Постанова 4804 № 236/1829/20

Єдиний унікальний номер 236/1829/20 Номер провадження 22-ц/804/473/21 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 лютого 2021 року Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ : головуючого судді Мірути О.А., суддів: Тимченко О.О, Хейло Я.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження в приміщенні Донецького апеляційного суду в м. Бахмуті цивільну справу № 236/1829/20 за позовом Акціонерного товариства "Акцент-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Акцент-Банк" на рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 04 листопада 2020 року (суддя Бєлоусов А.Є,), ухваленого в приміщенні Краснолиманського міського суду Донецької області, - КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ 01 червня 2020 року до Краснолиманського міського суду Донецької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Акцент-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості у розмірі 20 195,70 грн. та судових витрат у розмірі 2 102,00 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Акціонерне товариство "Акцент-Банк" є правонаступником прав та обов`язків Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк", оскільки рішенням загальних зборів акціонерів від 25.04.2018 року змінено організаційно-правову форму та назву позивача з Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" на Акціонерне товариство "Акцент-Банк" (п.1.1. Статуту АТ "Акцент-Банк"). 05.04.2019 року ОСОБА_1 приєдналася до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою укладання кредитного договору № SAMABWFC00001983613 та отримання кредитної картки. На підставі вказаної Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку відповідачці надано кредит у виді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46,80% щомісячно на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана нею Анкета-Заява про приєднання до Умов та Правил надання Банківських послуг у А-Банку разом з Умовами та правилами і Тарифами, які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms, складає між нею та Банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві. АТ "А-БАНК" свої зобов`язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, надав відповідачці кредит у розмірі відповідно до умов договору. Відповідач не надавала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідачка станом на 12.05.2020 має заборгованість 20195,70 грн., яка складається з наступного: 12730,19 грн. - заборгованості за кредитом; 7465,51 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитом. На теперішній час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов`язання і заборгованість за договорами не погашає, що є порушенням законних прав позивача. Не виконуючи належним чином зобов`язання за вказаним договором, відповідачка порушила зазначені вище норми законодавства та умови кредитного договору. . КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ Рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області від 04.11.2020 року у задоволенні позову відмовлено. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено вчинення відповідачкою дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідачка, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача та правоохоронні органи про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, у межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд прийшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог АТ «А-Банк». Таким чином, на думку суду, ОСОБА_1 виконала свої обов`язки перед банком, відповідно до умов договору, повідомила банк про несанкціоноване списання грошових коштів з її рахунку та звернулася до правоохоронних органів з приводу вчинення шахрайських дій з картковим рахунком. У свою чергу, позивачем не надано належних доказів того, що відповідачка своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду України від 13.05.2015 року № 6-71 цс 15 та у постанові Верховного Суду України від 20.06.2018 року № 691/699/16-ц. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Не погодившись з даним рішенням, позивач АТ «Акцент-Банк» подав апеляційну скаргу в якій посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 04 листопада 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Апелянт зазначає, що всі дані, які були встановлені судом лише з повідомлення поліції, а саме що в їх провадженні перебуває кримінальна справа за заявою відповідачки. Однак даних доказів недостатньо, розслідування кримінальна справа не завершена, можливо в подальшому слідчий встановить, що відповідачка сама інсценувала вчинення даного злочину. Вказаний доказ лише підтверджує факт звернення відповідачки до поліції, жодних обставин поліцією не встановлено. Посилається на п.6 розділу VІ Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705, до моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. ДОВОДИ І ЗАПЕРЕЧЕННЯ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ На адресу суду від відповідача ОСОБА_1 надійшло заперечення, в якому пояснює, що дійсно нею було повідомлено банк на їх гарячу лінію про несанкціоноване зняття коштів з її кредитної картки і проханням заблокувати рахунок в усній формі, як і вказано в п.2.1.4.9. в Умовах та Правилах надання банківських послуг, та іншим способом повідомити позивача а саме в м. Дніпро у неї можливості не було. Після усного повідомлення вона 05 серпня 2019 року звернулась до представника відповідача в м. Лиман, а також звернулась з відповідною заявою до відділу Лиманської поліції де було відкрито кримінальне провадження, про що в письмовому вигляді повідомила АТ «Акцент-Банк». Звертає увагу суду, що до несанкціонованого зняття коштів відповідач самостійно збільшив розмір кредитного ліміту і одразу без її відома були зняті кошти в розмірі близько 8 500 грн. На її думку відповідач хоче шахрайським методом збільшити свою прибутковість, то це повинно бути розглянуто у відповідному законодавчому полі. МОТИВИ З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Зважаючи на те, що ціна позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін. Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено вчинення відповідачкою дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідачка, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача та правоохоронні органи про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, у межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд приходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог АТ «Акцент-Банк». З матеріалів справи вбачається, та не заперечується учасниками справи, що 05.04.2019 року ОСОБА_1 приєдналася до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою укладання кредитного договору № SAMABWFC00001983613 та отримання кредитної картки (а.с. 5-10) Факт користування кредитними коштами підтверджується випискою по картковому рахунку ОСОБА_1 ( а.с. 4). Відповідно до розрахунку, наданого позивачем станом на 12.05.2020 року відповідачка має заборгованість 20195,70 грн., яка складається з: 12730,19 грн. заборгованості за кредитом; 7465,51 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитом (а.