Постанова 4804 № 265/1882/20

22-ц/804/81/21 265/1882/20 Єдиний унікальний номер 265/1882/20 Номер провадження 22-ц/804/81/21 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 лютого 2021 року м. Маріуполь Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Мальцевої Є.Є., суддів Зайцевої С.А., Пономарьової О.М., секретар судового засідання Сікора М.М., учасники справи : позивач - Акціонерне товариство Комерційний Банк «Приватбанк», відповідач ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» на заочне рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 31 серпня 2020 року, ухвалене у складі судді Костромітіної О.О., у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, В С Т А Н О В И В: 12.03.2020 року Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» (далі АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом, у якому зазначало, що 30.03.2011 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. Позивач зазначив, що за умовами вказаного договору позичальник отримав кредит у розмірі 9200,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Своїм підписом у заяві відповідач підтвердив, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складає договір про надання банківських послуг. Відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, унаслідок чого станом на 10.02.2020 року утворилася заборгованість у розмірі 139213,35 гривень, з яких: 9062, 39 гривень заборгованість за кредитом та 130150,96 гривень заборгованість по процентам за користування кредитом з 30.03.2011 по 31.12.2017. Посилаючись на викладене, АТ КБ «ПриватБанк» просить суд стягнути з ОСОБА_1 вказану суму заборгованості за кредитним договором від 30.03.2011 року та судові витрати. Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 31 серпня 2020 року позов АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволений частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 30.03.2011 року у розмірі 9062 гривні 39 копійок, а також судовий збір у розмірі 136 гривень 83 копійки. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись із вказаним рішенням суду, представник позивача АТ КБ «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушенням судом норм матеріального та процесуального права, просив оскаржуване рішення скасувати в частині відмови в позові, задовольнити вимоги банку повністю. В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції зробив помилковий висновок про відсутність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за відсотками за користування кредитом, оскільки заборгованість доведена матеріалами справи. Так, позивачем належно доведено факт укладання кредитного договору, який включає умови, з якими погодився відповідач. Суд не обґрунтував належно відмову в стягненні відсотків, тому рішення суду в цій частині є незаконним. Відповідач до апеляційного суду не явився, про причини неявки суд не повідомив, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. Представник позивача надав заяву про розгляд справи без його участі. Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Рішення суду оскаржено позивачем частково тільки в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованих відсотків за користування кредитом, в частині задоволення вимог про стягнення заборгованості по тілу кредиту рішення суду ніким не оскаржується, колегію суддів не переглядається. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 03 березня 2011 року ПАТ комерційним банком «ПриватБанк» укладено кредитний договір з ОСОБА_1 , згідно з умовами якого останній отримав стартовий кредит у розмірі 9200 грн., шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, отримавши платіжну картку та персональний ідентифікаційний номер для авторизації. (а.с. 8). Формою договору між сторонами є анкета-заява (а.с.8), яку відповідач підписав, та погодився з тим, що ця заява разом з пам`яткою клієнта, запропонованими банком Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також тарифами, складає між позичальником і банком договір про надання банківських послуг. У заяві також зазначено, що умови та правила надання банківських послуг розміщені на офіційному сайті банку, і відповідач зобов`язалася виконувати вимоги умов та правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті банку. При підписанні даного договору відповідач погодив своїм особистим підписом довідку про Умови кредитування з використанням картки «Універсальна 55 днів пільгового періоду» по договору, де сторони погодили базову відсоткову ставку на місяць 2,5% (тобто 30 % річних) ( а.с. 8,9). За таких обставин колегія суддів вважає, що підписані відповідачем заява та довідка, в якій зокрема, сторони погодили проценти за користуванням кредитом у розмірі 30% річних, свідчать про його обізнаність щодо умов кредитування та узгодження з ним саме тих умов, про які вважав узгодженими банк, а відтак становлять у своїй сукупності кредитний договір, який має виконуватись. У свою чергу висновки суду, що у заяві позичальника від 03 березня 2011 року процентна ставка не зазначена, а отже, відсутня домовленість щодо даної істотної умови договору, є помилковими, оскільки спростовуються іншим письмовим документом, а саме довідкою про Умови кредитування з використанням картки «Універсальна 55 днів пільгового періоду» від 30.03.2011 року за договором SAMDN50000043190429, підписаною сторонами, та саме за даним кредитним договором відповідач був активним користувачем грошових коштів позивача, що підтверджується випискою по картковому рахунку, наданою позивачем апеляційному суду. Згідно з довідкою ПАТ КБ «ПриватБанк» відповідачу на підставі кредитного договору б/н від 03.03.2011 року були надані платіжні картки від 30.03.2011 року, від 18.12.2013 року, при цьому остання мала строк дії до кінця липня 2017 року, крім того, вона особисто була отримана відповідачем (фото) (а.с.93). У свою чергу дані докази відповідачем не спростовані, відповідач не приймав участі в розгляд справи, судом ухвалено заочне рішення. Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 10.02.2020 року складає 139213,35 гривень, яка складається з заборгованості за тілом кредиту у сумі 9062,39 гривень, заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 130150,96 гривень за період з 30.03.2011 року по 31.12.2017 року. Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в розмірі 9062,39 грн в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, у даному випадку непогашеного тіла кредиту. Суд першої інстанції вважав вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту обґрунтованими, задовольнив їх, і в цій частині рішення не оскаржується ніким. Разом з цим, згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Згідно з умовами договору, погодженими сторонами, базова відсоткова ставка за кредитом становить 2.5% щомісячно або 30 % річних (2.5х12 місяців), яка нараховується на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Суд таким обставинам належної оцінки не надав. Оскільки строк дії останньої картки відповідача продовжувався до 31 липня 2017 року, то судова колегія частково погоджується з доводами позивача щодо наявності правих підстав для нарахування та стягнення відсотків за користування кредитом, але в межах заявлених вимог і за погодженою сторонами відсотковою ставкою. Зі справи вбачається, що з 18.12.2013 року по 01.09.2014 року ОСОБА_1 банком було застосовано програму лояльності, і проценти нараховувалися за зменшеною кредитною ставкою 27,6% річних. Станом на 01.09.2014 року заборгованість по відсотками складає 1316.92 грн, що відповідає розрахунку банку (а.с.4). Пунктами 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що банк має право в односторонньому порядку без попереднього повідомлення клієнта встановлювати на платіжну картку кредитний ліміт у валюті картки з наступною зміною його розміру у відповідності до кредитної історії. Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до частини першої статті 1056-1 ЦК України (в редакції, чинній на час підписання анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг) процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Згідно із частиною третьою цієї статті фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. У частині четвертій указаної статті передбачено, що в разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов`язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов`язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов`язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника. У разі підвищення банком процентної ставки з`ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо. З огляду на вищенаведене боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку. Таку правову позицію виклав Верховний Суд України в постанові від 17 жовтня 2017 року у справі за № 6-1374цс17 (аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду України від 12 вересня 2012 року та 30 листопада 2016 року). Матеріали справи не містять даних щодо повідомлення відповідача про зміну процентної ставки відповідно до процедури, встановленої договором та законом. Оскільки позивачем не було надано достатніх доказів на підтвердження виконання банком свого обов`язку проінформувати позичальника про зміну відсоткової ставки, то при розрахунку заборгованості за кредитним договором слід використовувати первинно встановлену в договорі процентну ставку 2,5 % щомісяця, що складає 30,00% річних. Як встановлено з матеріалів справи, з 01.09.2014 року відсоткова ставка була збільшена банком, але колегія суддів вважає необхідним розраховувати суму заборгованості за відсотками, виходячи з обумовленої сторонами при укладенні договору ставки 30% річних. Тому за період з 01.09.2014 року по 31.07.2017 року сума заборгованості за процентами складає 8032,11 грн, з урахуванням суми заборгованості по кредиту 9062,39 грн. Отже, загальна сума заборгованості за відсотками за користування кредитом складає 9349,03 грн. (1316,92 грн + 8032,11 грн). Колегією суддів перевірений додатково наданий позивачем розрахунок із застосуванням первинної кредитної ставки, який відповідає фактичним обставинам справи, я з яким апеляційний суд погоджується. Таким чином, заборгованість за відсотками за користуваннями кредитом, із розрахунку первісно встановленої та погодженої сторонами відсоткової ставки у розмірі 30% річних, виходячи з реального залишку заборгованості за тілом кредиту, за період з 03.03.2011 року по 31 липня 2017 року становить 9349,03 грн, і підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача. На підставі викладеного, неможливо погодитися із висновком суду про недоведеність вимог банку щодо стягнення суми заборгованих процентів, і тому рішення суду в частині відмови в позовних вимогах про стягнення заборгованості підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову, що стосується стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом. Відповідно до положень ст.382 ЦПК України апеляційний суд в постанові вирішує питання нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення та розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. При подачі позову АТ КБ «ПриватБанк» сплатив судовий збір в розмірі 2102 грн (а.с.41), при подачі апеляційної скарги 3153 грн. (а.с.95), а всього 5255 грн. Апеляційний суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог банку на загальну суму у розмірі 18411,42 гривень (9062,39 + 9349,03), що становить 13,23% від заявленої позивачем суми у розмірі 139213,35 грн. Відповідно до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України, яка передбачає, що судовий збір покладається на сторони пропорційне розміру задоволених позовних вимог, з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк», належить до сплати понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 695,23 грн. ( 13,23% від 5255 грн.) Керуючись ст.374, 367, 376, 381,382 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Заочне рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 31 серпня 2020 року скасувати в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення відсотків за користування кредитом скасувати, ухвалити в даній частині нове рішення та змінити рішення в частині стягнення судових витрат. Позовні вимоги акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість по процентам за користування кредитом б/н від 30 березня 2011 року станом на 10 лютого 2020 року в розмірі 9349 (дев`ять тисяч триста сорок дев`ять) грн 03 коп, а також судовий збір у розмірі 695 (шістсот дев`яносто п`ять) грн 23 коп. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України. Повний текст постанови складений 19 лютого 2021 року. Судді Є.Є. Мальцева С.А. Зайцева О.М. Пономарьова