Постанова 4855 № 640/24177/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/24177/20 Головуючий у І інстанції - Гарник К.Ю. Суддя-доповідач - Мельничук В.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 лютого 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого-судді: Мельничука В.П., суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якій просив: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку та виплати пенсії на підставі довідки Фінансово-економічного управління Служби безпеки України № 21/3/2-9/878-288 від 17 липня 2020 року з урахуванням всіх складових грошового забезпечення без обмеження максимального розміру пенсії, починаючи з 01 квітня 2019 року у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб"; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Фінансово-економічного управління Служби безпеки України № 21/3/2-9/878-288 від 17 липня 2020 року з урахуванням всіх складових грошового забезпечення, починаючи з 01 квітня 2019 року у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням виплаченого; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Фінансово-економічного управління Служби безпеки України № 21/3/2-9/878-288 від 17 липня 2020 року з урахуванням всіх складових грошового забезпечення без обмеження максимального розміру пенсії, починаючи з 01 квітня 2019 року у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням виплаченого. В обґрунтування позовних вимог Позивач посилався на те, що у квітні 2018 року, йому здійснено перерахунок пенсії з 01 січня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21 лютого 2018 року на підставі довідки про розмір грошового забезпечення. При цьому, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року, у справі № 826/3858/18, визнано протиправними та нечинними, у тому числі зміни до додатку № 2 Порядку №

45. Відтак, Фінансово-економічним управлінням Служби безпеки України підготовлено та надіслано до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві довідку про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії, станом на 05 березня 2019 року. Надалі Позивач звернувся до Відповідача з заявою про перерахунок пенсії відповідно до довідки про розмір грошового забезпечення № 21/3/2-9/878-288 від 17 липня 2020 року з урахуванням всіх складових грошового забезпечення без обмеження максимального розміру пенсії, починаючи з 01 квітня 2019 року, в задоволенні якої йому було відмовлено, що на його переконання є неправомірним, позаяк в нього наявне право на перерахунок пенсії відповідно до вказаної вище довідки про розмір грошового забезпечення без обмеження максимального розміру пенсії. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 грудня 2020 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку та виплати пенсії на підставі довідки Фінансово-економічного управління Служби безпеки України № 21/3/2-9/878-288 від 17 липня 2020 року з урахуванням всіх складових грошового забезпечення, починаючи з 01 квітня 2019 року у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у місті Києві провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки Фінансово-економічного управління Служби безпеки України № 21/3/2-9/878-288 від 17 липня 2020 року з урахуванням всіх складових грошового забезпечення, починаючи з 01 квітня 2019 року у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням вже виплачених сум. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з постановленим рішенням в частині, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог, зобов`язавши Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Фінансово-економічного управління Служби безпеки України № 21/3/2-9/878-288 від 17 липня 2020 року з урахуванням всіх складових грошового забезпечення без обмеження максимального розміру пенсії, починаючи з 01 квітня 2019 року, з урахуванням виплаченого. В апеляційній скарзі Відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в частині позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що Позивач повинен отримувати пенсію без обмеження максимального розміру, а доводи Відповідача та суду першої інстанції щодо передчасності вказаних вимог з огляду на непроведення перерахунку пенсії з 01 квітня 2019 року є протиправними, позаяк не грунтуються на вимогах закону. Відповідачем відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 не подавався. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п. 13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 № 7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення. Отже, оскільки Позивач у своїй апеляційній скарзі оскаржує судове рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що саме в цій частині перевіряється законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 30 листопада 2013 року звільнений з посади начальника Департаменту оперативного документування Служби безпеки України у запас та з 01 грудня 2013 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Пенсія Позивачу була обчислена, виходячи з 80% грошового забезпечення та складалась з наступних видів грошового забезпечення: посадовий оклад; оклад за військове звання; процентна надбавка за вислугу років 40%; додаткові види грошового забезпечення (робота з таємними виробами, носіями, документами 15%, надбавка за спеціальні завдання чи державну охорону 40%; надбавка за оперативно-розшукову діяльність 50%; надбавка за особливо важливі завдання 100%; премія 204%). 