Ухвала КЦС ВС № 760/6939/20

Ухвала 17 лютого 2021 року м. Київ справа № 760/6939/20 провадження № 61-2420ск21 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 06 листопада 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в м. Києві, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, ВСТАНОВИВ: У березні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави України в особі Головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в м. Києві, Державної казначейської служби України, в якому просив стягнути 87 150,00 грн з державного бюджету на свою користь за завдану моральну шкоду Головним управлінням Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в м. Києві. Позовна заява мотивована тим, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2020 року було визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в м. Києві щодо розгляду скарги ОСОБА_1 стосовно порушення прав споживача комунальним підприємством «Київтеплоенерго». Вина ГУ Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в м. Києві встановлена рішенням суду. Протиправна бездіяльність ГУ Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в м. Києві завдала позивачу моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав, у зв`язку з протиправною поведінкою відносно нього. Його звичайний ритм життя змінився. Позивач змушений протягом тривалого часу відвідувати відповідача, перебувати у судових процесах, захищаючи свої права. Все вище перелічене завдає позивачу моральних страждань. Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 06 листопада 2020 року позов залишено без задоволення. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. Постановою Київського апеляційного суду від 29 січня 2021 року апеляційні скарги ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 06 листопада 2020 року змінено. Виключено з мотивувальної частини рішення посилання на Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та статтю 1176 ЦК України. В іншій частині рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 06 листопада 2020 року залишено без змін. 16 лютого 2021 року на електронну адресу Верховного Суду надійшла, скріплена електронним цифровим підписом, касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 06 листопада 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 січня 2021 року. Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження). Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке. Згідно зі статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, як суду права, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же статті ЦПК України. Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами визнаються справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України). У відповідності до пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку. Ціна позову у цій справі становить 87 150,00 грн, тобто суму, яка станом на 01 січня 2021 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270, 00 грн х 100 = 227 000, 00 грн). Отже, справа, на судові рішення у якій подана касаційна скарга, є малозначною в силу закону. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що судові рішення у даній справі оскаржуються згідно підпунктів а, в пункту другого частини третьої статті 389 ЦПК України, а саме: 1) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки Верховний Суд має забезпечити сталість та єдність судової практики в судах різних рівнів, тим більше - в малозначних справах, та зобов`язати суди апеляційної інстанції дотримуватися висновків Верховного Суду; 2) справа має виняткове значення для позивача, оскільки він є пенсіонером, не працює, а компенсація завданої йому моральної шкоди знадобиться для оплати комунальних послуг, придбання ліків та їжі; 3) справа має суспільний інтерес, оскільки на розгляді в судах перебуває багато справ щодо відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади. Посилання у касаційній скарзі на порушення судами норм матеріального та процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскарженими судовими рішеннями. І, відповідно, не свідчить, що скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а справа має виняткове значення для позивача та становить значний суспільний інтерес. Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять. Отже, випадків, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, у цій справі не встановлено Верховним Судом. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити. Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 06 листопада 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в м. Києві, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді:М. Є. Червинська С. Ю. Бурлаков В. М. Коротун