Ухвала КАС ВС № 200/2064/20-а

УХВАЛА 19 лютого 2021 року м. Київ справа №200/2064/20-а адміністративне провадження №К/9901/4233/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Бучик А.Ю., суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І., перевіривши касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 11.11.2020 у справі №200/2064/20-а за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці в Донецькій області про визнання протиправним та скасування постанови про накладення штрафу, УСТАНОВИВ: В лютому 2020 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держпраці в Донецькій області, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу №ДЦ1343/334/АВ/ПТ/ТФ-ФС від 30.01.2020, якою на нього накладено штраф у розмірі 375570,00 грн. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 25 червня 2020 року позов задоволено повністю. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 червня 2020 року скасовано та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову. 03.02.2021 позивач направив до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 11.11.2020 та направити справу на новий судовий розгляд. Відповідно до частин першої та другої статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Частина третя статті 329 КАС України визначає, що строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу. В касаційній скарзі міститься клопотання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження постанови суду апеляційної інстанції, у якому скаржник просить поновити пропущений строк. Перевіривши доводи поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, наведені в клопотанні про поновлення строку, колегія суддів вважає, що наведені скаржником обставини свідчать про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження, виходячи з такого. Суд встановив, що скаржник вже звертався з касаційною скаргою до Верховного Суду, проте 18.01.2021 касаційну скаргу йому було повернуто. Усунувши недоліки касаційної скарги, скаржник в найкоротші строки знову звернувся до суду з касаційною скаргою. Причини пропуску строку касаційного оскарження, на які покликається скаржник, можна визнати поважними для задоволення заявленого з цього приводу клопотання. Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Відповідно до частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Як на підставу касаційного оскарження скаржник покликається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні не застосував правових висновків Верховного Суду, сформульованих у постанові від 23.04.2020 у справі №440/45/19. З`ясовуючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, колегія суддів виходить з такого. Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , з якими не укладено трудові договори, а цивільно-правові договори, робота виконується особисто; виконується у визначені строки із додержанням визначеного режиму роботи та на робочому місці, яке визначено роботодавцем; робота має визначену тривалість і вимагає присутності працівника, підпорядкування визначеному розпорядку дня; працівник (виконавець) не організовує самостійно процес виконання роботи, отримує виплати за виконану роботу за відпрацьований час. Суд апеляційної інстанції, виходячи з аналізу змісту наведених цивільно-правових угод, а також встановлених перевіркою обставин, вважав, що покладені на працівників обов`язки (робота) не є юридично самостійними, оскільки здійснюються в межах діяльності ФОП ОСОБА_1 із систематичним виконанням певних функцій, отриманням винагороди, а також відповідним підпорядкуванням, що притаманно до професії продавця консультанта. Крім того, зазначені угоди, укладені позивачем з фізичними особами, не були спрямовані на кінцевий результат, який характеризує цивільно-правові (договірні) відносини, а були пов`язані із самим процесом праці, що є характерним для трудових функцій. Зазначене спростовує доводи суду першої інстанції про безпідставне визначення цивільних відносин між позивачем та вказаними вище особами як трудових. А відтак, дії позивача щодо надання трудовим договорам форми цивільно-правового договору перешкоджають реалізації правам фізичних осіб на працю, гарантованих Конституцією України та Кодексом законів про працю України, шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації, а також права на соціальний захист у випадку безробіття, при тимчасовій втраті працездатності у разі нещасного випадку на виробництві або внаслідок професійного захворювання, права на відпочинок, щорічно оплачувану відпустку, право на здорові і безпечні умови праці, на об`єднання в професійні спілки тощо. Верховний Суд вже розглядав справу з подібними правовідносинами та у постанові від 25.11.2019 у справі № 620/392/19 дійшов висновку, що зазначені вище угоди, укладені позивачем з фізичними особами не були спрямовані на кінцевий результат, що характеризує цивільно-правові (договірні) відносини, а були пов`язані із самим процесом праці, що є характерним для трудових функцій. Зазначене спростовує доводи скаржника про безпідставне визначення цивільних відносин між позивачем та вказаними вище особами як трудових. Дії позивача щодо надання трудовим договорам форми цивільно-правового договору перешкоджають реалізації правам фізичних осіб на працю, гарантованого Конституцією України та Кодексом законів про працю України, шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації, а також права на соціальний захист у випадку безробіття, при тимчасовій втраті працездатності у разі нещасного випадку на виробництві або внаслідок професійного захворювання, права на відпочинок, щорічно оплачувану відпустку, право на здорові і безпечні умови праці, на об`єднання в професійні спілки тощо. Висновки суду апеляційної інстанції по суті справи узгоджуються із зазначеним правовим висновком Верховного Суду і колегія суддів не знаходить підстав для відступу від нього. За приписами п. 6 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у частині першій статті 328 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах). Посилання скаржника як на підставу касаційного оскарження на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме застосування судом апеляційної інстанції норми права без урахування висновку, щодо застосування норми права у подібних правовідносинах у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справі №440/45/19, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки предмет спору та правовідносини у вказаній справі не є аналогічними тим, що розглядаються у даній справі. Враховуючи наведене, Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити. Керуючись п. 6 ч. 1 ст. 333 КАС України, Суд УХВАЛИВ: Поновити фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року у справі №200/2064/20-а. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року у справі №200/2064/20-а за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці в Донецькій області про визнання протиправним та скасування постанови про накладення штрафу. Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена. Суддя-доповідач А. Ю. Бучик Судді: Л. Л. Мороз А. І. Рибачук