Постанова 4820 № 670/95/20

УКРАЇНА ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________________________________________ Справа № 670/95/20 Провадження № 22-ц/4820/296/21 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 лютого 2021 року м. Хмельницький Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Костенка А.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С.,Спірідонової Т.В. розглянув в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України цивільну справу № 670/95/20 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 грудня 2020 року в складі судді Чевилюк З.А. у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд в с т а н о в и в : У лютому 2020 року АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за договором про надання банківських послуг в розмірі 40 067 грн. 73 коп. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг звернувся до банку та підписав Анкету-заяву № б/н від 08 листопада 2017 року, згідно якої отримав кредитну карту з початковим кредитним лімітом, який в подальшому було збільшено. Це підтверджується Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, доданої до позовної заяви. Також зазначає, що відповідач при зверненні до банку, підписав Анкету - заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, чим підтвердив свою згоду на те що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті складають Договір про надання банківських послуг. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п.п 2.1.1.2.5 п. 2.1.1.2.6 Договору, на підставі яких відповідач при укладенні Договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміни за рішенням та ініціативою Банку. Також відповідно до п.п.1.1.1.67, 1.1.5.1, 1.1.5.2 Договору передбачено можливість зміни тарифів та інших невід`ємних частин Договору. Банк свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач в свою чергу зобов`язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов Договору, а саме щомісячними платежами у розмірі мінімального платежу від суми заборгованості, який встановлений Договором. Однак, свої зобов`язання відповідач належним чином не виконував. У зв`язку із неналежним виконанням умов Договору відповідач станом на 08 грудня 2019 року має кредитну заборгованість в розмірі 40067 грн. 73 коп., яка складається з 29006 грн. 05 коп. заборгованості за тілом кредиту, 2069 грн. 25 коп. заборгованість за простроченими відсотками, 6608 грн. 25 коп. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, 500 грн. штраф фіксована частина, 1884 грн. 18 коп. - штраф процентна складова, вказаний розмір заборгованості банк просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 грудня 2020 року позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» 29006 грн. 05 коп. заборгованості за укладеним договором від 08 листопада 2017 року та судові витрати в сумі 1521 грн. 69 коп. В решті позову відмовлено. АТ КБ «Приватбанк» не погодилося з таким рішенням суду першої інстанції в частині незадоволених позовних вимог, тому просило в цій частині рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в повному обсязі. Апелянт вказує, що судом першої інстанції прийнято рішення без повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів у справі. Апелянт вважає, що суд безпідставно не взяв до уваги, що позичальник ОСОБА_1 підписав анкету-заяву в якій особистим підписом підтвердив, що погоджується з тим, що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. Крім Анкети-заяви відповідачем у день видачі кредитної картки та отримання можливості користуватися кредитними коштами було також підписано паспорт споживчого кредиту, в якому відповідач особистим підписом підтвердив ознайомлення з основними умовами кредитування, в тому числі і щодо процентної ставки в межах та поза межами пільгового періоду, розмір штрафу за прострочення більш ніж 30 днів за обов`язковими платежами за карткою, розмір процентної ставки, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту, умовами щодо сплати штрафів та інше, таким чином відповідач при укладенні кредитного договору був належним чином повідомлений про умови кредитування. Активація ОСОБА_1 картки та користування картковим рахунком також свідчить про укладення сторонами кредитного договору. Із наданої банком виписки вбачається, що відповідач знімав кредитні кошти, потім частково погашав заборгованість за договором. Також зазначає апелянт, що суд безпідставно відмовив у стягненні прострочених відсотків та відсотків нарахованих за ст. 625 ЦК України та штрафу, оскільки розглядаючи спір суд не в повній мірі перевірив всі обставини, не перевіряв наявність інших доказів, не пропонував позивачеві надати додаткові докази для підтвердження частини заявлених вимог з метою повного та всебічного з`ясування обставин справи. Перевіривши матеріали справи, колегія судді вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. У відповідності до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Так судом встановлено, що 08 листопада 2017 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, за змістом якої відповідач визнав, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становлять укладений між сторонами договір про надання банківських послуг. До позовної заяви Банк додав анкету-заяву, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», витяг з Умов та правил надання банківських послуг, розрахунок заборгованості. Разом з цим в анкеті-заяві ОСОБА_1 засвідчив, що він ознайомився з Умовами та Правилами надання