Постанова 4851 № 440/1403/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 лютого 2021 р. Справа № 440/1403/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Присяжнюк О.В., Суддів: Рєзнікової С.С. , Спаскіна О.А. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.04.2020 р. (ухвалене суддею Костенко Г.В.) по справі № 440/1403/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якому просила: визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про розмір поновленої пенсії та про незаконну відмову у виплаті пенсії на визначений позивачем банківський рахунок; зобов`язати відповідача провести перерахунок пенсії, починаючи з 25.02.2019 р. у розмірі відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", застосувавши, відомий розмір заробітної плати позивача, коефіцієнт її заробітної плати та стажу, показник середньої заробітної плати за 2016-2017 роки, з проведенням розрахунку, відповідно до вимог діючого законодавства та щоквартального підвищення розміру пенсії, починаючи з 25.02.2019 р., з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів на усі несвоєчасно нараховані суми, починаючи з 25.02.2019 р. до їх фактичної виплати, з дотриманням норм Закону про те, що пенсія позивача не може бути меншою за мінімум, встановлений Законом; визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не виплати пенсії позивачу з 25.02.2019 р. на визначений нею банківський рахунок протиправною; зобов`язати відповідача виплатити на визначений позивачем банківський рахунок усі недоотримані позивачем пенсійні виплати, з урахуванням усіх підвищень з 25.02.2019 р., до фактичного виконання відповідачем рішення по цій справі, та продовжити виплату пенсії позивачу на банківський рахунок довічно. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 21.04.2020 р. позов задоволено частково, а саме: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо обчислення розміру пенсії за віком ОСОБА_1 з 25.02.2019 р. у розмірі меншому за прожитковий мінімум, встановлений законом; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області провести розрахунок розміру пенсії за віком ОСОБА_1 з 25.02.2019 р., з урахуванням положень ст. 46 Конституції України, ст.ст. 27, 28, 40 та п. 4-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-ІV; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.04.2020 р. в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судовим розглядом встановлено, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 09.10.2019 р. у справі № 440/3296/19 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії задоволено частково, а саме: визнано протиправним та скасовано рішення Кременчуцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області від 04.03.2019 р. № 53 про відмову в поновленні пенсії позивачки; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області поновити нарахування та виплату раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 з 25.02.2019 р. Відповідачем рішенням № 916330145000 від 02.01.2020 р. позивачці з 25.02.2019 р. поновлено виплату пенсії за віком у розмірі 59,86 грн (а.с.74). Не погодившись з нарахованим розміром пенсійної виплати, позивачка звернулася до суду з цим позовом. Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з необхідності виходу за межі позовних вимог шляхом визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо обчислення розміру пенсії за віком ОСОБА_1 з 25.02.2019 р. у розмірі, меншому за прожитковий мінімум, встановлений законом, та зобов`язання відповідача провести розрахунок розміру пенсії за віком ОСОБА_1 з 25.02.2019 р., з урахуванням положень ст. 46 Конституції України та ст.ст. 27, 28, 40 Закону № 1058-ІV та п. 4-1 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV. Відмовляючи в частині задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової чи тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створення мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Стаття 5 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-ІV (в подальшому - Закон № 1058-ІV) визначає, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Відповідно до ст. 24 Закону № 1058-ІV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 27 Закону № 1058-ІV розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп * Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону. За бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону. При цьому частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, та не може бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності цим Законом. Розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому ч.ч. 1 та 2 ст. 42 цього Закону. Частиною 2 статті 40 Закону № 1058-ІV передбачено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3+ ... + Кзn); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи. Статтею 28 Закону № 1058-ІV визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум. За кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, передбаченого абзацом першим цієї частини. Наявний в особи понаднормовий страховий стаж не може бути обмежений. З 1 січня 2018 року для осіб, які досягли віку 65 років, мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі 40 відсотків мінімальної заробітної плати, визначеної законом про Державний бюджет України на відповідний рік, але не менше прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. За наявності страхового стажу меншої тривалості, ніж передбачено абзацом першим частини першої цієї статті, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі, пропорційному до наявного страхового стажу, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. При цьому, відповідно до п. 4-1 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV для осіб, яким пенсія призначена до набрання чинності Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", крім тих, яким після набрання чинності зазначеним Законом здійснювався перерахунок пенсії з урахуванням заробітної плати за періоди страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії: мінімальний розмір пенсії за віком, передбачений абзацом першим частини першої статті 28 цього Закону, встановлюється за наявності у чоловіків 25 років, а у жінок 20 років