Постанова 4875 № 905/1450/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "09" лютого 2021 р. Справа № 905/1450/20 Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Бородіна Л.І., суддя Лакіза В.В., за участю секретаря судового засідання Бєлкіної О.М., представників сторін: позивача - Хлабистін Д.М. на підставі довіреності №961 від 13.10.2020, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №4818 від 12.06.2020, відповідача - Лук`янчиков І.В. на підставі довіреності №1702/1.10 від 30.12.2020, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №2643 від 26.09.2007, розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду, у режимі відеоконференції з Центральним апеляційним господарським судом, та за допомогою програми Easycon, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Новотроїцьке рудоуправління (вх.№184Д/2) на рішення Господарського суду Донецької області від 30.11.2020, ухвалене у приміщенні Господарського суду Донецької області суддею Ніколаєвою Л.В., час проголошення рішення - не зазначено, дата складання повного тексту рішення - 10.12.2020, у справі №905/1450/20 за позовом Акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Придніпровська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця, м. Дніпро, до відповідача Приватного акціонерного товариства Новотроїцьке рудоуправління, смт. Новотроїцьке, Донецька обл., про стягнення 1 194 330 грн ВСТАНОВИЛА: Акціонерне товариство Українська залізниця в особі регіональної філії Придніпровська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства Новотроїцьке рудоуправління штрафу у розмірі 1 194 330грн. Рішенням Господарського суду Донецької області від 30.11.2020 у справі №905/1450/20 позов задоволено повністю; стягнуто з Приватного акціонерного товариства Новотроїцьке рудоуправління на користь Акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Придніпровська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця штраф у розмірі 1 194 330, 00грн; витрати по сплаті судового збору у розмірі 17 914, 95грн. Рішення місцевого суду мотивовано тим, що під час перевезення вантажу на станції його призначення відповідальними особами позивача було складено акт загальної форми №1618 від 21.03.2020 про неправильне зазначення у накладній адреси вантажоодержувача, що є підставою для задоволення позовних вимог і стягнення штрафу. Клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу до 100, 00грн судом відхилено з огляду на те, що заявлена до стягнення штрафна санкція не є договірною, а випливає із положень Статуту залізниць України, який є спеціальним нормативним актом, що визначає права, обов`язки і відповідальність залізниці, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, покладає на порушника відповідальність, яка в цьому випадку чітко визначена статтями 118, 122 Статуту залізниць України. Такий штраф стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків, можливості його зменшення Статутом не передбачено. Поряд з цим, суд не прийняв як достатні підстави для зменшення розміру штрафу в порядку статті 551 Цивільного кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України доводи відповідача про самостійне виявлення ним неправильного зазначення адреси одержувача вантажу та повідомлення про це позивача, посилання на знаходження позивача у значно кращому майновому стані, ніж відповідач, здійснення відповідачем господарської діяльності у зоні проведення АТО. Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Приватне акціонерне товариство Новотроїцьке рудоуправління звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 30.11.2020 у справі №905/1450/20 повністю і ухвалити нове рішення, яким позов Акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Придніпровська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця про стягнення 1 194 330, 00грн задовольнити частково; стягнути з Приватного акціонерного товариства Новотроїцьке рудоуправління на користь Акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Придніпровська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця штраф у розмірі 100, 00грн; судові витрати розподілити пропорційно розміру задоволених позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що зобов`язання відповідача щодо оформлення залізничної накладної виконані своєчасно та в повному обсязі; позивач не оспорює, що інші порушення, крім неправильного зазначення адреси вантажоодержувача, відсутні, та саме відповідач виявив порушення та повідомив про це позивача. Також апелянт зазначає, що він вперше порушив вимогу щодо правильного зазначення адреси вантажоодержувача у залізничній накладній, таким чином, на думку апелянта, ним обґрунтовано можливість зменшення розміру штрафу, передбаченого пунктами 118, 122 Статуту залізниць України, а позивачем не наведено аргументів проти задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу до 100грн. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.01.