Постанова Донецький апеляційний суд № 235/4415/20

Єдиний унікальний номер 235/4415/20 Номер провадження 22-ц/804/383/21 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 лютого 2021 року м. Бахмут Донецький апеляційний суд у складі: головуючого судді Космачевської Т.В., суддів: Корчистої О.І., Мальованого Ю.М., за участю секретаря судового засідання Гуляєва М.В., представника позивача адвоката Молчанової Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті Донецької області апеляційну скаргу Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 04 листопада 2020 року, ухваленого судом у складі головуючого судді Величко О.В. в місті Покровську Донецької області, повне судове рішення складено 05 листопада 2020 року, у справі номер 235/4415/20 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське», Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська», третя особа: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, про відшкодування моральної шкоди, В С Т А Н О В И В: В липні 2020 року до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області звернувся ОСОБА_1 з позовом до ТОВ «Краснолиманське», ДП «ВК «Краснолиманська», третя особа: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про відшкодування моральної шкоди, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що з 03.11.2008 року по 01.09.2014 року та з 27.11.2014 року по 21.03.2018 року він перебував у трудових відносинах з ДП «ВК «Краснолиманська». З 27.11.2014 року по 21.03.2018 рік працював в якості гірника очисного забою. Наказом №995/к від 21.03.2018 року звільнений по переводу на ТОВ «Краснолиманське» за п. 5 ст. 36 КЗпП України. З ТОВ «Краснолиманське» він перебував у трудових відносинах з 03.09.2014 року по 15.11.2014 року та з 22.03.2018 року по 11.10.2019 року, де працював підземним гірником очисного забою. Наказом №230 к від 11.10.2019 року він звільнений на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію. Позивач працював в умовах, які характеризувались перевищенням гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища в ДП «ВК «Краснолиманьска» - 9 років 2 місяці, в ТОВ «Краснолиманське» - 1 рік 9 місяців. Під час виконання трудових обов`язків він отримав професійне захворювання, що підтверджується Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання за формою П-4 від 30.03.2020 року. Згідно з цим Актом позивачу встановлено професійні захворювання: хронічну поперекову-крижову радикулопатію L5,S1 двобічну, стадія затихаючого загострення з помірними статико-динамічними порушеннями, м?язово-тонічним та больовим синдромами, М54.1; хронічну двобічну сесоневральну приглухуватість з легким ступенем зниження слуху (11 ст.), за класифікацією ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Н90.3; хронічний бронхіт П, фаза затихаючого загострення, дифузний пневмосклероз, ЛН 1-11 (один-два) ст.-захворювання професійні, вперше встановлені. J 41.0; метаболічну кардіоміопатію. СН0. Пресбіопію. Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання за формою П-4 від 30.03.2020 року причиною виникнення хронічного професійного захворювання є тривалий період роботи в шкідливих умовах на підприємствах вугільної промисловості України, а саме: ВП «Шахта Стаханова» ДП «Красноармійсьвугілля», ДП «ВК «Краснолиманська», ТОВ «Краснолиманське». Висновком МСЕК від 05.05.2020 року ОСОБА_1 встановлено втрату працездатності в розмірі 65%, він визнаний інвалідом 3 групи безстроково. Позивач ОСОБА_1 просив стягнути з ТОВ «Краснолиманське» на свою користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 153497,50 грн., з ДП «ВК «Краснолиманська» в розмірі 153497,50 грн. Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 04 листопада 2020 року позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське», Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська», третя особа: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, про відшкодування моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства «Вугільна Компанія «Краснолиманська» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 33584,00 грн, судові витрати в сумі 437,27 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 6416,00 грн, судові витрати в сумі 83,53 грн. Стягнуто з ДП «ВК «Краснолиманська» на користь держави судовий збір в розмірі 840,80 грн, з ТОВ «Краснолиманське» в розмірі 840,80 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Із вказаним рішенням в частині спору про стягнення моральної шкоди та судового збору з ДП «ВК «Краснолиманська» не погодився відповідач ДП «ВК «Краснолиманська», подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 04 листопада 2020 року в частині стягнення з ДП «ВК «Краснолиманська» на користь позивача моральну шкоду в розмірі 33584,00 грн та постановити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Доводами апеляційної скарги наведено, що рішення суду першої інстанції є необ`єктивним, необґрунтованим і винесено з грубим порушенням матеріального та процесуального права, а також не відповідає фактичним обставинам справи. У суду першої інстанції не було підстав для стягнення з ДП «ВК «Краснолиманська» моральної шкоди, оскільки в судовому засіданні не доведено неправомірності дій відповідача щодо завданої моральної шкоди, тому висновки суду є необґрунтованими. Позивачем також не доведено в чому саме полягає порушення законних прав позивача