Ухвала КАС ВС № 480/1072/22

УХВАЛА 06 жовтня 2022 року м. Київ справа №480/1072/22 адміністративне провадження № К/990/26510/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М., суддів Жука А.В., Мартинюк Н.М., перевіривши матеріали касаційної скарги Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 25 травня 2022 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2022 року у справі №480/1072/22 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, заступника начальника Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) - начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Рудь М.Л., директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми), третя особа - Департамент соціального захисту населення Сумської міської ради, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив: - визнати протиправною бездіяльність заступника начальника Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - начальник Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) щодо не внесення скарги ОСОБА_1 від 25 листопада 2021 року до системи АВСП; - визнати протиправною бездіяльність заступника начальника Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - начальник Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) щодо не розгляду скарги ОСОБА_1 від 25 листопада 2021 року; - зобов`язати заступника начальника Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) розглянути скаргу ОСОБА_1 від 25 листопада 2021 року та надати письмову відповідь по суті; - зобов`язати Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України здійснити контроль щодо розгляду скарги ОСОБА_1 від 25 листопада 2021 року та надання письмової відповіді. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 25 травня 2022 року позов задоволено частково: - визнано протиправною бездіяльність Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) щодо не розгляду скарги ОСОБА_1 від 25 листопада 2021 року по суті; - зобов`язано Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) розглянути по суті скаргу ОСОБА_1 від 25 листопада 2021 року та надати письмову відповідь. У задоволенні інших вимог відмовлено. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2022 року рішення суду першої інстанції залишено без змін. Не погоджуючись із такими судовими рішеннями відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою. У поданій касаційній скарзі скаржник переконує, що оскаржувані судові рішення винесені у зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Дослідивши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом. Відповідно до частини третьої статті 333 КАС України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики. У свою чергу, статтею 287 КАС України передбачено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця. З матеріалів касаційної скарги та тексту оскаржуваних судових рішень установлено, що правовідносини, які склалися між позивачем та відповідачем щодо ненадання відповіді на його скаргу виникли саме у межах виконавчого провадження, а тому регулюються законодавством про виконавче провадження. За такого правового врегулювання та обставин справи, оскарження рішення суду апеляційної інстанції в касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд такої скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики. Законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм. Суд звертає увагу на те, що обґрунтовуючи необхідність касаційного перегляду судових рішень, прийнятих за правилами статті 287 КАС України, заявник не зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також не посилається на значення саме цієї справи при формуванні єдиної правозастосовчої практики. З огляду на викладене, наведені скаржником обґрунтування необхідності скасування судових рішень, не є достатніми для відкриття касаційного провадження у цій справі та не дають підстав для висновку, що справа №480/1072/22 має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції. На підставі викладеного суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень. Проаналізувавши встановлені судами обставини справи, предмет спору та обраний заявником касаційної скарги спосіб захисту його прав, доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що Управлінням забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) не доведено, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду цієї касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики у цій категорії адміністративних справ. Ураховуючи викладене, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження на підставі частини третьої статті 333 КАС України, оскільки рішення касаційного суду за наслідками розгляду цієї скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики. На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 13, 257, 287, 328, 330, 333 КАС України, Суд УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 25 травня 2022 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2022 року у справі №480/1072/22. Копію даної ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. ........................... ........................... ........................... Ж.М. Мельник-Томенко А.В. Жук Н.М. Мартинюк Судді Верховного Суду