банківських послуг розміщені на офіційному сайті Приватбанку www.privatbank.ua та погоджується з ними. За умовами вказаного договору позичальник отримав три кредитні картки: № НОМЕР_1 строком дії до 12/21; № НОМЕР_2 , строком дії до 04/22, № НОМЕР_3 строком дії до 07/22. З виписки по особовому рахунку вбачається, що ОСОБА_1 отримував кредитні кошти та користувався ними, періодично погашаючи заборгованість. За розрахунком Банку, доданим до позову, станом на 08 грудня 2019 року відповідач має кредитну заборгованість в розмірі 40 067 грн. 73 коп., яка складається з: 29006 грн. 25 коп. заборгованості за простроченим тілом кредиту, 2069 грн. 25 коп. заборгованості за простроченими відсотками, 6608 грн. 25 коп. заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, 500 грн. штраф фіксована частина, 1884 грн. 18 коп. - штраф процентна складова. Відповідно до ч.ч.1,2 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). За змістом ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України). В силу ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Як передбачено ч.1 ст.633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Із положень ч.1 ст.634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, є фінансовою послугою (п.6 ч.1 ст.4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12 липня 2001 року №2664-ІІІ). Відповідно до ч.1 ст.6 цього Закону (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб`єктами підприємницької діяльності на підставі договору. Договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити: 1) назву документа; 2) назву, адресу та реквізити суб`єкта підприємницької діяльності; 3) прізвище, ім`я і по батькові фізичної особи, яка отримує фінансові послуги, та її адресу; 4) найменування, місцезнаходження юридичної особи; 5) найменування фінансової операції; 6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; 7) строк дії договору; 8) порядок зміни і припинення дії договору; 9) права та обов`язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; 10) інші умови за згодою сторін; 11) підписи сторін. Частиною 1 статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. За змістом ч.ч.1, 2 ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. В силу ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч. 1 ст. 546 ЦК України). Із норм ст.547 ЦК України слідує, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Як передбачено ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до ч.ч.1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. На підтвердження своїх вимог АТ КБ «ПриватБанк» надало суду: розрахунок заборгованості за кредитним договором станом на 08 грудня 2019 року, анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку від 08 листопада 2017 року, витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку Ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщений на сайті https://privatbank.ua/terms/, Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна». Як вбачається з матеріалів справи, підписана відповідачем анкета-заява від 08 листопада 2017 року, не містить процентної ставки за використання наданих кредитних коштів, а також відсутні умови щодо встановлення відповідальності за порушення зобов`язання та їх розміру у вигляді штрафу. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення на його користь процентів за користування кредитом, за відсотками нарахованими на кредит згідно ст. 625 ЦК України, неустойки у вигляді штрафу крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: www.privatbank.ua як невід`ємні частини спірного договору. Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору тощо. Однак матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів позичальник та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг Приватбанку, а також те, що вказані документи на момент отримання боржником кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитом, неустойки, (пені, штрафів), саме у зазначеному в документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядку нарахування. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві Умови та правила банківських послуг, відсутність в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, розміру штрафних санкцій надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Крім того, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Надані позивачем Правила надання банківських послуг Приватбанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису позичальника, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між Банком та ОСОБА_1 від 08 листопада 2017 року шляхом підписання анкети-заяви. Отже відсутні підстави вважати, що кредитор і боржник обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також розмір неустойки у вигляді штрафу. У зв`язку з цим, до спірних правовідносин не можуть бути застосовані правила ч.1 ст.634 ЦК України, які регламентують правові засади договору приєднання. Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд в постанові від 03 липня 2019 року (справа № 342/180/17, провадження №14-131цс19), яка згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України має враховуватися нижчестоящими судами при застосуванні норм права. З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що нараховані банком штрафи не відповідають умовам, погодженим сторонами при наданні кредитних коштів, відповідно до підписаної ОСОБА_1 заяви. Банк, пред`являючи вимоги щодо погашення кредиту, окрім заборгованості за тілом кредиту, також просив стягнути заборгованість за відсотками нарахованими згідно ст. 625 ЦК України в розмірі 86,4% річних для картки «Універсальна» та 84% річних для картки «Універсальна Голд», які на думку апелянта визначені Умовами та правилами надання банківських послуг в Приватбанку. Однак, як вказано вище, суд не приймає до уваги вказані письмові документи, оскільки не вважає їх складовою кредитного договору так як вони не підписані відповідачем, а тому відсутні підстави для нарахування відсотків в разі порушення умов договору згідно ст. 625 ЦК України в розмірі, який зазначений у вищевказаних письмових документах. Іншого розрахунку заборгованості за відсотками нарахованими згідно ст. 625 ЦК України банк суду не надав. Як передбачено ч. 1 ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. За таких обставин, оскільки строк виконання зобов`язань за договором на час подання позову у лютому 2020 року ще не настав Банк фактично достроково звернувся до відповідача з вимогою повернути, отримані за договором кошти, то в розумінні норм Цивільного законодавства відсутні підстави для застосування норм ст. 625 ЦК України при вирішенні даного спору. При цьому, зважаючи на те, що фактично отримані та використані позичальником грошові кошти, з урахуванням неодноразового збільшення ліміту кредитування, в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, суд правомірно ухвалив рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача тіла кредиту в сумі 29006 грн. 05 коп. З вищенаведених підстав доводи апеляційної скарги про безпідставність відмови в частині позову щодо стягнення неустойки та заборгованості за відсотками нарахованими згідно ст. 625 ЦК України слід відхилити. Також суд не приймає до уваги доводи апелянта, що крім Анкети-заяви відповідачем було також підписано паспорт споживчого кредиту, в якому відповідач особистим підписом підтвердив ознайомлення з основними умовами кредитування, в тому числі і щодо процентної ставки в межах та поза межами пільгового періоду, розмір штрафу за прострочення більш ніж 30 днів за обов`язковими платежами за карткою, розмір процентної ставки, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту, умовами щодо сплати штрафів та інше. Як встановлено судом, Анкету-заяву відповідач підписав 08 листопада 2017 року, а паспорт споживчого кредиту 27 березня 2018 року, тобто через півроку після підписання анкети-заяви, а тому вказаний паспорт споживчого кредиту не може бути складовою частиною кредитного договору від 08 листопада 2017 року. Крім того згідно ст. 9 «Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит» Розділу II «Інформаційне забезпечення договору про споживчий кредит та дії, що передують його укладенню» Закону України «Про споживче кредитування» споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися інформацією про умови кредитного договору для прийняття усвідомленого рішення. До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України"Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України"Про електронну комерцію") із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. Отже за змістом даної норми, паспорт споживчого кредиту це лише інформація, необхідна для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття позичальником обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту, яка надається кредитодавцем споживачу до укладення кредитного договору, а умови договору про споживчий кредит та форма його укладення визначені ст.ст. 12, 13 Закону України «Про споживче кредитування» в розділі ІІІ «Договір про споживчий кредит» цього Закону. На підставі викладеного слід дійти висновку, що паспорт споживчого кредиту не є складовою частиною кредитного договору, а є лише письмовою формою ознайомлення споживача до укладення договору з умовами різних видів кредитування для забезпечення йому можливості вибору серед альтернативних умов кредитування. Також згідно з частиною третьою статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються апеляційним судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Разом із тим, АТ КБ «ПриватБанк» в апеляційній скарзі не було зазначено обставин, які б доводили неможливість подання паспорту споживчого кредиту до суду першої інстанції, оскільки даний письмовий документ в суд першої інстанції не подавався. Так як вказаний документ не було досліджено судом першої інстанції, апеляційний суд не приймає вказаний документ як належний доказ по справі. Апелянт в апеляційній скарзі посилається на правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 11 вересня 2019 року (справа № 642/5533/15), від 19 вересня 2019 року (справа № 127/7543/17), але вони не можуть бути прийняті до уваги, оскільки у вказаних справах було встановлено, що сторонами було підписано довідку про умови кредитування, а також в деяких справах, в самій заяві позичальника сторони узгодили базову процентну ставку по кредитному ліміту на момент підписання договору, що є відмінним від обставин, встановлених судом у даній справі, де позичальником було підписано лише паспорт споживчого кредиту, який з вищевказаних підстав не може бути взятий судом як доказ узгодження сторонами умов кредитного договору. Не спростовують висновків суду й інші доводи апеляційної скарги. Рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги на вбачається. Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 грудня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 17 лютого 2021 року. Судді А.М. Костенко Р.С. Гринчук Т.В. Спірідонова