Постанова 4855 № 705/4529/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 705/4529/17 Суддя (судді) першої інстанції: Корман О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 лютого 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Оксененка О.М., при секретарі - Рейтаровській О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Уманської міської ради Черкаської області на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 20 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Уманської міської ради Черкаської області про визнання рішення протиправним та відшкодування шкоди, ВСТАНОВИВ ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила: - визнати протиправними дії управління праці та соціального захисту населення Уманської міської ради щодо безпідставного утримання з щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, яке проводиться відповідачем, починаючи з 01.02.2017 року; - поновити права і захистити законні інтереси, порушені протиправними діями управління праці та соціального захисту населення Уманської міської ради, шляхом зобов`язання управління праці та соціального захисту населення Уманської міської ради зупинити стягнення з моєї щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг по 20% кожного місяця для відшкодування переплати та повернути мені кошти у разі утримання з мене вказаних сум; - стягнути з управління праці та соціального захисту населення Уманської міської ради на користь позивача моральну шкоду в сумі 3 000 гривень (три тисячі грн.) 00 коп.; - стягнути з управління праці та соціального захисту населення Уманської міської ради на користь позивача витрати, понесені на оплату правової допомоги в сумі 5 000 грн.00 коп. (п`ять тисяч грн. 00 коп.). В обґрунтування позовних вимог позивач вказувала, що жодні повідомлення про проведення утримань з допомоги переміщеним особам на прожиття з розрахунком, зазначенням періоду та суми отримання остання не отримувала. Підставою для щомісячного утримання коштів із допомоги переміщеним особам на прожиття, що була призначена позивачу, є вимога Управління Північного офісу Держаудитслужби в Черкаській області, однак, позивач наголошувала, що така вимога не може бути підставою для проведення утримань, враховуючи відсутність заяви на добровільне утримання коштів з нарахованої їй допомоги, а також будь-якого судового рішення з даного приводу. Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 20 листопада 2020 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано розпорядження Управління праці та соціального захисту населення Уманської міської ради від 02 липня 2016 року про утримання з ОСОБА_1 переплати щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Уманської міської ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 3000 (три тисячі) гривень. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі Управління праці та соціального захисту населення Уманської міської ради Черкаської області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Уманської міської ради Черкаської області на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в сумі 3000 гривень скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині. Апелянт зазначає, що позивачем жодним чином не наведено належних мотивувань для стягнення моральної шкоди, утомі числі у заявленому розмірі, не надано жодних доказів заподіяння душевних страждань протиправною бездіяльністю відповідача, зокрема, доказів погіршення стану здоров`я або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, що настали внаслідок незаконних дій або бездіяльності відповідача. Крім того апелянт звертає увагу на суперечливість висновків суду першої інстанції, оскільки в оскаржуваному рішенні суд зазначив, що не визнає протиправними дії управління та одночасно вказує, що неправомірними рішеннями та діями відповідача позивачу завдано немайнових втрат, спричинених моральними стражданнями. Управління праці та соціального захисту населення Уманської міської ради Черкаської області також наводить доводи по суті спору, однак, враховуючи, що апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції лише в частині задоволення позовної вимоги про стягнення на користь позивача моральної шкоди, суд апеляційної інстанції, відповідно до положень частини 1 статті 308 КАС України, переглядає судове рішення тільки в цій частині. Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов наступного. Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до довідки від 05.11.2014 року №7105100208 про взяття на облік особи, переміщеної з окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, ОСОБА_1 перемістилася з тимчасового окупованої території (району проведення антитерористичної операції) в АДРЕСА_1 . 