Постанова 4801 № 127/8789/20

Справа № 127/8789/20 Провадження № 22-ц/801/523/2021 Категорія: 46 Головуючий у суді 1-ї інстанції Федчишен С. А. Доповідач:Медвецький С. К. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 лютого 2021 рокуСправа № 127/8789/20м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Медвецького С. К. (суддя-доповідач), суддів: Копаничук С. Г., Оніщука В. В., за участю секретаря судового засідання - Очеретної М. Ю., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Місто», Комунальне підприємство «Вінницька транспортна компанія», розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі судових засідань № 2 цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Лабика Руслана Романовича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 24 грудня 2020 року, ухвалене у складі судді Федчишена С. А. в залі суду, повний текст судового рішення складено 28 грудня 2020 року, встановив: Короткий зміст вимог У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Місто» (далі - ПрАТ «СК «Місто»), Комунального підприємства «Вінницька транспортна компанія» (далі - КП «ВТК») про відшкодування шкоди завданої смертю потерпілого. Позовні вимог мотивовані тим, що 09 червня 2019 року близько 07 год 34 хв у місті Вінниці по вулиці Пирогова в напрямку площі Гагаріна відбулася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю тролейбуса марки "ЗИУ-9", бортовий номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3 . У результаті ДТП остання отримала травми та померла в приміщенні міської клінічної лікарні. За фактом ДТП Вінницьким відділом поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12019020010001216. Досудове розслідування не завершене. Цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією тролейбуса "ЗИУ-9", бортовий номер НОМЕР_1 , застрахована у ПрАТ «СК «Місто». 12 грудня 2019 року представник позивача повідомив ПрАТ «СК «Місто» про настання страхового випадку та звернувся з заявою про виплату страхового відшкодування. ПрАТ «СК «Місто» страхове відшкодування не здійснило та не повідомило про прийняте рішення. Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просив суд стягнути з ПрАТ «СК «Місто» на його користь 8 823, 71 грн страхового відшкодування пов`язаного з понесенням витрат на поховання померлої, 10 000, 00 грн моральної шкоди заподіяної внаслідок смерті ОСОБА_3 , а також просив стягнути з КП «ВТК» 500 000, 00 грн моральної шкоди заподіяної смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 24 грудня 2020 року в задоволенні позову відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що за умовами договору страхування у ПрАТ «СК «Місто» не виникло зобов`язання щодо здійснення страхового відшкодування. Вирішуючи вимоги до КП «ВТК», суд зазначив, що заявляючи вимогу про відшкодування шкоди до транспортної компанії, позивач не надав суду доказів вини відповідача, тому вимоги до КП «ВТК» є необґрунтованими, безпідставними та передчасними. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, представник позивач подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати й ухвалити нове рішення, яким задовольнити заявлені позовні вимоги у повному обсязі. Рух справи в суді апеляційної інстанції Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 25 січня 2021 року для розгляду вказаної справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Медвецький С. К., судді: Копаничук С. Г., Оніщук В. В. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 27 січня 2021 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою та надано відповідачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 04 лютого 2021 справу призначено до апеляційного розгляду на 18 лютого 2021 року о 09:00 год. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 08 лютого 2021 року розгляд справи призначено в судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою сервісу «EasyCon». Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що суд першої інстанції не встановивши обставини справи, безпідставно залишив його позов без задоволення. За загальним правилом обов`язок відшкодувати завдану шкоду джерелом підвищеної небезпеки покладається на володільця джерела. Володілець джерела підвищеної небезпеки може бути звільнений судом від відповідальності лише у двох випадках: якщо доведе, що шкоду було завдано внаслідок дії непереборної сили або умислу потерпілого. Судом не враховано, що КП «ВТК» не довела обставини, які дають підстави для звільнення від обов`язку відшкодування шкоди. Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу У відзиві на апеляційну скаргу КП «ВТК» зазначає, що суд першої інстанції вірно врахував, що ДТП сталась у результаті порушення Правил дорожнього руху ОСОБА_3 , тому підстави для відшкодування шкоди позивачу відсутні. КП «ВТК» просило залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. ПрАТ «СК «Місто» у відзиві на апеляційну скаргу зазначило, що позивач не надав страховій компанії передбачених договором страхування документів, що дають право на виплату страхового відшкодування. Саме з цих підстав позивачу було відмовлено у виплаті страхового відшкодування. Просило залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Фактичні обставини справи, встановлені судом Судом установлено, що 09 червня 2019 року близько 07 год 34 хв у місті Вінниці по вулиці Пирогова в напрямку площі Гагаріна відбулася ДТП за участю тролейбуса марки "ЗИУ-9", бортовий номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_2 , який здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3 . У результаті ДТП остання отримала травми та померла в приміщенні міської клінічної лікарні. За фактом ДТП Вінницьким відділом поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12019020010001216. Досудове розслідування не завершене. Цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією тролейбуса "ЗИУ-9", бортовий номер НОМЕР_1 , застрахована у ПрАТ "СК "Місто", відповідно до договору добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 318-000015 від 27 лютого 2019 року. Предметом договору страхування