06 квітня 2018 року Фінансово-економічним управлінням Служби безпеки України складено довідку № 21/3/2-133м/4004 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , що враховується для перерахунку пенсії згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103, відповідно до якої при здійсненні перерахунку пенсії за посадою на день звільнення із служби Начальник Департаменту оперативного документування Служби безпеки України враховуються наступні складові грошового забезпечення: посадовий оклад 9870,00 грн, оклад за військовим званням (генерал-майор) 1550,00 грн, надбавка за вислугу років 50% 5710,00 грн, а всього 17 130 грн. На підставі вказаної довідки, як вбачається з перерахунку пенсії по пенсійній справі № 2602022061 - СБУ, Позивачу здійснено перерахунок пенсії з 01 січня 2018 року з врахуванням таких видів грошового забезпечення: посадовий оклад 9870,00 грн; оклад за військове звання 1550,00 грн; процентна надбавка за вислугу років 50% 5710,00 грн; Основний розмір пенсії 70% грошового забезпечення (вислуга років 37), вид підвищення пенсії згідно постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21 лютого 2018 року з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року щомісячно 50% від підвищення 76,97 грн; з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року щомісячно 75% від підвищення 115,46 грн; з 01 січня 2020 року щомісячно 100% від підвищення 153,94 грн, а всього 11 914,03 грн. В подальшому, Позивачу здійснено перерахунок пенсії у зв`язку з уточненням роботи пенсіонера та на підставі рішення суду від 12 грудня 2019 року, виходячи з 80% грошового забезпечення. 17 липня 2020 року Фінансово-економічним управлінням Служби безпеки України видано довідку про розмір грошового забезпечення № 21/3/2-9/878-288, відповідно до якої розмір грошового забезпечення встановленого за відповідною посадою на день звільнення зі служби начальник Департаменту оперативного документування Служби безпеки України, станом на 05 березня 2019 року, згідно зі постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" становить: посадовий оклад 9870,00 грн; оклад за військовим званням (генерал-майор) 1550,00 грн; надбавка за вислугу років 50% - 5710,00 грн; надбавка за особливості проходження служби 91% - 15 588,30 грн; надбавка за службу в умовах режимних обмежень 15% - 1480, 50 грн; преміювання 10% - 987, 00 грн, а разом 35 185, 80 грн. Крім того, у вказаній довідці про розмір грошового забезпечення міститься примітка, що вона видана на підставі рішення Верховного Суду від 17 грудня 2019 року у зразковій справі № 160/8324/19 щодо здійснення обчислення та перерахунку з 01 квітня 2019 року основного розміру пенсії. Надалі, Позивач 17 серпня 2020 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою, в якій просив провести перерахунок його пенсії відповідно до довідки про розмір грошового забезпечення, виданої Фінансово-економічним управлінням Служби безпеки України №21/3/2-9/878-288 від 17 липня 2020 року з урахуванням всіх складових грошового забезпечення без обмеження максимального розміру пенсії, починаючи з 01 квітня 2019 року. Листом від 18 вересня 2020 року № 21343-21888/с-02/8-2600/20 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило Позивача про відсутність правових підстав для здійснення перерахунку пенсії на підставі наданої довідки про розмір грошового забезпечення, мотивуючи свою відмову тим, що нормативно-правових актів щодо визначення умов, порядку та розмірів, які передбачають проведення перерахунку пенсій, призначених згідно з Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" після дати набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 826/3858/18, в тому числі з 05 березня 2019 року, не приймалось, а довідка про розмір грошового забезпечення оформлена та подана всупереч Порядку № 45 та не може бути підставою для перерахунку пенсії, у зв`язку з чим вказана довідка повернута на адресу Служби безпеки України без виконання. Вважаючи дії Відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення протиправними, Позивач звернувся до адміністративного суду з адміністративним позовом. Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог частково, виходив з того, що положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року № 1774 щодо обмеження максимальним розміром пенсії не може застосовуватися до осіб, яким пенсію призначено до 01 січня 2016 року, а матеріали справи не містять доказів того, що Позивачу відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії без обмеження максимального розміру, що свідчить про передчасність позовних вимог в цій частині та про відсутність правових підстав для зобов`язання Відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії без обмеження максимального розміру. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в оскаржуваній Позивачем частині позовних вимог, з огляду на наступне. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Так, Законом України від 06 грудня 2016 року № 1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», (який набрав чинності 01 січня 2017 року) у частині 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ слова і цифри «у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року». Рішенням Конституційного суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ зі змінами, а саме: - частина 7 статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10 740 гривень; - перше речення частини 1 статті 54, відповідно до яких тимчасово, у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, особам (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи, ветеранів військової служби та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України «Про державну службу», «;Про прокуратуру», «;Про судоустрій і статус суддів», призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються; - положення частини 7 статті 43, першого речення частини 1 статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Відповідно до положень статті 152 Конституції України, закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Таким чином, положення частини 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ зі змінами, щодо встановлення максимального розміру пенсії не більше десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, та щодо встановлення максимального розміру пенсії тимчасово, у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, не більше 10 740 гривень, - втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 20 грудня 2016 року. Законом України від 24 грудня 2015 року № 911 -VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності 01 січня 2016 року, частина 5 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ доповнено реченням такого змісту: «Тимчасово, у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10 740 гривень». Після чого, Законом України від 06 грудня 2016 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності 01 січня 2017 року, у частині 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ слова і цифри» у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року». Разом з тим, пунктом 2 розділу 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року №911-VІІІ передбачено, що дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 01 січня 2016 року. Тобто, вищевказані положення Закону щодо обмеження максимальним розміром пенсії не може застосовуватися до Позивача, оскільки пенсію їй було призначено з 01 грудня 2013 року, а не з 01 січня 2016 року. Також, Конституційним Судом України визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення законодавства, якими був обмежений максимальний розмір пенсії. Внесення в подальшому змін до Закону шляхом зазначення іншого часового періоду, протягом якого діють обмеження максимального розміру пенсії, за аналогією є неконституційними, оскільки вирішальне значення має не період дії обмеження, а сам факт обмеження прав особи на отримання пенсії у відповідному розмірі. Отже, буквальне розуміння змін внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року №1774-VIII з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року дозволяє дійти висновку про те, що у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відсутня частина 7 статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими. Це означає, що протягом 2017 року стаття 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» також не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів. Таким чином, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774 до частини 7 зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 06 листопада 2018 року у справі № 522/3093/17, від 16 жовтня 2018 року у справі № 522/16882/17. Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги вказує на імперативні приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, якими передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Позивачем в доводах апеляційної скарги жодним чином не обґрунтовано наявність підстав для відступу від вищевказаної правової позиції Верховного Суду, яка під час розгляду справи була правомірно врахована судом першої інстанції на виконання ч. 5 ст. 242 КАС України. В частині тверджень Позивача, викладених в апеляційній скарзі, які стосуються відсоткового значення розміру пенсії, колегія суддів зазначає, що зазначене питання не входить до предмету даного адміністративного позову, а відтак не підлягає дослідженню колегією суддів під час апеляційного розгляду даної справи. Крім того, як зазначалось вище, ОСОБА_1 здійснено перерахунок пенсії у зв`язку з уточненням роботи пенсіонера та на підставі рішення суду від 12 грудня 2019 року, виходячи з 80% грошового забезпечення, що, зокрема, підтверджується матеріалами справи та не спростовано Позивачем жодними доказами, які б відповідали вимогам ст.ст. 73 - 76 КАС України. Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову. Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Розглянувши доводи ОСОБА_1 , викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в оскаржувальній частині постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування в зазначеній частині не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в цій частині - без змін. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суд міста Києва від 07 грудня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий-суддя: В.П. Мельничук Судді: І.О. Лічевецький О.М. Оксененко