с. 4). Встановлено, що починаючи з 04.08.2019 року з рахунку ОСОБА_1 зафіксовано зняття кредитних коштів, на які в подальшому було здійснено відповідні нарахування за кредитним договором (а.с. 33-36). 09.08.2019 року ОСОБА_1 зверталася до представника банку з повідомленням про факт несанкціонованого списання грошових коштів з її рахунку. Відповідно до повідомлення сектору дізнання Лиманської ВП Слов`янського ВП ГУНП в Донецької області від 02.10.2020 року № 14786/602/01-2020, в провадженні останнього перебуває кримінальне провадження № 12019050420000563 від 05.08.2019 року за фактом кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, у якому ОСОБА_1 визнана потерпілою. До теперішнього часу досудове слідство триває, винних у скоєнні правопорушення осіб не встановлено (а. с. 88). Згідно зі статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжною картою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором. У пункті 14.16 статті 14 вказаного Закону передбачено, що користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу зобов`язаний негайно повідомити банк у спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення держателем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів. Згідно з пунктом 37.2 статті 37 Закону України Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов`язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними. Згідно зі статтею 40-1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», еквайр та емітент повинні проводити моніторинг з метою ідентифікації помилкових та неналежних переказів, суб`єктів помилкових та неналежних переказів та вжиття заходів із запобігання або припинення зазначених переказів. Моніторинг має проводитися постійно за параметрами, встановленими правилами відповідної платіжної системи. Відповідно до пункту 2 розділу 6 Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705(далі - Положення № 705), емітент зобов`язаний не розкривати іншим особам, крім користувача, ПІН або іншу інформацію, яка дає змогу виконувати платіжні операції з використанням електронного платіжного засобу. Емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором. Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу. (пункт 7 розділу 6 Положення № 705). Згідно пункту 8 розділу 6 Положення № 705 емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції (пункт 9 розділу 6 Положення № 705). Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15. У постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 182/3171/16 (провадження № 6-24548св18) зроблено аналогічний висновок, відповідно до якого саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Таким чином, відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з урахуванням встановлених фактичних обставин справи, дійшов до висновку, що банком не було доведено, що ОСОБА_1 своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції в цій частині, але судом не врахований той факт, що до несанкціонованого списання грошових коштів з рахунку, у відповідачки існувала заборгованість. Так, відповідно до розрахунку, наданого позивачем, станом на 12.05.2020 року відповідачка має заборгованість 20195,70 грн., яка складається з: 12730,19 грн. заборгованості за кредитом; 7465, 51 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитом. Станом на 04 серпня 2019 року заборгованість складає 3783, 51 грн. (а. с. 4). Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог АТ «»Акцент-Банк» про стягнення заборгованості з відповідачки у розмірі 3783, 51 грн., оскільки вказана заборгованість була наявна станом на 04 серпня 2019 року, тобто до скоєння шахрайських дій. Позивач ОСОБА_1 не надала доказів того, що на момент списання з її рахунку грошових коштів у загальному розмірі 8500 грн 00 коп. у неї була відсутня заборгованість перед АТ "Акцент-Банк" за кредитним договором. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що умови кредитного договору є обов`язковими для учасників такого договору. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі - Закон № 1023-XII). Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. З урахуванням цих положень, колегія суддів вважає, що боржник ОСОБА_1 повинна була діяти добросовісно у договірних відносинах і, користуючись кредитними коштами повинна була оплачувати заборгованість, узгоджену з АТ «Акцент -Банк», оскільки зі справи вбачається, що при пред`явленні позову банк подав суду розрахунок заборгованості, анкету-заяву, з яких убачається, що ОСОБА_2 у квітні 2019 року отримала за її заявою кредитну картку, регулярно користувалася карткою, знімала кошти через термінали самообслуговування, здійснювала інші операції, у тому числі, погашала кредит. За таких обставин, оскільки судом першої інстанції неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, рішення суду першої інстанції слід скасувати, постановивши нове рішення про часткове задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги щодо того, що відповідачка не повідомила своєчасно Банк про несанкціоновану банківську операцію не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки з пояснень відповідача, вбачається, що вона у день зняття грошових коштів з її картки, тобто 04.08.2019 року одразу подзвонила на гарячу лінію повивача та заблокувала картку. Крім того, відповідно до витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань кримінального провадження № 12019050420000563, вбачається, що 05.08.2019 року до Лиманського ВП Слов`янського ВП ГУНП в Донецькій області звернулась ОСОБА_1 з заявою про вчинення кримінального правопорушення про зняття грошових коштів з її кредитної карти АТ «Акцент-Банк» в сумі 8500 грн. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Відповідно до статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Оскільки судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, рішення суду першої інстанції слід скасувати, постановивши нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ Відповідно до підпунктів "б" та "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення та у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно положень ч. 13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Враховуючи наведене, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пов`язані з розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції у сумі 972, 75 грн. Керуючись статтями 367, 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент - Банк» - задовольнити частково. Рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 04 листопада 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення. Позовні вимоги задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент - Банк» заборгованість за кредитним договором № SAMABWFC00001983613 від 05.04.2019 року в розмірі - 3 783 (три тисячі сімсот вісімдесят три) гривні 51копійку. В іншій частині позовних вимог відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент - Банк» судові витрати пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції у сумі 972, 75 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а-г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Судді: