Ухвала КАС ВС № 1.380.2019.005896

УХВАЛА 19 лютого 2021 року Київ справа №1.380.2019.005896 адміністративне провадження №К/9901/16121/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Мельник-Томенко Ж. М., суддів - Жука А. В., Мартинюк Н. М., розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.05.2020 (головуючий суддя - А. Р. Курилець, судді - М. П. Кушнерик, О. І. Мікула) у справі № 1.380.2019.005896 за позовом ОСОБА_1 до Рівненського окружного адміністративного суду, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Рівненській області, про зобов`язання вчинити дії, встановив: ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Рівненського окружного адміністративного суду, в якому просила зобов`язати Рівненський окружний адміністративний суд здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 , як судді Рівненського окружного адміністративного суду, суддівську винагороду, здійснену з розрахунку посадового окладу у розмірі: - 10 мінімальних заробітних плат, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, установленої Законом України про Державний бюджет на відповідний рік, за період з 01.01.2017 по 04.12.2018 з урахуванням виплачених сум; - 15 мінімальних заробітних плат, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, установленої Законом України про Державний бюджет на відповідний рік, починаючи з 04.12.2018 по 17.04.2019 з урахуванням виплачених сум. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем її права на отримання суддівської винагороди, оскільки така виплачувалась їй на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIІІ, який передбачає здійснення такого обрахунку, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року. На переконання позивача обрахунок суддівської винагороди має бути здійснено у відповідності до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI. Зазначає, що 04.12.2018 Конституційним Судом України прийнято рішення №11-р/2018, яким, серед іншого, визнано таким, що не відповідає Конституції України, положення частини третьої статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 №192-VIІІ та встановлено, що це положення підлягає застосуванню у його первинній редакції, а саме: «Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 січня 2011 року - 6 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2012 року - 8 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2013 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2014 року - 12 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2015 року - 15 мінімальних заробітних плат. Згідно вказаного рішення це положення підлягає застосуванню у його первинній редакції, а отже позивач вважає, що оскільки станом на день звернення до суду з позовом відноситься до категорії суддів кваліфікаційне оцінювання яких не завершено, то її посадовий оклад має визначатися в мінімальних заробітних платах. За наведених обставин вважає, що її суддівська винагорода підлягає перерахуванню. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17.01.2020 позов задоволено повністю. Зобов`язано Рівненський окружний адміністративний суд здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 , як судді Рівненського окружного адміністративного суду, суддівську винагороду, здійснену з розрахунку посадового окладу у розмірі 10 мінімальних заробітних плат, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, установленої Законом України про Державний бюджет на відповідний рік, за період з 01.01.2017 по 04.12.2018 з урахуванням виплачених сум. Зобов`язано Рівненський окружний адміністративний суд здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 , як судді Рівненського окружного адміністративного суду, суддівську винагороду, здійснену з розрахунку посадового окладу у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, установленої Законом України про Державний бюджет на відповідний рік, починаючи з 04.12.2018 по 17.04.2019 з урахуванням виплачених сум. Суд першої інстанції дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог, оскільки незалежно від строку повноважень судді, на який його обрано, на п`ять років або безстроково, стосовно яких завершена або не завершена процедура кваліфікаційного оцінювання, за цими суддями зберігається єдиний статус судді та відповідні гарантії суддівської діяльності, складовою яких є у тому числі суддівська винагорода. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.05.2020 рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. При прийнятті рішення суд апеляційної інстанції виходив з того, що нараховуючи і виплачуючи позивачу суддівську винагороду на основі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня відповідного календарного року відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України. Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального та матеріального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Зі змісту касаційної скарги позивача встановлено, що підставою для касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції позивач вказує пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвалою Верховного Суду від 09.07.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 . Інші учасники справи правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористалися. Ухвалою Верховного Суду від 18.02.2021 справу призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні. За змістом пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач вказує, що висновок щодо застосування норм права у справі, яка розглядається, був зроблений Верховним Судом у справі № 200/9195/19-а, в якій ухвалено судове рішення від 11.03.2020. разом з тим, вказане судове рішення оскаржено в апеляційному порядку до Великої Палати Верховного Суду. Позивач зазначає, що на час ухвалення апеляційним судом постанови, був відсутній висновок Верховного Суду у зразкові справі № 200/9195/19-а, оскільки рішення Верховного Суду як суду першої інстанції від 11.03.2020 не набрало законної сили. Вказує, що такий висновок відсутній і на момент подання касаційної скарги. Водночас вказані доводи скаржника спростовуються наступним. Так, Верховний Суд у постановах від 31.10.2019 у справі № 520/11431/18 та від 09.08.2019 у справі №826/9404/17 уже висловлював свою правову позицію, що рішенням Конституційного Суду України від 04.12.2018 №11-р/2018, на яке посилається позивач, не вирішувалось питання розрахункової величини, яку належить застосовувати при розрахунку посадового окладу суддів, а тому правові висновки, які містяться в цьому рішенні, не впливають на конституційність норм Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIІІ, який передбачає здійснення такого обрахунку, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року. В оскаржуваному судовому рішенні суд апеляційної інстанції застосував норму права з урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 25.07.2019 у справі № 823/1695/17, від 09.08.2019 у справі № 826/9404/17, від 31.10.2019 у справі № 520/11431/18 та від 17.03.2020 у справі №805/2458/17-а. Верховний Суд звертає увагу, що питання щодо розрахунку суддівської винагороди для суддів, що не пройшли кваліфікаційного оцінювання було предметом розгляду Верховним Судом у зразковій справі №200/9195/19-а (провадження №Пз/9901/17/19), за результатами розгляду якої ухвалено рішення від 11.03.2020, у якому суд дійшов висновку, що розмір суддівської винагороди має обчислюватися із застосуванням як розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб замість мінімальної заробітної плати, оскільки Закон № 1774-VIII, який передбачає такий порядок розрахунків, прийнятий у часі пізніше від Законів № 2453-VI та № 1402-VIII, і фактично такий перехід на іншу розрахункову величину не призвів до зменшення розміру суддівської винагороди у грошовому виразі. На момент постановлення постанови судом апеляційної інстанції вказане рішення не набрало законної сили. Водночас постановою Великої Палати Верховного Суду від 04.11.2020 вказане рішення було залишено без змін. За правилами пункту 4 частини першої статті 339 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові вже викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом. Відповідно до частини другої статті 339 Кодексу адміністративного судочинства України про закриття касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про закриття касаційного провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 339 Кодексу адміністративного судочинства України. Керуючись статтями 327, 341, 343, 339, 355 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд ухвалив: Закрити касаційне провадження № К/9901/16121/20 у справі № 1.380.2019.005896 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.05.2020 у справі за позовом ОСОБА_1 до Рівненського окружного адміністративного суду, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Рівненській області, про зобов`язання вчинити дії. Головуючий Ж. М. Мельник-Томенко Судді А. В. Жук Н. М. Мартинюк