Постанова 4812 № 1423/14848/2012

18.02.21 22-ц/812/328/21 Провадження №22-ц/812/328/21 ПОСТАНОВА Іменем України 18 лютого 2021 року м. Миколаїв справа № 1423/14848/2012 Миколаївський апеляційний суд у складі: головуючого Коломієць В.В. суддів Данилової О.О., Шаманської Н.О., переглянувши у письмовому провадженні цивільну справу за позовом Кредитної спілки «Аккорд» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Центрального районного суду м. Миколаєва, ухвалене 06 листопада 2012 року під головуванням судді Прохорова П.А., повний текст судового рішення складений цього ж дня, В С Т А Н О В И В: У липні 2012 року Кредитна спілка «Аккорд» (далі- КС «Аккорд») звернулась з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позивач зазначав, що 23 листопада 2007 року між КС «Аккорд» та ОСОБА_1 був укладений договір № Мик9564/1, за яким остання отримала кредит в сумі 5556 грн. 00 коп. Відповідно до п. 2.1 Договору позичальник повинен був щомісячно сплачувати Cпілці нараховані проценти та частину кредиту в терміни та розмірах передбачених рекомендованим графіком платежів (додаток № 1 до Договору кредиту). Як вказав позивач, всупереч договірним зобов`язанням в установлені графіком терміни позичальником ОСОБА_1 кредитні кошти не повернуто. Останній платіж позичальником був проведений 07 травня 2012 року. Відповідно до п. 3.2 договору, при порушенні строків сплати кредиту нараховується пеня, розмір якої за рішенням кредитного комітету був зменшений відповідачці до 4 056 грн. 00 коп. Посилаючись на викладене та порушення відповідачем своїх зобов`язань, що призвело до заборгованості за кредитним договором, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 30 172 грн. 58 коп., яка складається з заборгованості за кредитом 5 556 грн. 00 коп., заборгованості за відсотками 11 704 грн. 94 коп., заборгованості за пенею 4 056 грн. 00 коп., індексу інфляції та 3% річних в сумі 8852 грн. 64 коп. Заочним рішенням Центрального районного суду м.Миколаєва від 06 листопада 2012 року, позов КС «Аккорд» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КС «Аккорд» заборгованість за кредитним договором в сумі 30172грн.58коп. та 214 грн. 60 коп. судових витрат. Ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 11 грудня 2020 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення. Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповним з`ясуванням обставин справи, невідповідністю висновків обставинам справи, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу, відповідач вказувала, що позивач жодним чином не довів факт виконання договірних зобов`язань щодо видачі їй кредиту, не надав жодного оригіналу документів, які б підтверджували факт отримання нею коштів в сумі 5556 грн., чи отримання цих коштів від КС «Аккорд» третьою особою. Також вказує на недотримання вимог ст. 207 ЦК України при укладанні правочину, оскільки Додаток № 1 до Договору рекомендований графік платежів - не містить її підпису, а тому не може вважатися складовою правочину. До того ж позивачем не надано жодного доказу стосовно того, що КС «Аккорд» є належною фінансовою установою, яка мала дозвіл на послуги надання кредитів. При ухвалені заочного рішення судом першої інстанції не враховано що позивачем при поданні позовної заяви недодержано вимог ст.ст. 119, 120 ЦПК України, у зв`язку з чим суд мав залишити заяву без розгляду. Крім того, ОСОБА_1 зазначала про необхідність застосування судом позовної давності. Позивач правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК справа розглядається апеляційним судом без виклику учасників справи. Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Задовольняючи позов у повному обсязі, суд першої інстанції, встановивши, що позичальник ОСОБА_1 не виконувала належним чином взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, внаслідок чого утворилася кредитна заборгованість за тілом кредиту та процентами, прийшов до висновку, що така заборгованість підлягає стягненню на користь кредитної спілки, а також підлягає стягненню пеня, яка передбачена умовами договору, та інфляційні втрати і 3% річних Проте повністю погодитися з таким висновком колегія суддів не може. Так, з матеріалів справи вбачається і встановлено судом, що 23 листопада 2007 року між КС «Аккорд» та членом цієї Кредитної спілки - ОСОБА_1 був укладений договір № Мик9564/1, за яким остання отримала кредит в сумі 5556грн.00 коп. (а.с. 10). Відповідно до п. 2.1 Договору позичальник зобов`язаний щомісячно сплачувати спілці нараховані проценти та частину кредиту в терміни та розмірах передбачених рекомендованим графіком платежів (додаток № 1 до Договору кредиту). Згідно пункту 2.3 Договору, проценти за користування кредитом нараховуються спілкою на фактичний залишок суми кредиту, з розрахунку 0,14795% за кожний день користування кредитом. Додатком №1 до Договору визначено графік платежів, відповідно до якого погашення кредиту повинно здійснюватися щомісячно до 10 числа кожного місяця, з кінцевим строком повного погашення кредиту 10 листопада 2008 року (а.