грудня 2024 року в оскаржуваній частині не відповідає вимогам закону. По справі встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини: - ТОВ «Вінницягаз Збут» є юридичною особою та здійснює господарську діяльність з постачання природного газу на підставі ліцензії виданої постановою НКРЕКП ліцензії виданої постановою НКРЕКП від 21.05.2015 року № 1588 терміном з 01.07.2015 по 30.06.2020 (переоформлена постановою НКРЕКП № 633 від 11.05.2017 року). - Оператором ГРМ у Вінницькій області є АТ «Вінницягаз». - Відповідно до довідки про фінансовий стан ОСОБА_1 є споживачем послуг з постачання природного газу, з особовим рахунком № НОМЕР_1 , ЕІС-код XM01B64964415M АДРЕСА_1 та за ним рахується заборгованість за надані послуги з постачання природного газу за період з 01.12.2020 по 01.08.2021 року у розмірі 9 683,58 грн (а. с. 9, т.1, а.с.240, т.2); - Згідно наданого розрахунку, розмір нарахованих на виниклу заборгованість 3% річних становить 168,88 грн, а інфляційних втрат 583,52 грн (а. с. 10, т.1); на а. с. 241, т. 2міститься відповідь АТ «Вінницягаз» від 25.01.2023 року, надана на запит «ТОВ «Вінницягаз Збут» стосовно споживача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , особовий рахунок НОМЕР_1 ) щодо фактичних показників лічильника газу за період з 01.11.2020 по 01.05.2022 року. Інформацію про об`єм та обсяг розподіленого споживачу (спожитого ним) природного газу за відповідний період Товариством відповідно до вимог Кодексу ГТС було передано Оператору ГТС для проведення ним остаточної алокації по постачальнику споживача; -Зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 з 20.06.2019 року Немирівський р-н, с. В. Бушинка, вул. Центральна, 65 (відповідь адресно-довідкового бюро на а.с. 3, т.1). Між сторонами виник спір з приводу стягнення заборгованості за постачання природного газу побутовому споживачеві. Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України,) Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Згідно з частиною першою статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Відповідно до частини першої статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням. Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням. З огляду на викладене, правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, в якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплати грошей за надані послуги. Відносини сторін щодо надання послуг постачання природного газу регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року № 2189-VIII (далі Закон № 2189-VIII); Законом України «Про ринок природного газу» від 09.04.2015 року № 329-VIII (далі- Закон № 329-VIII), Правилами постачання природного газу, затвердженими Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 30.09.2015 № 2496 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1382/27827 (далі - Правила № 2496), Кодексом газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року № 2494 (далі Кодекс ГРМ), та Типовим договором постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2500 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за №1386/27831. Згідно пункту 2 частини першої статті 5 Закону № 2189-VIII до житлово-комунальних послуг належить: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами. Індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами (пункт 5 частини другої статті 7 Закону № 2189-VIII). Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 2189-VIII споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Споживач газу зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів (пункт 2 частини другої статті 13 Закону № 329-VIII). Побутовий споживач, який за умовами договору розподілу природного газу розраховується за лічильником газу, зобов`язаний щомісяця станом на 01 число місяця знімати фактичні показання лічильника газу та протягом п`яти діб (до 05 числа включно) надавати їх Оператору ГРМ у спосіб, визначений договором розподілу природного газу (пункт 4 розділу IV Кодексу ГРМ). У пункті 2 розділу ІІІ Правил № 2496 указано, що постачання природного газу побутовому споживачу здійснюється на підставі договору, що укладається між ним та постачальником на умовах типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого регулятором, які є однаковими для всіх побутових споживачів України. За договором постачання природного газу постачальник зобов`язаний поставити побутовому споживачу природний газ у необхідних для нього об`ємах (обсягах), а побутовий споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором. Договір постачання природного газу побутовим споживачам укладається з урахуванням статей 633, 634, 641 та 642 ЦК України шляхом заявочного приєднання побутового споживача до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам, що розміщений на офіційному вебсайті регулятора та постачальника і не потребує двостороннього підписання письмової форми договору. Звертаючись до суду, ТОВ «Вінницягаз Збут», стверджував, що у відповідача ОСОБА_1 станом на 01.08.2021 р. скалася заборгованість за послуги з газопостачання в розмірі 9 683,58 грн; 3% річних в сумі 168,88 грн та інфляційні втрати на суму 583,52 за період з 01.01.2021 року по 01.08.2021 (розрахунки на а. с. 9-10, т.1). Заборгованість почала накопичуватись за період з 01.12.2020 року по 01.08.2021 року (з урахуванням оплат, які були проведені споживачем). Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, з яким також погодилася Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц, така позиція Верховного Суду залишається незмінною. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 646/834/17 зроблено правовий висновок про те, що для виникнення правовідносин на підставі публічної оферти не потрібно інших доказів ніж публікація публічного договору та відсутність заперечень з іншої сторони. Крім цього, фактом згоди споживача про приєднання до умов договору (акцептування заяви-приєднання) є споживання природного газу, поставленого позивачем та часткова сплата споживачем рахунків постачальника за поставлений природний газ. Аргументи відповідача ОСОБА_1 про те, що позивачем не надано доказів, що він є споживачем газу за адресою АДРЕСА_1 , адже він зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 , суд апеляційної інстанції відхиляє, виходячи з наступного: -позивачем надано суду докази відкриття особового рахунку на споживача № НОМЕР_1 , ЕІС-код НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_1 ; -відповідачем ОСОБА_1 здійснювалась часткова оплата за вказаним особовим рахунком, що підтверджується як Довідкою про фінансовий стан споживача (а. с. 9, т.1, а. с. 240, т.2), так і наявними в матеріалах справи на аркушах справи 37 та 38, том 4 копіями квитанцій про оплату газу, з яких вбачається, що оплата здійснена ОСОБА_1 , по особовому рахунку № НОМЕР_1 на рахунок ТОВ «Вінницягаз Збут», а в квитанції на а. с. 37 зазначено «за дог. № 8 від 01.07.2015»; -13 січня 2021 року ОСОБА_1 на ім`я директора ТОВ «Вінницягаз Збут» була надана заява з проханням укласти угоду про поетапне погашення заборгованості за спожитий природний газ (а.с.86, т.1); -13 січня 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Вінницягаз Збут» було укладено Угоду № 2 на поетапне погашення заборгованості, в якій зазначено особовий рахунок № НОМЕР_1 та показник лічильника 8 833, поетапне погашення заборгованості протягом 4 місяців: з лютого 2021 по травень 2021 року (а.с.87, т.1) (надалі Угода). Оцінюючи заяву від 13 січня 2021 року та Угоду від 13 січня 2021 року про поетапне погашення заборгованості, суд першої інстанції зазначив, що по-перше, ОСОБА_1 заперечує написання такої заяви та підписання Угоди, а по-друге, Угода містить виправлення, в ній хоч і зазначено особовий рахунок, проте немає повної адреси із зазначенням вулиці, а ОСОБА_1 заперечує, що він з 2020 року жив по АДРЕСА_1 : він хоча й залишався проживати у вказаному населеному пункті, проте проживав за іншою адресою: АДРЕСА_2 . Апеляційний суд виснує, що така оцінка судом першої інстанції зазначених доказів є невірною. Відповідно до приписів статті 204 ЦК України, яка закріплює презумпцію правомірності правочину, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Як вбачається зі змісту Угоди, вона містить дату укладення (13.01.2021), назву сторін (ТОВ «Вінницягаз Збут» в особі начальника Тульчинського територіального відділу реалізації з одного боку та ОСОБА_1 з іншого боку), особовий рахунок споживача послуги (№ НОМЕР_1 ), період, впродовж якого відбуватиметься поетапне погашення заборгованості (4 місяці), показник лічильника, на який зафіксовано заборгованість (8833), графік платежів із зазначенням періоду та суми (З лютого 2021 року по травень 2021 року), загальну суму заборгованості (5 201 грн), підписи постачальника та споживача. Отже, Угода містить усі істотні умови та є укладеною, а сторона, яка заперечує укладення правочину, має спростувати його дійсність, самого лише заперечення підписання правочину як то має місце в цій справі, недостатньо. Дійсно наявна в матеріалах копія Угоди, яка належним чином посвідчена, є не зовсім якісною та деякі букви друкованого тексту складно прочитати. Однак це не спростовує факт укладення такої Угоди. Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що в разі, якщо подано копію письмового доказу, то суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу (частина 6 статті 95 ЦПК України). Натомість, розглядаючи справу, суд першої інстанції без витребування оригіналу доказу у сторони позивача за первісним позовом, зазначив про низьку якість наданої копії та не взяв її до уваги. Наявність виправлень також не змінює суті укладеної Угоди, так як виправлення є несуттєвими (термін реструктуризації наведений поверх попередньої цифри та вказано «4», а в графіку погашення заборгованості в сумі, яка мала бути внесена в лютому 2021 року, з «1300,00» виправлено на «1301,00»), не змінюють суть Угоди та не спотворюють її змісту. Не звільняє відповідача від обов`язку сплатити за постачання газу і та обставина, що будинок АДРЕСА_1 не внесений до Єдиного державного реєстру об`єктів нерухомості, оскільки обов`язок по сплаті виникає з підстав споживання газу, а не з підстав наявності чи відсутності зареєстрованого права власності на будівлю. Довідка про фінансовий стан містить розрахунок заборгованості, здійснений на підставі інформації, отриманої від оператора ГРМ ПТ «Вінницягаз», будь-яких розбіжностей щодо обсягу спожитого газу між постачальником та оператором ГРМ немає (а. с. 9, т.1, а.