є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов`язані з відшкодуванням шкоди, заподіяної страхувальником життю, здоров`ю, працездатності, майну третіх осіб, під час експлуатації наземного транспортного засобу. Дія договору страхування розповсюджується на осіб, які перебувають в трудових відносинах зі страхувальником, знаходяться на посаді водія згідно зі штатним розписом страхувальника та керують забезпеченим транспортним засобом. Перелік забезпечених транспортних засобів указаний в додатку № 1 до договору страхування. До переліку забезпечених транспортних засобів належить, зокрема, тролейбус «ЗИУ-9», інв. НОМЕР_1. По кожному окремому транспортному засобу передбачено ліміт відповідальності страховика в розмірі 100 000 (сто тисяч) грн 00 коп. За договором страхування встановлена безумовна франшиза (частина збитків страхувальника, що не підлягає відшкодуванню страховиком) у розмірі 1 000 (одна тисяча) грн за одним та кожним страховим випадком. Договір страхування укладено з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу. 12 грудня 2019 року позивач звернувся до ПрАТ «СК «Місто» із заявою про виплату страхового відшкодування. Листом № 01/26122019 від 26 грудня 2019 року ПрАТ «СК «Місто» повідомило представника позивача про те, що заява про виплату страхового відшкодування буде розглянута після подання документів, які підтверджують вину страхувальника або осіб визначених договором. Позиція суду апеляційної інстанції Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню частково з огляду на таке. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає. Завдання потерпілому внаслідок ДТП шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов`язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується з відповідним обов`язком боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором страхування, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов`язанні ним є страховик. Відповідно до частин першої - третьої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. За змістом ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала, зокрема якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки п. 1 ч. 2 ст. 1167). Згідно з ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю. Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухово- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Згідно з частинами першою - третьою статті 1193 ЦК України шкода, завдана потерпілому внаслідок його умислу, не відшкодовується. Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом. Вина потерпілого не враховується у разі відшкодування додаткових витрат, передбачених частиною першою статті 1195 цього Кодексу, у разі відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника та у разі відшкодування витрат на поховання. Матеріали справи не місять доказів про наявність умислу в діях потерпілої ОСОБА_3 . Згідно зі статтею 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати. Допомога на поховання, одержана фізичною особою, яка зробила ці витрати, до суми відшкодування шкоди не зараховується. Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відповідно до пункту третього частини першої статті 988 ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Згідно зі статтею 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Статтею 991 ЦК України передбачено виключні підстави для відмови страховика від здійснення страхової виплати, зокрема, страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі: 1) навмисних дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку; 2) вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; 3) подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об`єкт страхування або про факт настання страхового випадку; 4) одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала; 5) несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; 6) наявності інших підстав, встановлених законом. Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон), - страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно - правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором. Відповідно до ст. 22 цього Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи. Аналізуючи надані наявні у матеріалах справи докази і вимоги закону, що регулюють дані правовідносини, колегія суддів виходить з наступного. Смерть ОСОБА_3 настала внаслідок ДТП, яка мала місце 09 червня 2019 року близько 07 год 34 хв у місті Вінниці по вулиці Пирогова за участі тролейбуса "ЗИУ-9", бортовий номер НОМЕР_1 . Шкоду заподіяно внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Підстави для відшкодування такої шкоди врегульовані ст. 1187 ЦК України, тобто шкода підлягає відшкодуванню незалежно від вини її заподіювача. Таким чином, посилання відповідачів як на підставу для звільнення від обов`язку відшкодувати заподіяну джерелом підвищеної небезпеки шкоду, - відсутність в діях водія порушень правил дорожнього руху та складу кримінального правопорушення, є такими, що суперечать закону. Суд першої інстанції указані обставини не врахував та помилково поклав в основу судового рішення факт недоведеності вини водія у вчиненні ДТП. Підстави для звільнення водія від відповідальності за заподіяну шкоду передбачені виключно ч. 5 ст. 1187 та ч. 1 ст. 1193 ЦК України. Такими підставами є: 1) завдання шкоди внаслідок непереборної сили; 2) внаслідок умислу потерпілого. Такі ж самі підстави передбачені законом і для звільнення страховика від обов`язку відшкодувати шкоду, завдану потерпілому в ДТП. Аналогічні підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування передбачені Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Виходячи з обсягу наявних у матеріалах справи доказів судом не встановлено умислу потерпілого чи наявності факту непереборної сили. Обставини на які посилаються відповідачі, зокрема про зазначення у витязі з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань, що ОСОБА_3 раптово вийшла на проїжджу частину, не доказують умислу потерпілої на позбавлення себе життя чи на завдання собі шкоди. Указані обставини не є підставою для звільнення від обов`язку відшкодувати завдану шкоду і не встановлюють та не доказують наявності непереборної сили. Наявна в діях потерпілого груба необережність, що сприяла виникненню або збільшенню шкоди, законом розглядається як підстава для зменшення розміру відшкодування, але не є підставою для звільнення від обов`язку відшкодувати заподіяну в даному випадку шкоду. Таким чином, є підстави для покладення на водія (третю особу) обов`язку відшкодувати шкоду, заподіяну смертю пішохода, на якого він здійснив наїзд керованим ним транспортним засобом, згідно зі ст. 1187 України. Оскільки цивільно-правова відповідальність водія була застрахована, то дане зобов`язання (про відшкодування шкоди) за умовами укладеного між страхувальником (третьою особою) і страховиком (відповідачем) договору має виконати страховик в межах ліміту, визначеного договором і законом. Отже, ПрАТ «СК «Місто» безпідставно відмовило позивачу у виплаті страхового відшкодування. Підстав для звільнення відповідача від даного обов`язку не встановлено. Вирішуючи питання про страхове відшкодування позивачу, колегія суддів виходить з наступного. Частиною 4 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку. Заявлені позивачем витрати на поховання у розмірі 8 823, 71 грн документально підтверджуються. Факт понесення таких витрат та їх розмір відповідачами не оспорюється. Крім цього, сума понесених позивачем витрат на поховання матері не перевищує максимального розміру таких виплат, що передбачений ч. 4 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Відповідно до п. 10.4.1 договору страхування № 318-000015 від 27 лютого 2019 року моральна шкода відшкодовується страховиком у розмірі не більше 10 000 грн. Отже, колегія суддів вважає, що з ПрАТ «СК «Місто» на користь позивача необхідно стягнути 8 823, 71 грн витрат на поховання та 10 000 грн моральної шкоди. Щодо позовних вимог про стягнення з КП «ВТУ» моральної шкоди у розмірі 500 000 грн колегія суддів виходить з наступного. Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, від 12 липня 2007 року). У силу положень ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Внаслідок загибелі матері позивач зазнав душевних та моральних страждань, негативних емоцій та переживань, оскільки матір була його втіхою та опорою в житті. Він не може змиритися з тим, що матері вже немає живою. Через це втратив нормальний сон, погіршилося його самопочуття та стан здоров`я. Вказані страждання, спричиненні позивачу смертю матері, призвели до позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Ураховуючи фактичні обставини справи, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, колегія суддів вважає, що моральна шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини, підлягає стягненню з володільця джерела підвищеної небезпеки КП «ВТК» на користь позивача в розмірі 40 000 грн. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Оскільки при вирішенні спору суд допустив порушення норм матеріального та процесуального права, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог. Щодо судових витрат Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судові витрати понесені позивачем у сумі 16 000 грн підтверджено платіжним документом. Розмір цієї суми обґрунтований актом виконаних робіт, проведеним розрахунком витраченого часу, невідповідностей чи суперечностей вимогам закону не виявлено. Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000 та від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009. Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Компенсація витрат на правову допомогу у цивільних справах здійснюється виходячи із часу, протягом якого така допомога надавалась у судовому засіданні, під час вчинення окремої процесуальної дії чи ознайомлення з матеріалами справи в суді, при складанні процесуальних документів, наданні інших необхідних для представництва та захисту прав замовника послуг. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами із наданням. Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Ціна позову у даній справі складає 518 823, 71 грн, з яких: вимоги до ПрАТ «СК «Місто» - 18 823, 71, КП «Вінницька транспортна компанія» - 500 000 грн. Співвідношення 96,37% та 3,63%. Ураховуючи, що позов задоволено частково на суму 68 823, 71 грн, то з відповідачів на користь позивачів підлягає стягненню 1 814, 06 грн судових витрат з яких із: ПрАТ «СК «Місто» - 580 грн, КП «ВТК» - 1 233, 26 грн, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, виходячи з співвідношення заявлених вимог до відповідачів 3,63% та 96,37%. Керуючись ст. ст. 256, 367, 368, 376, 382, 384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу адвоката Лабика Руслана Романовича в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 24 грудня 2020 року скасувати. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Місто», Комунального підприємства «Вінницька транспортна компанія» про відшкодування шкоди завданої смертю потерпілого задовольнити частково. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Місто» на користь ОСОБА_1 8 823, 71 грн страхового відшкодування пов`язаного з понесенням витрат на поховання загиблої та 10 000 грн моральної шкоди. Стягнути з Комунального підприємства «Вінницька транспортна компанія» на користь ОСОБА_1 40 000 грн моральної шкоди. У задоволенні решти позовних вимог відмовити. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Місто» на користь ОСОБА_1 580, 80 грн судових витрат на професійну правничу допомогу. Стягнути з Комунального підприємства «Вінницька транспортна компанія» на користь ОСОБА_1 1 233, 26 грн судових витрат на професійну правничу допомогу. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня її проголошення до Верховного Суду. Позивач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 . Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Місто», адреса: м. Вінниця, вул. Хлібна, 25, ЄДРПОУ 33295475. Відповідач: Комунальне підприємство «Вінницька транспортна компанія», адреса: м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 29, ЄДРПОУ 03327925. Головуючий С. К. Медвецький судді: С. Г. Копаничук В. В. Оніщук