с. 11). Відповідно до п. 3.2 Договору при порушенні строків сплати кредиту нараховується пеня в розмірі 0,5 % від суми остаточної заборгованості за кожний день прострочення. За умовами Договору сторони погодили, що при виплаті заборгованості перед позичальником в першу чергу виплачується нарахована пеня, потім всі нараховані відсотки, а потім сума кредиту. Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості, на повернення заборгованості ОСОБА_1 було сплачено: 27.02.2008 року - 200 грн., 23.09.2008 року 500 грн., які були зараховані на погашення процентів; 27.12.2010 року 500 грн., 03.10.2011 року 500 грн., 23.11.2011 року - 500 грн., які були зараховані на погашення пені; 04.01.2012 року 500 грн., 06.03.2012 року 500 грн., 07.05.2012 року 500 грн., які були зараховані на погашення процентів (а.с. 5). Рішенням кредитного комітету КС «Аккорд» від 11.07.2012 року зменшено ОСОБА_1 суму нарахованої пені за весь час прострочення грошового зобов`язання за кредитним договором № Мик9564/1 від 23.11.2007 року до 4056 грн. і припинено її нарахування (а.с. 4). У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Згідно з частиною 1 статті 1048 ЦК Украни позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Враховуючи умови укладеного сторонами кредитного договору та строк кінцевого повернення кредитних коштів, встановлений Додатком № 1 до Договору, - до 10 листопада 2008 року включно - ОСОБА_1 мала, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами у передбаченому договором розмірі. Починаючи з 11 листопада 2008 року відповідачка мала обов`язок незалежно від пред`явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її періодичними платежами. Встановивши, що ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором виконувала неналежним чином, сплачуючи щомісячні платежі несвоєчасно та погашаючи заборгованість не у повному розмірі, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідно до ст.ст. 526, 1054 ЦК України існують підстави для стягнення з відповідачки на користь КС «Аккорд» заборгованості за тілом кредиту і процентами за користування кредитними коштами, розрахованими відповідно до узгоджених сторонами умов у власноручно підписаному ОСОБА_1 кредитному договорі. Разом із тим, суд першої інстанції не звернув належної уваги на припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України щодо можливості нарахування передбачених кредитним договором процентів за користування кредитними коштами лише у межах погодженого сторонами строку кредитування у разі відсутності іншої домовленості сторін. Так, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом, а також обумовлену у договорі неустойку припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Таким чином, позовні вимоги КС «Аккорд» про стягнення з ОСОБА_1 процентів за користування кредитними коштами та пені, нарахованих за період поза межами погодженого сторонами строку кредитування, тобто після 10 листопада 2008 року є безпідставними, а тому задоволенню не підлягають. При цьому, колегія суддів виходить з того, що рішення кредитного комітету КС «Аккорд» щодо нарахування пені було прийняте 11 липня 2012 року, тобто вже після 10 листопада 2008 року. Отже, рішення суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 5 556грн. є правильним, але проценти за користування кредитними коштами підлягають стягненню у розмірі 701 грн. 59 коп., тобто, за період узгодженого строку кредитування та з урахуванням сплаченої у 2012 році заборгованості за процентами (згідно розрахунку позивача станом на 10 листопада 2008 року заборгованість за процентами 2 201 грн. 59 коп., сплачено у 2012 році 1500грн.) Відповідачкою не надано належних, достатніх та переконливих доказів на спростування вказаної заборгованості. Доводи апеляційної скарги про недотримання вимог ст. 207 ЦК України при укладанні кредитного договору є безпідставними. Так, відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Зі змісту власноручно підписаного ОСОБА_1 кредитного договору вбачається, що в ньому сторони встановили розмір кредиту, що видається позичальнику, - 5556грн.00 коп., розмір процентів за користування кредитом - 0,14795% за кожний день користування, узгодили порядок і строки погашення кредитної заборгованості - щомісячна сплата процентів та частини кредиту в терміни та розмірах, передбачених рекомендованим графіком платежів (додаток № 1 до Договору кредиту), погодили порядок і розмір нарахування пені - 0,5 % від суми заборгованості за кожний день прострочення, передбачили черговість зарахування сплаченої заборгованості. Такі обставини свідчать про узгодженння сторонами у письмовій формі конкретних і істотних умов кредитування. З огляду на вищевикладене, а також враховуючи, що відповідачкою протягом 2008-2011 років неодноразово сплачувались кошти на погашення кредитної заборгованості, не можуть бути прийняті до уваги доводи апеляційної скарги щодо недоведеності позивачем виконання свого обов`язку із надання кредитних коштів. Пунктом 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» кредитні спілки віднесено до фінансових установ. Згідно ст. 1 Закону України «Про кредитні спілки» кредитна спілка - це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об`єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об`єднаних грошових внесків членів кредитної спілки. Кредитна спілка є фінансовою установою, виключним видом діяльності якої є надання фінансових послуг, передбачених цим Законом. Абзацом третім ч. 1 ст. 21 цього Закону передбачено, що кредитна спілка відповідно до свого статуту надає кредити своїм членам на умовах їх платності, строковості та забезпеченості в готівковій та безготівковій формі. Частиною 5 ст. 8 указаного Закону встановлено, що ліцензуванню підлягає діяльність кредитної спілки із залучення внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки, а також інші види діяльності відповідно до закону. Згідно із ч. 3 ст. 5 , ст. 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» таким видом діяльності є надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів , до яких не відносяться внески членів кредитної спілки, що спрямовуються на формування капіталу кредитної спілки. Отже, за змістом зазначених вище норм закону діяльність кредитної установи з надання фінансових кредитів за рахунок капіталу самої кредитної установи не потребує отримання ліцензії. Між тим відомостей про те, що фінансовий кредит відповідачці видавався за рахунок залучених позивачем коштів матеріали справи не містять. Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги щодо відсутності у КС «Аккорд» повноважень на надання кредиту є безпідставними. Щодо посилань апеляційної скарги на пропуск позивачем строків позовної давності, то слід зазначити наступне. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (частина третя статті 267 ЦК України). Про застосування позовної давності ОСОБА_1 заявила в апеляційній скарзі. Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 200/11343/14-ц, якщо суд першої інстанції, не повідомивши належно відповідача про час і місце розгляду справи, ухвалив у ній заочне рішення, відповідач має право заявити про застосування позовної давності у заяві про перегляд такого рішення. Якщо суд першої інстанції відмовив у задоволенні цієї заяви, відповідач має право заявити про застосування позовної давності в апеляційній скарзі на заочне рішення суду першої інстанції. У матеріалах справи відсутні відомості щодо повідомлення ОСОБА_1 про час і місце розгляду справи у суді першої інстанції, в зв`язку із чим вона не брала участі у такому розгляді. Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 11 грудня 2020 року заяву ОСОБА_1 про перегляд ухваленого у справі заочного рішення залишено без задоволення. За такого існують підстави для вирішення апеляційним судом заяви відповідачки про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася у суді першої інстанції. Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені)- тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України). Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила(частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята цієї статті). Відповідно до статті 264 ЦК перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що у період 2008-2012 років відповідачка частково сплачувала кошти на погашення заборгованості: 27.02.2008 року - 200 грн., 23.09.2008 року 500 грн., 27.12.2010 року 500 грн., 03.10.2011 року 500 грн., 23.11.2011 року - 500 грн., 04.01.2012 року 500 грн., 06.03.2012 року 500 грн., 07.05.2012 року 500 грн. Доказів того, що сплата цих коштів свідчить про визнання лише певної частини боргу апелянтом не надано. Зазначені обставини свідчать про визнання відповідачкою свого боргу та переривання перебігу позовної давності за правилами статті 264 ЦПК. Таким чином, враховуючи дату звернення КС «Аккорд» з даним позовом до суду 24 липня 2012 року - апеляційний суд не вбачає підстав для відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту та процентами, нарахованими у межах строку кредитування, за пропуском строку позовної давності. Щодо вирішення вимог про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних, то слід зазначити наступне. Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Зокрема, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку поза межами погодженого сторонами строку кредитування. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. До правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених статті 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу). Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення. Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц погодилась з висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постановах від 10 та 27 квітня 2018 року у справах № 910/16945/14 та № 908/1394/17, від 16 листопада 2018 року у справі № 918/117/18, від 30 січня 2019 року у справах № 905/2324/17 та № 922/175/18, від 13 лютого 2019 року у справі № 924/312/18, про те, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову. У цій справі КС «Аккорд» пред`явило позов 24 липня 2012 року. З огляду на викладене, в задоволенні вимог про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних, нарахованих за період до 24 липня 2009 року слід відмовити за пропуском строку позовної давності Разом із тим, вимоги КС «Аккорд» про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних є обґрунтованими, проте погодитися з розрахунком позивача таких вимог, з яким погодився і суд першої інстанції, колегія суддів не може. Так, враховуючи, що станом на день кінцевого строку повернення кредиту розмір простроченого грошового зобов`язання становив 7 757грн. 59 коп., то з ОСОБА_1 на користь КС «Аккорд» підлягає стягненню інфляційні втрати в розмірі 1 414 грн. 17 коп. і 3 % річних в розмірі 678 грн. 74 коп., виходячи з такого розрахунку: 1234 2009 Серпень99.899.800000-15.52 2009 Вересень100.8100.59840046.42 2009 Жовтень100.9101.503786116.66 2009 Листопад101.1102.620327203.27 2009 Грудень100.9103.543910274.92 2010 Січень101.8105.407701419.51 2010 Лютий101.9107.410447574.87 2010 Березень100.9108.377141649.86 2010 Квітень99.7108.052009624.64 2010 Травень99.4107.403697574.35 2010 Червень99.6106.974083541.02 2010 Липень99.8106.760134524.42 2010 Серпень101.2108.041256623.81 2010 Вересень102.9111.174453866.87 2010 Жовтень100.5111.730325909.99 2010 Листопад100.3112.065516935.99 2010 Грудень100.8112.9620401005.54 2011 Січень101.0114.0916601093.17 2011 Лютий100.9115.1184851172.83 2011 Березень101.4116.7301441297.86 2011 Квітень101.3118.2476361415.58 2011 Травень100.8119.1936171488.96 2011 Червень100.4119.6703911525.95 2011 Липень98.7118.1146761405.26 2011 Серпень99.6117.6422181368.61 2011 Вересень100.1117.7598601377.74 2011 Жовтень100.0117.7598601377.74 2011 Листопад100.1117.8776201386.87 2011 Грудень100.2118.1133751405.16 2012 Січень100.2118.3496021423.49 2012 Лютий100.2118.5863011441.85 2012 Березень100.3118.9420601469.45 2012 Квітень100.0118.9420601469.45 2012 Травень99.7118.5852341441.77 2012 Червень99.7118.2294781414.17 (1- Рік, Місяць; 2 - Індекс інфляції (%); 3- Індекс інфляції наростаючим підсумком (%); 4- Індексація заборгованості наростаючим підсумком (грн.) 1234 01.08.2009 - 31.12.200915336597.55 01.01.2010 - 31.12.2010365365232.73 01.01.2011 - 31.12.2011365365232.73 01.01.2012 - 30.06.2012182366115.73 678.74 (1- Період заборгованості; 2- кількість днів; 3- кількість днів у році; 4- Сума 3% річних; (грн.) Отже, всього з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у загальному розмірі 8 350 грн. 50коп., яка складається з 5 556грн. заборгованості за тілом кредиту, 701 грн. 59 коп. заборгованості за процентами, 1 414 грн. 17 коп. інфляційних втрат і 678 грн. 74 коп. - 3 % річних. За таких обставин, оскільки судом першої інстанції були неповно з`ясовані обставини справи, якими КС «Аккорд» обґрунтовував свої вимоги, що призвело до помилкового висновку про задоволення позову у повному обсязі, то відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України рішення суду підлягає зміні. Відповідно до ч.ч. 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. З огляду на викладене, виходячи із принципу пропорційності відшкодування судового збору до задоволених вимог (28%) з ОСОБА_1 на користь КС «Аккорд» підлягає стягненню відшкодування судового збору в розмірі 59 грн. 37 коп. Отже, рішення суду першої інстанції підлягає зміні і в частині розподілу судових витрат. Також згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України з КС «Аккорд» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню відшкодування судового збору за апеляційну скаргу в розмірі 231 грн. 77 коп. Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Заочне рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 06 листопада 2012 року змінити, зменшивши розмір стягнутої заборгованості з 30 172грн. 58коп. до 8 350 грн. 50 коп. (вісім тисяч триста п`ятдесят гривень п`ятдесят копійок), а також зменшивши розмір стягнутого судового збору за позовну заяву з 214 грн. 60 коп. до 59 грн. 37 коп. (п`ятдесят дев`ять гривень тридцять сім копійок). Стягнути з Кредитної спілки «Аккорд» на користь ОСОБА_1 відшкодування судового збору за апеляційну скаргу в розмірі 231грн.77коп.(двісті тридцять одна гривня сімдесят сім копійок). Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий В.В. Коломієць Судді О.О. Данилова Н.О. Шаманська Повний текст постанови складено 18 лютого 2021 року.