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства Новотроїцьке рудоуправління на рішення Господарського суду Донецької області від 30.11.2020 у справі №905/1450/20; встановлено позивачу строк до 02.02.2021 для подання до суду відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання відзиву апелянту; встановлено учасникам справи строк до 02.02.2021 для подання до суду заяв і клопотань; призначено справу до розгляду на 09.02.2021 об 11:45год. 21.01.2021 від представника Приватного акціонерного товариства "Новотроїцьке рудоуправління" - адвоката Лук"янчикова І.В. надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх. №774). Заявник просить суд надати йому можливість взяти участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Зазначає, що представник відповідача зареєстрований в системі відеоконференцзв`язку з використанням електронного підпису. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.01.2021 заяву представника Приватного акціонерного товариства "Новотроїцьке рудоуправління" - адвоката Лук"янчикова І.В. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено; постановлено судове засідання, призначене на 09.02.2021 об 11:45год., провести в режимі відеоконференції за допомогою програми Easycon. 22.01.2021 від представника Акціонерного товариства "Українська залізниця" надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх.№838); заявник просить суд надати йому можливість взяти участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, проведення якої просить доручити Центральному апеляційному господарському суду. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.01.2021 задоволено заяву Акціонерного товариства "Українська залізниця" про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції; доручено Центральному апеляційному господарському суду забезпечити проведення судового засідання, яке відбудеться 09.02.2021 об 11:45год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду у залі судового засідання №105 у справі №905/1450/20, у режимі відеоконференції. 01.02.2021 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№1308), вважає, що підстави для зменшення розміру штрафу відсутні, у зв`язку із чим, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін. У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 09.02.2021, яке відбулось у режимі відеоконференції з Центральним апеляційним господарським судом, та за допомогою програми Easycon, представник апелянта оголосив доводи апеляційної скарги, просить її задовольнити. Представник позивача, який з`явився до Центрального апеляційного господарського суду, проти апеляційної скарги заперечує, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін. Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги, представники сторін оголосили свої доводи і вимоги щодо апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні. Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, заслухавши у судовому засіданні представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого. Як встановлено місцевим господарським судом, 17.03.2020 зі станції відправлення Велико-Анадоль Донецької залізниці на станцію призначення Нижньодніпровськ Придніпровської залізниці відправником ПрАТ Новотроїцьке РУ на адресу одержувача ТОВ Інтерпайп НТЗ здійснено згруповану відправку вантажу флюси, не пойменовані в алфавіті, у 40 вагонах згідно відомості, що підтверджується залізничною накладною №48145593. Відповідні відмітки вантажовідправника у вказаній залізничній накладній свідчать, що вантаж завантажений відправником, адреса одержувача: 49005, м. Дніпро, вул. Писаржевського, 1А. Правильність внесених у накладну відомостей підтверджена представником відправника Капапкіною О.І. 18.03.2020 на станцію відправлення Велико-Анадоль Донецької залізниці відповідач направив повідомлення про неправильне зазначення адреси одержувача вантажу, просив вважати правильною адресу одержувача вантажу: 49081, м. Дніпро, вул. Столетова, 21 та направити відповідну телеграму на станцію призначення. 19.03.2020 зі станції відправлення Велико-Анадоль Донецької залізниці на станцію призначення Нижньодніпровськ Дніпровської залізниці направлено телеграму про неправильне зазначення адреси одержувача вантажу та із зазначенням правильної адреси одержувача вантажу: 49081, м. Дніпро, вул. Столетова, 21. 21.03.2020 по прибуттю вантажу на станцію призначення Нижньодніпровськ Придніпровської залізниці складено акт загальної форми №1618, в якому встановлено, що в залізничній накладній №48145593 неправильно зазначено адресу одержувача вантажу, виправлення якої здійснено на підставі телеграми від 19.03.2020 шляхом внесення відповідних змін у залізничну накладну. У зв`язку із неправильним зазначенням адреси одержувача вантажу у накладній №48145593 позивач у відповідності до статей 118, 122 Статуту залізниць України нарахував штраф у розмірі 1 194 330, 00грн, виходячи із п`ятикратної вартості провізної плати вантажу, яка зазначена у залізничній накладній №48145593 та складає 238 866, 00грн, та звернувся до суду з даним позовом. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого. Згідно зі статтею 908 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них. Частиною 1 статті 909 Цивільного кодексу України та частиною 1 статті 307 Господарського кодексу України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Відповідно до частини 3 статті 909 Цивільного кодексу України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Згідно зі статтею 920 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами). Частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 затверджено Статут залізниць України, який визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту. Відповідно до пункту 5 Статуту залізниць України, на підставі даного Статуту Мінтранс затверджує: а) Правила перевезення вантажів (Правила); б) Технічні умови навантаження і кріплення вантажів; в) Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України (далі - Правила перевезень пасажирів); г) інші нормативні документи. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України. Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення. Згідно з частинами 1, 2, 5 статті 23 Статуту залізниць України, відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом. Оформлення накладної має здійснюватися у відповідності до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 №863/5084 (надалі Правила). Згідно з пунктом 1.1. Правил, на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем (частина 1 пункту 1.2 Правил). Пунктом 1.3 Правил визначено, що усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи. Виправлення не допускаються; у разі необхідності зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов`язаний заповнити новий перевізний документ. Зміни, які вносяться до перевізного документа залізницею, засвідчуються посадовою особою залізниці із зазначенням дати та найменування станції, на якій внесено зміни. Відповідно до пункту 2.1. Правил, відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил згідно із яким графа 4 "Одержувач" відправником заповнюється у порядку, передбаченому для графи "Відправник". У графі 1 "Відправник" вказуються наступні відомості: найменування (прізвище, ім`я та по батькові), код за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті), поштова адреса (назва міста або населеного пункту, району, вулиці та номер будинку, замість повної адреси може бути вказано номер абонентської поштової скриньки). За можливості вказуються номер телефону, факсу, адреса електронної пошти. Згідно з пунктом 2.3. Правил, у графі 55 "Правильність внесених відомостей підтверджую" представник відправника вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. Представник відправника повинен мати довіреність на оформлення перевезення. Відповідно до частин 1, 2 статті 24 Статуту залізниць України, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній. Згідно з частиною 1 статті 129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Пунктом 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334 визначено, що акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності: утрати документів, прикладених відправником до накладної; затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства; неочищення вагонів від залишків вантажу та сміття після вивантаження засобами одержувача; неочищення зовнішньої поверхні цистерн та бункерних напіввагонів після наливу і зливу; подачі залізницею неочищених вагонів під завантаження засобами відправника, порту, пристані; відсутності пломб, запірно-пломбувальних пристроїв (далі - ЗПП) на вагоні (контейнері), якщо в перевізних документах є відмітка про пломби (ЗПП), пошкодження пломб (ЗПП) або заміни їх, а також виявлення в процесі перевезення або на станції призначення пломб (ЗПП) на вагонах (контейнерах) з нечіткими відбитками; пошкодження або втрата наданих залізницею перевізних пристосувань; відмови вантажовласника від підписання: облікової картки виконання плану перевезень вантажів, накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами (контейнерами); самовільного зайняття залізницею вагонів і контейнерів, що належать підприємствам, організаціям, установам або орендовані ними; затримки вагонів (контейнерів), пов`язаної з митним оформленням вантажу, а також затримки через недодання чи неналежне оформлення відправником документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил; в інших випадках для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта. Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами. Один примірник акта загальної форми, складеного під час перевезення, додається до перевізних документів, другий залишається на станції, яка його склала. Пунктом 5.5 Правил оформлення перевізних документів встановлено, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт. Відповідно до статті 122 Статуту залізниць України, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України, за пред`явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення. Таким чином, саме на вантажовідправника покладається обов`язок заповнення залізничної накладної на перевезення вантажу. При цьому у застосуванні статей 118 та 122 Статуту залізниць України слід виходити з того, що неправильно вказаною має бути хоча б одна інформація; неправильне зазначення адреси вантажоодержувача вважається порушенням. Підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту. Як вбачається із матеріалів справи і не спростовується апелянтом, при заповненні залізничної накладної №48145593 від 17.03.2020 відповідачем у графі 4 зазначено невірну адресу одержувача: 49005, м. Дніпро, вул. Писаржевського, 1А. 18.03.2020 на станцію відправлення Велико-Анадоль Донецької залізниці відповідач направив повідомлення про неправильне зазначення адреси одержувача вантажу, просив вважати правильною адресу одержувача вантажу: 49081, м. Дніпро, вул. Столетова, 21 та направити відповідну телеграму на станцію призначення. 19.03.2020 зі станції відправлення Велико-Анадоль Донецької залізниці на станцію призначення Нижньодніпровськ Дніпровської залізниці направлено телеграму про неправильне зазначення адреси одержувача вантажу та із зазначенням правильної адреси одержувача вантажу. 21.03.2020 по прибуттю вантажу на станцію призначення Нижньодніпровськ Придніпровської залізниці складено акт загальної форми №1618, в якому встановлено, що в залізничній накладній №48145593 неправильно зазначено адресу одержувача вантажу, виправлення якої здійснено на підставі телеграми від 19.03.2020 шляхом внесення відповідних змін у залізничну накладну. За вказаних обставин, враховуючи, що факт порушення відповідачем Правил перевезення вантажу підтверджується матеріалами справи і не спростовується відповідачем, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача штрафу у зв`язку з неправильним зазначенням в накладній адреси вантажоотримувача. При цьому, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, що п`ятикратний розмір штрафу позивачем розраховано відповідно до положень статей 118, 122 Статуту залізниць України (238 866, 00грн * 5). Разом з тим, згідно матеріалів справи відповідач просив суд першої інстанції зменшити розмір заявленого до стягнення штрафу до 100, 00грн. Вказане клопотання про зменшення розміру штрафу відповідачем обґрунтовано тим, що позивач у позовній заяві не вказує на настання у нього негативних наслідків від порушень відповідача; відповідач виявив порушення та повідомив про це позивача, що свідчить про відповідальне ставлення до свого порушення. Як вказує відповідач, майновий стан позивача значно кращий порівняно з майновим станом відповідача, а покупець та вантажоодержувач надали листи, в яких зазначили, що не мають претензій до відповідача та не зазнали збитків від цього порушення, про що додав до клопотання відповідні докази. Відповідач також просив врахувати, що він вперше порушує вимогу щодо правильного зазначення адреси вантажоодержувача у залізничній накладній, а також, що з 2014 року знаходиться в зоні проведення АТО. Відмовляючи у задоволенні клопотання, суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлена до стягнення штрафна санкція не є договірною, а випливає із положень Статуту залізниць України, який є спеціальним нормативним актом; штраф стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків, можливості його зменшення Статутом не передбачено, про що викладена правова позиція, зокрема у постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/2339/17. Поряд з цим, суд не прийняв як достатні підстави для зменшення розміру штрафу в порядку статті 551 Цивільного кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України доводи відповідача про самостійне виявлення ним неправильного зазначення адреси одержувача вантажу та повідомлення про це позивача, посилання на знаходження позивача у значно кращому майновому стані, ніж відповідач, здійснення відповідачем господарської діяльності у зоні проведення АТО. Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України, на яку посилається апелянт, визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Відповідно до положень статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Поряд з цим, главою 24 Господарського кодексу України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. За частиною другою статті 216 Господарського кодексу України, застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання. Відповідно до пункту 24 Статуту залізниць України, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Зазначена норма встановлює чіткі вимоги до відправника щодо оформлення вантажу та покликана забезпечити дисциплінованість учасників господарських відносин та визначає критерії обґрунтованості в подальшому будь-яких претензій залізниці до учасників господарських відносин (відправника та одержувача). Відтак, недотримання вимог, визначених Статутом залізниць України, який є спеціальним нормативним актом, що визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, покладає на порушника відповідальність, яка в даному випадку передбачена пунктами 118, 122 Статуту залізниць України. При цьому, зазначений штраф, відповідно до пунктів 118, 122 Статуту залізниць України, стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків, можливості його зменшення Статутом не передбачено. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/2339/17. У постанові Верховного Суду від 12.02.2018 у справі №906/434/17 зазначено, що за статтями 2, 11 Закону України "Про залізничний транспорт", залізничний транспорт є однією з важливих базових галузей економіки України, забезпечує її внутрішні та зовнішні транспортно-економічні зв`язки і потреби населення у перевезеннях; діяльність залізничного транспорту, як частини єдиної транспортної системи країни, сприяє нормальному функціонуванню всіх галузей суспільного виробництва, соціальному і економічному розвитку та зміцненню обороноздатності держави, міжнародному співробітництву України; залізниці та підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують безпеку життя і здоров`я громадян, які користуються його послугами, а також безпеку поїздів, охорону навколишнього природного середовища згідно з чинним законодавством України; безпека руху - комплекс організаційних і технічних заходів, спрямованих на забезпечення безаварійної роботи та утримання в постійній справності залізничних споруд, колій, рухомого складу, обладнання, механізмів і пристроїв. При застосуванні статті 118 Статуту залізниць слід мати на увазі, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених у цій статті порушень, встановлених залізницею на станції призначення або під час перевезення та на станції відправлення після пред`явлення вантажу до перевезення, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв`язку з цим збитки. Необхідність з`ясування наявності чи відсутності складу цивільного правопорушення у даному випадку відсутня, оскільки позивач звернувся з позовом про стягнення штрафу за неправильну зазначену масу вантажу, а не про стягнення збитків. У даному випадку штрафна санкція не є договірною, а випливає із зазначених положень Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457, якими чітко визначено розмір штрафу. Поряд з цим, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи позивача, що майновий стан позивача значно кращий порівняно з майновим станом відповідача, оскільки штраф стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків. Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що доводи апелянта про самостійне виявлення ним порушення та повідомлення про це позивача, ведення відповідачем господарської діяльності в зоні проведення АТО, як і доводи про допущення відповідачем порушення вперше і відсутності до нього претензій з боку вантажоодержувача, не можуть вважатись винятковими підставами для зменшення розміру штрафу. Підстави здійснення відповідачем господарської діяльності в зоні АТО не стосуються допущення відповідальною особою відповідача порушення у вигляді зазначення невірної адреси вантажоодержувача. У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 09.02.2021 представник апелянта підтвердив, що порушення мало місце не через виняткові обставини, а внаслідок помилки, яку допустила відповідальна особа при заповненні залізничної накладної. У даному випадку штраф підлягає стягненню за сам факт допущення вантажовідправником порушення, встановленого залізницею на станції призначення або під час перевезення, відтак, самостійне виявлення порушення відповідачем, а також відносини між вантажовідправником та вантажоодержувачем, які мали місце після виявлення порушення і його виправлення залізницею, не надають суду підстав для зменшення штрафу. Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, враховуючи інтереси сторін, які заслуговують на увагу, причини неналежного виконання або невиконання обов`язку; суд не має права з власної ініціативи зменшувати розмір штрафу, встановлений статтями 118 та 122 Статуту, виходячи тільки з того, що на думку позивача, встановлений Статутом розмір штрафу є занадто великим. Відтак, зменшення розміру штрафу здійснюється на розсуд суду, однак, у спірних правовідносинах апелянтом не доведено винятковість обставин, з якими закон пов`язує можливість зменшити розмір штрафу. З огляду на викладене, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення Господарського суду Донецької області від 30.11.2020 у справі №905/1450/20 слід залишити без змін. Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати апелянт за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта. Керуючись ст.ст. 129, 256, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Новотроїцьке рудоуправління залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Донецької області від 30.11.2020 у справі №905/1450/20 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття; порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 19.02.2021 Головуючий суддя Л.М. Здоровко Суддя Л.І. Бородіна Суддя В.В. Лакіза