з боку ДП «ВК «Краснолиманська». Судом першої інстанції допущена однобічність та неповнота дослідження обставин справи, котрі роблять неправосудним постановлене судове рішення. Обставини, які мають істотне значення для доказової частини, належним чином не з`ясовані. Вважає, що висновки суду першої інстанції в частині визначення судом розміру шкоди, яка підлягає стягненню з ДП «ВК «Краснолиманська» на користь позивача, є необґрунтованими. Суд неповно з`ясував всі обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалам справи доказам, не прийняв до уваги письмове пояснення відповідача, не сприяв повному, об`єктивному, неупередженому розгляду справи. В відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_4 , просив відмовити ДП «ВК «Краснолиманська» в задоволенні апеляційної скарги. Доводи ДП «ВК «Краснолиманська» є недоцільними, оскільки відповідач не довів, що характер умов праці на підприємстві є безпечним, відповідає нормам, затверджених наказом МОЗ від 08.04.2014 року №248, та не вплинув на здоров`я позивача. Хронічне захворювання позивача виникло у зв`язку з тривалим періодом роботи в шкідливих умовах на підприємствах вугільної промисловості, більш ніж 9 років, в тому числі в ДП «ВК «Краснолиманська». У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Краснолиманська» просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги ДП «ВК «Краснолиманська». Вважає твердження, викладені в апеляційній скарзі, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Позивач працював в шкідливих умовах в ДП «ВК «Краснолиманська» 9 років 2 місяці, задовго до працевлаштування в ТОВ «Краснолиманське». Внаслідок дій форс-мажорних обставин з 05.09.2014 року до 01.11.2017 року було встановлено простій виробничих дільниць підприємства з причин, не пов`язаних з виною працівників, тобто, з 05.09.2014 року виробничі дільниці підприємства ТОВ «Краснолиманське» не працювали. Комісія висловила думку, що професійне захворювання виникло у зв`язку з тривалим періодом роботи в шкідливих умовах на підприємствах вугільної промисловості України, зокрема в ДП «ВК «Краснолиманська». Представник позивача адвокат Молчанова Н.В. в судовому засіданні апеляційного суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу не визнала, просила відмовити в її задоволенні, рішення суду першої інстанції залишити в силі. Позивач ОСОБА_1 в судове засідання апеляційного суду не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, відповідно до статей 128, 130 ЦПК України, про що свідчить отримання ним 09 лютого 2021 року рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 170). Представник ДП «ВК «Краснолиманська» в судове засідання апеляційного суду не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, відповідно до статей 128, 130 ЦПК України, про що свідчить отримання ДП «ВК «Краснолиманська» 10 лютого 2021 року рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 172). Представник ТОВ «Краснолиманська» в судове засідання апеляційного суду не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, відповідно до статей 128, 130 ЦПК України, про що свідчить отримання ТОВ «Краснолиманська» 10 лютого 2021 року рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 173). Представник третьої особи Управління виконавчої дирекції ФССУ в Донецькій області в судове засідання апеляційного суду не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, відповідно до стптей 128, 130 ЦПК України, про що свідчить отримання Управлінням виконавчої дирекції ФССУ в Донецькій області 09 лютого 2021 року рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 171). Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Тому апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю нез?явившихся учасників справи. Заслухавши суддю доповідача, представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскільки відповідач ДП «ВК «Краснолиманська» оскаржує рішення суду першої інстанції в частині спору про стягнення моральної шкоди з ДП «ВК «Краснолиманська», апеляційний суд переглядає рішення суду саме в цій частині. Відповідно до статей 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 позивач ОСОБА_1 з 03.11.2008 року по 01.09.2014 року та з 27.11.2014 року по 21.03.2018 року перебував у трудових відносинах з ДП «ВК «Краснолиманська», де працював в якості гірника очисного забою. Наказом №995/к від 21.03.2018 року звільнений за п. 5 ст. 36 КЗпП України по переводу в ТОВ «Краснолиманська» (а.с. 13-15). З 03.09.2014 року по 15.11.2014 року та з 22.03.2018 року по 11.10.2019 року ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ТОВ «Краснолиманське», де працював в якості підземного гірника очисного забою. Наказом №230 к від 11.10.2019 року ОСОБА_1 звільнений на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію (а.с. 15). З Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 30.03.2020 року за формою П-4 вбачається, що позивачу встановлено діагноз з професійними захворюваннями: хронічна поперекова-крижова радикулопатія L5,S1 двобічна, стадія затихаючого загострення з помірними статико-динамічними порушеннями, м`язово-тонічним та больовим синдромами. М54.1; Хронічна двобічна сесоневральна приглухуватість з легким ступенем зниження слуху ( 11 ст.), за класифікацією ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Н90.3; Хронічний бронхіт П, ф. затихаючого загострення, дифузний пневмосклероз, ЛН 1-11 (один-два) ст.