с.240, т.2 та а. с. 241, т.2;), відповідач здійснював часткову оплату за спожитий газ. Реєстрація місця проживання ОСОБА_1 з 20.06.2019 р. по АДРЕСА_2 не звільняє його від обовязку сплати за постачання природнього газу, використаного ним за адресою АДРЕСА_1 , за якою саме на нього відкрито особовий рахунок як на споживача газу, за якою він здійснював оплату газу, укладав Угоду про поетапне погашення заборгованості, законодавство пов`язує обов`язок сплати за комунальні послуги з реєстрацією місця проживання, а лише з фактом їх отримання. Згідно статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Відтак апеляційний суд виснує, що наявність особового рахунку, фактичне споживання газу, часткова оплата, написання заяви та укладення Угоди на поетапне погашення заборгованості свідчить про те, що відповідач за первісним позовом ОСОБА_1 є, не зважаючи на відсутність письмового договору чи заяви-приєднання, споживачем природного газу, а між сторонами склалися фактичні договірні відносини щодо послуг з постачання природного газу. За таких обставин ОСОБА_1 зобов`язаний здійснювати оплату за послуги з постачання природного газу по відкритому на його ім`я особовому рахунку № НОМЕР_1 , не зважаючи на те, що особовий рахунок закріплений за будинком по АДРЕСА_1 , а відповідач має зареєстроване місце проживання по АДРЕСА_2 . Апеляційний суд зауважує, що заперечуючи проти позовних вимог первісного позову, ОСОБА_1 не спростував докази, надані позивачем за первісним позовом, які поза розумним сумнівом доводять під ставність заявлених позовних вимог ТОВ «Вінницягаз Збут». З огляду на викладене колегія суддів виснує, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду, а суд першої інстанції, розглядаючи справу, безпідставно вважав, що позовні вимоги ТОВ «Вінницягаз Збут» про стягнення заборгованості за спожитий газ є недоведеними. Щодо стягнення 3 % річних та інфляційних втрат. У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України). За відсутності оформлених договірних відносин, але в разі прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, на боржника покладається відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2023цс15). З огляду на те, що відповідач ОСОБА_1 прострочив виконання грошового зобов`язання, він на вимогу позивача за первісним позовом повинен сплатити інфляційні втрати та три проценти річних від простроченої суми. Розрахунок, наведений ТОВ «Вінницягаз збут», є вірним та відповідачем ОСОБА_1 не спростований. З огляду на вищевикладене позов ТОВ «Вінницягаз збут» підлягає до задоволення в повному обсязі. Отже, доводи апеляційної скарги позивача за первісним позовом ТОВ «Вінницягаз Збут» знайшли своє підтвердження, судове рішення судом першої інстанції ухвалено без повного та всебічного з`ясування обставин справи, з невірною оцінкою фактичних обставин справи, що відповідно до статті 376 ЦПК України є підставою для задоволення апеляційної скарги та для скасування рішення суду першої інстанції. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Відтак апеляційним судом дано оцінку основним доводам позивача та відповідача за первісним позовом.. Вирішуючи спір в частині первісного позову, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції невірно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, поверхнево та однобічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, не надав їм належної оцінки, у результаті чого ухвалив невірне та необґрунтоване рішення, яке не відповідає вимогам закону. Вирішуючи питання розподілу судових витрат апеляційний суд виходить з наступного: ТОВ «Вінницягаз Збут», звертаючись до суду із позовом, сплатив 2 270 грн судового збору (а.с.1-2, т.1), за подання апеляційної скарги сплатив 3 405 грн (а.с. 42, т.7), тобто всього поніс 5 675 гривень судових витрат, які, з урахуванням того, що заявлений ним позов підлягає до задоволення, слід стягнути з відповідача за первісним позовом ОСОБА_1 , що відповідає приписам частини 1 статті 141 ЦПК України. Керуючись статтями 367, 374, 376, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінницягаз Збут» задовольнити. Рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 13 грудня 2024 року скасувати в частині відмови в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінницягаз Збут» та в цій частині ухвалити нове судове рішення. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінницягаз Збут» задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінницягаз Збут» 9 683, 53 (дев`ять тисяч шістсот вісімдесят три гривні 58 к) гривень заборгованості за послуги з постачання природного газу за період з 01 грудня 2020 року по 01 серпня 2021 року, 583,53 (п`ятсот вісімдесят три гривні 53 к.) гривень інфляційних втрат та 168,88 (сто шістдесят вісім гривень 88 к.) гривень 3 % річних, а всього 10 435, 99 (десять тисяч чотириста тридцять п`ять гривень 99 к) гривень. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінницягаз Збут» 5 675 (п`ять тисяч шістсот сімдесят п`ять) гривень понесених ним судових витрат. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Позивач/відповідач за зустрічним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Вінницягаз Збут», місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, буд. 23, м. Вінниця, Вінницька обл., ЄДРПОУ - 39593306. Відповідач/позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 . Відповідач за зустрічним позовом Акціонерне Товариство «Оператор газорозподільної системи «Вінницягаз», місцезнаходження: провулок К. Широцького буд. 24, м. Вінниця, Вінницька обл., ЄДРПОУ - 03338649. Повне судове рішення складено 11 березня 2025 року. Головуюча Т. М. Шемета Судді: О. С. Панасюк О. В. Ковальчук