10.11.2014 року ОСОБА_1 звернулася до Управління праці та соціального захисту населення з заявою про призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. У заяві зазначила, що у будь-кого з членів сім`ї відсутні на депозитному рахунку кошти в розмірі, що перевищують 10-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. Заяви аналогічного змісту подавались позивачем 10.05.2015 року, 09.11.2015 року, 07.05.2016 року. Відповідно до листа Державної фінансової інспекції в Черкаській області за вих. № 23-04/26-5587 від 30.09.2016 року щодо усунення порушень законодавства, зазначено що Державною фінансовою інспекцією в Черкаській області на виконання п. 1.1.2.1 Плану контрольно-ревізійної роботи Державної фінансової інспекції в Черкаській області на II квартал 2016 року проведено ревізію використання коштів, виділених з державного бюджету за період 2014-2016 роки в Управлінні праці та соціального захисту населення Уманської міської ради. Під час ревізії встановлено, що для отримання щомісячної адресної допомоги окремі внутрішньо переміщені особи подали завідомо неправдиву інформацію (не подали інформації про зміну обставин, які впливають на призначення щомісячної адресної допомоги), щодо наявності у будь-кого з членів сім`ї на депозитному банківському рахунку коштів у сумі, що перевищує 10-ти кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, що є порушенням вимог п.п. 5,6,11 Порядку № 505 та призвело до зайвого призначення та виплати Управлінням праці щомісячної адресної допомоги за рахунок коштів державного бюджету на загальну суму 26852,99 грн., чим завдано матеріальної шкоди (збитків) державному бюджету на вказану суму (порушення не відшкодовано). ВПО, які подали недостовірні дані та суми допомоги, які їм у зв`язку з цим перераховано, у списку № 3, що додається до листа. Відповідно до розрахунку, доданого до листа, ОСОБА_1 зайво виплачена адресна допомога в сумі 13227, 25 грн. У письмовому поясненні від 02.07.2016 року, адресованому начальнику УПСЗН Кучер Г.М., позивач вказала, що дійсно має на депозитному банківському рахунку кошти в банку Укргаз. Кошти були покладені на рахунок у вересні 2014 року під час проведення АТО в м. Горлівка. У розпорядженні Управління праці та соціального захисту населення Уманської міської ради від 02 липня 2016 року зазначено, що ОСОБА_1 права на допомогу не мала відповідно пункту 6 порядку надання щомісячної адресної допомоги переміщеним особам з 10.11.2014 року. Переплату за періоди з 10.11.2014 р. по 09.05.2015 р., з 10.05.2015 р. по 09.11.2015 р., з 10.11.2015 р. по 06.05.2016 р., з 07.05.2016 р. по 30.06.2016 р. в сумі 19783, 25 грн. утримати в повному обсязі. Згідно повідомлення про припинення надання адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам від 20.10.2016 року Управління праці та соціального захисту населення Уманської міської ради повідомило ОСОБА_1 , що у відповідності з Порядком здійснення контролю за проведення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою КМУ від 08.06.2016 року № 365, вона зобов`язана повернути суму адресної допомоги і перерахувати на рахунок УПСЗН 15375,25 грн. до 01.10.2018 року. У разі неперерахування коштів у зазначені терміни, кошти будуть стягнуті у судовому порядку. Зазначене повідомлення було отримано позивачем, що зазначено нею у позові. 01.02.2017 року позивач повторно звернулась до відповідача із заявою про призначення їй грошової допомоги, яку їй призначено на період з 01.02.2017 року по 31.07.2017 року. 16.06.2017 року за вих. № 2558/01-2 на запит адвоката Іванова А.А. Управління праці та соціального населення Уманської міської ради повідомило, що ОСОБА_1 під час звернення за призначенням допомоги надала недостовірну інформацію, що виявлено під час перевірки, тому виникла переплата допомоги. На вимогу Управління Північного офісу Держаудитслужби в Черкаській області щомісячно проводиться утримання зайво нарахованих коштів, про що заявниця повідомлена. У відповідь на скаргу позивача на дії Управління праці та соціального захисту населення Уманської міської ради від 10.07.2017 року, листом Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації за вих. № 06-С 385/5 від 01.08.2017 року, позивача повідомлено, зокрема, що їй призначено грошову допомогу на період з 01.02.2017 року по 31.07.2017 року. Згідно листа Державної Фінансової інспекції у Черкаській області від 30.09.2016 року № 23-04/26-5587 щодо відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо перемішеним особам, які відповідно до законодавства не мають право на її отримання, управлінням з лютого 2017 року проводиться утримання в розмірі 20 відсотків нарахованої суми щомісячної грошової допомоги, про що позивача було повідомлено. Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернулася до суду з даним позовом. Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що приймаючи рішення від 02 липня 2016 року про утримання з позивача переплати та фактично утримуючи такі суми в подальшому під час виплат грошової допомоги, відповідач явно вийшов за межі своїх повноважень, оскільки Порядком надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого Постановою КМУ від 01.10.2014 року № 505 не було передбачено право відповідача проводити відрахування надмірно перерахованих сум грошової допомоги під час виплати такої грошової допомоги в подальшому. Вказаний порядок передбачав можливість стягнення надмірно перерахованих сум грошової допомоги у судовому порядку. Крім того, суд попередньої інстанції дійшов висновку, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача на її користь моральної шкоди в розмірі 3000 гривень підлягає до задоволення, так як неправомірними рішеннями та діями відповідача позивачу дійсно завдано немайнових втрат, спричинених моральними стражданнями, переживаннями, тривогою, психологічним дискомфортом, емоційною напругою. Суд зазначив, що