Постанова 4851 № 520/8532/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 листопада 2021 р. Справа № 520/8532/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Русанової В.Б., Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.07.2021 (головуючий суддя І інстанції: Біленський О.О.) по справі № 520/8532/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області сплачувати ОСОБА_1 , перераховану з 01 квітня 2019 року пенсію, без обмеження максимальним розміром. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.07.2021 у задоволенні позову відмовлено. Позивач, ОСОБА_1 , не погодившись із судовим рішенням щодо відмови у задоволенні позову, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування всіх обставин справи, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції застосовано норми законодавства, яке звужує права позивача на отримання нарахованої пенсїї. Зазначив, що спеціальним законом, на підставі якого здійснюється пенсійне забезпечення військовослужбовців є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» (Закон №2262-ХІІ). Частина 7 статті 43 Закону №2262-ХІІ, якою було встановлено обмеження пенсії максимальним розміром, визнана неконституційною, а тому відповідач не мав правових підстав для застосування при перерахунку його пенсії положень ст. 2 Закону України ««Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи». Крім того, обмеження пенсії максимальним розміром порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту військовослужбовців, що є порушенням його прав, гарантованих Конституцією України. Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалось. Відповідно до ч. 1 ст. 308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що ОСОБА_1 з 1998 р. перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Сумській області, отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб". Пенсія позивачу виплачується в розмірі 83% із врахуванням складових грошового забезпечення, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб». (а.с.19). Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07.12.2020 року по справі №520/13061/2020 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не здійснення ОСОБА_1 перерахунку пенсії на підставі довідки №11/1231 від 12.08.2020 року про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019, у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницькою складу та деяких інших осіб" за посадою, відповідно (аналогічною) останній штатній посаді, виданої адміністрацією Державної прикордонної служби України, виходячи з 83% грошового забезпечення. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зробити з 01.04.2019 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії на підставі довідки №11/1231 від 12.08.2020 року про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019, у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" за посадою, відповідно (аналогічною) останній штатній посаді, виданої адміністрацією Державної прикордонної служби України, виходячи з 83% грошового забезпечення. Зазначене рішення суду набрало законної сили 19.02.2021 року (а.с. 6-15). На виконання вказаного судового рішення пенсійним органом здійснено перерахунок пенсії позивача, та при виплаті пенсії її розмір було обмежено максимальним розміром. На звернення позивача до ГУ ПФУ в Харківській області щодо проведення виплати пенсії без обмеження максимальним розміром, останній листом від 16.04.2021 повідомив позивача, що оскільки рішенням суду зобов`язань щодо виплати пенсії без обмежень її максимальним розміром на Управління не покладено, підсумок пенсії після перерахунку на виконання рішення суду встановлено у розмірі десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. З 01.04.2019 на підставі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.12.2020 року по справі №520/13061/20 та постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача та встановлено її у розмірі 14 970 грн., проте фактично виплачено - 11 734,75 грн. (а.с.20). Вважаючи дії пенсійного органу стосовно обмеження максимального розміру пенсії протиправними, позивач звернувся з цим позовом до суду. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем правомірно здійснено виплату пенсії з обмеженням її максимальним розміром, оскільки положення частини 1 статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» неконституційними не визнавались, вони підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Крім того, при вирішення спору суд першої інстанції послався на правову позицію, зазначену у постанові Верховного Суду від 24.06.2020 року у справі №580/234/19. Колегія суддів не погоджується з висновками суду з огляду на наступне. Згідно п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення. Умови і порядок пенсійного забезпечення громадян України визначаються Законами України від 09 липня 2003 року №1058-VI «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-VI), та Законом України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (далі - Закон № 2262-ХІІ). Згідно із Законом України від 24.12.2015 № 848-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» ст. 43 Закону № 2262-XII доповнено частиною 7 про те що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Проте, зазначене положення в цілому визнано неконституційним відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016. Згідно із пунктом другим резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, зокрема, частина 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Отже, з 20.12.2016 нечинною є ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Відповідно до Закону України від 06.12.2016 №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, набрав чинності з 01.01.2017 року, у ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року». Таким чином, буквальне розуміння змін, внесених Законом України від 06.12.2016 №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016 дозволяє стверджувати, що у Законі № 2262-XII відсутня ч. 7 ст. 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими. Це означає, що протягом 2017 року стаття 43 Закону № 2262-XII не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів. Отже, внесені Законом України від 06.12.2016 №1774 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» до частини 7 зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження. Крім того, передбачені статтею 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» обмеження пенсій максимальним розміром введені в дію Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015р. №911-VIII. В той же час, пунктом 2 Прикінцевих положень Закону №911-VIII передбачено, що дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується лише до пенсій, які призначаються починаючи з 01.01.2016р., в той час коли пенсія позивачу призначена ще у 1998 році. Судом встановлено, що пенсія позивачу призначена у 1998 році, за вислугу років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», отже, висновок суду першої інстанції про застосування до спірних правовідносин положень ч.1 ст. 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» , яка встановлює обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, є помилковим. Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 23.06.2020р. у справі №686/24928/16-а та від 09.11.2020р. по справі №813/678/18. Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Також колегія суддів вважає помилковим врахування судом першої інстанції постанови Верховного Суду від 24.06.2020 року у справі №580/234/19, оскільки правовідносини у даній справі не є тотожними правовідносинам у справі, яка розглядається та стосуються застосування іншого нормативно-правового акту на підставі якого особі була призначена пенсія, а саме Закону України «Про пенсійне забезпечення». Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що дії відповідача щодо обмеження максимального розміру пенсії є не правомірними, оскільки таке обмеження є звуженням обсягу вже набутих позивачем прав та/або позбавленням його права на соціальний захист, а тому наявні підстави для задоволення позову. Натомість суд першої інстанції, неповно з`ясував обставини справи, неправильно застосував норми матеріального права, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову. За приписами п. 2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Враховуючи, вищенаведене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, в той час як доводи апеляційної скарги спростовують позицію суду, викладену в оскаржуваному судовому рішенні, підтверджують допущення судом першої інстанції порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову. Керуючись ст. ст. 308, 311, 317, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.07.2021 по справі № 520/8532/21 - скасувати. Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України щодо обмеження ОСОБА_1 пенсії максимальним розміром. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України сплатити ОСОБА_1 перераховану з 01.04.2019 року пенсію, без обмеження її максимальним розміром. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді Л.В. Любчич О.А. Спаскін