-захворювання професійне, вперше встановлені. J 41.0; Метаболічна кардіоміопатія. СН0. Пресбіопія. Причиною виникнення хронічного професійного захворювання є тривалий період роботи в шкідливих умовах на підприємствах вугільної промисловості України, а саме: ВП «Шахта Стаханова» ДП «Красноармійсьвугілля», ДП «ВК «Краснолиманська», ТОВ «Краснолиманське» через важкість праці: при фізичному динамічному навантаженні (з переважною участю м`язів рук та плечового поясу):- фактична величина 62,5-96,0 Вт, при нормативному значенні до 45 Вт; перебування у вимушеній робочій позі 75%-90% часу зміни, при нормативному значенні до 25% часу зміни; 2) виробничий шум: еквівалентний рівень шуму на робочому місці складав 89-92 дБА при нормативному значенні = 80дБА; пил переважно фіброгенної дії з вмістом вільного діоксиду кремнію до 5% (4,2%)- фактична величина 93,4 мг/м3-121,6 мг/мкуб., при нормативному значенні=10мг/м куб (а.с. 21-22). З виписки з медичної карти стаціонарного хворого №6452/1038 від 16 жовтня 2019 року видно, що ОСОБА_1 встановлено діагноз: хронічний обструктивний бронхіт, 2 ст, фаза загострення, ЛН 1, хронічна спонділогенна поперекова-крижова радикулопатія в стадії загострення з вертеброгенним, м`язові-тонічним, лівобічним корінцевим больовим синдромом. Остеохондроз. Грижі диску L2-S1. Деформуючий спондільоз, спондилоартроз (а.с. 24). Висновком МСЕК від 05.05.2020 року ОСОБА_1 вперше встановлено втрату працездатності в розмірі 65%, він визнаний інвалідом 3 групи безстроково (а.с. 16-17). Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення з ДП «ВК «Краснолиманська» в розмірі 33584,00 грн, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості заявлених позовних вимог в цій частині. Такий висновок суду першої інстанції є правильним, відповідає фактичним обставинам справи та нормам закону. Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці. Відповідно до приписів ст. 153 КЗпП України та Закону України «Про охорону праці» на всіх підприємствах, установах, організаціях створюються безпечні та нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника, або уповноважений ним орган. Згідно зі ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, фати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди встановлюється законодавством. Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (зі змінами, внесеними постановами від 8 липня 1994 року №7, від 30 вересня 1994 року №11 та від 25 травня 1998 року №15, від 24 жовтня 2003 року №9), вирішуючи питання про прийняття до провадження заяв про відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров`я, пов`язаним із виконанням трудових обов`язків, суди повинні враховувати, що спори між: потерпілим працівником та роботодавцем (незалежно від форм власності та виду діяльності) щодо права на відшкодування зазначеної шкоди підлягають судовому розгляду в порядку, встановленому для вирішення трудових спорів (гл. XV КЗпП). У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. За таких обставин, суд дійшов правильного висновку про наявність у позивача права вимагати відшкодування моральної шкоди, заподіяної здоров`ю під час праці в ДП «ВК «Краснолиманська». Вказаний висновок суду відповідає положенням ст. 23 ЦК України та рішенню Конституційного Суду України від 27.01.2004 року №1-9рп./2004, згідно з яким ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричиняють йому моральні і фізичні страждання. Судом встановлено, що позивач, працюючи зокрема в ДП «ВК «Краснолиманська» понад 9 років в шкідливих умовах, отримав хронічне захворювання, внаслідок якого йому визначено втрату працездатності в певному розмірі та встановлено 3 групу інвалідності. Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що професійне захворювання позивача, яке завдає йому фізичного болю та душевних страждань, виникло з вини відповідача ДП «ВК «Краснолиманська», яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів, зокрема ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці». Цей висновок суду першої інстанції відповідач не спростував. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходив саме з принципів розумності та справедливості, у відповідності до вимог чинного законодавства та стягнув з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди грошову суму в розмірі 33584,00 грн. Доводи, приведені в апеляційній скарзі, зокрема в частині визначення розміру відшкодування моральної шкоди, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, до переоцінки доказів, що в силу вимог статті 367 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом апеляційної інстанції. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року). За таких обставин, апеляційний суд вважає, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Підстав для скасування судового рішення не вбачається. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно з частиною 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, витрати відповідача по сплаті судового збору, пов`язані з поданням апеляційної скарги, відшкодуванню не підлягають. Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» залишити без задоволення, рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 04 листопада 2020 року без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді: Повне судове рішення складено 18 лютого 2021 року. Суддя: