Постанова Вінницький апеляційний суд № 128/3224/19

Справа № 128/3224/19 Провадження № 22-ц/801/434/2021 Категорія: 44 Головуючий у суді 1-ї інстанції Бондаренко О. І. Доповідач:Стадник І. М. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА Іменем України 19 лютого 2021 року м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого, судді-доповідача Стадника І.М., суддів Войтка Ю.Б., Сопруна В.В. розглянув в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 30 жовтня 2020 року, ухвалене суддею Бондаренко О.І., дата складення повного тексту не зазначена в справі №128/3224/19 за позовом Управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації (позивач) до ОСОБА_1 (відповідач) про стягнення надмірно перерахованої суми житлової субсидії внаслідок свідомого подання громадянином документів із недостовірними відомостями, - встановив: Управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації звернулось до районного суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення надмірно перерахованої суми житлової субсидії внаслідок свідомого подання громадянином документів із недостовірними відомостями, в обґрунтування якого посилалось на те, що у травні 2018 року Управлінням соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації, в результаті проведених перевірок на призначення житлових субсидій, був виявлений факт надміру виплачених державних коштів у вигляді житлової субсидії у 2019 році. Так, 10.10.2018 до Управління звернувся ОСОБА_1 із заявою про призначення йому житлової субсидії, до якої подав декларацію про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії. На підставі поданої заяви та декларації ОСОБА_1 було призначено субсидію для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг в порядку, встановленому Положенням про порядок призначення та надання населенню субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 № 848 (зі змінами). Відповідно до п. 6 Положення, житлова субсидія не призначається (у тому числі на наступний період), якщо будь-хто із складу домогосподарства або член сім`ї особи із складу домогосподарства має у своєму володінні транспортний засіб, що підлягає державній реєстрації і з дати випуску якого минуло менше п`яти років (крім мопеда). При цьому не враховуються транспортні засоби, одержані безоплатно чи придбані на пільгових умовах через структурні підрозділи з питань соціального захисту населення, у тому числі за рахунок грошової допомоги на придбання автомобіля. Наявність (відсутність) у власності або володінні зазначених осіб транспортних засобів зазначається у декларації про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії. В розділі IV декларації про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії ОСОБА_1 зазначив, що він є власником автомобіля марки «Mersedes-Benz», 1993 року випуску та ствердив своїм підписом те, що він усвідомлює, що у разі подання ним неповних або недостовірних відомостей про осіб, які входять до складу домогосподарства та членів сім`ї осіб із складу домогосподарства незалежно від реєстрації їхнього місця проживання (фактичного місця проживання), їхні доходи, майновий стан і витрати, йому може бути відмовлено у призначенні житлової субсидії або припинено її надання. У такому разі ОСОБА_1 зобов`язався повернути надміру перераховану (виплачену) суму житлової субсидії, що також підтверджується його підписом у декларації. Відповідно до п. 13 Положення громадянин несе відповідальність за подані відомості про доходи, майно, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на призначення житлової субсидії та на визначення її розміру. Під час здійснення верифікації та моніторингу достовірності інформації, поданої фізичними особами для нарахування та отримання субсидій було виявлено, що у ОСОБА_1 крім зазначеного ним автомобіля, наявний транспортний засіб, що підлягає державній реєстрації і з дати випуску якого минуло менше п`яти років, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру МВС України. На додатковий запит управління було виявлено, що ОСОБА_1 має у власності мотоцикл «Sparta» моделі «SD 149», 2017 року випуску, про наявність якого ним не зазначено у поданій декларації. Відповідно до Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, транспортний засіб це пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів. Мотоцикл це двоколісний механічний транспортний засіб з боковим причепом або без нього, що має двигун з робочим об`ємом 50 куб. см і більше. До мотоциклів прирівнюються моторолери, мотоколяски, триколісні та інші механічні транспортні засоби, дозволена максимальна маса яких не перевищує 400 кг. Оскільки ОСОБА_1 приховав відомості про право власності на транспортний засіб (мотоцикл), з дати випуску якого минуло менше п`яти років, він надмірно отримав 20 307 грн 51 коп житлової субсидії, яку позивач просив стягнути з відповідача. Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 30 жовтня 2020 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 кошти в сумі 20 307 грн 51 коп., як такі, що виплачені з Державного бюджету у вигляді субсидії для відшкодування витрат на оплату житловокомунальних послуг. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 2102 грн. Не погодившись із рішенням суду, відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просив скасувати рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що лише за наявності рішення комісії про припинення субсидії виникає право на відповідну компенсацію в добровільному чи судовому порядку, а оскільки таке рішення у матеріалах справи відсутнє, будьякі дії позивача суперечать вимогам п. 22 Положення про порядок призначення та надання населенню субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива. Вважає також подані позивачем докази неналежними, оскільки вони не відповідають вимогам ЦПК. У відзиві на апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Згідно з частиною 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду в справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Частиною 9 статті 19 ЦПК України встановлено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення. Прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2021 року встановлено в розмірі 2270 грн. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 176 ЦПК України ціна позову в даній справі визначається сумою, яка стягується, в даному випадку 20 307,51 грн, що є менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, спір у ній не належить до категорій, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження (частина 4 статті 274 ЦПК України), а тому справа з урахуванням її конкретних обставин може бути розглянута без повідомлення учасників справи. Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, позовних вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, апеляційний суд дійшов таких висновків. Згідно з статтею 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону судове рішення суду першої інстанції відповідає не повністю. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Судом встановлено, що 10 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Управління соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації із заявою про призначення субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг (а.с. 10). У цій заяві ОСОБА_1 власноруч зазначив, що він ознайомлений з порядком призначення соціальної допомоги та повідомлений про те, що у разі зміни обставин, які можуть вплинути на отримання житлової субсидії (зміни складу осіб, які зареєстровані (фактично проживають), джерел доходу, переліку отримуваних житлово-комунальних послуг, придбання майна, товарів або оплати послуг на суму, що перевищує 50 000 гривень), зобов`язується протягом місяця повідомити про це структурний підрозділ з питань соціального захисту населення. У декларації про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії, у розділі ІV щодо відомостей про транспортні засоби, ОСОБА_1 зазначив, що володіє автомобілем марки «Mersedes-Benz», 1993 року випуску. На підставі цієї заяви та декларації про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії, ОСОБА_1 призначено субсидію. Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру МВС України за ОСОБА_1 зареєстровано також інший транспортний засіб - мотоцикл «Sparta» моделі «SD 149», 2017 року випуску, відомості щодо якого не були внесені до декларації про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії (а.с. 17). Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що вказаний доказ є незрозумілим і не містить відомостей про те, яке відношення він має саме до апелянта, є безпідставним, оскільки даний витяг хоч і не містить прізвище особи щодо якої вчиняється перевірка, проте містить інші відомості, які надають можливість ідентифікувати цю особу, а саме реєстраційний номер облікової картки платника податків. Згідно з підпунктом 2 пункту 14 Положення житлова субсидія не призначається (у тому числі на наступний період), якщо будь-хто із складу домогосподарства або член сім`ї особи із складу домогосподарства має у власності транспортний засіб, що підлягає державній реєстрації і з дати випуску якого минуло менше п`яти років (крім мопеда і причепа). 17 жовтня 2019 року Управління звернулося до відповідача ОСОБА_1 з вимогою №4261 про повернення безпідставно виплачених коштів у сумі 20 307,51 грн (а.с. 19). Відповідачем надміру виплачені грошові кошти не повернуто. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що сплата коштів, які були надміру виплачені у вигляді субсидії, відбулась з вини відповідача, який вказав недостовірні відомості у декларації, а тому вказані кошти слід вважати такими, що набуті без достатньої правової підстави і підлягають поверненню на підставі статей 1166, 1212, 1213 ЦК України, Положення про порядок призначення житлових субсидій, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 848 від 21.10.1995 року. Правовідносини сторін регулюються приписами ЦК України, Положенням про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 №848 (далі - Положення), Порядком повернення коштів, надмірно виплачених за призначеними субсидіями, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України від 29 грудня 1997 року № 39/283/90/5 (далі - Порядок). Звертаючись до суду з указаним позовом, позивач з посиланням на Положення, просив стягнути з ОСОБА_1 надміру виплачену суму субсидії у розмірі 20 307,51 грн. Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Згідно зі статтею 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом. Отже, законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати. Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі № 6-91цс14 та у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 545/163/17 (провадження № 61-33727сво18). За правилами пункту 20 Положення надання раніше призначеної субсидії припиняється, якщо громадянин приховав або свідомо подав недостовірні дані про доходи та майновий стан, що вплинули на встановлення права на субсидію і визначення її розміру, внаслідок чого йому була надміру перерахована сума субсидії, - з місяця, в якому виявлено порушення. У разі коли громадянин добровільно не повернув надміру перераховану (виплачену) суму субсидії, питання про її стягнення органи, що призначають субсидії, вирішують у судовому порядку. Відповідно до п. 6 Положення, житлова субсидія не призначається (у тому числі на наступний період), якщо будь-хто із складу домогосподарства або член сім`ї особи із складу домогосподарства має у своєму володінні транспортний засіб, що підлягає державній реєстрації і з дати випуску якого минуло менше п`яти років (крім мопеда). При цьому не враховуються транспортні засоби, одержані безоплатно чи придбані на пільгових умовах через структурні підрозділи з питань соціального захисту населення, у тому числі за рахунок грошової допомоги на придбання автомобіля. Наявність (відсутність) у власності або володінні зазначених осіб транспортних засобів зазначається у декларації про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії. Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум. Наведене узгоджується із висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц (провадження № 14-445цс18), постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 607/4570/17-ц (провадження № 61-29030св18). Підсумовуючи викладене та встановивши, що ОСОБА_1 звернувшись до Управління соціального захисту населення Вінницької районної адміністрації за адресною субсидією для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, у порушення пункту 6 Положення, вказав недостовірні дані щодо належності йому на праві власності транспортного засобу - мотоцикл «Sparta» моделі «SD 149», 2017 року випуску, колегія апеляційного суду вважає, що позивачем спростована презумпція добросовісності набувача виплати. З огляду на викладене, суд першої інстанції, встановивши факт недостовірного внесення даних до декларації про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії, дійшов правильного висновку, що надмірно виплачена субсидія підлягає поверненню позивачеві. Разом з цим, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що надмірно виплачена субсидія є майновою шкодою у розумінні статті 1166 ЦК України. Відповідно до пункту 19 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 727/5743/15-ц (провадження № 14-78цс19) сума надмірно перерахованої (виплаченої) субсидії є майном, збереженим без достатньої правової підстави, а тому на правовідносини з повернення цієї суми поширюються приписи глави 83 ЦК України. Аналогічна правова позиція також висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 12 лютого 2020 року в справі № 345/1183/17 (провадження № 14-420цс19). Надмірно перерахована (виплачена) субсидія є майном, а тому застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин положень статті 1166 ЦК України є помилковим, так як зазначена стаття встановлює загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, тоді як у відповідача виникло зобов`язання у зв`язку з набуттям майна без достатньої правової підстави згідно з статтями 1212-1213 ЦК України. За таких обставин, колегія суддів вважає, що в цій частині судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального права, тому рішення суду підлягає зміні з виключенням з його мотивувальної частини посилання на статтю 1166 ЦК України. Крім того, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до положень статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому стягнув з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір (від сплати якого звільнив позивача) у розмірі 2102 грн. Проте поза увагою суду залишилася та обставина, що відповідач ОСОБА_1 відповідно до пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 02.04.2015 є особою з інвалідністю 2 групи, на що останній також звертав увагу у своєму зверненні до суду під час провадження у справі (а.с. 41). Згідно з пунктом 9 частини першої статті 5 закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів I та II груп. За таких обставин, оскільки ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 2 групи на нього не може бути покладено обов`язку з відшкодування витрат по сплаті судового збору, такі витрати компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а також неправильне застосування норм матеріального права відповідно до пунктів 3, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України є підставами для скасування чи зміни судового рішення суду першої інстанції. На підставі викладеного, керуючись статтями 367, 368, 375, 382, 384 ЦПК України, суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 30 жовтня 2020 року змінити, виключивши з його мотивувальної частини посилання на статтю 1166 ЦК України, а в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь держави судового збору в сумі 2102 гривні скасувати. Судові витрати по справі як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції компенсувати за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. У решті рішення суду залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, не підлягає. Головуючий І.М. Стадник Судді Ю.Б.Войтко В.В.Сопрун