кошти в розмірі 3000 гривень будуть цілком достатніми для відшкодування моральних переживань позивача і є з ними співмірними. Враховуючи, що апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції лише в частині задоволення позовної вимоги про стягнення на користь позивача моральної шкоди, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення лише у цій частині. Відповідно до положень статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Частиною 1 статті 23 ЦК України, положення якого застосовні до спірних відносин в аспекті вимог про стягнення моральної шкоди, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Відповідно до частини 2 статті 23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Згідно зі статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом. Пунктом третім постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року №4 встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Пунктами четвертим та п`ятим постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року №4 визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами підтверджується. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суди, зокрема, повинні з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (пункт 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року №4). У позовній заяві позивача вказала, що неправомірними діями відповідача їй було завдано немайнових втрат, спричинених моральними стражданнями, які позначили негативні зміни у її житті: негативні переживання та спогади, насторога, тривога, емоційні реакції при згадуванні; психологічного дискомфорту, занижений та нестійкий настрій, порушення сну, неприємні сновидіння, емоційна напруга, нервозність, дратівливість, почуття образи, обурення, приниження гідності. Крім того, позивач зазначала, що внаслідок неправомірного утримання відповідачем коштів з її щомісячної грошової допомоги, починаючи з лютого і по момент подання позову (27.10.2017) вона зазначала погіршення стану здоров`я, не мала можливості купити необхідні ліки, пройти необхідні обстеження, доводилося позичати гроші на виплату за комунальні послуги, аби прогодувати себе і свою сім`ю. В контексті зазначеного колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на приписи статті 6 КАС України, за якими суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Статтею 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Із зазначеного слідує, що першочерговим завданням судочинства є захист порушених прав та свобод людини, які визнаються найвищою цінністю. З цією метою сторонам забезпечується рівність та свобода у наданні суду доказів, що підтверджують заявлені ними вимоги. Поняття доказів наведено у статті 72 КАС України, відповідно до якого доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Відповідно до статей 73, 74 КАС України, надані сторонами докази мають відповідати вимогам належності та допустимості, тобто, містити інформацію щодо предмета доказування та бути одержаними в порядку, встановленому законом. Обов`язок доказування в адміністративному процесі встановлений статтею 77 КАС України, відповідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Докази суду надають учасники справи. Враховуючи вищезазначені правові норми, колегія суддів зазначає, що у справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди. Правова позиція з цього питання викладена у постанові Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі №818/1430/17. Зважаючи на те, що позивачем не надано жодних доказів, що прямо чи опосередковано підтверджують заподіяння їй сильних душевних страждань, шкоди здоров`ю, чи інших втрат немайнового характеру, з яких суд, при обрахуванні розміру компенсації, міг би встановити характер та обсяг моральних страждань і матеріальні витрати, понесені позивачем, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позову в цій частині. Відтак, в цій частині рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, адже сума моральної шкоди яку суд першої інстанції зобов`язав стягнути з відповідача жодним чином не є обґрунтованою та в матеріалах справи відсутні докази в обґрунтування розміру заявленої до відшкодування моральної шкоди. Вимоги апелянта про стягнення з позивача судових витрат задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до частини 3 статті 139 КАС України суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. У відповідності до вимог п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно зі ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись статтями 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Уманської міської ради Черкаської області задовольнити. Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 20 листопада 2020 року в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Уманської міської ради Черкаської області на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в сумі 3000 гривень скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині. В іншій частині рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 20 листопада 2020 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на постанову суду може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Постанова складена в повному обсязі 19 лютого 2021 р. Головуючий суддя І.О.Лічевецький суддя В.П.Мельничук суддя О.М.Оксененко