Ухвала КАС ВС № 480/6437/20

УХВАЛА 18 лютого 2021 року м. Київ справа № 480/6437/20 адміністративне провадження № К/9901/3362/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд): судді-доповідача - Радишевської О.Р., суддів - Мацедонської В.Е., Уханенка С.А., перевіривши касаційну скаргу Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (місто Суми) на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2020 року і постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28 грудня 2020 року в справі №480/6437/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Суми), за участю третьої особи - Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" - про визнання протиправною і скасування постанови, зняття арешту, УСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" (далі - ТОВ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання") звернулося до суду з позовом до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Суми), за участю третьої особи - Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" (далі - АТ "Перший український міжнародний банк"), у якому просило: - визнати протиправною і скасувати постанову від 11 вересня 2020 року ВП №61888905, прийняту головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (мсто Суми) Ричкалем С.П., в частині накладення арешту на рахунок НОМЕР_1 , який призначений для виплати заробітної плати працівникам, а також для сплати податків, зборів та обов`язкових платежів, що підлягають сплаті при виплаті заробітної плати; - зняти арешт, накладений постановою ВП№ 61888905 від 11 вересня 2020 року про арешт коштів боржника, прийнятою головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіональне управління Міністерства юстиції (місто Суми) Ричкалем С.П., грошових коштів, призначених для виплати заробітної плати працівникам , а також для сплати податків, зборів та інших обов`язкових платежів, що підлягають сплаті при виплаті заробітної плати, що містяться на рахунку НОМЕР_2 , відкритому в Акціонерному товаристві "Перший Український міжнародний банк". Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2020 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 28 грудня 2020 року, позов задоволено частково: - знято арешт, накладений постановою ВП №61888905 від 11 вересня 2020 року про арешт коштів боржника, прийнятою головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Ричкалем С.П., з грошових коштів, призначених для виплати заробітної плати працівникам ТОВ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання», а також для сплати податків, зборів та інших обов`язкових платежів, що підлягають сплаті при виплаті заробітної плати, що містяться на рахунку НОМЕР_2 , відкритому в АТ «Перший Український міжнародний банк»; - у задоволенні решти позовних вимог відмовлено. 27 січня 2021 року до Верховного Суду надіслано касаційну скаргу Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (місто Суми) на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2020 року і постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28 грудня 2020 року в справі №480/6437/20. За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Перевіряючи касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII. Відповідно до частини третьої статті 333 КАС України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики. Статтями 280, 281, 287, 288 КАС України передбачено особливості провадження у справах за адміністративними позовами органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування про встановлення обмеження щодо реалізації права на свободу мирних зібрань; особливості провадження у справах за адміністративними позовами про усунення перешкод та заборону втручання у здійснення права на свободу мирних зібрань; особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця; особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу примусового повернення чи примусового видворення іноземців або осіб без громадянства за межі території України. З матеріалів касаційної скарги встановлено, що в цій справі спір виник у правовідносинах з приводу рішення органу державної виконавчої служби. За такого правового регулювання та обставин справи оскарження рішень судів попередніх інстанцій в касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд такої скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики. Такими чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у вказаній категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення, ухваленого за наслідком касаційного провадження, судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм. У касаційній скарзі скаржник посилається на те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та виняткове значення для нього. Суд відхиляє такі доводи, оскільки крім загальних посилань на фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та виняткового значення, мотиви, наведені у касаційній скарзі, зводяться до переоцінки доказів у справі та незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності правових підстав для зняття арешту, накладеного відповідачем постановою ВП №61888905 від 11 вересня 2020 року про арешт коштів боржника. За змістом пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Відповідно до частин першої, четвертої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Підставою для перегляду оскаржуваних судових рішень скаржником зазначено застосування судами норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року (справа №905/361/19), щодо дотримання боржником процедурних вимог для виникнення можливості зняття арешту з коштів боржників. Одночасно скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, щодо можливості накладення арешту на рахунки боржника, зокрема для виплати заробітної плати, на виконання рішень судів про стягнення заборгованості із заробітної плати та інших платежів, пов`язаних із трудовими відносинами. Проте які саме норми права неправильно застосовано судами попередніх інстанцій, щодо яких наявний висновок, викладений у постанові Верховного Суду, а також відсутній такий висновок, згідно із такими доводами скаржника, не зазначено. Доводи скаржника зводяться до наведення цитат із судових рішень та норм законодавства, переоцінки доказів у справі та неповного з`ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій, що виключає можливість їх перегляду з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Водночас аналіз ухвалених у цій справі судових рішень і доводів касаційної скарги не дає підстав для висновку, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовної практики в такій категорії адміністративних справ, а тому підстави для відкриття касаційного провадження відсутні. Керуючись статтями 248, 287, 333 КАС України, Суд УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (місто Суми) на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2020 року і постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28 грудня 2020 року в справі №480/6437/20. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена. Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська Судді: В.Е. Мацедонська С.А. Уханенко