страхового стажу; збільшення пенсії, передбачене абзацом другим частини першої статті 28 цього Закону, встановлюється за кожний повний рік страхового стажу понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам. Суд апеляційної інстанції зазначає, що право ОСОБА_1 на отримання пенсії за віком встановлене в судовому порядку під час судового розгляду справи № 440/3296/19, отже підтвердження в ході розгляду даної справи вже не потребує. Предмет спору у даній справі стосується виключно перевірки правильності розрахунку пенсії за віком ОСОБА_1 , проведеного управлінням на виконання судового рішення у справі № 440/3296/19 при поновленні останній виплати такої пенсії, та, як наслідок, правильності визначення розміру такої пенсії у розмірі 59,86 грн. Згідно зі ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2019 року - 1497 гривень, з 1 липня - 1564 гривні, з 1 грудня - 1638 гривень. Під час розгляду справи встановлено, що при розрахунку пенсії за віком ОСОБА_1 пенсійний орган не врахував вказаних вище норм Закону № 1058-ІV та Конституції України, встановивши розмір пенсії останньої лише 59,86 грн при загальному стажі її роботи - 41 рік 6 місяців 16 днів (а.с.74). Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Стосовно позовних вимог щодо обов`язку здійснити компенсацію втрати частини доходів, суд апеляційної інстанції зазначає, що вона настає лише у випадку порушення встановлених строків їх виплати. Аналогічна правові висновки містяться у постанові Верховного Суду від 11.07.2018 р. по справі №487/6923/16-а. Згідно зі статтею 4 Закону №2050 виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Однак, у спірних правовідносинах відповідачем на даний час розрахунок розміру пенсії за віком ОСОБА_1 , починаючи з 25.02.2019 з урахуванням положень ст. 46 Конституції України, ст.ст. 27, 28, 40 Закону № 1058-ІV та п. 4-1 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV ще не проведено, а також відповідач не відмовляв позивачці у виплаті компенсації втрати частини доходу. Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги стосовно нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів, є необґрунтованими та передчасними, а тому задоволенню не підлягають. Щодо вимог позивачки в частині зобов`язання управління провести розрахунок розміру пенсії за віком ОСОБА_1 починаючи з 25.02.2019 р. з проведенням її індексації, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Частиною 2 статті 42 Закону № 1058-ІV передбачено, що для забезпечення індексації пенсії щороку проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення. У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення. Розмір, дата та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини. Пунктом 4-5 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV встановлено, що збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який застосовується для обчислення пенсій, передбачене частиною другою статті 42 цього Закону, проводиться починаючи з 2021 року. У 2019 - 2020 роках показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який застосовується для перерахунку пенсій, збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за рік, що передує року, в якому проводиться збільшення, порівняно з роком, що передує року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення. Безпосередньо Законом №1058-ІV не передбачено з якої дати мають перераховуватися пенсії. Визначено лише, що дата та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України, з урахуванням мінімального розміру збільшення, тобто не менше 50% темпів зростання споживчих цін та 50% зростання середньої заробітної плати. Постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 р. № 124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році" затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та передбачено проведення індексації пенсій з 1 березня 2019 року з урахуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати в розмірі 1,17. Зазначений коефіцієнт (1,17) визначений виходячи з індексу споживчих цін на товари і послуги у 2018 році - 9,8% та зростання середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески, у 2018 році - 24,5%. Разом з тим, станом на дату поновлення пенсії рішенням Кабінету Міністрів України не визначалися розмір, дата та порядок збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Таким чином, пенсія позивачки при розрахунку станом на 25.02.2019 р. індексації на підставі ч. 2 ст. 42 Закону № 1058-ІV не підлягала, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 в частині проведення розрахунку пенсії, з урахуванням індексації, підлягають залишенню без задоволення. Станом на час розгляду справи розрахунок розміру пенсії за віком ОСОБА_1 , починаючи з 25.02.2019 р. з урахуванням положень ст. 46 Конституції України, ст.ст. 27, 28, 40 Закону № 1058-ІV та пункту 4-1 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV ще не проведено та жодних пенсійних виплат, виходячи з такого розрахунку, не здійснено, а відтак у суду відсутні підстави вважати, що відповідачем передбачене законодавством проведення індексації пенсій з 01.03.2019 р. не буде проведено та не будуть здійснені відповідні виплати. Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідачем не вирішувалося питання щодо проведення перерахунку пенсії позивача з урахуванням запитуваних позивачем показників, а тому передчасними є вимоги про виплату пенсії з проведенням індексації пенсії. Вимога позивача про щоквартальне підвищення розміру пенсії нормативно не обґрунтована, отже задоволенню також не підлягає. З врахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову. Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.04.2020 р. - без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апелянта спростовані приведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням. Відповідно до п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Однак, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Керуючись ст. ст. 243, 308, 311, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.04.2020 р. по справі № 440/1403/20 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя О.В. Присяжнюк Судді С.С. Рєзнікова О.А. Спаскін